5.3. Обман та помилка: визначення та фактори, що їх зумовлюють.

Аудитор розглядає випадки шахрайства, що належать до двох типів навмисних викривлень: викривлення, які є результатом неправдивої фінансової звітності, та викривлення, які є результатом незаконного привласнення активів.

Незаконне привласнення активів включає крадіжку активів підприємства. Є багато способів незаконного привласнення активів, зокрема, розтрати, крадіжки майна чи нематеріальних активів, сплата підприємством коштів за нестримані товари і послуги. Воно часто супроводжується фальшивими чи оманливими обліковими записами або документами для приховування факту нестачі активів.

Основна відповідальність із запобігання та виявлення випадків шахрайства і помилок покладається на управлінський персонал підприємства. Управлінський персонал підприємства повинен створити умови для контролю, підтримувати відповідну політику і процедури, допомогати всіма можливими способами забезпечувати належне й ефективне ведення бізнесу суб'єктом господарювання.

Ця відповідальність охоплює впровадження і забезпечення постійного функціонування систем обліку та внутрішнього контролю, створених для виявлення шахрайства й помилок.

Фінансова звітність та інша обліково-економічна інформація, як відомо, має схильність до перекручень, які можуть бути результатом помилок та шахрайства. Класифікація перекручень є юридичною проблемою, тому вона не може вирішуватись аудитором.

Помилка – ненавмисне перекручення фінансової інформації в результаті арифметичних або логічних помилок в облікових записах і розрахунках, недогляду в дотриманні повноти обліку, неправильного представлення в об ліку фактів господарської діяльності, наявності складу майна, вимог і зобов'язань, невідповідне відображення записів в обліку».

Шахрайство – навмисне неправильне відображення і представлення даних обліку і звітності службовими особами і керівництвом підприємства».

Згідно з Міжнародними стандартами аудиту ознаки шахрайства мають такі дії навмисного характеру:

* маніпуляція, фальсифікація, змінення облікових записів і документів;

* незаконне привласнення активів;

* приховування або пропущений інформації про операції в документах, облікових записах;

* відображення в обліку неіснуючих операцій;

* неправильне використання облікової політики;

* неправильна оцінка активів та неправильне їх списання;

* невідповідне відображення записів в обліку.

Помилки та шахрайство можуть мати місце в обліково-економічній інформації з різних причин, які поділяють на зовнішні та внутрішньогосподарські

Дослідження суб'єкта аудиту проводиться за ознаками (умовами та подіями), які можна поділити на такі групи:

* незвичайні умови функціонування суб'єкта;

* стан системи управління персоналом;

* незвичайні операції;

* умови одержання аудиторських доказів.

У зв'язку з тим що помилки та шахрайство стають не тільки причиною викривлень показників фінансової звітності, а й при зводять до порушення права власності учасників господарської, діяльності (власників, кредиторів, персоналу, держави, третіх осіб), у процесі проведення аудиту використовуються різноманітні прийоми і способи контрольно-ревізійної роботи.

У разі виявлення помилок і шахрайства аудитор повинен відобразити їх сутність, а саме:

- зміст помилки,

- посилання на норму закону або іншого нормативного документа,

- навести перелік та додати необхідні документи, які підтверджують наявність перекручень, пояснення посадових осіб з цього приводу,

- перелік посад та прізвищ посадових осіб, які припустилися помилок та шахрайства, а також осіб, які санкціонували такі перекручення,

- назви підрозділів, розмір заподіяної шкоди та інші відомості.

Незважаючи на те що аудитор враховує при формуванні своєї думки лише суттєві перекручення фінансової звітності, у процесі аудиту він повинен зафіксувати всі виявлені ним помилки і факти шахрайства, довести їх до відома замовників аудиту. Подальші дії аудитора залежать від характеру помилок і шахрайства, тому в таких випадках він обов'язково повинен отримати консультацію юристів.

Подальші дії аудитора залежать від конкретних обставин, але отримана аудитором інформація стосовно помилок і шахрайства впливає на його думку стосовно перевіреної фінансової звітності і від аудиторського висновку.

Аудит, здійснений згідно з міжнародними стандартами, покликаний надати обґрунтовану впевненість у тому, що фінансові звіти в цілому вільні від суттєвих викривлень, спричинених шахрайством або помилкою.

Факт здійснення аудиту може діяти як запобіжний засіб, але аудитор не несе (і не може нести) відповідальність за запобігання шахрайству або помилкам.

Відповідальність за фінансову звітність підприємства, включно з відповідальністю за запобігання та виявлення фактів шахрайства та помилок, покладається на керівництво підприємства, котре постійно підтримує відповідність і ефективність системи обліку і внутрішнього контролю.

Аудитор відповідає за аудиторський висновок про фінансову звітність підприємства і не може відповідати за виявлення абсолютно всіх фактів шахрайства і помилок, котрі можуть істотно вплинути на достовірність фінансової звітності підприємства.