Монополія (monopoly) – ринкова структура, при якій єдина фірма виробляє або продає всю кількість певного товару чи послуги на ринку.

Монопольна рента - надприбуток, який виникає на землях, що знаходяться у виняткових умовах.

Монопсонія (monopsony) – структура ринку з єдиним покупцем конкретного товару, послуги або виробничого процесу.

Моральний знос основного капіталу (obsole scence ) – старіння засобів праці під впливом науково-технічного прогресу і відповідно втрата ними вартості.

Натуральне господарство – це такий тип організації виробництва, при якому люди виробляють продукти для задоволення своїх власних потреб, тобто продукти праці не приймають товарної форми і призначені для власного та внутрішнього господарського споживання тими, хто її виробляє.

Науково-технічна політика – політика держави щодо формування умов для розвитку прикладної та фундаментальної науки, раціонального використання науково-технічного потенціалу країни, впровадженню результатів НТП у виробництво з метою підвищення його ефективності, забезпечення конкурентоспроможності національної економіки.

Науково-технічні цикли (scientific and technical cycle) – періодичне проходження через схожі фази у динаміці науки й техніки.

Національні рахунки (national accounts) – система таблиць у формі бухгалтерських рахунків, які характеризують процес виробництва, розподілу, обміну та споживання валового внутрішнього продукту.

Негативні екстерналії – ситуація за якої виробництво або споживання будь-якого блага приносить некомпенсовані витрати третім особам.

Неекономічне благо – це благо, яке надається людині природою, тобто без прикладання її праці, і має необмежену кількість (наприклад: повітря, морська вода, сонячне тепло та інші).

Нематеріальне виробництво – це сукупність галузей та сфер, що виробляють нематеріальні блага і нематеріальні послуги, які задовольняють духовні і соціальні потреби людей.

Неокласицизм – заперечує втручання держави в економіку, розглядає ринок як саморегульовану економічну систему, здатну самостійно встановити необхідну рівновагу.

Неокласичний синтез – узагальнююча концепція, представники якої проповідують принцип поєднання ринкового і державного регулювання економічних процесів і рух до змішаної економіки. Тобто проповідують принцип раціонального синтезу неокласичного і кейнсіанського напряму економічної теорії.

Непрямі методи ДРЕ - опосередкований вплив держави на діяльність суб`єктів економіки за допомогою економічних і правових методів.

Неформальні засоби ДРЕ – вплив держави на формування громадської думки, суспільної свідомості, економічного мислення громадян країни через використання засобів масової інформації та ін.

Номінальна заробітна плата (nominal wages) – установлена в грошовому виразі величина заробітної плати, що характеризує рівень оплати праці без врахування рівня цін на товари та послуги.

Номінальний доход (nominal income) - доход, обчислений в грошовому виразі, без врахування купівельної спроможності грошей, рівня цін та інфляції.

Норми обов`язкових резервів – один із засобів державного регулювання діяльності комерційних банків, що зобов`язує останніх тримати частину своїх активів у вигляді резервів на спеціальному рахунку у центральному банку країни.

Облігація (obligation)– документ, що засвідчує передачу грошових засобів у борг на певний строк з правом отримання щорічного фіксованого доходу та зобов‘язання повернення суми боргу у визначений строк.

Облік векселів (bills discounting)– операція банку по достроковому викупу векселів у їх володарів по дисконтній ціні, приведеній до її теперішнього рівня, в залежності від їх номіналу, строку погашення і облікової вексельної ставки.

Облікова ставка – розмір відсотка, за яким центральний банк країни продає кредитні ресурси комерційним банкам.

Оборот капіталу (capital turnover) – дійсний рух капіталу коли його грошова, продуктивна і товарна функціональні форми безперервної і послідовно перетворюються кожна в наступну.

Оборотний капітал (current capital)– капітал, який інвестовано у предмети і короткострокові активи підприємства і функціонує у вигляді товарної продукції, грошових коштів.

Одноосібна власність (sole propriatorship) – некорпоративна фірма, якою володіє і керує окрема особа.

