Взаємозв’язок навчання, виховання і розвитку на уроках української мови. Дидактичний матеріал до уроків української мови.

Стратегічним чинником навчального процесу є його мета. Вона тісно пов’язана зі змістом навчання певного предмета і визначається метою освіти в цілому. Метою сучасної освіти є формування зусебіч розвиненої особистості. Стосовно предмета українська мова «основна мета її вивчення в середніх навчальних закладах України полягає у формуванні національно-свідомої, духовно багатої мовної особистості, яка володіє вміннями й навичками вільно, комунікативно виправдано користуватися засобами рідної мови, її стилями, типами, жанрами в усіх видах мовленнєвої діяльності (слухання, читання, говоріння і письмо), тобто забезпечує належний рівень комунікативної компетенції» (Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Українська мова. 5–12 класи. – К.: Перун. – 2005. – 176 с.).

Загальна мета навчання української мови досягається, якщо в учнів виховується національно-свідоме ставлення до української мови, розвивається духовність, тобто внутрішній психічний стан дитини, збагачується її моральний світ, відбувається оволодіння духовними цінностями народу, формується естетичне ставлення до світу, виховується сприйняття мови як засобу спілкування між людьми, передачі почуттів і переживань, радості й горя, захопленості й здивування, засобу самовираження, передачі ставлення людини до природи, суспільства, тієї чи іншої ситуації, розвивається мовлення учнів, а отже, й мислення, інтелект, мовленнєва пам'ять, емоційна сфера особистості, мовне чуття, естетичний смак, розуміння краси української мови, багатства її мовних засобів, виражальних можливостей,. здійснюється різнобічний розвиток учнів, Отже мета і зміст навчання української мови становлять системне утворення.

Формування національно свідомої, духовно багатої мовної особистості, виховання у школярів національно-свідомого ставлення до української мови немислиме без усвідомлення ними своєї належності до народу, носія цієї мови і відповідно культури, тобто національного само­усвідомлення. Отже, вивчення української мови має сприяти усвідомленню учнем себе як представника етносу, народу, нації. Без такого усвідомлення формування національно-свідомої, духовно багатої мовної особистості неможливе. Уроки української мови мають допомогти дітям через роботу з текстами як дидактичним матеріалом до вивчення мовних і мовленнєвих тем пізнати українську мову, засвоїти властивості гарного мовлення − багатство, правильність, чистоту, точність, логічність, виразність, доречність мовлення − пізнати свій народ, його культуру, розвинути почуття особистої від­повідальності за рідну мову, усвідомлення своєї причетності до того, що відбувається з нею, до процесів її розвитку.

Національно-мовна особистість проявляється в успішній і якісній своєрідності виконання мовленнєвої діяльності, що вимагає розвинутих здібностей користуватися мовленнєвим апаратом, розуміти лексичні та граматичні мовні значення, їх виразні коннотації (відтінки), відчувати, як відображається (моделюється) за допомогою мови внутрішній світ людини, як людина виражає свою оцінку дійсності. Курс української мови має виховати в дітей чутливість до слова, увагу до використання мовних одиниць у мовленні з метою передачі певного змісту, навчити дітей вільно й доцільно користуватися мовою в різноманітних життєвих ситуаціях, виявляти мовленнєву компетенцію в різних видах мовленнєвої діяльності, сформувати в дітей уміння слухати, читати, говорити й писати українською мовою, а для цього дати їм знання законів української мови, збагатити мовний запас, розширити кругозір, розвинути інтелект, розумові здібності, укріпити пам’ять учнів, сформувати емоційно-естетичну сферу, виховати духовність. Навчання має сприяти вихованню у школярів національно-свідомого, відповідального ставлення до рідної мови, до своїх рідномовних обов'язків. Звідси випливає, що підходи до уроків української мови та засоби навчання мають обиратися таким чином, щоб стимулювати учнів до виконання активної пізнавальної, мовленнєвої, розумової, інтелектуальної, емоційної, моральної, духовної діяльності.

