Література

Пінчук Н.С., Галузинський Г.П., Орленко Н.С. Інформаційні системи і технології в маркетингу. Навчальний псоібник. Київ: КНЕУ, 1999, 328 с

Тема: Автоматизація розрахунків з дослідження та оцінювання кон’юнктури товарного ринку

Мета: ознайомлення з методами дослідження та оцінювання кон’юнктури товарного ринку

План

1. Показники кон'юнктури виробництва споживчих товарів

2. Інформаційна база для розрахунків кон’юнктури товарного ринку

Вивчення кон'юнктури ринку проводиться на трьох рівнях: загальноекономічному, галузевому та товарному. Дослідження загаль- ноекономічної та галузевої кон'юнктури ринку пов'язане з детальним вивченням процесів в одній країні, в співтоваристві, у світовому господарстві, з аналізом основних макроекономічних пропорцій і тенденцій. При цьому аналізується та прогнозується значна кількість показників щодо виробництва, внутрішнього товарообігу, зовнішньої торгівлі, рівня цін і фінансів . Розраховуючи показники, зважають на масштаби та інтенсивність оновлення виробництва, розміри та рівень попиту, державне регулювання ринкових відносин, кредитно-фінансову політику, структурні зміни в економіці тощо.

Розв'язання цих складних задач можливе на рівні науково-дослідних інститутів, спеціальних агентств з вивчення кон'юнктури ринку , консалтингових фірм. Результати їх досліджень використовуються фірмами, підприємствами та організаціями у процесі вивчення та прогнозування кон'юнктури товарних ринків.

Для прийняття обґрунтованих комерційних рішень на рівні підприємства найсуттєвішим є вивчення існуючого стану конкретного товарного ринку . Правильність розрахунків забезпечується у разі врахування загальноекономічних і галузевих показників кон'юнктури ринку , комплексного дослідження ринку .

Для детальнішого й комплексного аналізу, а також для прийняття рішень підприємці можуть ефективно використовувати дані загальноекономічних і галузевих досліджень кон'юнктури ринку . Витрати підприємства на відповідні розрахунки значно зменшуються у разі використання даних галузевих досліджень з прогнозом попиту на товари. Знаючи свою частку на ринку , враховуючи тенденції цієї частки, підприємство з достатньою вірогідністю може розрахувати можливий обсяг збуту свого товару й правильно планувати виробництво.

Дослідження кон'юнктури товарного ринку включає декілька стадій, на кожній з яких вирішується певний комплекс завдань: оцінювання кон'юнктури товарного ринку в поточному періоді; прогнозування основних показників ринку ; пропозиції та рекомендації щодо виробництва та реалізації товарів; оцінювання ефективності показників прогнозу.

Основна мета автоматизованого розв'язання задач з дослідження та оцінювання кон'юнктури товарного ринку -- надання працівникам служб маркетингу та збуту системи показників про стан ринку (сучасний, перспективний), визначення напрямів щодо задоволення попиту споживачів, виявлення своїх можливостей щодо задоволення цього попиту і врахування їх у конструкторсько-технологічних розробках, виборі каналів товаропросування, виробництві, рекламі тощо.

Автоматизоване розв'язання задач передбачає використання різноманітної інформації, що формується з різних джерел, а саме:

1. загальна інформація про стан економіки, ринку та перспективи їх змін формується на основі державної та галузевої статистики, чинного законодавства, рішень Уряду та Кабінету Міністрів України щодо розвитку економіки чи окремих галузей. Загальна інформація може бути отримана зі статистичних джерел або від організацій, які здійснюють маркетингові дослідження ;

2. комерційна інформація, що характеризує систему показників щодо кон'юнктури ринку на конкретному підприємстві ( ринку ): договори та угоди на поставку товарів; рух товарів на фірмі, у філіях, магазинах; асортимент виробництва та продажу тощо, знаходиться в базі даних підприємства;

3. спеціальна інформація збирається шляхом спеціальних досліджень і заходів з вивчення ринку , попиту споживачів, даних про конкурентів. Для цього можуть проводитись анкетні дослідження , використовуватися дані виставок, презентацій, висновки експертів тощо. Спеціальна інформація містить поглиблені, специфічні дані, необхідні для дослідження та прийняття правильних рішень.

Вивчення кон'юнктури ринку базується на аналізі системи показників, що характеризують виробництво та збут товарів, товарні запаси, оновлення товарного асортименту, динаміку цін, портфель замовлень тощо. Такі показники знаходяться в інформаційній базі більшості підприємств, а зміст відповідних файлів є типовим для різних програмних засобів (бухгалтерських програм, програм для управління підприємством і бізнесом, автоматизації менеджменту), що створює умови для практичного використання цих файлів під час дослідження кон'юнктури товарного ринку . Варто наголосити, що наявність в цих ППП окремих модулів «Маркетинг» або інших модулів, які відповідають цілям маркетингових досліджень , дає змогу розрахувати систему взаємопов'язаних показників, яка відбиває кількісні та якісні характеристики основних закономірностей розвитку товарного ринку , особливості попиту на товари, сегментацію ринку , існуючу товарну кон'юнктуру . Для виконання детальніших або спеціальних досліджень можуть використовуватись електронні таблиці, в які імпортується інформація із загальної бази даних або додається нова інформація.

Підприємство може зробити розрахунок існуючих показників і проаналізувати стан попиту на асортимент своїх товарів.

Інформаційною базою для розрахунків є дані про виробництво (VIR), продаж (PROD) і залишки товарів (ZAL), а також довідник товарів (DTOV). Якщо підприємство має філіали, магазини, працює з торговими посередниками (дає товари під реалізацію), то враховуються їхні дані.