Олігополія (oligopoly) – структура ринку, при якій кілька великих фірм виробляє або продає всю чи більшу частину деякого товару або послуги на певному ринку.

Операції на відкритому (фондовому) ринку – зміна пропозиції позичкового капіталу в країні шляхом купівлі або продажу центральним банком цінних паперів (облігацій, векселів, сертифікатів тощо) юридичних чи фізичних осіб.

Оренда – засноване на договорі термінове й строкове платне володіння та користування майном, яке необхідно орендатору для здійснення господарської та іншої діяльності.

Орендна плата – регулярна сплата орендодавцю за надану в оренду землю або майно, яке було використане протягом строку оренди.

Основний капітал (fixed capital)– капітал, який інвестовано у засоби праці і інші довготермінові активи підприємства.

Особистий доход( personal income) – грошовий доход працівника, що складається із заробітної плати, додаткових платежів, включаючи дивіденди, проценти, ренту, премії, трансферти.

Пай (від тур. рау – частина, жереб, доля) – частка (доля) участі в підприємствах, внесок при вступі в пайове товариство.

Паперові гроші – це знаки, символи, представники повноцінних (золотих) грошей в обігу, що не мають власної вартості та наділені державною владою примусовим курсом обігу. Паперові гроші не мають власної вартості, оскільки затрати ,на їх виготовлення незначні.

Партнерство (partnership) – правова форма фірми, якою володіють та управляють дві або більше особи.

Перехідна економіка – період формування нових елементів та їх системоутворення, яке дає змогу новому зайняти панівне місце в ієрархії підсистем та системи як цілого.

Персональний розподіл доходів – це розподіл доходів між окремими фізичними особами, сім’ями або домогосподарствами.

Підприємницькі здібності – особливий, специфічний фактор виробництва, що полягає в діяльності людини з приводу поєднання та ефективного використання всіх інших факторів виробництва з метою створення благ та послуг.

Платіжний баланс (balance of Payments)– співвідношення між валютними надходженнями у країну та платежами, які держава здійснює за кордон протягом певного часу; статистичний звіт про результати зовнішньоекономічної діяльності країни за певний період часу, зазвичай, за рік.

Повна зайнятість (full employment) – максимально можливе залучення у суспільне виробництво економічно активного населення.

Податки (taxes)– обов`язкові платежі, які стягуються у державний бюджет у визначених законодавством розмірах та встановлені строки.

Позитивні екстeрналії – ситуація, за якої виробництво або споживання будь-якого блага приносить некомпенсовані вигоди третім особам.

Позичковий капітал (delt sources of dinancing) – капітал, що надається підприємцям на визначений строк за визначену плату у формі позичкового відсотку.

Політика «дешевих грошей» – зниження облікової ставки, що стимулює попит на кредити та призводить до пожвавлення господарської активності.

Політика «дорогих грошей» – підвищення облікової ставки, що спричиняє зниження попиту на кредити, утримання економічної діяльності.

Політика прискореної амортизації – зменшення строків служби основного капіталу, списання його вартості на ранніх стадіях експлуатації.

Постійні витрати (dixed cost) – поточні витрати підприємства що є незмінними на протязі визначеного періоду і в основному не залежать від обсягів її виробничої та збутової діяльності.

Поточний платіжний баланс (баланс поточних операцій) – торговельний баланс (експорт-імпорт товарів) і баланс послуг та некомерційних платежів.

Потреби взагалі - нужда у будь-чому об’єктивно необхідному для підтримання життєдіяльності особистості, соціальної групи, суспільства.

Право власності – це сукупність узаконених державою прав і норм економічних взаємовідносин фізичних і юридичних осіб, які складаються між ними з приводу привласнення і використання об’єктів власності.

Праця (labor) – це доцільна діяльність людини, яка спрямована на перетворення сил природи для створення тих чи інших благ з метою задоволення своїх потреб.

Предмет праці – це всі ті об’єкти природи, на які направлена праця людини і що складає матеріальну основу майбутнього продукту.

