IV. Контрольні питання

1. Що розуміється під психологічною готовністю до шкільного навчання?

2. Яка основна мета визначення психологічної готовності дитини до шкільного навчання?

3. Охарактеризуйте поняття готовності дитини до шкільного навчання.

4. Що означає інтелектуальна зрілість дитини?

5. Що означає емоційна зрілість дитини?

6. Що означає соціальна зрілість дитини?

7. Дайте визначення мотиваційним складовим психологічної готовності дитини до школи.

8. Дайте визначення інтелектуальної готовності дитини до шкільного навчання.

9. Дайте визначення особистісної готовності дитини до шкільного навчання.

10. Дайте визначення моральної готовності дитини до шкільного навчання.

11. Охарактеризуйте основні причини непідготовленості дітей до шкільного навчання.

Додаток 1

Процедура визначення готовності до школи

Процедура визначення психологічної готовності дитини до школи може бути різною залежно від умов, в яких доводиться працювати. Найбільш сприятливі умови - це обстеження дітей у дитячому садку в квітні-травні місяці, в результаті чого заповнюється карта психічного розвитку дитини, яка разом з медичною картою представляється в школу і передається на зберігання шкільного психолога.

Час обстеження (квітень-травень) той же, якщо обстеження проводиться в безпосередньо в школі. Пояснюється це тим, що до цього моменту майбутнім першокласникам вже виповниться 5 років 6 місяців - вік, раніше якого не можна проводити запропоновану програму обстеження.

Переважно слід обстежити майбутнього першокласника в дитячому саду, оскільки при цьому він знаходиться у звичній для нього обстановці, а саме обстеження схоже для нього на індивідуальне заняття. Таким чином, зводиться до мінімуму стресовий вплив так званого “екзаменe” при вступі до школи.

У дитячому саду обстеження може проводитися в один прийом або, якщо дитина працює дуже повільно і швидко втомлюється, то за два рази. Розбити обстеження на дві частини бажано і в школі, щоб діти менше втомлювалися.

Практично всі обстеження і в перший, і вдруге проводиться в присутності батьків. Винятком є тільки дві методики: “Будиночок” та “Визначення домінування пізнавального чи ігрового мотивів”. Під час проведення цих методик батьки не присутні, бо при змальовуванні “будиночка” вони можуть відволікати дітей, а при дослідженні домінування мотивів випадковою або свідомою реплікою можуть вплинути на вибір дитини.

За виконання інших завдань їх присутність не тільки допустима, але і бажана, особливо в тих випадках, коли мова йде не просто про дослідження готовності до школи, а про відбір у гімназію, ліцей або мовну школу більш розвинених хлоп’ят. Коли батьки особисто бачать, що їх дітям не задають ніяких особливо складних завдань, а пропонують відповісти на досить прості питання або пограти в ігри, цілком доступні даному віку, то у випадку, якщо дитина не готова до школи, а тому не приймається в неї, у них немає підстав вважати, що до їхніх дітей були несправедливі.

Перед початком другої співбесіди батькам дитини показують його малюнок будиночка і зразок, з якого була зроблена копія, при цьому вказується на всі помилки, допущені їх сином або дочкою. Потім нагадуються результати виконання інших завдань першого етапу, після чого випробуваному даються методики “Чобітки” і “Послідовність подій”.

При відборі найбільш розвинених дітей у школи із ускладненою програмою навчання другий етап обстеження має проводитися у присутності невеликої комісії учителів (і якщо є можливість - логопеда), що сидить трохи осторонь від столу, за яким сидять психолог, дитина та її батьки. Батьки сідають поруч зі своєю дитиною (а не напроти нього), але разом з тим на деякій відстані, щоб все бачити і чути, але не заважати. Працює з дитиною психолог. Після закінчення обстеження батькам повідомляють, що конкурсна комісія винесе своє рішення за результатами обстеження після того, як співбесіду пройдуть всі діти даного віку.

Якщо обстеження при прийомі в школу проводиться не з метою відбору дітей, а з метою вивчення їх особливостей психічного розвитку до моменту початку систематичного навчання, що може послужити основою для індивідуального підходу до майбутнього учня, то на другому етапі обстеження зовсім не обов'язково присутність комісії. Обстеження може проводити психолог в присутності батьків.

