Сімейне право україни

1. Поняття сімейного права України. Шлюб. Сім’я.

2. Порядок укладання шлюбу.

3. Порядок розірвання шлюбу.

4. Шлюбний договір.

1. Сімейне право — сукупність правових норм, які регулюють особисті немайнові й пов'язані з ними майнові відносини громадян, що виникають із шлюбу й належності до сім'ї. Основним правовим джерелом шлюбно-сімейних відносин є Сімейний кодекс України, який був введений в дію з 1 січня 2004 р.

СКУ визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення та зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів.

Шлюб — це сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану (ОРАЦС).

Сім'я - це союз людей, права та обов’язки яких виникають із шлюбу, родинних відносин, усиновлення (удочеріння) та прийняття дітей на виховання в сім’ю.

Сім'ю складають особи:

1. які спільно проживають,

2. пов'язані спільним побутом,

3. мають взаємні права та обов'язки.

Сім’я створюється на підставі:

1. шлюбу;

2. кровного споріднення;

3. усиновлення;

4. інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Слід зазначити, що подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Згідно зі ст. 21 СК України, проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя. Релігійний обряд шлюбу також не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов'язків подружжя, крім випадків, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення державних органів реєстрації актів цивільного стану.

2. Порядок укладання шлюбу

1. Для укладення шлюбу необхідна взаємна згода осіб, які одружуються, і досягнення ними шлюбного віку. Шлюбний вік встановлюється у 18 років для чоловіків і в 18 років — для жінок. За заявою особи, яка досягла чотирнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам.

2. У шлюбі між собою не можуть перебувати особи:

• які є родичами по прямій лінії споріднення;

• рідні (повнорідні, неповнорідні) брат і сестра (повнорідними є брати і сестри, які мають спільних батьків, неповнорідними є брати і сестри, які мають спільну матір або спільного батька);

• двоюрідні брат та сестра, рідні тітка, дядько та племінник, племінниця. За рішенням суду може бути надане право на шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були усиновлені ним;

• усиновлювач та усиновлена ним дитина. Шлюб між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною може бути зареєстровано лише в разі скасування усиновлення.