Прибуток (profit) – доход власників фірми (підприємства), визначений як різниця між валовим доходом ( виручкою від реалізації) і загальними витратами на виробництво та реалізацію продукції

Приватизація (від лат. privatus – особистий, несуспільний) – процес передачі або продажу об’єктів державної власності одноосібним або асоційованим приватним власникам, наслідком якого є зміна форм власності.

Приватна власність (private property) – право приватних осіб і фірм набувати, володіти, контролювати, використовувати, продавати і заповідати землю, капітал та інші активи.

Природна монополія (natural monopoly) – галузь, в якій економія, зумовлена зростанням масштабів виробництва настільки значна, що продукт може виробляти одна фірма за нижчих середніх витрат, ніж витрати декількох фірм.

Природний рівень безробіття (natural rat of unemployment, NAIRY) – рівень безробіття за умов повної зайнятості; сума рівнів фрикційного та структурного безробіття.

Прогресивний податок (progressive tax)– податок, середня ставка якого зростає разом із зростанням доходів.

Продуктивні сили – це сукупність засобів виробництва і робітників з їх фізичними і розумовими здібностями, а також досягнення науки технології, інформації, методи організації та управління виробництвом, що забезпечують створення матеріальних та духовних благ, необхідних для задоволення потреб людини.

Продуктивність (productivity) – обсяг виробленої продукції, що припадає на одиницю ресурсів (факторів виробництва) за одиницю часу.

Прожитковий мінімум (subsistence level) - вартість набору товарів і послуг, розрахованого на основі обгрунтованих нормативів споживання і забезпеченості населення першочерговими життєвими засобами.

Протекціонізм – політика держави, спрямована на захист національної економіки від іноземної конкуренції.

Процентні платежі (interest incomes)– вид доходів, які отримують власники грошового капіталу

Прямі методи державного регулювання економіки – методи, за допомогою яких держава безпосередньо втручається в економічні процеси (держконтракт, держзамовлення, надання субсидій, дотацій, встановлення державних стандартів, регламентування діяльності суб`єктів економіки тощо).

Реальна заробітна плата (real wages) – заробітна плата в реальному виразі, тобто кількість товарів та послуг, яку можна придбати в даний момент за суму грошей, що складає номінальну заробітну плату.

Реальний доход (real income) – грошові доходи населення, обчислені з урахуванням реальних існуючих цін на товари та послуги; виражається як кількість товарів та послуг, які можна придбати на отримані доходи.

Регідна економіка (від лат. rigidus - твердий, заціплений) – заклякла, заскорузла негнучка економіка, який властиві наступні риси: відсталість технологічної структури цивільного сектору, надзвичайно затратна структура соціальних гарантій, надзвичайно високі затрати на виробництво товарів та послуг, вплив на рівень прибутковості та збитковості ендогенних (внутрішніх) чинників значно слабкіший, ніж вплив екзогенних (інфляція, обмінний курс), бартеризація обмінних процесів.

Рекрутмент – послуги по підбору та оцінці ділових якостей керівних кадрів.

Репатріація (від лат. repatriatio – повернення на батьківщину) – повернення в країну походження раніше виїхавших з неї громадян.

Реприватизація (від ре.. і лат. privatus – особистий, приватний) – поновлення в правах власності осіб, що незаконно позбавлених майна в результаті конфіскаційної націоналізації.

Реституція (від лат. restotutio - відновлення) – одна з форм реприватизації, повернення власності попереднім власникам в натуральному вигляді.

Рестрикція (від лат. restrictio – обмеження) 1) обмеження обсягів рефінансування комерційних банків центральним банком. 2) обмеження обсягів виробництва, продажу та експорту товарів з метою штучного підвищення цін та отримання надприбутків. 3) скорочення сукупного попиту внаслідок зменшення обсягів державних витрат.

Рецесія (спад) (recession) – зниження рівня ділової активності країни, що характеризуються, як правило, зменшенням реального ВВП протягом принаймні шести місяців.

Ринкова система (market system) – усі ринки продуктів і ринки ресурсів та зв’язки між ними; механізм, що дозволяє цінам, які складаються на цих ринках, розподіляти обмежені економічні ресурси та узгоджувати і координувати рішення, які ухвалюють споживачі, фірми та постачальники ресурсів.

