ВАРІАНТ № 14
1. Стандарти та рекомендована практика ІКАО щодо безпечного використання повітряних суден.
2. Відповідальність у міжнародному космічному праві.
3. Договір повітряного перевезення вантажів.
1. Стандарти та рекомендована практика ікао щодо безпечного використання повітряних суден.
стандарт IKAO - вимоги до фізичних і технічних характеристик, конфігурації, матеріальної частини, персоналу або правил, однакове застосування яких визнається необхідним для забезпечення безпеки та регулярності міжнародної аеронавігації. Зазначених вимог Україна повинна дотримуватися згідно з Конвенцією про міжнародну цивільну авіацію ( 995_038 ) У разі неможливості дотримання стандартів Міжнародної організації цивільної авіації до Ради IKAO відповідним державним органом надсилається повідомлення згідно із статтею 38 зазначеної Конвенції.
Рекомендації ІКАО – є бажаними для застосування, але застосування рекомендацій не має такого суттєвого значення для цивільної авіації як стандарти.
Є також «Процедури аеронавігаційних служб» (ПАНС – це процедури, що не досягли рівня стандартів та рекомендацій або занадто важливі і до них не може застосовуватись процедура, що діє у стандартах та рекомендаціях. Вони передбачаються для застосування на всесвітній основі. Розглядають 4 документа ПАНС :
- експлуатація повітряного судна;
- правила польотів і служб повітряного руху;
- метеорологія;
- скорочення і коди ІКАО. Часто ПАНС є більш здатними до застосування ніж стандарти та рекомендації) та «Додаткові регіональні процедури» (САПС – є передбаченими для застосування у визначеному районі).
Існують також регламенти, що закріплені у регіональних аеронавігаційних планах (РАНП). Згідно правил ІКАО передбачається поділ на 9 регіонів. Для того, щоб діяли регіональні регламенти, необхідна воля всіх сторін, тоді буде мати місце факт виконання РАНП всіма зацікавленими державами та державами регіону. Зміни до цих документів вносяться державами через регіональне бюро.
Різні «посібники» з конкретних питань не відносяться до джерел міжнародного повітряного права, а розглядаються у якості «технічної документації». Але, оскільки вони закріплюються у національних актах , то стають нормами внутрішнього права.
Особливе місце серед міжнародних авіаційних регламентів належить правилам польотів над відкритим морем, за якими відповідно до норм ст..12 Чиказької конвенції держави-члени ІКАО визнають імперативний хар-р.
Деякі науковці вважають, що з огляду на їх імперативність мають місце серйозні причини відносити їх до своєрідних, особливих міжнародних договорів. Відповідно до ст.12 Чиказької конвенції держави-члени ІКАО взяли на себе зобов’язання визнавати такі правила імперативними. Подальша процедура їх прийняття, набуття сили і застосування є реалізацією цієї домовленості, що відображає принципове узгодження воль. Через це з урахуванням особливостей такої процедури ці регламенти необхідно віднести до числа виняткових із загального статусу міжнародних авіаційних регламентів.
Крім згаданих документів, ІКАО розробляє і різноманітні керівництва з конкретних питань авіаційної діяльності: Керівництво з організації контролю за забезпеченням безпеки польотів; Керівництво з попередження авіаційних подій; Керівництво з розслідування авіаційних подій і інцидентів; Керівництво із заходів безпеки, що вживаються у зв’язку з військовою діяльністю, потенційно небезпечною для здійснення польотів цивільних повітряних суден; Керівництво з радіотелефонного зв’язку; Керівництво з безпеки для захисту цивільної авіації від актів незаконного втручання; Керівництво з регулювання міжнародного повітряного транспорту тощо.
Такі документи не належать до джерел міжнародного повітряного права як таких, а є скоріше «технічною документацією».
Відповідно до ст. 38 Чиказької конвенції міжнародні авіаційні регламенти не є нормами, що встановлюють правила, обов’язкові для виконання державами-членами ІКАО. Держава повинна лише в певний строк направити до Ради ІКАО інформацію щодо розбіжностей між її національною практикою і тим чи іншим міжнародним авіаційним регламентом – стандартом, установленим ІКАО. Крім того, будь-яка держава в будь-який час, посилаючись чи ні на зміни, що відбулися в її національній практиці, може заявити про те, що вона перестає дотримуватися того чи іншого стандарту, рекомендації чи взагалі будь-якого Додатка до Чиказької конвенції.
Особливе місце серед міжнародних авіаційних регламентів належить правилам польотів над відкритим морем (Додаток 2 до Чиказької конвенції), за якими відповідно до норм ст. 12 Чиказької конвенції держави-члени ІКАО визнають імперативний характер. М.І.Васильєв вважає, що “з огляду на їх імперативність мають місце серйозні причини відносити їх до міжнародних договорів sui generis (лат. своєрідний, особливий. – В.Р.)”. Відповідно до ст. 12 Чиказької конвенції держави-члени ІКАО взяли на себе зобов’язання (домовилися) визнавати такі правила імперативними. Подальша процедура їх (авіаційних регламентів. – В.Р.) прийняття, набуття сили і застосування є реалізацією цієї домовленості, що відображає принципове узгодження воль...Через це з урахуванням особливостей такої процедури ці регламенти необхідно віднести до числа винятків із загального статусу міжнародних авіаційних регламентів”.