Досвід народу закодовано і зафіксовано в мові, у її словниках, довідниках, фразеології, а також у текстах. Найяскравіше він проявляється в національній семантиці мови, її фразеології, афоризмах, у феномені української фонетики та інтонації, словотвору, морфології та синтаксису, у специфіці функціонування мовних одиниць у мовленні, особливо в мові художньої літератури. Завдяки використанню на уроках текстів як дидактичного матеріалу, українська мова як навчальний предмет стає важливим засобом пізнання дійсності, виховання і розвитку учнів

Оскільки мовою ми виражаємо не тільки наші знання про мовну систему і навколишній світ, але й ставлення до оточення, до самих себе, то сам предмет «українська мова» зумовлює поєднання навчання і виховання учнів у навчальному процесі. Українська мова як навчальний предмет у школі має різноманітні засоби виховного впливу. Виховна роль мови як навчального предмета реалізується у двох аспектах — лінгвістичному і екстралінгвістичному. Перший аспект — це виховний вплив на учнів відомостей про мову: її історію, багатство мовних засобів, роль у житті народу, особливості розвитку. Другий аспект передбачає виховний вплив на учнів безпосередньо через мову, кращі її зразки, тобто через дидактичний матеріал до уроків.

Доцільно дібраним дидактичним матеріалом можна впливати на свідомість учнів, їх поведінку, формувати переконання. За допомогою текстів високого патріотичного, естетичного й інформаційного змісту можна створювати на уроках виховні ситуації, розв’язувати виховні завдання в тісному зв’язку з пізнавальними і розвивальними. Для цього слід добирати тексти, пройняті любов’ю до української мови, рідної землі, її природи, тексти, пронизані захопленням красою рідної природи, повагою до історії народу, її видатних особистостей, героїв визвольних змагань тощо. Дидактичний матеріал для уроків української мови дозволяє проаналізувати важливі для народу життєві та історичні факти, познайомити з українською родиною, особливостями традиційного українського побуту, відносин у сім’ї, ставленням до жінки-матері, до праці, до природи, заочно знайомити з українськими містами і селами, їх історією, людьми, їх життям, вчинками, почуттями, поглибити знання дітьми українського фольклору, літератури, познайомити з міфологією, історією українських міст і сіл, пам’ятниками архітектури, історією визвольних змагань тощо.

Роботі з текстом належить надзвичайно важлива роль у вихованні в учнів любові до української мови, а це можливо лише за умови, коли увага учнів привертається до краси української мови, її багатства, точності, влучності, виразності. Відчувши красу української мови, школярі будуть свідомо ставитися до її вивчення, наполегливіше працювати над удосконаленням власного мовлення. Важливо виховати в учнів відповідальність за долю української мови, донести до школярів українську національну ідею як ідею становлення і утвердження незалежної міцної української держави, важливою ознакою такої держави є державна українська мова. Уроки української мови покликані виховувати у школярів почуття національної гідності, гордість своїм українським походженням, своєю українською культурою, мовою.

Добором текстів потрібно пробудити у школярів власну гідність, увести саме поняття «гідність» як повагу до себе, усвідомлення своєї сутності та цінності, осмислення себе як носія духовності, високих моральних якостей, таких як гуманність, себто людяність, чуйність, доброзичливість стосовно інших, добротворчість як активне діяння добра. Мова і духовність — тісно пов’язані категорії, тому саме вчителеві української мови належить облагородити людську душу. Справжній урок української мови неможливий без виховання вищих почуттів добра і краси, порядності і людяності, честі і шляхетності, самоповаги і гідності. Саме в мові красного письменства криється потенційна можливість впливу слова на моральне виховання особистості. Розв’язання завдань розвитку і виховання учнів здійснюється разом з розв’язанням специфічних навчальних завдань і в комплексі утворює цілісний процес формування національно-мовної особистості.

Для до­­­­­­­­­сяг­нення піз­­навальних, формувальних, розвивальних, виховних цілей курсу української мови на уроках можуть бути використані висловлювання видатних людей про українську мову та її значення в житті людини. У яскравій і виразній формі в них говориться про багатство, особливу виразність, мело­дійність, влучність української мови. Використання таких висловлювань сприяє вихованню національної гідності, патріотичного ставлення до мови, а водночас і мотиваційному забезпеченню навчального процесу. Школярі також мають засвоїти, що українська мова ніжна, мелодійна, їй не властиві брудні, лайливі слова. Це сприяє вихованню культури мовленнєвої поведінки школярів. Урокам української мови належить пріоритетна роль у формуванні культури поведінки, невід’ємною часткою якої є мовленнєва поведінка, дотримання мовленнєвого етикету.