Ринковий механізм – спосіб (форма) організації і функціонування відносин між суб`єктами господарювання, що базується на принципах економічної свободи, вільної взаємодії попиту і пропозиції, вільного ціноутворення, конкуренції.

Ринок (market) – будь-яка інституція або механізм, що зводить разом покупців (представники попиту) і продавців (постачальників) певного товару або послуги.

Ринок праці (labor market) – сукупність економічних відносин з приводу купівлі-продажу товару робочої сили; система економічних механізмів, суспільних норм та інститутів, які регулюють рух робочої сили та її використання.

Рівень безробіття (unemployment raff) – процентне відношення числа офіційно зареєстрованих безробітних до чисельності економічно активного населення.

Рівень життя (level of living) – рівень добробуту населення, споживання товарів та послуг; сукупність показників, що характеризують міру задоволення основних життєвих потреб населення.

Рівень зайнятості (employment rate) – відсоток всього населення у віці від 16 років, що має роботу.

Рівняння М.Фрідмена – умова довгострокової рівноваги грошового ринку, яке визначає постійний середньорічний темп росту пропозиції грошей, як суму темпів збільшення ВНП та неінфляційного росту цін. (Сент-Луіська модель).

Рідкість (обмеженість) ресурсів (scarce resources) - нестача (обмеженість) землі, капіталу, праці і підприємницького таланту для задоволення безмежних матеріальних потреб людей.

Робоча сила – це сукупність фізичних та інтелектуальних здібностей людини, які вона використовує у процесі праці; здатність людини до праці.

Роздержавлення – процес обмеження державного втручання в економіку, переведення державних підприємств на комерційні засади господарювання, створення умов для зростання кількості господарських суб’єктів.

Розподіл доходів (distribution of incomes) – процес визначення частки або пропорції, в якій кожен господарюючий суб’єкт або фактор виробництва приймає участь у виробництві продукції окремого підприємства чи суспільства в цілому

Розшарування суспільства (stratification of sociaty) – посилення диспропорції доходів та рівня життя окремих верств населення, збільшення різниці (розриву) між високо- та низькооплачуваними членами суспільства.

Самозайнятість – діяльність з метою отримання доходу, що здійснюється поза наймом.

Самопідтримуючий (сталий, стійкий) розвиток – прогрес постіндустріального суспільства на основі збалансованого вирішення соціально-економічних завдань і проблем збереження сприятливого навколишнього середовища і природно-ресурсного потенціалу для нинішніх та майбутніх поколінь.

Санація (від лат. sanatio – оздоровлення, лікування) – система заходів, спрямованих на попередження банкрутства.

Світова економіка – сукупність взаємопов’язаних і взаємозалежних національних економік.

Середній доход (avarage income) – частка валового доходу у сумарній кількості реалізованих товарів та послуг:

Синдикат (від грец. захисник) – одна з форм монополій ; об’єднання самостійних підприємств з метою регулювання ринку певного товару, підтримання високого рівня цін і одержання надприбутку.

Сімейний доход (family income)– сума доходів свідомо організованої на основі родинних зв’язків та спільності побуту невеликої групи людей, життєдіяльність яких спрямована на реалізацію соціальних, економічних та духовних потреб окремих індивідів, самої сім’ї та суспільства в цілому.

Собівартість (cost of sales)– сумарні, виражені у грошовій формі витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукцію.

Соціальна інфраструктура – система галузей народного господарства, діяльність яких спрямована на задоволення соціально-культурних, духовних та інтелектуальних потреб людини.

Соціальна захищеність – тип та рівень обов’язків суспільства відносно людини й будь-якої соціальної групи; ступінь реальності їх прав і свобод.

Соціальна політика – діяльність держави, спрямована на створення та регулювання соціально-економічних умов життя суспільства.

Соціальна справедливість – соціально-психологічне сприйняття принципів і форм організації суспільства, як таких, що відповідають інтересам людей і соціальних груп.