Розрахунок можна виконати з використанням спеціальних програм і даних, що зберігаються в базі даних, або з використанням електронної таблиці. В останньому випадку вибір з бази даних необхідних файлів і занесення їх в електронну таблицю виконується за типовою технологією.

У разі значної номенклатури продукції, що випускається, крім загальної відомості доцільно надрукувати (вивести на екран) відомості дефіцитних товарів, товарів, на які різко знизився попит, та ін. Це дасть змогу маркетологам, керівникам підприємств оперативно працювати з даними по тих товарах, щодо яких, можливо, необхідні додаткові дослідження або відповідні рішення (стосовно виробництва та збуту тощо).

Дані про існуючий попит на товари підприємства є основою для подальшого аналізу та прогнозування кон'юнктури ринку , прийняття маркетингових рішень.

За продажу товарів бухгалтерія (відділ збуту) виписує товаротранспортну накладну (ТТН). Більшість підприємств складає такий документ з використанням програмних засобів автоматизації бухгалтерського обліку (1С, Парус). При цьому формується файл продажу (PROD), який застосовується бухгалтерією для складання бухгалтерських документів і звітів (податкова накладна, відомість продажу готової продукції, відомість розрахунків з покупцем та ін.). На основі даних файла PROD за поточний місяць, нагромаджених (архівних) даних про продаж товарів за минулий час і результатів розрахунків місткості товарного ринку на АРМ маркетолога можуть бути складені звіти про продаж товарів в асортименті, по покупцях, по регіонах і країнах. При цьому обсяги продажу щодо зазначених об'єктів можуть бути розраховані з необхідним рівнем деталізації в кількісних і вартісних показниках, у процентному відношенні, графічно.

Контрольні запитання

1. Назвіть показники кон'юнктури виробництва споживчих товарівку

2. Яку інформацію використовують для автоматизованого розв'язання задач ?

3. Що є інформаційною базою для автоматизованих розрахунків?

Література

Пінчук Н.С., Галузинський Г.П., Орленко Н.С. Інформаційні системи і технології в маркетингу. Навчальний псоібник. Київ: КНЕУ, 1999, 328 с

Тема: Автоматизація розрахунків з дослідження попиту на товари

Мета: ознайомлення з методами розрахунків з дослідження попиту на товари та автоматизація процесу

План

1. Комплексне дослідження ринку попиту на товари

2. Експертне оцінювання попиту

Головною метою комплексного дослідження ринку є вивчення та прогнозування його потенціалу. Якщо місткість ринку відбиває фактичні пропозиції на ринку , то потенційний ринок ураховує потреби споживачів, які не завжди задовольняються фактичним станом ринку . У зв'язку з цим вивчення попиту, дослідження незадоволеного попиту на товари найважливіші напрями дослідження ринку , які є базою для планування стратегії маркетингу. Розрахунки з дослідження попиту на товари виконуються відповідно до принципової схеми маркетингових досліджень з урахуванням особливостей збирання даних, інформаційної бази, алгоритмів отримання результатних даних тощо.

Попит на товар визначається двома характеристиками: потребою у товарі та платоспроможністю покупця, який цей товар купує. Ринок завжди реагує на платоспроможність, оскільки відсутність коштів не зменшує потреби, але зменшує попит. Ця особливість характерна для ринку України, на якому знижується виробництво продукції через неможливість споживача платити за неї.

За вивчення попиту може бути досліджено поточний і перспективний попит на товар. Для вивчення розмірів і структури фактичного попиту на товар виробника в комп'ютерних системах оброблення даних можуть бути використані дані про продаж товарів -- файл PROD, який містить фактичні дані щодо асортименту товарів, реалізованих конкретним покупцям за розрахунковими цінами за період, що вивчається. При цьому можна отримати результатну інформацію про реалізацію товарів за різними ознаками (за регіонами, характеристиками покупців тощо), визначити зміни в частці підприємства на ринку .

Найбільш важливим і трудомістким є вивчення перспективного попиту. В загальному вигляді різниця між місткістю ринку і попитом показує перспективу продажу товару на ринку . Ринковий попит є багатофункціональним, тому за його прогнозування необхідно виявити головні фактори, що визначають його динаміку, оцінити рівень впливу цих факторів на попит, скласти прогноз змін факторів на майбутнє.

Виходячи з цього величина попиту на товари широкого вжитку (Пj) може бути визначена за формулою

Пj = f(Lj · Д · Цj · P · R),

де Lj -- потреба споживача в j-му товарі;

Д -- доходи споживача;

Цj -- ціна j-го товару;

Р -- купівельна спроможність споживача;

R -- оцінка споживачем перспектив свого економічного добробуту.

За вивчення попиту на різні товари можуть також враховуватися норми споживання товарів, наявність товарів-замінників або комплектуючих товарів, строк і зміни в експлуатації товарів, склад сім'ї тощо.

Для визначення величини попиту на товари виробничого призначення (Пі) може застосовуватися формула

Пі = f(Lik · Кk · Кi · Кni),

де Lik -- потреба споживача k-ї галузі в і-му товарі;

Кk -- коефіцієнт, який враховує науково-технічний прогрес у k-й галузі, що споживає товар;

Кі -- коефіцієнт, який враховує науково-технічний прогрес у виробництві і-го товару;

Кni -- коефіцієнт, який враховує зміни у витратах n-го покупця на купівлю і-го товару.

