- •Страница 199 из 199
- •Розділ 1 історія філософії
- •Основні етапи і течії в історії філософської думки.
- •1. Східна філософія
- •1.1 Давньоіндійська філософія
- •1.2 Давньокитайська філософія
- •2. Західна філософія
- •2.1 Антична філософія
- •2.2 Середньовіччя
- •2.3 Філософія Відродження її етапи:
- •2.4 Філософія Нового часу (один етап, його загальна х-ка)
- •2.5 Німецька класична філософія (один етап, його загальна х-ка)
- •2.6 Філософія хіх ст. (один етап, його загальна х-ка)
- •2.7 Сучасна філософія (хх-ххі ст) (один етап, його загальна х-ка і)
- •Антична атомістика (Демокріт, Епікур)
- •Антична діалектика (Геракліт)
- •1. Натурфілософія (вчення про вогонь). – 2. Діалектичні ідеї (мінливість, війна – батько всьому). – 3. Вчення про Логос. – 4. Протилежність вченню елейської школи.
- •Філософія Елейської школи
- •1. Головна теза Парменіда. – 2. Істинне буття. – 3. Матеріальний світ як ілюзія, відмінність між відчуванням і розумовим осягненням.
- •4. Апорії Зенона, їхній загальний зміст, скільки нам відомо цих апорій, розглянути зміст хоча б однієї.
- •Філософія Мілетської школи
- •1. Що таке натурфілософія?
- •2. Фалес: вчення про архе; дві відомі нині тези
- •3. Анаксимандр
- •4. Анаксимен
- •Філософія Сократа
- •1. Вчення софістів, Сократ як їхній критик.
- •2. Ознаки істинного знання; знання і незнання.
- •3. Сократичний метод (маєвтика).
- •4. Вплив Сократової філософії на його життєвий шлях.
- •Вчення Платона
- •2. Пізнання як пригадування.???? – Петрушенко, § 3.2; фес: «Платон»]
- •1. Що таке ідея? Основні положення теорії ідей.
- •3. Вчення про три рівні душі; різниця людських чеснот.
- •4. Вчення про ідеальну державу
- •Вчення Аристотеля
- •1. Критика Аристотелем теорії ідей Платона.
- •2. Вчення про 4 типи причин буття всякої речі; матерія і форма.
- •3. Формальна логіка як метод пізнання.
- •4. Вчення про поліс. Типи державного устрою.
- •Філософія Середньовіччя
- •1. Зміна античного світогляду під впливом християнства
- •2. Патристика: позитивне і негативне ставлення до філософії; вчення кападокійців і блаж. Авґустина. Співвідношення філософії і теології
- •3. Схоластика і містика, основні відмінності. Різниця між номіналістами і реалістами в схоластиці
- •4. Вчення Томи Аквінського про симфонію віри і розуму. Вчення Вільяма Оккама.
- •Філософія Відродження
- •1. Відродження як перехідна епоха. Основні риси світогляду
- •2. Загальна характеристика ренесансного гуманізму
- •3. Загальна характеристика ренесансного неоплатонізму
- •4. Загальна характеристика ренесансної натурфілософії
- •5. Пізнє Відродження: Джордано Бруно і Галілей
- •Філософія Нового часу (загальна характеристика)
- •1. Розвиток буржуазного суспільства. Соціальні джерела нової науки.
- •2. Індивідуалізм, активність.
- •3. Поняття «здорового ґлузду»
- •4. Головні риси світогляду
- •Відбуваються відчутні зміни і у розвитку філософії.
- •Філософські погляди ф. Бекона, т. Гобса, Дж. Лока
- •4. Вчення Лока про суспільство і державу: відмінність від вчення Гобса, обмежене делегування прав державі, розподіл влад, суверенітет народу (фес, стаття «Локк») ???
- •1. Ф. Бекон: типи знання (світлоносне і плодоносне); чотири типи ідолів, що заважають пізнанню істини; основні принципи наукової діяльності: емпіризм
- •2. Т. Гобс: співвідношення індуктивного і дедуктивного знання; вчення про природний стан і походження держави
- •3. Сенсуалізм Дж. Лока: критика «вроджених ідей»; tabula rasa; прості й складні ідеї; первинні і вторинні якості
- •Філософські погляди р.Декарта, б.Спінози, г.Лейбниця
- •1. Декарт: вчення про метод; пізнання і типи ідей; наукове і стихійне знання; методичний сумнів і теза cogito ergo sum; Декартів раціоналізм і математика, вчення про 2 субстанції
- •2 Б. Спіноза: геометричний метод; вчення про єдину субстанцію; три стадії пізнання; шлях досягнення свободи
- •3. Ляйбніц: відмінність від Спінози; 4 основних принципи; вчення про монади
- •Філософія Просвітництва
- •2. Вчення Монтеск’є: природне право і національні особливості; форми правління; розподіл влад (Петрушенко, § 6.5).