Соціальна сфера – підсистема національної економіки, тобто явища, процеси, види діяльності та об`єкти, які пов`язані із забезпеченням життєдіяльності суспільства та людини, задоволенням їх потреб та інтересів.

Соціальний захист населення – державна підтримка певних категорій населення, які можуть зазнавати негативного впливу ринкових процесів, забезпечення відповідного рівня життя шляхом надання правової, фінансової, матеріальної допомоги окремим громадянам, а також створення соціальних гарантій для економічно активної частини населення.

Соціальний мінімум (бюджет мінімального достатку) – вартість товарів і послуг, які суспільство визнає необхідними для збереження прийнятного рівня життя.

Споживчий кошик - являє собою вартість основних матеріальних та нематеріальних благ, які необхідні для нормальних умов існування людини даної країни в даний історичний період часу.

Споживчі блага [consumer goods] – товари і послуги, які безпосередньо задовольняють потреби людини.

Стагфляція [stagflation] – це інфляція, що супроводжується стагнацією виробництва і одночасно зростанням рівня цін і безробіття.

Стандартна зайнятість (standardized employment) – робота зі стандартним навантаженням у виробничому приміщенні одного роботодавця.

Статистична дискримінація (discrimination statistical) – оцінка особистості на основі статистичних даних, що отримані для кваліфікаційної групи, до якої ця особистість може бути віднесена.

Структурне безробіття (structural unemployment) – незайнятість економічно активного населення, що виникає в результаті змін попиту на окремі професії в процесі структурних зрушень в економіці та територіальних диспропорцій в попиті та пропозиції робочої сили.

Структурні цикли (structural cycle) – періодичні хвилеподібні зміни структури економіки, що відбуваються через схожі фази макроструктурної динаміки.

Суспільна власність – спільне привласнення засобів виробництва і його результатів. Суб’єкти спільної власності відносяться один до одного як рівні співвласники. В цих умовах основною формою індивідуального привласнення стає розподіл доходу, а мірою його розподілу праця.

Суспільні товари і блага – товари і послуги, призначені для задоволення колективних потреб, які неможливо визначити у грошовій формі, отже, їх не може забезпечити ринок, але які не можна вилучити із споживання.

Тендер (tender, від англ. tend - обслуговувати) – пропозиція і система організації торгів на конкурсній основі.

Теорія “економіки пропозиції” – неоліберальна економічна теорія, на відміну від кейнсіанства, пропагує необхідність стимулювання пропозиції і зростання ефективності виробництва на основі зниження витрат, скорочення прибуткових податків, стимулювання інноваційного підприємництва, скорочення соціальних витрат тощо.

Теорія раціональних очікувань – неокласична теорія, яка стверджує, що заходи держави щодо стабілізації економіки є неефективним, оскільки суб`єкти господарювання осмислюючи всю інформацію про об`єкти, які представляють для них грошовий інтерес, та розуміючи можливі наслідки економічної політики держави, приймають оптимальні рішення.

Технопарк – акціонерна компанія, яка займається патентуванням, рекламою, лізингом, маркетинговими дослідженнями, надає консультації, здає в аренду приміщення для дослідницького виробництва тощо.

Технополіс – якісно нова територіальна форма інтеграції науки і виробництва, що забезпечує високі темпи науково-технічного розвитку території за рахунок реалізації потенціалу регіону.

Тимчасова зайнятість (opportunity employment) – робота з визначеним у трудовому договорі (контракті) терміном її закінчення.

Товар – це економічне благо, що задовольняє певну потребу людини і використовується для обміну.

Товарне виробництво – це така форма організації суспільного господарства, при якій продукти виробляють не для власного споживання їхніми виробниками, а спеціально для обміну, для продажу на ринку.

Торговельний капітал – спеціалізована відокремлена частина промислового капіталу, яка функціонує у сфері обігу і обслуговує реалізацію товарів у сферу споживання.

Традиційна (натуральна) економіка (traditional economy) – економічна система, в якій традиції та звичаї визначають реальне використання обмежених ресурсів.

Транзитологія – теорія економічної трансформації.

Трансакція (від лат. transactoio - завершення) – передача прав власності.

