Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
КНИГА Дошкільна лінгводидактика 2011.docx
Скачиваний:
60
Добавлен:
09.11.2019
Размер:
9.45 Mб
Скачать

1.6. Методи наукового дослідження в дошкільній лінгводидактиці

Наука - це соціально-значуща сфера людської діяльності, функцією якої є вироблення і систематизація об'єктивних знань про довкілля, людину чи будь-яку діяльність. Наука - це система дослідницької діяльності, спрямованої на виробництво но­вих знань про природу, людину, суспільство, мову і мислення. Науковий метод - це спосіб пізнання явищ дійсності в їх взає­мозв'язку і розвитку. Методи дослідження і наука невіддільні одне від одного. Будь-яку науку утворюють як результати пізнан­ня дійсності, так і методи пізнання досліджуваних об'єктів, тоб­то методи дослідження. Метод розглядають і як сукупність прийомів практичного або теоретичного засвоєння дійсності.

У лінгводидактичних дослідженнях використовують не один метод, а їх систему, які мають забезпечити в кінцевому підсумку репрезентативність і валідність первинної інформації, а також формування наукових висновків як доповнення до вже відомих наукових теорій або системи наукового знання.

Усі методи поділяють на кілька груп: теоретичні, емпіричні, експериментальні, статистичні.

Теоретичні методи спрямовані на створення теоретичних узагальнень і виведення закономірностей досліджуваних явищ: це вивчення літературних джерел, навчальних посібників, до­кументів, методичної спадщини, програм та продуктів мовлен­нєвої діяльності дітей (записи дитячих розповідей, словник, образне мовлення та ін.). Так, студентам для написання пер­ших наукових робіт (курсова чи дипломна) пропонується зро­бити письмовий аналіз варіативних програм (наприклад, розді­лу «Розвиток мовлення») для дошкільних навчальних закладів за такими параметрами: назва програми, автори, рік видання; назва розділу; підрозділи; вікова група; позитивні сторони; критичні зауваження; загальні висновки. Або проаналізувати наявність методичних і дидактичних посібників із розвитку мовлення у віковій групі чи педагогічному кабінеті за такими параметрами: назва дидактичного матеріалу; місце зберігання; наявність картотеки; наявність анотацій, методичних розробок.

До емпіричних методів належать також спостереження, бесіда, анкетування, опитування, узагальнення передового пе­дагогічного досвіду.

Найлегшим і найпоширенішим методом зібрання об'єктив­них даних про стан і характер розвитку мовлення дітей і вихо­вателя є спостереження і запис спонтанного мовлення. Спосте­реження вчені класифікують за різними ознаками: за поінформованістю респондента — відкрите: вихователь та діти усвідомлюють факт спостереження; приховане: діти не знають, що за ними спостерігають; за способом фіксації інформації - безпосереднє: дослідник фіксує усе почуте та побачене; інстру­ментальне: інформація фіксується за допомогою аудіо-, кіно-, телезапису тощо; за метою дослідження — інспекторське: розкриває структуру педагогічного процесу, особливості діяльності педагога в конкретних умовах; педагогічне: безпосереднє сприймання поведінки дітей і вихователя у різноманітних ситуаціях; мінімальне: дає уявлення про предмети, процеси, зако­номірності, характеристики матеріалу, що вивчається; наукове: цілеспрямоване сприймання конкретних педагогічних явищ для отримання фактичного матеріалу; за частотою прове­дення занять; за частотою проведення занять — постійне: охоплює, наприклад, заняття з розвитку мовлення неперервно протягом тривалого часу (навчального року, кварталу); періодичне: проводиться через певні проміжки часу (один раз на квар­ці її, ти ждань тощо); одноразове: фіксує результати та хід лише одного заняття; за обсягом охоплення об'єкта — суцільне: охоплює всі досліджувані об'єкти (наприклад, усіх дітей і вихователя), несуцільне (дискретне): охоплює лише частину об'єкта. Розрізняють: монографічне спостереження за якнайбільшою частиною взаємопов’язаних предметів, явищ тощо; порівняль­но-монографічне - спостереження за кількома частинами об'єкта, що найбільше відрізняються; вибіркове: спостереження за порівняно малою, але репрезентативною частиною об'єкта, тобто із загального масиву виділяється так звана «вибіркова», обсяг якої необхідний для отримання результатів, які характеризують і весь об’єкт; головного масиву охоплює основний склад (не менше 80%) об'єкта; за способом отримання інфор­мації пряме: реєструються факти, побачені дослідником під час спостереження; опосередковане (непряме): спостерігають не ні процесом чи об'єктом, а, наприклад, за кінцевим резуль­татом; за ставленням до об'єкта — об'єктивне: проводиться сто­роннім спостерігачем; суб'єктивне: проводиться учасником процесу.

У ході спостереження дослідник може записати мовлення вихователя чи дітей, а потім проаналізувати його за табл.:

Таблиця