2 Історичні корені логістики

На думку більшості вчених і дослідників, термін «логістика» походить від грецького слова й означає «мистецтво обчислювати, міркувати». Відомо, що в Древній Греції на державній службі знахо­дилося десять логістів, які займалися обчисленнями (розрахунками). У період існування Римської імперії на державній службі у римлян також були служителі, що носили титул «логіст». Основною функці­єю логістів був розподіл продуктів харчування.

Однак джерела виникнення логістики ідуть глибоко корінням в історію. Останні археологічні дослідження закордонних вчених (тут більш за все необхідно віддати перевагу французьким археологам початку XX ст.) однозначно підтверджують факт існування логісти­ки вже в XIV ст. до нашої ери. У той далекий час логістика розумі­лося як уміння переміщати продукти і безліч різних товарів як усе­редині міста, так і між містами суміжних держав по суші і морськими шляхами.

Однак у переважній більшості наукових статей, навчальних по­сібників і підручників поява і розвиток логістики розглядається в історичному ракурсі як складова частина військового мистецтва, а точніше, як військова наука. Розглянемо коротко основні віхи стано­влення логістики як військової науки.

Сьогодні в історичних дослідженнях дуже багато написано про Візантію. Ретельне вивчення цих матеріалів змушує звернути увагу на час правління імператора Лева VI, що приходиться на 866-912 р. н. е. Зазначений період розвитку Візантії відомий, зокрема, сильною ар­мією і розквітом військового мистецтва. Військові перемоги імпера­тора Лева VI зв'язують із умілим переміщенням і матеріально-технічним постачанням військ, що здійснювалися на основі викорис­тання правил і принципів логістики.

Якщо далі розглядати історичні події, то слід звернутися до пе­ріоду, коли відбувалася визвольна війна (1775-1783 рр.) тринадцяти англійських колоній, у ході якої була створена незалежна держава Спо­лучені Штати Америки. Тут у плані вивчення розвитку логістики ко­рисним є наступний факт. У розпал війни в складі британської армії на американському континенті діяло понад 11 900 бойових загонів. При­родно те, що ці загони перебували в підпорядкуванні британського уряду, а це значить, що продукти харчування, обмундирування, боє­припаси доставлялися безпосередньо з Англії. Хід війни, принаймні, у період перших шести років, показав на зовсім погане матеріально-технічне забезпечення англійських військ.

Середина XIX — початок XX ст. ознаменовані закінченням формування і становленням логістики як військової науки. Вона використовувалася при веденні військових кампаній багатьма ви­датними воєначальниками і полководцями. Логістика скорила ро­зум багатьох командирів різних рівнів. Так, усім кадровим військо­вим відоме відношення до логістики Михайла Васильовича Фрунзе, який дуже чітко розумів тверду залежність між своєчас­ним і якісним постачанням армії і її високою бойовою готовністю. Він стверджував, що «без самої ретельної, заснованої на точних математичних розрахунках, організації тилу, без налагодження правильного харчування фронту всім тим, що йому необхідно для ведення воєнних операцій, без самого точного обліку перевезень, що забезпечують тилове постачання ... немислимо ніяке скільки-небудь правильне, розумне ведення великих воєнних операцій».

Особливо бурхливий практичний розвиток логістика одержала під час Другої світової війни. Варто вказати, що тут великих успіхів досягла американська армія. Завдяки чіткій взаємодії військово-промислового комплексу (ВПК), транспортної системи і баз поста­чання удалося організувати стійке постачання американських військ зброєю і військовою амуніцією. Успішному рішенню цієї складної задачі сприяло застосування прогресивних контейнерних і пакетних перевезень, що зробили відчутну користь американським війсь­кам і в період війни у В'єтнамі (60-ті р. XX ст.). Неможна не від­значити також того, що і сам ВПК Америки високою ефективніс­тю функціонування був зобов'язаний також застосуванню у виробництві бойової техніки принципів логістики.

Короткий екскурс в історичні глибини народження логістики дозволяє виділити основні етапи її становлення і розвитку.

Перший етап варто віднести на період XIV ст. до н. е. — І ст. н. е. Він характеризується використанням логістичного підходу для управління рухом товарів на мікро- і макрорівнях, тобто усередині держави (міста) і між державами.

Другий етап — це перше тисячоріччя нашої ери — кінець XIX ст. У цьому досить тривалому періоді логістика розвивалася як військова наука.

Третій етап у розвитку логістики приходиться на початок 1900 р. і середину XX ст. (1950 р.).

Початок XX ст. ознаменований тим, що накопичений теоре­тичний і практичний досвід логістики у військовій справі посту­пово знаходив застосування у всіх галузях економіки, вивчаючи і трансформуючи процеси й операції, зв'язані з просторово тимчасовим переміщенням ресурсів, а точніше товарно-мате­ріальних ресурсів. У даний період часу логістика як наука почи­нає усе ширше проникати в різні галузі економіки. Таким чином, слід зазначити, що саме в цей період логістичний підхід викорис­товується при управлінні матеріальними потоками в сфері народ­ного господарства.

Четвертий етап обмежується 50-ми і початком 80-х р. XX ст. У другій половині XX ст. логістика уже формалізувалася в одну з ефективних форм інтеграції постачання, виробництва, транспорту, розподілу ринку із широким залученням сучасної обчислювальної техніки.

П'ятий етап — сучасний етап розвитку логістики почався із се­редини 80-х р. XX ст. і продовжується по теперішній час. Саме в цей період досить інтенсивний розвиток одержують методи керування матеріальними потоками. Даний етап розвитку логістики можна на­звати всесвітнім, оскільки логістизація економічних процесів стає проблемою і Європи, і США, і Азії. Країни, що розвиваються, і краї­ни з перехідною економікою активно стали включатися в процес логістизації. Усвідомлення зростаючих у світі дефіциту ресурсів і, у той же час, бажання одержання прибутків є для них досить значним «мотиватором» до вивчення і впровадження принципів і методів ло­гістики в усі галузі економіки.