Трансфертні платежі (transfer payments)– виплати держави непрацездатним членам суспільства (виплати, пов’язані з безробіттям, інвалідністю, стипендії, пенсії та ін.)

Трансформаційна економіка (від лат.transcendens - той, що виходить за межі), - особливий стан еволюційного процесу суспільного розвитку в період зміни його соціально-економічних форм.

Траст – система довірчого управління власністю.

Трест (англ. trust, букв. довіра) – одна з форм монополій, за якої всі об’єднані підприємства втрачають свою комерційну й виробничу самостійність і підпорядковуються єдиному управлінню.

Трипартизм – (див. інститут соціального партнерства).

Трудова теорія вартості (labor theory of value) – марксистська теза про те, що вартість товару визначається винятково кількістю праці, потрібною для його виробництва.

Трудовий контракт (employment contracts) – згода робітника виконувати покладені на нього роботодавцем завдання в обмін на поточні та майбутні виплати.

Управлінські цикли (administrative cycle) – періодична зміна систем управління економікою, що проходить через певні фази.

Фактична зайнятість (actual employment) – зафіксований на кожен даний час результат розподілу ресурсів праці.

Фактичні потреби – потреби, які фактично задовольняються наявними товарами та послугами.

Фактори виробництва (або ресурси) – це всі необхідні елементи, які використовуються для виробництва матеріальних і духовних благ.

Факторні доходи (factor incomes) – винагорода, що отримують власники факторів виробництва від участі у поточному виробництві товарів та послуг.

Фізичний знос основного капіталу – втрата засобами праці фізичних властивостей і вартості внаслідок їх експлуатації та природного впливу.

Фізичний капітал – засоби виробництва, що беруть участь у виробництві товарів і послуг.

Фізіократи – економічна школа (засновник – Ф.Кене), що вважала джерелом багатства працю у сільському господарстві, тому рекомендувала урядам своїх країн розвивати саме цю галузь.

Фізіологічний мінімум (physiological minimum)- вартісна величина середньодушового сукупного доходу, що забезпечує такий рівень задоволення потреб у харчуванні, нижче якого існування людини недопустиме.

Фіскальна політика – діяльність держави щодо формування та регулювання державного бюджету (бюджетно-податкова політика), а також мобілізації коштів у державну казну з інших джерел.

Фрикційне безробіття (frictional unemployment) – незайнятість економічно активного населення зумовлена комплексом факторів, пов’язаних з динамічністю процесів на ринку праці та недосконалістю інформаційних потоків.

Фритредерство – політика вільної торгівлі стосовно лібералізації зовнішньоекономічної діяльності, забезпечення вільного доступу на національний ринок товарів, капіталів, робочої сили тощо.

Функціональний розподіл доходів (functional distribution of incomes) – спосіб розподілу національного доходу між споживачами в залежності від виконання ними певних функцій в економіці.

Цивілізація – історично конкретний стан суспільства, який характеризується досягнутим рівнем продуктивних сил, особливим способом організації виробництва і відповідною духовною культурою.

Циклічне безробіття (cyclical unemployment) – незайнятість економічно активного населення зумовлена спадами ділової активності в умовах циклічних коливань; виникає в результаті падіння сукупного попиту на працю внаслідок падіння сукупного попиту на продукцію та негнучкості заробітної плати у бік її зниження.

Ціна землі – капіталізована рента, тобто грошовий капітал, що забезпечує його власникові той самий доход, але у формі не ренти, а суми відсотка на вкладення у банк.

Ціна шансу (від франц. сhance – ймовірність успіху) 1)витрати вибору інвестицій з меншим доходом та більшим ризиком з надією на високий прибуток; 2) найвищий дохід за альтернативним видом інвестицій.

Цінні папери – документи, що виражають майнові (боргові зобов‘язання).

Часткова зайнятість (part-time employment) – регулярна зайнятість за наймом при скороченій тривалості роботи.

Чек – письмове розпорядження власника поточного рахунку в банку про виплату готівки або перерахування з рахунку на інший рахунок певної суми грошей.