Крім того , за визначення попиту можуть враховуватися стан світової та національної економіки, наявність інвестицій в галузях, що споживають товар тощо.

Наведені рівняння не є універсальними, вони відбивають принциповий підхід до встановлення попиту з урахуванням різноманітних факторів.

Метод анкетного опитування є досить поширеним у світовій практиці дослідження ринку . Його застосовують за дослідження попиту, споживацьких якостей товарів, тенденцій у ставленні покупців до цих якостей і товару взагалі, за аналізу покупців (за віком, рівнем доходів, соціальним станом), ефективності реклами, реакції на нові товари тощо.

В Україні анкетування використовується у процесі вивчення ринку нерухомості, ПЕОМ і програмного забезпечення, фондового ринку , туристичних послуг, консалтингових та аудиторських послуг. Найширше цей метод застосовується для вивчення попиту на товари широкого вжитку.

Анкетні дані відбивають суб'єктивні оцінки опитуваних щодо товарів, їх якості, можливості придбання, а також характеристики самих покупців. Проте, правильно використовуючи дані, математичні закони великих чисел і спеціальні вибіркові методи, можна отримати вірогідну інформацію щодо досліджуваних об'єктів. Важливою умовою є якість змісту та запитань анкети, варіантів відповідей на них, достатня і правильна вибірка респондентів, що заповнили анкету.

Схема проведення маркетингових досліджень з використанням анкет у цілому відповідає загальній схемі досліджень . Вихідним моментом є встановлення цілей дослідження , які впливають як на вибір самого методу анкетування, так і на розроблення анкети, отримання результатів оброблення анкет, вибір методу виконання розрахунків . Цілями дослідження можуть бути вивчення попиту на товари, споживацьких уподобань щодо марок і властивостей товару, виявлення соціально-демографічних характеристик покупців тощо.

Розроблення змісту анкети -- один з відповідальних етапів дослідження . Вимоги до розроблення змісту анкети та її побудови детально описано у спеціальній літературі з маркетингу. Відповідно до них у вступній частині анкети вказують: назву фірми, товару, послуги, ціль дослідження ; звернення до осіб, що заповнюють анкету, з метою заохочення їх до участі в дослідженні ; характер подання відповідей на питання анкети (підкреслити, закреслити, поставити «», «/» і т. п.). Доцільно навести фірмовий знак фірми, емблему, символ, які відповідають цілям дослідження та змісту анкети. Малюнки та графіка надають формі анкети зовнішнього ефекту та привабливості.

Питання основної частини анкети стосуються особливостей товару чи послуги, специфіки їх споживання, ступеня важливості факторів, що впливають на вибір товару; реакції покупців на ціну; частоти та місця придбання товарів тощо. За формування основної частини анкети перевага віддається закритим питанням, тобто таким, що містять варіанти відповідей на них, з яких респондент робить свій власний вибір. Відкриті питання передбачають вільні відповіді: своїми словами, асоціативні думки, закінчення речення тощо але їх розмаїття не дає змоги обробити одержану інформацію на ПЕОМ і спричинює необхідність подальшої додаткової класифікації вільних відповідей за вибраними ознаками. Разом із тим вільні відповіді респондентів відбивають реальний попит і специфічні запити на товари чи послуги, які можуть бути корисними для фірми.

У реквізитній частині наводиться інформація, пов'язана з характеристиками респондентів: вік, стать, соціальний стан тощо -- для приватних осіб; галузь виробництва, форма власності, розміри підприємства, обсяги оборотного капіталу на період, обсяги реалізації продукції (можливо, тенденції), науково-технічний рівень продукції тощо -- для організацій.

Після розроблення змісту можна моделювати, з використанням текстових редакторів і спеціальних засобів малювання та графіки, форму анкети.

Збирання даних виконується по-різному: особистим заповненням анкет респондентами, поштою, в інтерв'ю, через мережу Internet.

Для оброблення даних анкетного опитування та оцінювання їх достовірності застосовують спеціалізовані програмні засоби, які ґрунтуються на математично-статистичних методах. До таких засобів належать: «КОБРА» (комплексне оброблення анкет), програма «Да-система», статистичні пакети SAS, Statisticа, SPSS.

У маркетинговій практиці для оброблення даних анкет використовують й електронні таблиці (наприклад, Excel).

Результати оброблення анкетних даних містять підсумкові дані з пропонованих питань, кореляційні таблиці для виявлення та аналізу зв'язків і залежностей між окремими числовими величинами з регресійним аналізом даних опитування. Вони є основою при розробці планів маркетингу, виборі сегментів ринку , прогнозування попиту на товар тощо.

Експертне оцінювання попиту. Експертне оцінювання попиту передбачає використання спеціальних знань і практичного досвіду експертів, якими можуть бути спеціалісти-маркетологи чи дослідники, працівники оптової та роздрібної торгівлі, споживачі. Існує декілька варіантів експертного оцінювання : експерти дають письмові відповіді на запитання в експертних листах і прогнозні оцінки з подальшим обміном думками та обговоренням індивідуальних висновків; заповнення експертних листів (але без дискусії між експертами) з подальшим урахуванням рівня компетентності експерта (метод Дельфі); колективна творчість спеціалістів під час дослідження за певними правилами та аналіз результатів (метод «мозкової атаки») тощо.

До заповнення листів експертам надається загальна інформація: дані промислової і торговельної статистики в досліджуваній галузі, інформація про виробництво, продаж, запаси товарів на ринку і на фірмі, динаміка змін показників та ін. Аналізуючи цю інформацію, експерти дають свої прогнозні оцінки. Дані з листів експертів вносяться в ПЕОМ та обробляються з розрахунком середніх величин прогнозу, інтервалу оцінок тощо. Можуть проводитися декілька турів експертизи з метою уточнення експертних оцінок, наводяться пояснення (мотивація) оцінок експертів.

