Тема4 . «аудиторський ризик та методика його визначення»

ПЛАН

1. Поняття аудиторського ризику

2. Поняття суттєвості

3. Поняття помилки та шахрайства

4. Складники аудиторського ризику. Моделі визначення аудиторського ризику

1. Поняття аудиторського ризику

Аудиторський ризик - це ризик того, що аудитор висловить не­відповідну аудиторську думку, коли фінансові звіти суттєво викривлені.

На різних етапах становлення аудиту поняття аудиторського ризи­ку було різним. У процесі розвитку аудиторської діяльності відбулася пе­реорієнтація аудиту із попередження і виявлення помилок, зловживань і шахрайства на підтвердження правильності і об'єктивності фінансової звітності (див. рис. 3.1).

Підходи до вибору форм аудиторських перевірок

Підтверджуючий

Ризиково –

орієнтований

Системний

Рис..1. Підходи щодо вибору форми аудиторської перевірки виходячи з оцінювання ризиків

Таким чином, склалися і існують 3 підходи при наданні аудитор­ських послуг:

1) підтверджувальний аудит;

Основна мета - попередження і виявлення помилок, зловживань, шахрай­ства. Це, як правило, суцільна перевірка всіх первинних документів, яка зводиться до дублювання процедур бухгалтерського обліку. Основні недоліки:

• трудомісткість і, як наслідок, висока вартість послуг;

• він може застосовуватися на невеликих підприємствах з однотипними господарськими операціями та вузьким профілем підприємницької діяль­ності.

2) системний аудит;

Основна мета - підтвердження повноти і достовірності фінансової звітно­сті. Досліджується система внутрішнього контролю, а також система бух­галтерського обліку, аналізується правильність відображення господарсь­ких операцій на рахунках бухгалтерського обліку (оцінюється якість об­робки інформації за наслідками господарських операцій, а не якість самої інформації). При цьому збільшується ризик того, що на рівні первинних документів є помилка.

3^) ризиково-орієнтований аудит; Основна мета - підтвердження повноти і достовірності фінансової звітнос­ті. Але не досліджується ефективність системи внутрішнього контролю в цілому (припускається те, що вона в цілому функціонує з високим рівнем надійності).При цьому підході досліджують найбільш ризиковані позиції в системі контролю підприємства, які пов'язані з особливостями діяльності і можуть мати наслідком виникнення суттєвих помилок. Тобто визначають­ся зони ризику. Наприклад, протягом звітного року підприємство придбало акції іншого підприємства, яке отримало статус дочірнього, і реалізувало йому за пільговими цінами власну продукцію. Отже, відповідна група опе­рацій може бути оцінена у балансі та звіті про фінансові результати без урахування особливостей, які пов'язані з проведенням переоцінки інвести­цій за методом участі у капіталі та спеціальних правил оцінки доходу. За­стосування ризиково-орієнтованого підходу можливе лише стосовно під­приємств, що довгий час знаходяться в полі зору аудиторської фірми.

Переваги:

• скорочення часу перевірки;

• дослідження найбільш суттєвих господарських операцій та ситуацій. Але це найбільш ризикований підхід.

• Поняття аудиторського ризику є похідним від загального поняття ризику. Ризик це - вірогідність настання небажаної події. Вірогідність, у свою чергу, оцінюється або коефіцієнтом (від 0,0 до 1,0) або процентом (від 0,0 до 100%). У тому випадку, коли вірогідність дорівнює 0,0 - це означає, що подія - неможлива, а коли вірогідність має значення 1,0 (100%), то подія визначається як достовірна.

• Загальна оцінка аудиторського ризику формує основу для забезпе­чення якості роботи аудитора (аудиторської фірми). Кожний практи­куючий аудитор повинен прагнути у своїй роботі досягнення такої якості, яка б могла забезпечити мінімальний рівень аудиторського ризику. Але зрозуміло, що аудиторський ризик не може оцінюватися за крайнім зна­ченнями вірогідності. Той факт, що аудитор може надавати лише обгрун­тований рівень впевненості, свідчить, що аудиторський ризик ніколи не може дорівнювати нулю. З іншого боку, якщо вірогідність висловлення невідповідного судження аудитором буде дорівнювати 1,0, то це означа­тиме повну недовіру до роботи такого незалежного фахівця з боку корис­тувача.

• Практика організації роботи аудиторських фірм базується на тому, що закладається певний рівень значення аудиторського ризику. Тради­ційно його значення може знаходитися в межах 2-5%. Якщо для своєї професійної діяльності аудитор приймає значення аудиторського ризику на рівні 3%, то це означає, що 3 висновки зі 100 зроблених будуть містити невідповідну аудиторську думку стосовно фінансових звітів, які містять суттєві викривлення.

• Сьогодні має широке розповсюдження практика страхування про­фесійного (аудиторського) ризику. Це дозволяє підвищити ступінь довіри суспільства до надійності результатів роботи аудиторів та аудиторських фірм.