Чи не найважливіша роль у здійсненні виховного впливу на уроках української мови належить використанню художніх текстів як дидактичних матеріалів до уроку. Навчаючи мови на матеріалі художніх текстів, можна забезпечити виховання людини-громадянина з високою національною гідністю, національним характером, складом мислення, формувати національний тип особистості, допомогти пізнати слово і через слово самий дух народу, його національні неповторні риси, повернути дітям втрачену здібність до по-справжньому природного мовлення, дати знання законів української мови, її національної специфіки й разом з тим історії народу та його літератури, рис його національного характеру, ментальності, культури у всіх проявах, особливостей бачення світу. Через словесно-художній вплив успішніше формується в учнів естетичне ставлення до світу, розвивається по-справжньому людська гамма почуттів, забезпечується різнобічний розвиток дітей у процесі навчання, виховується сприйняття мови як важливого засобу інтелектуального, логічного, естетичного розвитку, засобу збагачення знаннями, розширення кругозору, прилучення до культури, засобу спілкування між людьми, передачі почуттів і переживань, радості й горя, захопленості й здивування, засобу самовираження, передачі ставлення людини до природи, суспільства, тієї чи іншої ситуації. Використання на уроках художніх текстів сприяє формуванню в учнів розуміння того, що мовна індивідуальність виділяє людину як особистість і, чим яскравіша ця особистість, тим повніше вона відображає мовні якості суспільства.

Вивчення мови на основі художніх текстів сприяє вихованню уваги до слова, пізнанню слова, збагаченню мовного запасу учнів, формуванню читача й слухача, розвиткові чуття мови, уміння бачити всі відтінки значення слова, вихованню естетичного смаку, розумінню краси слова, його глибини, виразності, усвідомленню неповторності мовної особистості. На цій основі разом із засвоєнням мовної системи учні набувають комунікативних умінь, навчаються мотивованого, грамотного використання засобів мови в різних умовах спілкування у відповідності зі змістом і ситуацією мовлення.

Чи не найважливішим завданням навчання української мови є виховання чутливості до слова та його відтінків як однієї з передумов гармонійного розвитку особистості. Ось як про це висловлювався В.О.Сухомлинський: “...Найважливіше виховне завдання полягає в тому, щоб слово з його багатогранною, радісною, облагороджуючою красою стало невичерпним джерелом і засобом пізнання прекрасного, внутрішнім духовним багатством і водночас засобом вираження цього багатства” (Сухомлинський В.О. Вибрані твори: У 5-ти томах. — К.: Рад. школа, 1977. — Т. 3. – С.545). Чутливість до слова виховується насамперед шляхом аналізу класичних мовних зразків у єдності змісту й форми, коли разом із засвоєнням мовних понять і правил учні усвідомлюють особливості мовної особистості автора, його мовну майстерність, те, як за допомогою мови автор виражає своє світосприйняття й світобачення.

В.О.Сухомлинський наголошує: «Чуйність до краси слова – це величезна сила, що облагороджує духовний світ дитини. У цій чуйності – одне з джерел людської культури»; «...у відчутті слова, в прагненні передати словом найтонші рухи людської душі – одне з важливих джерел справжньої людської культури»; «...найважливіше виховне завдання полягає в тому, щоб слово з його багатогранною, радісною, облагороджувальною красою стало невичерпним джерелом і засобом пізнання прекрасного, внутрішнім духовним багатством і водночас засобом вираження цього багатства»; «пізнання краси слова породжує в душі підлітка почуття благородної гордості, людської гідності» (Сухомлинський В.О. Слово рідної мови // Українська мова і література в школі. – 1987. – № 7. – С. 45 – 47).. «Осягаючи красу слова, підліток проймається почуттям відрази до всього потворного, злого»; «осягнення емоційних відтінків слова – це передпокій не тільки мистецтва, а й багатого повноцінного інтелектуального життя підлітків... Коли людина відчуває, переживає найтонші відтінки, пахощі, емоційний підтекст слова, вона немовби пробуджує дрімотні сили розуму»; «пізнання слова несе в собі енергію думки» (Сухомлинський В.О. Слово рідної мови // Українська мова і література в школі. – 1987. – № 7. – С. 45 – 47). Від виховання чутливості до слова значною мірою залежить духовний розвиток школяра.

Чутливість до слова виховується в першу чергу шляхом аналізу художніх текстів у єдності змісту й форми, коли разом із засвоєнням мовних понять і правил учні усвідомлюють особливості мовної особистості автора, його мовну майстерність, те, як за допомогою мови автор виражає своє світосприйняття й світобачення. Вивчення української мови на матеріалі художніх текстів за умілої його організації сприяє вихованню читацьких інтересів дітей. Але у процесі навчання української мови учні мають навчитися будувати висловлювання в різних стилях, типах і жанрах мовлення, оволодіти науковим (науково-навчальним), діловим, публіцистичним стилями мовлення. Тому на уроках слід використовувати тексти різних стилів, типів і жанрів мовлення.

