Державна податкова служба України

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

ЗАТВЕРДЖУЮ

Зав.кафедри

міжнародного права

__________Л.О.Тимченко

“_____”_________20__ р.

ФОНДОВА ЛЕКЦІЯ

з курсу “Державне (конституційне) право зарубіжних країн”

для підготовки бакалаврів галузі знань 0304 “Право”

напряму підготовки 6.030401 “Правознавство

та спеціалістів спеціальності 7.03040101 “Правознавство”

денної та заочної форм навчання

на тему: «Конституції зарубіжних країн»

Підготувала:

ст.викладач кафедри міжнародного права

Павлюх Ольга Анатоліївна

ІРПІНЬ 2014

План лекції

1. Поняття конституції та її загальна характеристика:сутність конституцій; функції конституцій; спільні ти відмінні риси конституцій; форма та структура конституції.

2. Порядок та способи прийняття конституцій в зарубіжних країнах.

3. Основні способи внесення змін та доповнень до конституцій.

4. Види конституцій та їх класифікація.

5. Поняття конституційного контролю (нагляду).

Самостійна робота

6. Особливості конституцій: США; Великобританії; ФРН; Японії; Італії; Франції.

7. Скласти порівняльну характеристику конституцій США, Великобританії, Франції, ФРН, Італії, Японії, Росії, України за основними критеріями існуючої класифікації для конституцій.

1. Поняття конституції та її загальна характеристика:сутність конституцій; функції конституцій; спільні ти відмінні риси конституцій; форма та структура конституції.

Термін «конституція» походить від латинського слова, що в перекладі означає «устрій», «установлення».

Становлення конституцій розпочалося у період розвитку буржуазної держави і права (США-1787 р., Франція -1791 р. та інші).

Конституція має багато визначень, але зазвичай її розглядають як правову категорію, яка являє собою систему правових норм, що мають, як правило, вищу юридичну силу і регулюють основи відносин між людиною, суспільством і державою та встановлюють засади суспільного і державного ладу.

Конституція – це комплекс норм, змістом яких є принцип народного суверенітету, основні фундаментальні права і обов’язки людини, принципи законності, правомірності, як основа державного ладу.

Варто зауважити, що в конституційному праві існує декілька значень терміна «конституція»:

1. в матеріальному значенні – це писаний акт (сукупність актів або конституційних звичаїв), який проголошує, гарантує права і свободи людини і громадянина, визначає основи суспільного устрою, форму правління і територіального устрою, основи організації центральних та місцевих органів влади, їх компетенцію, державну символіку і столицю;

2. у формальному значенні про конституцію говорять як про закон (групу законів), що мають вищу юридичну силу по-відношенню до інших нормативно-правових актів і законів (це закон для законів);

3. юридична конституція - це певна система правових норм, що здійснює загальне регулювання суспільних відносин;

4. фактична конституція – це самі відносини, що існують у суспільстві та державі, тобто реальний порядок організації та здійснення державної влади, реальні стосунки між особою та державою.

Таким чином, слід наголосити, що розходження між фактичною та юридичною конституцією є результатом зміни співвідношення політичних сил, що відбувається після прийняття юридичної конституції. На практиці зустрічається скрізь явище недійсності або фіктивності частини норм конституції (найчастіше спостерігається у країнах із авторитарним або тоталітарним політичними режимами, де юридичні конституції, що проголошують принцип демократизму, народовладдя не реалізовуються на практиці). Тож, у зв’язку з вище викладеним, поняття «конституції» найчастіше вживається у формально-юридичному значенні, яке тлумачиться як закон або закони, що мають вищу юридичну силу.

Отже, конституція - Основний Закон держави, акт найвищої юридичної сили, що регулює найбільш важливі суспільні відносини в державі.

Сутність конституції:

1) Юридична сутність – має найвищу юридичну силу, яка полягає:

• у формальному розумінні, – її норми мають перевагу над положеннями інших джерел права; закони та підзаконні акти повинні прийматись передбаченими у Конституції органами та за встановленою процедурою;

• у матеріальному розумінні, – нижчі за рівнем правові норми повинні по суті відповідати нормам Основного Закону.

2) Соціальна сутність: у тому, що вона відображає ідеї та інтереси певної соціальної спільноти

3) Політична сутність: закріплює співвідношення соціальних і політичних сил у суспільстві.

Функції конституції:

• політична – є правовою основою політичної системи суспільства, визначає правила поведінки усіх учасників політичного процесу в країні;

• юридична – закріплює місце конституції в системі правових актів; визначає її як основне джерело права в державі, виступає основою всієї системи правового регулювання суспільних відносин;

• організаційна – закріплює механізм здійснення державної влади, систему вищих органів державної влади та місцевого самоврядування, форму держави.

• ідеологічна – формує правосвідомість громадян;

Спільні риси конституцій:

1. проголошення народного суверенітету;

2. закріплення форми правління, політичного режиму, територіального устрою;

3. принцип розподілу влади;

4. усі Конституції закріплюють демократичні права і свободи людини і громадянина;

5. закріплюють основні положення законодавчого процесу;

6. закріплюють положення про міжнародну співпрацю;

7. закріплюють положення, щодо конституційного контролю;

8. закріплюють організацію державної влади.

Форма і структура конституції:

Під формою конституції розглядають спосіб організації та вираження конституційних норм.

За формою бувають:

А) Писані:

• Кодифіковані (єдиний писаний акт, який регулює усі основні питання конституційного характеру) (Бразилія, Іспанія, Росія, Мексика, Фінляндія та ін.);

• Некодифіковані (декілька писаних актів, які у своїй сукупності регулюють усі основні питання конституційного характеру (Австрії, Швеції, Ізраїлю)

Б) Неписані (конституції незафіксовані у документах концепції, доктрини, звичаї, що визначають організацію суспільного та державного життя; існують зазвичай тимчасово, наприклад, після державного перевороту або революції (Оман, Велика Британія, Нова Зеландія);

В) Змішані (частково писані і включають закони та судові прецеденти, частково складаються із звичаїв та доктринальних джерел (Велика Британія, Нова Зеландія).

Структура писаної конституції:

• Преамбула – вступна частина (цілі, історичні аспекти прийняття, видання).

• Основна частина (структурні одиниці: глави, розділи, статті, пункти та ін.) – текст конституції, зокрема, норми про права, свободи, основи суспільного устрою, про систему та статус державних органів, про державну символіку та ін.

• Заключні та перехідні положення – вступ у дію конституції, порядок внесення змін та доповнень, визначення строку вступу в дію окремих конституційних норм, реалізація яких неможлива одночасно із вступом конституції в силу, встановлюються строки видання законів на які посилається конституція.

• Додаткові положення – містять норми тлумачення, окремі винятки із загальних правил, встановлених конституцією, тощо.