Приладові поправки віддалемірів та їх облік

До цих пір ми не визначались, від якої і до якої точки вимірюється віддаль. На практиці механічний центр знаходиться під становим гвинтом, за допомогою якого віддалемір закріплюється на штативі. Штатив, в свою чергу, центрується над маркою геодезичного центра. Відбивач так само встановлюється і центрується на протилежному кінці лінії. Позначимо дійсну віддаль між марками центрів через . Питання розміщення електричного центра приладу залишається невідомим. Опорний(стартовий) сигнал проходить на фазометр одним шляхом, а інформаційний, повертаючись з дистанції на приймач, перетворюється в електричний, посилюється, проходить через змішувач і тільки тоді на фазометр. Виміряти ці шляхи в провідниках є не реально. Але поправка в виміряну лінію має бути. Назвемо її приладовою Для відбивача - Зв'язок між дійсним значенням і виміряним буде:

Розрахувати поправку дуже складно. Вихід був знайдений створенням лінії ОКЗ. Вона дає стабільне значення проходження сигналу в приладі. Після проходження лабораторних досліджень віддалеміра в його паспорт вносяться приладова поправка яку ще називають постійною поправкою (с), графік циклічної поправки та графік поправок за температурну зміну частоти кварцового генератора. Через певний час експлуатації, приладова поправка може змінитись. Щоб убезпечитись від помилок застосовують метод визначення поправки на лініях відомої довжини (компаратори). Якщо віддаль між геодезичними центрами відома, то

подається в паспорті ; при заміні відбивача враховується його поправка. Для топографічних робіт нею можна нехтувати взагалі.

У випадку, якщо базисної сторони (компаратора) немає, то для знаходження постійної поправки застосовують метод вимірювання кількох ліній, що лежать в створі, у всіх комбінаціях. З системи рівнянь знаходимо сумарну поправку К для приладу і відбивача:

Дослідження світловіддалеміра в лабораторних умовах виявили закон розбіжностей між дійсними і виміряними значеннями в межах десятиметрового циклу. Цей закон є синусоїдальним. Залежно від останнього метра лінії, визначають з графіка, враховуючи її знак, "+" або "-". Циклічна поправка може змінюватись в часі, а тому її визначають перед виконанням робіт.

На рівнинній місцевості, дотримуючись створу, закріплюють 11 точок. Від т.1 до т.2 - довільна віддаль, наприклад, 2м, між т.2 – т.3 – 1м, т.3 – т.4 -1м і між всіма іншими 1м 0,1м. Над точками, на одній висоті, виставляють штативи з прикріпленими підставками (трегерами). За допомогою оптичного центрира підставки наближено центрують та якісно горизонтують. Не ускладнюючи роботу з центрування, з точністю 1-2мм, вимірювання будуть виконуватись між підставками з тією ж точністю. Треба мати стальну рулетку, скласти схему з номерами точок в яку будуть внесені результати вимірів. Нульовий штрих рулетки прикладають до лівого краю зовнішнього кільця підставки штатива над т.1. Над т.2, так само, по лівому краю кільця, читають результат відліку до 1мм.(в прикладі 1,998м). Лінію т.1-т.3 (2,996м), як і всі інші можна вимірювати з нулем на першій точці, або зокрема, між сусідніми точками, підсумовуючи результати при складанні відомості.

Другим етапом буде вимірювання цих ліній світловіддалеміром. На т.1, вже на підготовлену підставку, встановлюють світловіддалемір, орієнтуючи його на т.2 де має стояти відбивач. Вимірюють лінію т.1 – т.2 і відбивач, обережно вийнявши з підставки, переносять на т.3. і так до т.11.

За одержаними результатами вимірювань рулеткою, як еталонними, та світловіддалеміром, обчислюють циклічні поправки та будують графік. Обчислюють у відомості , а далі середнє значення відхилень з 10 –и результатів Обчислюють значення циклічної поправки для кожної точки За цими даними будують графік в залежності від віддалі. Результати перевірки вважаються задовільними, якщо сума по абсолютній величині не перевищує 17 мм.

Щоб вийти на постійну поправку К приладу і відбивача, треба продовжити вимірювання світловіддалеміром для всіх комбінацій. Встановивши прилад на т.3, а відбивачі - на т.2 і т.4, вимірюють ці лінії, переносять прилад на т.5, вимірюють лінії 5-4 та 5-6, потім з т.7 лінії 7-6 та 7-8 і з т.9 та 11 лінії 9-8, 11-10.

Зробивши виборку з загального журналу, складають відомість визначення постійної приладової поправки з усіх комбінацій. Порядок дій такий:

С₁= {(1-3)-[(1-2)+(2-3)] }:1=

С₂={(1-4)­[(1-2)+(2-3)+(3-4)]}:2

С₃={(1-5)-[(1-2)+(2-3)+(3-4)+(4-5)]}:3

С₄={(1-6)-[(1-2)+(2-3)+(3-4)+(4-5)+(5-6)]}:4

С₅={(1-7)-[(1-2)+(2-3)+(3-4)+(4-5)+(5-6)+(6-7)]}:5

С₆={(1-8)-[(1-2)+(2-3)+(3-4)+(4-5)+(5-6)+(6-7)+(7-8)]}:6

С₇={(1-9)-[(1-2)+(2-3)+(3-4)+(4-5)+(5-6)+(6-7)+(7-8)+(8-9)]}:7

С₈={(1-10)-[(1-2)+(2-3)+(3-4)+(4-5)+(5-6)+(6-7)+(7-8)+(8-9)+(9-10)]} :8

С₉={(1-11)-[(1-2)+(2-3)+(3-4)+(4-5)+(5-6)+(6-7)+(7-8)+(8-9)+(9-10)+(10-11)]}:9

Обчислюється середня квадратична похибка визначення С за формулою:

С

Для прикладу, виконані дослідження світловіддалеміра СТ-5. Результати вимірювань рулеткою та світловіддалеміром за повною програмою перенесені в дві відомості. За результатами обчислень одержана приладова поправка з усіх комбінацій і циклічна поправка та її графік.