У методичних працях викладені основні вимоги до відбору дидактичного матеріалу. Дидактичний матеріал, який використовується на уроці, має максимально сприяти досягненню комплексу навчальних цілей, бути змістовним у пізнавально-виховному плані, відповідати загальнодидактичним і власне методичним принципам Відомо, що зміст і форма його вираження можуть бути зрозумілі лише за умови тісного взаємозв’язку між ними. Тому доцільно залучати до уроків української мови не роз’єднані за змістом речення, а тексти. Вирвані з контекстів речення приводять до аналізу мовних одиниць та категорій у відриві від типу, стилю і жанру мовлення. На противагу такому підходу систематична робота з текстами дозволяє злити в єдиний процес навчання, виховання і розвиток. Навчання, побудоване на текстах, добре впливає на мотиваційну сферу учнів, виховує мовну чутливість, збагачує учнів необхідною інформацією, дає їм зразки монологічного мовлення різних типів і стилів, дозволяє поглиблювати та вдосконалювати знання про них, виховує любов до слова, впливає на переконання, розвиває світосприйняття, формує світоглядні позиції, збагачує духовність учнів, формує моральні якості.

Сьогодні в умовах втрат у моральному розвитку виховний вплив уроків особливо важливий. Розвиток в учнів високих моральних ідеалів − актуальна проблема освіти. Освіта завжди була звернена до проблем морального виховання, але перевага у цьому плані надавалася урокам літератури. Хоча ретельний добір і вміле використання на уроках української мови текстів високого морального змісту дозволяє разом із засвоєнням мовного і мовленнєвого матеріалу привернути увагу учнів до моральних проблем, спонукати їх до роздумів, які можуть бути конкретизовані в письмових творах з використанням виучуваних мовних одиниць для вираження морального змісту твору. У цій ситуації тема моралі стає супровідною до теми уроку і дозволяє привернути увагу учнів до таких моральних якостей, як чесність, принциповість, глибина почуттів, вірність обов’язку, відповідальність. Завдяки цілеспрямовано організованій роботи з текстами, на уроках української мови здійснюється збагачення внутрішнього світу учнів, їх світобачення, естетичний, етичний, світоглядний та інтелектуальний розвиток, моральне виховання, формування духовної культури людини, виховання шляхетності

Виховний ефект завдань посилюється, якщо до них по­даються тексти, що характеризуються високою поетичністю, філософською заглибленістю, моральним змістом. Але добором текстів виховні функції завдань достатньою мірою не реалізуються. Тому важливо вводити в завдання дії, що мають виховне значення. Осмислюючи яскраві стосовно мови і змісту тексти, які збуджують думки і почуття, школярі збагачуються духовно. Слід спонукати учнів до мислення, до міркувань. За цієї умови, розглядаючи тексти, школярі не просто сприймають відтворені в них картини й образи, але й активно думають, теоретично пізнають світ, піднімаються на сходинку вище в системі різноманітних знань, при цьому формується їхня самосвідомість, ставлення до світу. До цього їх спонукає вчитель різного роду запитаннями і завданнями. У процесі організованого сприймання текстів учні зіставляють свої ідеали, свої погляди, почуття і вчинки із закладеними в текстах моральними й естетичними цінностями, нормами, вимогами, правилами співжиття. Це сприяє усвідомленню обов’язків, виховує відповідальність за власні цінності, поведінку, вчинки, формує національно-свідоме, відповідальне ставлення до української мови, моральні якості, духовність.

Впливає інтонаційна виразність прочитання тексту, з’ясування змісту тексту і мовних засобів його вираження. Не менш важливими є уточнення, які робить учитель у процесі виконання завдань і які містять у собі оцінку ситуації, розвивають думку автора тексту. Безперечно, що ці уточнення не повинні містити розгорнуті міркування, моральні сентенції, повчання. Роботу з морального виховання виконує сам текст. Потрібно лише через завдання й уточнення до них допомогти учням почути автора, зрозуміти його. Важливою спрямованістю завдань до текстів є проникнення в моральний і естетичний зміст, якого набувають у мовленні мовні елементи. Саме текст, що становить єдність лексичних, морфологічних і синтаксичних компонентів, дозволяє побудувати завдання для з’ясування особливостей використання мовних одиниць у мовленні для передачі авторського задуму, оцінок, ставлення, розуміння, а перехід від спостережень над авторським текстом до побудови власних висловлювань допомагає учням не тільки зрозуміти роль тієї чи іншої мовної одиницm у мовленні, але й усвідомити їх життєвий зміст, пізнати красу мови.