Оброблення одержаних за цим методом даних виконується із застосуванням спеціального програмного забезпечення («Да-система», SPSS) чи електронних таблиць за стандартною технологією оброблення даних анкетування.

Нормативний метод. Найчастіше поширений у практиці маркетингових досліджень нормативний метод прогнозування попиту на товари та послуги використовується за вивчення попиту на продовольчі та інші товари широкого вжитку, товари довгострокового користування, а також на деякі товари виробничого призначення. Цей метод не пов'язаний з трудомістким процесом збирання даних і водночас дає можливість прогнозувати попит на певний період.

Оскільки ринок продовольчих товарів -- один з найскладніших, вивчення попиту на ці товари є суттєвим як для підприємств АПК з різними формами власності, так і для торговельних підприємств, що реалізують продукти безпосередньо населенню. Для груп продовольчих товарів попит може бути встановлений на основі потреби в товаpax виходячи з норм споживання товарів на душу населення, які розробляються спеціалізованими науково-дослідними інститутами на декілька років. Ці норми враховують фізіологічні потреби організму, а також національні та регіональні особливості споживання товарів (досить стійкі традиції та тенденції у ставленні до певних товарів). Вони можуть бути фізіологічними, оптимальними і мінімальними для кризисних умов та ін. У розрахунках потреби у продукції сегментація ринку виконується за адміністративно-територіальною ознакою або за типологічною групою споживачів.

Розглянемо розрахунок потреби у плодоовочевій продукції на основі норм споживання продуктів на душу населення, а також статистичних даних про чисельність населення. Потреба в j-му товарі для s-го сегменту покупців (Pjs) розраховується за формулою

Рjs = Nj · Чs ,

де Nj -- норма споживання j-го продукту;

Чs -- чисельність населення s-го сегменту.

За прогнозування попиту можна моделювати зміни цін або наборів продуктів. Для розрахунків використовуються матеріали науково-дослідних інститутів, агентств, що вивчають кон'юнктуру ринку , де наведено матриці наборів продуктів на душу населення (враховано фізіологічні норми потреби організму) та дані про рівень цін на товари.

Короткостроковий прогноз обсягу продажу для фірми, що випускає широкий асортимент товарів, може бути виконаний за методом експоненціонального згладжування. Він базується на середньозваженому значенні продажу за встановленою кількістю минулих періодів. При цьому найвагоміші коефіцієнти притаманні найпізнішому продажу.

Функції попиту відбивають залежність обсягу попиту на окремі товари та послуги від комплексу факторів, що впливають на нього. Такі функції застосовуються в аналітичних моделях попиту і будуються на основі статистичних даних про структуру доходів населення, ціни на товари, склад сім'ї тощо. Однофакторні функції попиту від доходів застосовуються в прогнозуванні попиту на товари широкого вжитку (криві Енгеля, функції Торнк- віста). В основу цих функцій покладено дослідження змін у попиті на певні групи товарів (першої необхідності, другої необхідності, предмети розкоші) залежно від доходів. Побудова відповідних графіків щодо конкретних груп (видів) товарів дає змогу аналізувати відповідні зміни у попиті та виявляти певні закономірності, які можна використовувати для його прогнозування.

Для моделювання та прогнозування попиту ефективно застосовувати статистичні пакети: SPSS, Statistiсa, Да-система. Для відповідних розрахунків підприємства та фірми можуть використовувати можливості електронних таблиць.

Контрольні запитання:

1. Що включає в себе комплексне дослідження ринку попиту на товари?

2. Що включає в себе експертне оцінювання попиту?

Література

Пінчук Н.С., Галузинський Г.П., Орленко Н.С. Інформаційні системи і технології в маркетингу. Навчальний псоібник. Київ: КНЕУ, 1999, 328 с

Розділ Х. Автоматизація розрахунків із закупівлі та продажу товарів

Тема: Автоматизація розв’язання задач з аналізу конкурентоспроможності продукції (товарів, послуг)

Мета: ознайомлення з методами автоматизації розв’язання задач з аналізу конкурентоспроможності продукції (товарів, послуг)

План

1. Задача аналізу конкурентоспроможності продукції

2. Класифікація параметрів товарів

3. Інформаційна база задачі

4. Створення бази даних та бази знань

Задача аналізу конкурентоспроможності продукції (товарів, послуг) є одночасно і дуже важливою, і дуже складною. Важливість її розв'язання пояснюється тим, що ефективний збут товарів, а отже, й необхідний рівень прибутку, можуть забезпечити лише конкурентоспроможні товари.

Нагадаємо, що під конкурентоспроможністю товарів (продукції) розуміється сукупність якісних і вартісних характеристик товару, які з погляду покупця є суттєвими і забезпечують задоволення конкретних потреб. Тобто конкурентоспроможність -- це складна, інтегральна властивість, яка характеризує привабливість продукції для споживача та прибутковість для виробника. Показник конкурентоспроможності розглядається в двох аспектах: ефект у розробника, виробника, споживача від створення виробництва та споживання (експлуатації) продукції, і витрати на досягнення цього ефекту.

