3.2. Міжнародна електронна система передавання банківських повідомлень (swift)

3.2.1. Призначення та основні можливості системи

Наприкінці 60-х років постала потреба створити «єдину мову» фінансових повідомлень і єдину систему їх передавання. Аби поліпшити становище, потрібно було створити стандартні й універсальні формати повідомлень, що придатні для використання в будь-якому банку світу. Товариство міжнародних міжбанківських комунікацій SWIFT, засноване у травні 1973 року, почало створювати відповідну систему передавання банківських повідомлень, яка і отримала таку ж назву.

Система SWIFT — одна з найвідоміших комп'ютерних мереж, які було створено з ініціативи фінансових організацій. За станом на 1992 рік до мережі було підключено понад 3000 фінансових організацій із більш як 80 країн світу. Останнім часом до системи підключаються й банківські установи країн СНД, зокрема й України,

Системи обробки банківських операцій можна поділити на два типи. До першого типу належать системи, в яких виконується оперативне пересилання та зберігання міжбанківських документів, а до другого — системи, в яких виконуються також функції, безпосередньо пов'язані з виконанням взаємних вимог і зобов'язань банків.

Система SWIFT належить до першого типу, оскільки вона забезпечує лише передавання та доставляння банківських повідомлень різного типу між банками — учасниками системи, але не виконує жодних розрахункових чи інших операцій з банківської обробки цих повідомлень.

Прикладом систем другого типу може бути система електронних міжбанківських розрахунків (СЕП) Національного банку України, яка не лише забезпечує приймання та передавання банківських повідомлень, а й виконує операції з кореспондентськими рахунками банків — учасників розрахунків.

Головна мета створення SWIFT і її основна функція полягають у тому, щоб надавати своїм користувачам цілодобовий доступ до високошвидкісної мережі передавання банківської інформації за умови високого ступеня контролю та захисту від несанкціонованого доступу.

Система SWIFT базується на використанні єдиної мови, забезпечуючи єдину організацію обробки інформації, її захист і швидке передавання. У разі, коли відправник і одержувач повідомлення працюють у мережі одночасно, то доставляння повідомлення виконується не більш як протягом 20 с.

3.2.2. Концепція формування та передавання повідомлень

Дані у системі SWIFT передаються по мережі у вигляді структурованих повідомлень, кожне з яких призначено для виконання певної фінансової операції. Для кожного підключеного вузла та банку система індивідуально підтверджує приймання повідомлення та його обробку.

Особливістю SWIFT є використання єдиних для всіх користувачів правил і понять. Єдина ділова мова поряд із можливістю ввімкнення користувачів у єдину всесвітню мережу телекомунікацій перетворюють цю систему на важливий інтеграційний чинник сучасного фінансового світу. Розроблені типи повідомлень охоплюють сферу переміщення платежів клієнтів, міжбанківський рух платежів, дані про торгівлю грошима та валютою, виписки з поточних рахунків банків тощо.

Для забезпечення єдності підходу всі повідомлення поділено на 10 (0,1,...,9) категорій, які відповідають певним операціям. До 0-ї категорії належать системні повідомлення, які дають змогу взаємодіяти системі з користувачем. Такі повідомлення застосовуються для запитів щодо певних дій і отримання спеціальних звітів, для пошуку повідомлень у базі даних, для навчальних і тренувальних цілей. SWIFT може надсилати запити й очікувати відповіді на них користувача або інформувати його про стан системи, про її оновлення, появу нових послуг тощо.

До категорій 1—9-ї належать понад 70 типів повідомлень, які призначено для визначення операцій, безпосередньо пов'язаних із банківською діяльністю. Категорії 6-та й 8-ма є резервними, а решта мають таке призначення: 1-ша — операції з обслуговування клієнтів; 2-га — міжбанківські операції; 3-тя — валютні операції; 4-та — акредитиви; 5-та — цінні папери; 7-ма — документальний кредит і 9-та — спеціальні повідомлення, пов'язані з банківськими операціями (запит, звіт, підтвердження тощо).

Будь-яке повідомлення в системі SWIFT утворюється з чотирьох складових: заголовок, текст, посвідчення і закінчення.

Заголовок містить адресну інформацію, код термінала-відправника, (поточний п'ята символьний номер, який виконує контрольну та захисну функції), три символьний код типу повідомлення і т. ін.

Тип повідомлення в системі визначається його трицифровим номером, в якому перша цифра визначає номер категорії, а останні дві — номер типу в категорії. Наприклад, код повідомлення 100 означає операцію «переказ за дорученням клієнта»; 200 — переказ за рахунок коштів банку; 300 — підтвердження валютної угоди тощо. Код Х99 у всіх категоріях означає вільний формат.

Кожна категорія має свою групу типів повідомлень. Кількість типів повідомлень за категоріями різна. Наприклад, категорії 5-й відповідає група в 16 типів повідомлень, а категорії 4-й — 18 типів повідомлень.

Для позначення валюти в повідомленнях застосовують три символьний код, в якому перші два символи визначають країну, а третій — валюту цієї країни.

Текст банківського повідомлення складається з послідовності полів, які заздалегідь пронумеровані двоцифровими кодами. Скажімо, 32 — сума, 70 — призначення платежу, 71 — за чий рахунок комісія, її сума тощо, Залежно від типу повідомлення поля можуть бути обов'язково заповнюваними або заповнюваними за вибором.

Посвідчення має гарантувати, що текст повідомлення не буде спотворений у процесі передавання. Фактично посвідчення відіграє роль «контрольної суми» і є, по суті, електронним підписом повідомлення.

Остання складова повідомлення — закінчення, слугує для визначення кінця повідомлення.