Тема 2. Стилі сучасної української літературної мови

МЕТА: узагальнити знання студентів про функціональні стилі сучасної української літературної мови; закріпити навички аналізу текстів різних стилів; формувати інтерес та любов до української мови як засобу пізнання навколишнього світу та самовираження

План лекційного заняття

1. Функціональні стилі української мови та сфера їх застосування.

2. Основні ознаки функціональних стилів.

3. Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового та наукового стилів.

Література

1. Кацавець Г.М.,Паламар Л.М. Мова ділових паперів: Підручник. – К.: Алерта, 2005.–328с.

2. Мацюк З., Станкевич Н. Українська мова професійного спрямування. – К.: Каравела, 2005. – 352с.

3. Мозговий В.І. Українська мова у професійному спрямуванні. Модульний курс: Навчальний посібник.–Вид. 3–є, перероб. та доповн. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 592с.

4. Пономарів О. Стилістика сучасної української мови: Підручник. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2000.– 248с.

5. Шевчук С.В., Клименко І.В. Українська мова за професійним спрямуванням: Підручник.– К.: Алерта, 2010.– 696с.

Ключові слова: стиль, підстиль, стилістика, стилістична норма, ознаки стилю, мовні засоби стилю.

Стилі мови, їх різновиди, типи та види мовлення, функціонування та розвиток вивчає мовознавча наука стилістика, яка покликана формувати знання з мови та навички користування нею. Стилістика на зразках доцільного використання мовних одиниць у різних стилях і жанрах навчає мовної грамотності, сприяє піднесенню культури мови та загальної культури мовців. Основним поняттям стилістики є стиль.

Стиль ( від лат. stilus –спочатку загострена паличка для письма, згодом – манера письма) – це різновид, видозміна літературної мови (її функціональна підсистема); манера мовного вираження у різних сферах, умовах, формах(усній та писемній)спілкування; мистецтво слова. Функціонуючи у різних сферах суспільного життя, мова набуває типових стильових ознак. Ці різновиди мови, що об’єднують мовні одиниці за їх функціональним призначенням у певні структури, становлять систему функціональних стилів. Кількість і структура останніх залежить від ваги літературної мови в державному, політичному, науковому, культурному житті нації. Так, наприклад, староукраїнська книжна мова послуговувалася конфесійним, епістолярним, діловим та літописним стилями. Науковий і публіцистичний стилі сформувалися наприкінці 19 – початку 20 століття.

Кожен стиль мови має:

1. сферу поширення і вживання (коло мовців);

2. функціональне призначення (регулювання стосунків, повідомлення, вплив, спілкування тощо);

3. характерні ознаки (форма та спосіб викладу);

4. систему мовних засобів і стилістичних норм (лексику, фразеологію, граматичні форми, типи речень тощо).

Ці складові конкретизують, оберігають, певною мірою обме­жують, унормовують кожний стиль і роблять його досить стійким різновидом літературної мови. Оскільки стилістична норма є частиною літературної, вона не заперечує останню, а лише ви­користовує слова чи форми в певному стилі чи з певним стилі­стичним значенням.

Наприклад, слова акт, договір, наказ, протокол, угода є нор­мативними для офіційно-ділового стилю, хоча в інших стилях вони також можуть нести забарвлення офіційності, якщо їх використання буде стилістично виправдане.

Досконале знання специфіки кожного стилю, його різновидів, особливостей -- надійна запорука успіхів у будь-якій сфері спілкування.

Термін «стиль мовлення» слід розглядати як спосіб функ­ціонування певних мовних явищ. Розрізнення стилів залежить безпосередньо від основних функцій мови — спілкування, по­відомлення, спонукання до дії, впливу.

Високорозвинута сучасна літературна українська мова має розгалужену систему стилів, серед яких: розмовний, художній, науковий, публіцистичний, офіційно-діловий .

Для виділення стилів мовлення важливе значення мають фор­ми мови — усна й писемна, розмовна і книжна.

Структура текстів різних стилів неоднакова, якщо для роз­мовного стилю характерний діалог (полілог) то для інших — переважно монолог.

Відрізняються стилі мовлення й багатьма іншими ознаками. Але спільним для них є те, що вони — різновиди однієї мови, представляють усе багатство її виражальних засобів і викону­ють важливі функції в житті суспільства — забезпечують спілку­вання в різних його сферах і галузях .

У межах кожного функціонального стилю сформувалися свої різновиди — підстилі — для точнішого й доцільнішого відоб­раження певних видів спілкування та вирішення конкретних завдань.

Поряд із функціональними стилями, ураховуючи характер експресивності мовних елементів, виділяються також урочис­тий, офіційний, фамільярний, інтимно-ласкавий, гумористичний, сатиричний та ін.