Завдання мають привернути увагу учнів до краси худож­нього слова, його звучності, мелодійності, стимулювати учнів до побудови власного тексту. Виразне читання, мовний аналіз і власна творчість учнів збагачують їх пам’ять образами, створеними за допомогою слів. Ці образи змушують думати, збуджують почуття. Художнє слово стає сферою активної духовної діяльності школяра, а читання художньої літератури — духовною потребою.

Мовлення людини тісно пов’язане з її мисленням, почуттями, умінням бачити, спостерігати, диференціювати явища навколишнього середовища. Тож без збагачення науково-навчальних знань і формування мовних і мовленнєвих умінь, а також знань про навколишній світ неможливо формувати мовленнєві вміння й навички.

Добір дидактичного матеріалу та різні види роботи з ним мають допомогти дітям усвідомити мову як матеріал передачі думки й змісту, відчути красу слова, виховати потребу в творчості, прагнення до точності, виразності, образності власного мовлення, намагання додержуватися норм у використанні мовних одиниць різних рівнів мовної системи, бажання навчитися майстерно оперувати мовою

Уроки, проведені в експериментальних класах, свідчать, що на введення нових понять на матеріалі тексту витрачається значно менше часу, аніж на введення тих же понять на окремих реченнях. Граматичний матеріал, який розглядається на прикладі тексту, сприймається учнями з більшою цікавістю, ніж під час розбору окремих слів, словосполучень чи речень. А якщо додати до сказаного, що при використанні текстів не лише усвідомлюються й засвоюються лінгвістичні поняття та категорії, а й розв’язується безліч інших завдань, значне місце серед яких посідають комунікативні, то стає очевидною ефективність такого підходу до вивчення української мови. Проведені експерименти переконали, що в класах, де уроки мови проводились як уроки словесності, учні значно швидше просувались у своєму мовному та загальному розвитку.

На уроках української мови необхідно використовувати тексти всіх різновидів: художні, наукові, науково-популярні, публіцистичні. Це важливо, по-перше, тому, що дає учням різнобічне уявлення про стилістичні різновиди мовлення; по-друге, тому, що сприяє розвиткові в них навичок побудови текстів у різних стилях мовлення. Тобто використання всіх різновидів текстів сприяє розширенню діапазону комунікативних можливостей учнів. Перевага все ж віддається уривкам з художніх творів. Саме художні твори дають приклади текстів з доцільним набором мовних засобів. Особливу увагу слід приділяти класичним художнім текстам: кожен з них є справжньою перлиною рідної мови.

Українська література є невичерпним джерелом прекрасних текстів про природу. Вони наповнені почуттям любові до рідного краю, рідної природи, нерозривного зв’язку з нею. Щоб учні пройнялися цими почуттями, учителі пропонують школярам змалювати своїми словами картину, яка виникає в їх уявленні під впливом прочитання уривка, виділити ключові слова, тобто такі, за допомогою яких розкривається основний зміст прочитаного, виділити мовні засоби, котрі надають текстові особливої виразності, дібрати заголовок до тексту, визначити його тему й основну думку і т.ін. Дітям пропонується побудувати за даним зразком власний текст, підкреслити в ньому мовні одиниці, що вивчаються, виконати з ними потрібні навчальні дії — вказати їх ознаки, класифікувати, виконати мовний розбір тощо. Щоб за текстом проводити орфографічну й пунктуаційну роботу, в них має бути достатній набір орфо­­грам і пунктограм.

Заслуговують на увагу тексти про рослинний і тваринний світ. Вони дають можливість підкреслити красу рослинного і тваринного світу, відображеного в науково-популярному, публіцистичному чи художньому творі, навести учнів на відтворення прекрасного в природі, пов’язаного з їх спостереженнями, передати свої почуття та переживання. Значний вплив мають тексти пізнавального характеру. Це, як правило, публіцистичні і науково-популярні розповіді, описи й роздуми.

Аналіз тексту забезпечує органічність переходу від розгляду його змісту, стилю, жанру, типу мовлення, структури до відбору мовних засобів і таким чином надає можливість увести будь-який мовний матеріал на мовленнєвій основі. У тексті проявляються закономірності функціонування мовних одиниць і їх міжрівневі зв'язки. Тексти дозволяють іти у вивченні тієї чи іншої мовної категорії від її функції до форми та значення, категоріальних ознак, а також правил використання в мовленні й від них до використання у власному мовленні. За цих умов вивчення мови стає не абстрактним знанням, а свідомою практичною дією. Вивчення мовних категорій на матеріалі текстів сприяє тому, що мовні одиниці сприймаються як явища живого мовлення.