Для оцінювання конкурентоспроможності використовуються «жорсткі» та «м'які» параметри. «Жорсткі» параметри мають кількісну оцінку. Це може бути час очікування послуги; час надання послуги; завершеність послуги; паспортна характеристика обладнання, інструментів, матеріалів; надійність, точність використання, безпека; рівень механізації та автоматизації. Конкретне значення параметрів такого типу може вимірюватися в одиницях часу, ваги, довжини, ціни, терміну служби тощо. Такі параметри враховуються та вимірюються на стадіях розроблення, виробництва та експлуатації.

«М'які» параметри мають лише якісну оцінку. Вони характеризують: комфорт та естетику; відповідність модному напряму, ввічливість, чуйність, компетентність; доступність персоналу; довіру до персоналу; рівень майстерності; ефективність спілкування виконавця і клієнта і т. ін. Тобто ці параметри частіше за все відбивають уподобання споживачів, якісно характеризують ефект експлуатації.

Крім наведеної класифікації параметрів товарів, у практиці маркетингових досліджень з визначення конкурентоспроможності товарів параметри поділяють на технічні та економічні. До групи технічних параметрів входять параметри призначення та надійності, ергономічні, естетичні та нормативні параметри.

Параметри призначення характеризують області застосування продукції та функції, які вона повинна виконувати. Виходячи з конкретного значення такого параметра можна зробити висновки щодо ефективності використання продукції в конкретних умовах. Параметри призначення поділяються на класифікаційні (наприклад, пасажиромісткість транспортних засобів), технічної ефективності (наприклад, продуктивність верстатів) і конструктивні (характеризують проектно-конструкторські рішення для розроблення виробу).

Показники надійності дають змогу оцінювати споживчі властивості виробу: довговічність, безвідмовність, ремонтопридатність і пристосованість до тривалого зберігання.

Ергономічні параметри характеризують продукцію з погляду її відповідності людському організму за виконання трудових операцій чи споживання.

Естетичні параметри показують інформаційну визначеність, раціональність форм, досконалість виробництва продукції та стабільність її товарного вигляду.

Нормативні параметри свідчать про властивості продукції, які регламентуються обов'язковими нормами, стандартами та законодавством, на ринках, де цю продукцію передбачається реалізувати.

До групи економічних параметрів належать параметри, застосовувані за оцінювання конкурентоспроможності продукції, яка характеризується структурою всіх витрат споживача (ціни споживання) з придбання і споживання продукції і визначається її властивостями та умовами придбання й використання на конкурентному ринку.

Оцінювання конкурентоспроможності продукції (послуг) передбачає вибір системи показників (набору параметрів) і порівняння їх з аналогічними показниками, взятими за базові. Результати є показником рівня конкурентоспроможності. Цей показник поєднує в собі технічний рівень виробу, якість його виготовлення, ефективність експлуатації та використання.

Складність розв'язання задач такого типу полягає у тому, що вони належать до задач відкритих і слабоструктурованих за значної невизначеності вхідної інформації та варіантів дій. Їх розв'язання неможливе без застосування статистичних та експертних методів. Так, для порівняння властивостей товарів необхідно спочатку розбити їх на групи аналогічних товарів, а потім у розрізі цих груп провести аналіз з метою виявлення технічних та економічних параметрів, які чинять найбільший вплив на збут і відрізняють товари (продукцію чи послуги) фірми від товарів (продукції чи послуги) конкурентів.

Для того щоб розбити товари на групи, застосовують методи дискримінантного аналізу, які дають змогу будувати функції характеристик, які змінюються і значення яких пояснює розбиття на групи. За методами кластерного аналізу також можна розбити сукупність товарів на групи з «подібними» характеристиками. Для реалізації цих методів застосовуються спеціальні статистичні пакети, програми аналізу даних і класифікації. Зазначимо, що до методів кластерізації доцільніше вдаватися за аналізу «м'яких» параметрів. У разі використання характеристик «жорстких» параметрів застосовуються методи порівняння з еталоном і групового параметричного індексу; можна також використати фреймове подання знань для побудови фрагмента структури БЗ. Оцінювання конкурентоспроможності продукції у таких випадках виконується на підставі порівняння технічних та економічних параметрів продуктів-аналогів.

Інформаційна база задачі складається з анкетних даних і даних листів опитування, технічної документації на підставі якої створюються довідники параметрів товарів. Довідник споживчих характеристик (DOVTOVS) створюється на основі оцінювання споживачами властивостей товару. Збирання інформації для формування такого довідника виконується шляхом анкетного опитування. На даних відділів головного технолога та головного конструктора формується довідник технічних характеристик виробів (DOVTOVТ). Приклад деяких параметрів такого довідника: нормативні характеристики, що відповідають державним і міжнародним стандартам, ергономічні характеристики (гігієнічні, антропометричні, фізіологічні), естетичні характеристики.

Довідник економічних параметрів (DOVTOVE) формується за даними бухгалтерії, фінансового відділу та відділу маркетингу, а також за результатами опитування продавців, дистриб'юторів. Група характеристик цього довідника: ціна, термін доставки, умови сплати, наближення продавця до покупця, зручність розрахунків, гарантійне та післягарантійне обслуговування, інформація про товар, реклама, енергомісткість та економічність товару, вартість сировини, запчастин, ремонту, чисельність обслуговуючого персоналу, його кваліфікація, сервісне обслуговування.

Рис. 3.3.5. Зразок бланка з переліком характеристик для внесення інформації про технічні параметри продукції

Крім наведених довідників, слід використовувати довідник питомої ваги параметрів (DOVTOVV), в якому зазначається вага кожного параметра, а також границі параметрів виробу. Формування даних для цього довідника здійснюється шляхом опитування експертів.

