- •Конспект лекцій Теоретичні основи створення світло і радіовіддалемірної техніки Передмова
- •Історія розвитку віддалемірної техніки
- •Несучі і масштабні частоти
- •Амплітудна модуляція
- •2.Частотна модуляція
- •3.Фазова модуляція
- •Способи вирішення неоднозначності
- •Особливості розповсюдження електромагнітних хвиль
- •Джерела несучих електромагнітних коливань
- •2. Джерела несучих коливань сантиметрового
- •Генератори масштабних частот
- •Модулятори коливань
- •Пристрої для передавання, відбивання і приймання електромагнітних хвиль
- •Фазовимірні пристрої
- •Позначення:
- •Фазовий укх радіовіддалемір Узагальнена схема і взаємодія основних вузлів
- •Приладові поправки віддалемірів та їх облік
- •Визначення постійної приладової поправки “c” в усіх комбінаціях Світловіддалемір ст-5 №15771
- •Обчислення циклічної поправки і побудова графіка
- •Застосування світловіддалеміра ст-5 « Блеск » в полігонометрії
- •Особливості роботи на пунктах
- •Номограма поправок
- •Обчислення кутової нев’язки ходу та порівняння її з допустимим значенням.
- •Додаток
- •Обчислення кутової нев’язки ходу та порівняння її з допустимим значенням.
- •Додаток
Номограма поправок
Наведемо приклад опрацювання однієї з найдовших сторін в полігонометричному ході 1 розряду
,
з графіка для 3-х метрів; С=+10мм –з таблиці.
Визначаємо по номограмі за температурою і тиском на 100 м; з графіку, що знаходиться в паспорті .
Підставимо всі поправки у формулу обчислення віддалі
Для переходу до горизонтальної проекції вноситься поправка за перевищення відбивача та приладу - , або ,
;
Горизонтальна проекція виміряної лінії буде дорівнювати
1313208-1,6=1313206,4мм,
або через кут нахилу .
мм.
Державна і розрядна полігонометрія вимагає внесення ще двох поправок: за перехід на референт - еліпсоїд та за перехід на площину Гаусса – Крюгера
В цих обчисленнях бажано скористатись посібником авторів Бугаева, Гричука, Ярового «Таблицы для вычисления длин сторон полигонометрии и трилатерации 1 и 2 классов измеренных свето и радиодальномером »1969.
Поправка за перехід на референц – еліпсоїд
В горизонтальні проекції виміряних ліній вводяться поправки за перехід на референц- еліпсоїд за формулою (першого порядку):
де - середня висота лінії над рівнем моря ;
радіус кривизни земного еліпсоїду в точці , що лежить посередині лінії. Визначається з Таблиць за функцією широти точки ( ) і азимуту лінії знятих з карти.
лінія приведена до горизонту.
Підставимо аргументи у виміряну лінію :
Поправка за перехід на площину в проекції Гаусса – Крюгера
де віддаль точки m, на середині лінії, від осьового меридіана.
Віддаль може бути додатною і від’ємною, але в формулі вона в другій степені , величина поправки завжди буде додатною.
В прикладі , віддаль точки m від осьового меридіану -448,1км в 6°зоні.
Поправка в міліметрах буде
.
Сумуючи одержані поправки будемо мати приведену довжину ліній ,що братимуть участь в наступних зрівнюваннях строгим методом з умовними рівняннями і вільними членами. Якщо метою є обчислення наближених координат пунктів без зрівнювання, обчислення виконуються за схемою теодолітного ходу ,але оперують з секундами і міліметрами. Результати порівнюють з вимогами до полігонометрії.
Обчислення кутової нев’язки ходу та порівняння її з допустимим значенням.
Кутова нев’язка розімкнутого ходу з виміряними лівими по ходу кутами обчислюється за формулою
Для замкнутого ходу і внутрішніх кутів нев’язку знаходять за формулою
Отримані нев’язки порівнюють з допустимими значеннями встановленими Інструкцією.
Для полігонометрії 1 розряду ,наприклад,
Якщо кутова нев’язка менша за допустиму то обчислювальні роботи продовжують. Для обчислення наближених координат пунктів одержану нев’язку розподіляють як поправку ,змінивши знак , порівну в усі виміряні кути.
Обчислення приростів координат та їх нев’язок і порівняння їх з допустимими значеннями.
За виправленими кутами обчислюють дирекційні кути сторін
Тобто: дирекцій ний кут наступної лінії дорівнює дирекційному кутові попередньої лінії плюс лівий за ходом кут мінус 180 . Бувають випадки, коли обчислений дирекційний кут може мати значення більше за 360 то такий дирекційний кут необхідно зменшити на 360
Прирости координат обчислюють за формулами
.
Нев’язки в координатах, у розімкнутих ходах, за формулами
і якщо хід замкнутий
За нев’язками в приростах координат обчислюють абсолютну лінійну нев’язку
а на практиці користуються відносною нев’язкою ,тобто відношенням до периметра ходу ( )
Допустимі відносні нев’язки для всіх класів і розрядів приведені в Інструкції. Для полігонометрії 1розряду 1: 10000. Якщо наша відносна нев’язка менша або дорівнює допустимій роблять висновок, що хід виконано за необхідними технічними вимогами . Нев’язки в приростах координат розподіляють по приростах пропорційно до довжин ліній з протилежним знаком так , щоб після розподілу нев’язок суми приростів координат дорівнювали нулю, для замкнутого ходу; для розімкнутого- щоб були одинакові виправлені практичні і теоретичні суми приростів, одержані як різниці координат кінцевої і початкової точок.. Розподілити нев’язки на всі лінії можна за такими формулами:
В полігонометрії нев’язки малі і тому вираховують їх не на 1м довжини, а на 100 м. Додаючи алгебраїчно обчислені поправки до обчислених приростів координат одержують виправлені прирости координат. Після цього знаходять координати пунктів полігонометричного ходу за правилом: координата наступної точки дорівнює координаті попередньої плюс приріст координат.
Кінцеві координати X , Y контролюють правильність обчислення координат кінцевої точки .