Граматичний матеріал, який розглядається на матеріалі тексту, сприймається учнями з більшою цікавістю, ніж під час розбору окремих слів, словосполучень чи речень. А якщо додати до сказаного, що за умови використання текстів як дидактичного матеріалу уроку не лише усвідомлюються і засвоюються лінгвістичні поняття і категорії, а й розв'язується безліч інших завдань, то стає очевидною ефективність такого підходу до вивчення української мови.

На уроках української мови необхідно використовувати тексти всіх різновидів: художні, наукові, науково-популярні, публіцистичні. Це важливо, по-перше, тому, що дає учням різнобічне уявлення про стилістичні і типологічні різновиди мовлення; по-друге, тому, що сприяє розвиткові в них навичок побудови текстів у різних стилях, типах і жанрах мовлення, розширенню діапазону комунікативних можливостей учнів. Перевага все ж надається художнім текстам. Вони вносять в уроки необхідний емоційний компонент, що стимулює навчальну діяльність учнів, підвищує їх інтерес до уроків української мови. За однакової насиченості необхідними для роботи лінгвістичними категоріями, художній текст виграє тим, що він впливає на емоції, активізує увагу учнів, їх почуття, уявлення. Таким чином, використання художніх текстів забезпечує інтенсивнішу й продуктивнішу роботу. До того ж уривки з художніх творів дають приклади текстів з доцільним набором мовних засобів.

Художні тексти в силу своєї образності й емоційності мають значний виховний вплив на учнів, тому використання їх на уроках сприяє успішнішому поєднанню навчання й виховання. Мовна форма текстів слугує досягненню навчальної мети, а змістове їх наповнення впливає на свідомість учнів, на їх моральні й естетичні погляди, на поведінку. Робота з художніми текстами різноманітного змісту розширює загальний кругозір школярів, збагачує їх знаннями не тільки з літератури, але й з історії, культури. Особливу увагу слід приділяти класичним художнім текстам: кожен з них є справжньою перлиною української мови.

У практиці роботи школи стало загальноприйнятим використовувати на уроках багатий, цікавий і різноманітний дидактичний матеріал. Проте досить часто на уроках спостерігається розбіжність між великою кількістю дидактичного матеріалу, багатством його змісту і кількістю цілей, які на ньому реалізуються. Необхідність комплексного досягнення навчальних цілей з метою оптимізації уроку вимагає системного підходу як до відбору, так і використання дидактичного матеріалу. Тому слід виходити з того, що дидактичний матеріал, який використовується у навчальних завданнях, є не тільки засобом пізнання й формування умінь і навичок, але й засобом виховного впливу на учнів.

Виховний ефект завдань посилюється, якщо до них по­даються тексти, що характеризуються високою поетичністю, філософською заглибленістю, моральним змістом. Але добором текстів виховні функції завдань достатньою мірою не реалізуються. Тому важливо вводити в завдання дії, що мають виховне значення.

Справжній урок української мови неможливий без виховання вищих почуттів добра і краси, порядності і людяності, честі і шляхетності, самоповаги і гідності. Саме в мові красного письменства криється потенціальна можливість впливу слова на формування особистості. Впливає інтонаційна виразність прочитання тексту, з’ясування змісту тексту і мовних засобів його вираження. Не менш важливим є уточнення, які робить учитель у процесі перевірки виконання завдань і які містять у собі оцінку ситуації, розвивають думку автора тексту. Безперечно, що ці уточнення не повинні містити розгорнуті міркування, моральні сентенції, повчання. Роботу з морального виховання виконує сам текст. Потрібно лише через завдання й уточнення до них допомогти дітям почути автора, зрозуміти його.

Діяльність учнів у такому випадку розгортається в двох планах: один лінгвістичний, навчально-науковий — він вимагає знання понять і правил і визначає їх засвоєння і застосування, другий неоголошений, але наповнений думками, почуттями, переживаннями. Уміння будувати завдання, реалізуючи обидва аспекти діяльності учнів — це чи не найяскравіший прояв майстерності вчителя. Саме це уміння в кінцевому результаті визначає пізнавальний і виховний аспекти навчання.