Формування довідників економічних, споживчих і технічних параметрів товарів -- досить тривалий та складний процес. На стадії формування довідників потрібно здійснити класифікацію параметрів, розробити форми листів опитування, анкет, бланків для збирання інформації. Зразки листа опитування та бланку наведено на рис. 3.3.4 та 3.3.5.

Крім бази даних, за розв'язання задачі із застосовуванням експертних методів створюється та використовується база знань (БЗ). Вона складається з трьох ієрархічних структур -- «класи фреймів», «фрейми» та « слоти» -- типу «масив з ключем» з вершиною. Ключові елементи масивів розміщуються в термінальних вершинах з назвами: «ім'я класу», «ім'я фрейму», «ім'я слоту» й однозначно визначають відповідні фрейми та слоти. Масив «класи фреймів «визначає перелік задач або проблем, для розв'язання яких потрібна БЗ. Ідентифікатор розглядуваної задачі, або її назва, зберігається у ключових вершинах «ім'я класу». Всі дані для розв'язання задачі представлені у відповідних фреймах. Процедура розв'язання активізується при вході у вершину «процедура», яка має посилання на головний програмний модуль бібліотеки програм. Назви продукції, що виготовляється, технічних параметрів, статей витрат зберігаються у ключових вершинах відповідних фреймів, а їх значення -- у ключових вершинах слотів. Зв'язок між продукцією, її технічними характеристиками та статтями витрат відбувається через вершину «зв'язок фреймів». Умова реалізації зв'язку або її числове значення задається у вершинах «вид зв'язку» фреймової або слотової структури.

Отже, розглядувана інформаційна структура має властивості БЗ і являє собою один з варіантів організації знань в експертних системах керування маркетингом на підприємстві.

У результаті розв'язання задачі формуються такі вихідні повідомлення: Відомість товарів-аналогів, Відомість товаровиробничих показників товару (форму документа наведено на рис. 3.3.6), Відомість аналізу технічних параметрів товару, Відомість аналізу економічних параметрів товару, Відомість аналізу споживчих параметрів товару тощо. Крім того, результати розв'язання можуть подаватися у графічному вигляді.

Контрольні запитання

1. В чому полягає побудова задачі аналізу конкурентоспроможності продукції?

2. Назвіть класифікацію параметрів товарів

3. В чому полягає інформаційна база задачі?

4. Які етапи створення бази даних та бази знань

5. Що є кінцевим результатом розв’язання задачі з аналізу конкурентоспроможності продукції?

Література

Пінчук Н.С., Галузинський Г.П., Орленко Н.С. Інформаційні системи і технології в маркетингу. Навчальний псоібник. Київ: КНЕУ, 1999, 328 с

Тема: Автоматизація розв’язання задач з оптимізації асортиментного плану випуску продукції

Тема: Автоматизація розв’язання задач з аналізу стадії життєвого циклу товару

Розділ ХІ. Автоматизація розрахунків із руху товарів

Тема: Системи планування матеріальних ресурсів (MRP)

Мета: вивчення роботи системи планування матеріальних ресурсів (MRP)

План:

1. Передумови створення системи планування матеріальних ресурсів (MRP)

2. Основні поняття MRP

3. Формування вхідної інформації для MRP-програми і ре­зультати її роботи

На початку 60-х років у зв'язку із зростанням популярності обчислювальних систем виникла ідея використати їхні можливо­сті для планування діяльності підприємства, в тому числі для планування виробничих процесів. Необхідність планування зу­мовлена тим, що основна маса затримок у процесі виробництва була пов'язана із запізненням надходження окремих комплекту­ючих, внаслідок чого, як правило, паралельно із зменшенням ефективності виробництва на складах виникав надлишок матері­алів, що надходили раніше наміченого терміну. Крім того, через порушення балансу постачання комплектуючих виникали додат­кові ускладнення з обліком і відстеженням їхнього стану в про­цесі виробництва, тобто фактично неможливо було визначити, наприклад, до якої партії належить даний складовий елемент у вже зібраному готовому продукті. З метою запобігання подібним проблемам була розроблена методологія планування потреби в матеріалах MRP (Material Requirements Planning). Реалізація системи, що працює за цією методологією, являла собою комп'ю­терну систему, яка дозволяє оптимально регулювати постачання комплектуючих у виробничий процес, контролюючи запаси на складі і саму технологію виробництва. Головним завданням MRP було забезпечення гарантії наявності потрібної кількості необ­хідних матеріалів-комплектуючих у будь-який момент часу в межах терміну планування, поряд з можливим зменшенням по­стійних запасів, а отже, розвантаженням складу.

Перш ніж опи­сувати саму структуру MRP, стисло перелічимо основні її поняття:

• Матеріалами називатимемо всю сировину і окремі компле­ктуючі, що входять до складу кінцевого продукту. Надалі не роз­різнятимемо поняття «матеріал» і «комплектуюча».

• MRP-система, MRP-програма — це комп'ютерна система, яка працює за алгоритмом, регламентованим MRP-методологією. Як і будь-яка інша комп'ютерна програма, вона опрацьовує фай­ли даних (вхідні елементи) і формує на їх основі файли-резуль-тати.

• Статус матеріалу є основним показником поточного стану матеріалу. Кожний окремий матеріал у кожний момент часу має статус у межах MRP-системи, який визначає, чи є даний матеріал у наявності на складі, чи зарезервований він для інших цілей, чи вказаний у поточних замовленнях або замовлення на нього тільки планується. Таким чином, статус матеріалу однозначно описує міру готовності кожного матеріалу бути запущеним у виробник чий процес.