Під час співбесіди з дитиною необхідно встановити доброзичливий, невимушений контакт. Всі завдання повинні сприйматися дітьми як ігри. Атмосфера гри допомагає дітям розслабитися, зменшує стресову ситуацію. Якщо дитина тривожна, боїться відповідати, то з боку експериментатора необхідна емоційна підтримка, аж до того, що можна обійняти, погладити малюка і ласкавим голосом висловити впевненість, що він дуже добре впорається з усіма іграми. По ходу виконання завдань треба постійно давати йому знати, що він все робить правильно і добре (незалежно від дійсного результату). Без такого зворотного зв'язку тривожний випробуваний може просто мовчати. Слід зауважити, що подібного роду тактика рекомендується в спілкуванні з усіма піддослідними, оскільки дітям дуже важливі схвальні зауваження дорослого на їхні відповіді.

По закінченні виконання всіх завдань у разі необхідності батькам дається рекомендація на підставі результатів обстеження, як краще за час, що залишився підготувати їх дитину до школи.

Результати обстеження на предмет визначення психологічної готовності до школи повинні бути занесені в картку психічного розвитку дитини, так звану “психологічна карта”. На першій сторінці фіксуються формальні дані про дитину: прізвище, ім'я, дата народження, відомості про сім'ю, клас. Потім іде таблиця “Зведені дані про роботу зі дитиною”, що заповнюється постійно протягом всього часу перебування учня в школі.

Зведена таблиця має такі рубрики:

1. дата;

2. причини проведення обстеження або інших видів роботи;

3. мета заходу і результат;

4. питання для подальшої роботи.

Далі йдуть розділи, в яких представлені конкретні результати роботи з дитиною:

1. Дані про особливості розвитку, навчання й виховання на попередніх етапах.

2. Відомості про стан здоров'я.

3. Дані про проведення діагностичної роботи (які використувалися методи, результати).

4. Дані про психокорекційну та розвивальну роботу.

5. Дані про спільну роботу з педагогом (запис розмов із вчителями, вихователями; характеристика, яку вони дають дитині; рекомендації психолога; спільно прийняті рішення; аналіз ходу і результатів виконання рішень та рекомендацій).

6. Дані про спільну роботу з батьками (запис розмов із батьками; рекомендації, дані психологом; спільні рішення; аналіз ходу і результатів їх використання).

7. Копії висновків для третіх осіб та інстанцій, даних психологом з приводу дитини.

8. Висновки фахівців, отримані у відповідь на запит психолога з приводу дитини.

9. Додаткові дані. Особливі відмітки.

Для запобігання витоку психологічної інформації карту доцільно зашифрувати. У цьому випадку перший лист з формальними даними про дитину (прізвище і т.д.) зберігається окремо. На ньому, також, як і на решті частини психологічної карти, вказується шифр, ключ до якого зберігається у психолога.

До карти мають доступ психолог і його керівники по професійній лінії. Адміністрація і педагоги можуть користуватися наявними там відомостями тільки за погодженням з психологом.

При переході учня в новий навчальний заклад карта може передаватися психологом до нової установи.

Основна мета психологічного обстеження дитини при прийомі до школи - виявити дітей, які потребують спеціальної розвиваючої роботи з ними. Виходячи з цієї тези в психологічній карті необхідно заповнювати всі рубрики, що відображають розвиток дитини на момент обстеження (з описом застосовувалися діагностичних методів та отриманих по ним результатів), зафіксувати основні проблеми дитини (як інтелектуальні, так і особистісні) і намітити план необхідної розвиваючої роботи.

Якщо психолог зустрічається з дитиною, яка явно випереджає за своїм розвитком інших одноліток, то все сказане вище про заповнення картки відноситься і до цього випадку, тільки з протилежним знаком. Тут важливо намітити індивідуальний підхід до майбутнього учня (у школі і вдома), щоб навчальна програма, що розрахована на середнього учня, не гальмувала темпу його розвитку.

Підкреслимо ще раз, основний сенс визначення готовності до шкільного навчання полягає не у відсіві непідготовлених до школи дітей, а в забезпеченні індивідуального підходу при навчанні.