Важливою спрямованістю завдань до текстів є проникнення в моральний і естетичний зміст, якого набувають у мовленні мовні елементи. Саме текст, що становить єдність лексичних, морфологічних і синтаксичних компонентів, дозволяє побудувати завдання для з’ясування особливостей використання мовних одиниць у мовленні для передачі авторського задуму, оцінок, ставлення, розуміння, а перехід від спостережень над авторським текстом до побудови власних висловлювань допомагає учням не тільки зрозуміти роль тієї чи іншої мовної одиниці у мовленні, але й усвідомити їх життєвий зміст, пізнати красу мови.

Завдання мають привернути увагу учнів до краси худож­нього слова, його звучності, мелодійності. Виразне читання, мовний аналіз збуджують уяву дітей, збагачують їх пам’ять образами, створеними за допомогою слів, змушують думати, збуджують почуття. Художнє слово стає сферою активної духовної діяльності школяра, а читання художньої літератури — духовною потребою. Якщо вчитель володіє мистецтвом добору і використання текстів, необхідних для даної теми, даної ситуації і таких, що відповідають певній віковій групі учнів, то чим вищою є поетика тексту, тим значніший його вплив, тим сильніша зацікавленість учнів самим твором.

Виховний вплив текстів залежить від їх добору з урахуванням доцільності і доречності використання, від наближення їх змісту до учнів без розгорнутих коментарів. Якщо вчитель оволодів мистецтвом добору і використання текстів, необхідних для заданої теми, заданої ситуації і таких, що відповідають віковій групі учнів, то чим вищою є поетика тексту, тим значніший його вплив.

Учні добре сприймають художні тексти, мова й образність яких прості, доступні. Такі тексти сприймаються без зайвого спрощення і викривлень. Безперечно, що ці тексти мають містити необхідні мовні одиниці, надавати можливість для зіставлення, порівняння, розгляду мовних одиниць, явищ з різних сторін.

Доцільними для уроків української мови є тексти про природу. Тема природи відповідає як інтересам школярів, так і рівню їх підготовки і життєвому досвіду. Сприйняття таких текстів учні легко поєднують з відтворенням власного досвіду, власних спостережень. Якщо текст взятий зі знайомого школярам твору, доцільно відтворити його контекст, а також з’ясувати, що учні знають про автора, і привернути їх увагу до неповторності його мовної особистості.

Українська література є невичерпним джерелом прекрасних текстів про природу. Вони наповнені почуттям любові до рідного краю, рідної природи, нерозривного зв’язку з нею. Щоб учні пройнялися цими почуттями, учителі пропонують школярам змалювати своїми словами картину, яка виникає в їх уявленні під впливом прочитаного уривка, виділити ключові слова, тобто такі, за допомогою яких розкривається основний зміст прочитаного, виділити мовні засоби, котрі надають текстові особливої виразності, дібрати заголовок до тексту, визначити його тему та основну думку і т.ін. Дітям пропонується побудувати за даним зразком власний текст, підкреслити в ньому мовні одиниці, що вивчаються, виконати з ними потрібні навчальні дії — вказати їх ознаки, класифікувати, виконати мовний розбір тощо. Щоб за текстом проводити орфографічну й пунктуаційну роботу, в них має бути достатній набір орфо­­грам і пунктограм.

Для до­­­­­­­­­сяг­нення піз­­навальних, формувальних, розвивальних, виховних цілей курсу української мови в завданнях можуть бути використані висловлювання видатних людей про українську мову та її значення в житті людини. У яскравій і виразній формі в них говориться про багатство, особливу виразність, мело­дійність, влучність української мови. Використання таких висловлювань сприяє мотиваційному забезпеченню навчального процесу.

Організовуючи навчально-мовні, орфографічні завдання, учитель має забезпечити повноцінне сприйняття учнями висловлювань про українську мову, допомогти правильно зрозуміти кожне слово, словосполучення, речення, текст у цілому. Для цього можна поставити учням запитання з метою виявити розуміння прочитаного, наприклад: Які якості української мови називає автор? Який зв’язок бачить автор між духовністю і ставленням до української мови? Що він каже про вивчення української мови? Важливо допомогти школярам навести аргументи, які доводять правильність висловлених думок, наприклад, довести висловлену автором думку про багатство, виразність, мелодійність української мови. Показати багатство української мови дозволяють, наприклад, завдання типу: виділити в тексті синоніми, прикметники на позначення кольору, дієслова на позначення тієї чи іншої дії і т.ін.