• Страховий запас матеріалу необхідний для підтримки про­цесу виробництва у разі виникнення непередбачених і таких, що не можуть бути усунутими, затримок у його постачанні. По суті, в ідеальному випадку, якщо механізм постачання вважати бездоганним, MRP-методологія не постулювала обов'язкову наявність страхового запасу, і його обсяги встановлювалися різними для кожного конкретного випадку залежно від ситуації, що склалася з надходженням матеріалів.

• Потреба в матеріалі в комп'ютерній MRP-системі являє собою певну кількісну одиницю необхідності в замовленні дано­го матеріалу в певний момент часу протягом періоду планування. Розрізнюють поняття повної потреби в матеріалі, яка відобра­жає ту кількість, яку необхідно пустити у виробництво, і чистої потреби, при обчисленні якої враховується наявність усіх стра­хових і зарезервованих запасів даного матеріалу. Замовлення в системі автоматично створюється із виникненням відмінної від нуля чистої потреби.

Процес планування включає в себе функції автоматичного створення проектів замовлень на закупівлю і/або внутрішнє ви­робництво необхідних матеріалів-комплектучих. Іншими слова­ми, система MRP оптимізує час постачання комплектуючих, змен­шуючи тим самим витрати на виробництво і підвищуючи його ефективність. Основними перевагами використання подібної си­стеми у виробництві є такі:

1. Гарантія наявності необхідних комплектуючих і зменшення часових затримок у їх доставці і, отже, збільшення випуску гото­вих виробів без збільшення числа робочих місць і навантажень на виробниче обладнання.

2. Зменшення виробничого браку в процесі збирання готової продукції, що виникав через використання комплектуючих, які не відповідають стандартам.

3. Упорядкування виробництва у зв'язку з контролем статусу кожного матеріалу, що дозволяє однозначно відстежувати весь його конвеєрний шлях, починаючи від створення замовлення на даний матеріал, до його становища у вже зібраному готовому ви­робі. Завдяки цьому досягається також повна достовірність і ефек­тивність виробничого обліку.

Усі ці переваги фактично випливають з самої концепції MRP, що грунтується на тому принципі, що всі матеріали-комплек-туючі, складові частини і блоки готового виробу повинні надхо­дити у виробництво одночасно, в запланований час, аби забезпе­чити створення кінцевого продукту без додаткових затримок. MRP-система прискорює доставляння тих матеріалів, які в даний момент потрібні насамперед, і затримує передчасні надходження таким чином, що комплектуючі, які становлять повний список складових кінцевого продукту, надходять у виробництво одночасно. Це необхідно для того, щоб уникнути ситуації, коли через затримку постачання одного з матеріалів виробництво змушене припинитися навіть за наявності всіх інших комплектуючих кін­цевого продукту. Основна мета MRP-системи — формувати, кон­тролювати й за необхідності змінювати дати необхідного надхо­дження замовлень таким чином, щоб усі матеріали, потрібні для виробництва, надходили одночасно.

Формування вхідної інформації для MRP-програми і ре­зультати її роботи. На практиці MRP-система є комп'ютерною програмою, логіка роботи якої спрощено може бути подана та­ким чином (рис. 4.2).

На наведеній вище схемі відображені основні інформаційні елементи MRP-системи. Розгляньмо детальніше елементи MRP-системиЛ

1) Опис стану матеріалів (Inventory Status File) є основним вхідним елементом MRP-програми. У ньому повинна бути відби­та максимально повна інформація про стан матеріалів-комплек-туючих, необхідних для виробництва кінцевого продукту. У цьо­му елементі має бути вказаний статус кожного матеріалу, що ви­значає, чи є він на руках, на складі, в поточних замовленнях, чи його замовлення тільки планується, а також опис його запасів, розташування, ціни, можливих затримок постачання, реквізитів

постачальників. Інформація по всіх перелічених вище позиціях повинна бути закладена окремо по кожному матеріалу, задіяному у виробничому процесі.

2) Програма виробництва (Master Production Schedule) яв­ляє собою оптимізований графік розподілу часу для виробництва необхідної партії готової продукції за період, для якого здійснює­ться планування або діапазон періодів. Спочатку створюється пробна програма виробництва, що згодом додатково тестується на можливість виконання прогоном через CRP-систему (Capacity Requirements Planning), яка визначає, чи досить виробничих по­тужностей для її здійснення. Якщо така виробнича програма ви­знана здійсненною, то вона автоматично формується в основну і стає вхідним елементом MRP-системи. Це необхідно тому, що рамки вимог до виробничих ресурсів є прозорими для MRP-си­стеми, яка формує на основі виробничої програми графік виник­нення потреб у матеріалах. Однак через недоступність ряду мате­ріалів або неможливість виконати план замовлень, необхідний для підтримки реалізації з погляду CRP виробничої програми, MRP-система в свою чергу вказує на необхідність її коригування.

3) Перелік складових кінцевого продукту (Bills of Material File) — це список матеріалів та кількість їх, необхідна для вироб­ництва кінцевого продукту. Таким чином, кожний кінцевий про­дукт має свій перелік складових. Крім того, тут міститься опис структури кінцевого продукту, тобто повна інформація щодо технології його складання. Надзвичайно важливо підтримувати точність усіх записів у цьому елементі й відповідно коригувати їх кожного разу під час внесення змін до структури і/або технології виробництва кінцевого продукту.