На уроках доцільно використовувати тексти різноманітної тематики. Добір різноманітних текстів надає вчителеві можливість розширювати знання учнів про свій народ, свою країну, природу, людей, їх побут, звичаї, культуру, мову, виховувати у школярів почуття добра, справедливості, патріотизму, збагачувати їх духовність, формувати національну гідність. Виховання неможливе без роздумів дітей про моральні якості людини, усвідомлення дітьми сутності і значення моральних категорій, без розширення знань дітей про всесвіт і людину в ньому, про зв’язок людини з природою, тваринним і рослинним світом, про історичні події, героїчну боротьбу народу за незалежність, героїзм, проявлений у цій боротьбі, про видатних людей (вчених, полководців, письменників, художників, композиторів, учителів і лікарів).

Отже, організовуючи роботу з текстами та іншими видами дидактичних матеріалів (висловлюваннями видатних людей, прислв’ями, приказками), будуючи завдання, важливо з’ясувати, які супровідні цілі можуть бути розв’язані разом з проміжними. При цьому слід виходити з того, що засвоєння учнем мови тісно пов’язане для нього з осягненням певних сторін дійсності, що повноцінно осмислити лексему, граматичну форму чи конструкцію учень може лише у тому випадку, коли його одночасно навчають розуміти відношення, які існують між фактами і явищами реальної дійсності і відображені в мові народу. Встановлення логічних зв’язків між змістом тексту і використовуваними лексемами, граматичними формами, конструкціями сприяє формуванню у школярів уваги до мови, прагнення проникнути в тонкощі семантичних відтінків і значень, виховує мовне чуття, а також відповідальне ставлення школярів до вибору мовних засобів, до мовлення, до користування рідною мовою. Потрібна постійна робота над виявленням лексичного значення слів у контексті з метою збагачення словника учнів. У зв’язку з аналізом змісту тексту виникає необхідність у комплексному аналізі лексичних і граматичних засобів зв’язку.

Взаємопов’язане виконання пізнавальних, виховних, розвивальних завдань, аналіз тексту, написання творів за поданим зразком (поданими зразками) сприяє досягненню пізнавальних та виховних цілей у їх тісному взаємозв’язку. Виховний ефект уроків посилюється, якщо до них по­даються тексти, що характеризуються високою поетичністю, філософською заглибленістю, моральним змістом. Але добором текстів виховні функції завдань достатньою мірою не реалізуються. Тому завдання мають містити дії, що мають виховне значення.

Урокам української мови належить дуже важлива роль в організації позаурочного читання дітей. Використовуючи для завдання невеликі уривки з художнього й інших творів, прислів’я та приказки, висловлювання видатних людей, допомагаючи учням осягнути їх зміст, творчу манеру автора, неповторність його творчої мовної особистості, учитель привертає увагу учнів до твору, рекомендує прочитати твір повністю. Робота з текстом на уроках української мови дозволяє «зачепити» душу читача, допомогти дитині відчути твір, ті почуття, які викликає автор, побачити красу його слова, усвідомити ту неповторність, яка не дає його просто прочитати й забути, яка, можливо, змусить прочитати весь твір чи перечитати його, якщо він вже вивчався на уроках літератури.

Цілеспрямований добір текстів і побудова завдань до них великою мірою сприяють розвиткові читацьких інтересів учнів.

Досвідчені вчителі широко використовують на уроках прислів’я та приказки. Набір мінімальних за розміром і визначних за довершеністю форми й змісту прислів’їв і приказок, які в гранично концентрованому вигляді містять у собі моральний, побутовий, філософський досвід народу, виражають його естетичну мудрість, дають емоційну оцінку моральних фактів, осмислення їх змісту сприяє поєднанню засвоєння мовних одиниць і моральному вихованню учнів. Багато прислів’їв та приказок є своєрідними маленькими шедеврами образного вираження думок. З них легко скласти добірки дидактичного матеріалу на будь-яку тему. Однотемність дібраних перлів народної мудрості значно посилює їх виховний вплив. Спостереження на уроках показують, що різнотем’я прислів’їв і приказок утруднює сприйняття їх змісту. Набір прислів’їв і приказок на ту чи іншу тему дозволяє учням глибше її осмислити, збагачує їх життєвий досвід, спонукає до роздумів на моральні, етичні та інші теми, сприяє правильному вибору лінії поведінки, формує моральні позиції.

Продемонструємо викладене на прикладі проекту уроку з теми «Особові займенники. Їх відмінювання. Приставний Н у формах особових займенників. Використання особового займенника ВИ у ввічливому значенні при звертанні до однієї особи!. 6 клас.

Мета організації уроку. Сформувати в учнів знання про особові займенники та особливості їх відмінювання, а також вміння відмінювати особові займенники.