Нагадаймо, що кожний із згаданих вище вхідних елементів являв собою комп'ютерний файл даних, що використовується MRP-програмою. У даний момент MRP-системи реалізовані на найрізноманітніших апаратних платформах і включені як модулі в більшість фінансово-економічних систем. Не спиняючись на технічному аспекті питання, перейдемо до опису логічних кроків роботи MRP-програми. Цикл її роботи складається з таких основ­них етапів:

1) Передусім MRP-система, аналізуючи прийняту програму виробництва, визначає оптимальний графік виробництва на пері­од, що планується.

2) Далі, матеріали, не включені до виробничої програми, але вказані в поточних замовленнях, включаються в планування як окремий пункт.

3) На цьому кроці на основі затвердженої програми виробни­цтва і замовлень на комплектуючі, що не входять до неї, для кожного окремо взятого матеріалу відповідно до переліку скла­дових кінцевого продукту обчислюється повна потреба за такою | схемою.

Чиста _ Повна Інвентаризовано _ Страховий _ Резервування потреба потреба на руках запас ~ для інших цілей

4) Далі, на основі повної потреби, враховуючи поточний ста­тус матеріалу, для кожного періоду часу і для кожного матеріалу розраховується чиста потреба за вказаною вище формулою. Як­що чиста потреба в матеріалі більше нуля, то системою автома­тично створюється замовлення на матеріал.

5) І нарешті, всі замовлення, створені раніше поточного періо­ду планування, розглядаються, і в них, за необхідності, вносяться зміни, щоб запобігти передчасному постачанню і затримкам по­стачання від постачальників.

Таким чином, завдяки роботі MRP-програми вноситься низка змін в існуючі замовлення і за необхідності для забезпечення оптимальної динаміки ходу виробничого процесу створюються нові замовлення. Ці зміни автоматично модифікують Опис ста­ну матеріалів, оскільки створення, скасування або модифікація замовлення відповідно впливають на статус матеріалу, якого він стосується. За допомогою роботи MRP-програми створюється план замовлень на кожний окремий матеріал на весь термін планування, забезпечення виконання якого необхідне для під­тримки програми виробництва. Основними результатами MRP-системи є такі:

1) План замовлень (Planned Order Schedule) — визначає, яка кількість кожного матеріалу повинна бути замовлена в кожний розглядуваний період часу протягом терміну плану­вання. План замовлень є керівництвом для подальшої роботи з постачальниками і, зокрема, визначає виробничу програму для

внутрішнього виробництва комплектуючих (за наявності остан нього).

2) Зміни до плану замовлень (Changes in planned orders) є

модифікаціями до раніше спланованих замовлень. Ряд замовлень можуть бути відмінені, змінені або затримані, а також перенесені на інший період.

Окрім цього, MRP-система формує деякі другорядні результа­ти у вигляді звітів, метою яких є звернення уваги на «вузькі міс­ця» протягом планового періоду, тобто ті проміжки часу, коли

138

потрібен додатковий контроль за поточними замовленнями, а та­кож для того, щоб вчасно сповістити про можливі системні по­милки, що виникли під час роботи програми. Отже, MRP-систе­ма формує такі додаткові результати-звіти:

а) Звіт про «вузькі місця» планування (Exception report) — призначений для того, щоб завчасно проінформувати користува­ча про ті проміжки часу протягом терміну планування, які вима­гають особливої уваги і в які може виникнути необхідність зов­нішнього управлінського втручання. Типовими прикладами си­туацій, які мають бути відображені в цьому звіті, можуть бути замовлення, що непередбачено запізнилися, на комплектуючі, надлишки комплектуючих на складах тощо.

б) Виконавчий звіт (Performance Report) — основний інди­катор правильності роботи MRP-системи; має на меті оповіщати користувача про критичні ситуації, що виникли під час плану­вання, як-от: повне витрачення страхових запасів по окремих комплектуючих, а також про всі виникаючі системні помилки в процесі роботи MRP-програми.

в) Звіт про прогнози (Planning Report) є інформацією, що використовується для складання прогнозів про можливу май­бутню зміну обсягів і характеристик продукції, що випускаєть­ся, отриману завдяки аналізу поточного ходу виробничого про­цесу і звітам про продаж. Звіт про прогнози може викорис­товуватися також для довгострокового планування потреб у матеріалах.

Таким чином, використання MRP-системи для планування виробничих потреб дозволяє оптимізувати час надходження кожного матеріалу, значно знижуючи таким чином складські витрати і полегшуючи ведення виробничого обліку. Однак се­ред користувачів MRP-програм існували розходження в дум­ках відносно використання страхового запасу для кожного ма­теріалу. Прихильники використання страхового запасу стверд­жували, що він необхідний тому, що часто механізм достав­ляння вантажів не є досить надійним, і повне витрачення через різні чинники запасів на який-небудь матеріал, що автоматич­но призводить до зупинення виробництва, коштує набагато до­рожче, ніж його страховий запас, що постійно підтримується. Противники використання страхового запасу твердили, що йо­го відсутність є однією із головних особливостей концепції MRP, оскільки MRP-система має бути гнучкою щодо зовніш­ніх чинників, вчасно вносячи зміни до плану замовлень у разі непередбачених затримок постачання. Але в реальній ситуації, як правило, друга точка зору може бути реалізована під час планування потреб для виробництва виробів, попит на які від­носно прогнозований і контрольований і у виробничій програ­мі може бути встановлено постійний обсяг виробництва протя­гом деякого, відносно тривалого, періоду. Потрібно зазначити, що в умовах нашої економіки, коли затримки в процесах по­стачання є швидше правилом, ніж винятком, на практиці до­цільно застосовувати планування з урахуванням страхового запасу, обсяги якого встановлюються у кожному окремому ви­падку.