- •3. Руссо: вчення про природний стан і приватну власність (§ 6.5).
- •4. Вчення д. Дідро про матерію, свідомість і рух (§ 6.5).
- •5. Вчення Гельвеція: ізольований індивід, вплив соціального середовища на пристрасті (§ 6.5)]
- •Німецька класична філософія (загальна характеристика)
- •1. Чому нкф уособлює філософію як таку
- •2. Причини виділення нкф в окремий стан.
- •3. Принципи, введені німецькою клас. Філ. – Петрушенко, § 7.1]
- •Вчення і. Канта
- •1. Три періоди творчості.
- •2. Кантів «коперніківський переворот» у філософії, його значення.
- •3. Почуття як початок пізнання, неоформленість даних почуттів.
- •4. Апріорні форми розсудку і оформлення знань, необхідність.
- •5. Досвід і речі самі по собі; просторово-часові схеми синтезу, що вони забезпечують
- •6. Ідеї розуму, нерозв’язність граничних питань, вільний вибір. Вчення про мораль і «категоричний імператив». – Петрушенко, § 7.2
- •Вчення г. В. Ф. Гегеля
- •1. Поняття абсолютної ідеї.
- •Основи марксистської філософії
- •1. Марксизм і прогрес наук в хіх ст.
- •2. Матеріалістичне розуміння історії, комунізм
- •3. Марксизм і робітничий рух; поняття революції.
- •Основні напрямки філософії хх століття
- •Особливості людського існування в хх ст. ???
- •2. Особливості філософії в хх ст.
- •3. Перелік основних напрямів філософії хх ст., представники. – Петрушенко, § 9.1
- •Сцієнтизм як напрямок філософії хх століття. Етапи розвитку позитивізму
- •Антисцієнтистський (антропологічний) напрямок філософії хх століття
- •Релігійно-філософські концепції хх століття
- •Становлення та розвиток філософської думки в Україні
- •Якась хрень див петрушенко
- •Філософія г. Сковороди
- •Філософська думка на Україні в хіх- на початку хх ст.
- •Розділ 2 проблематика філософії
- •Поняття світогляду; його структура, рівні і історичні типи
- •Філософія як світоглядне знання
- •1. В чому полягає теоретичне формування світогляду (Петрушенко, § 1.2).
- •2. Ознаки філософування. Співвідношення філософії і світогляду в реальному житті: звідки філософія бере свої проблеми? (§ 1.2)
- •Відмінність філософії від міфології: визначення міфу, розклад міфу, причина виникнення філософії, порівняння філософії і міфології (§ 1.3).
- •4. Схожість і відмінність філософії і релігії (§ 1.4).]
- •Співвідношення філософії і науки
- •Основні функції філософії
- •Сфери реальності, які цікавлять філософію.
- •Структура філософського знання.
- •Основні функції філософії.
- •4. Причина розмаїття філософських вчень. Основні історико-філософські позиції. – Петрушенко, § 1.5].
- •Проблема буття в філософії
- •Буття, субстанція, матерія, природа. Матерія як філософська категорія
- •Простір і час - форми існування світу. Сучасні природничо-наукові уявлення про простір і час
- •Порядок та хаос в світі. Концепція детермінізму. Поняття закону. Класифікація законів
- •Філософія, релігія і наука про єдність світу
- •Діалектика – вчення про загальні зв'язки і розвиток
- •Проблема людини в філософії. Природні, соціальні та духовні виміри людського буття
- •Проблема антропосоціогенезу
- •Свідомість як суб'єктивна реальність, її генезис і соціальна сутність
- •Свідомість і самосвідомість
- •Філософські концепції пізнання: "оптимістична", скептицизм, агностицизм
- •Суб'єкт і об'єкт пізнання; специфіка їх взаємодії
- •Чуттєве і раціональне (логічне) у пізнанні
- •Проблеми істини і її критеріїв
- •Проблема свободи як філософська проблема
- •Суспільство як об’ект філософського аналізу
- •Життя і смерть в духовному досвіді людини. Проблема сенсу життя людини в різних філософських течіях
- •Особистість і суспільство
- •Культура і цивілізація
- •Поняття філософії історії
- •Глобальні проблеми сучасності і їхнє філософське осмислення
- •Поняття науки, неоднозначність його трактування
- •Філософія науки як особлива філософська дисципліна
- •Поняття рефлексії. Філософська рефлексія і специфіка філософських проблем науки
- •Моделі співвідношення філософії науки
- •Поняття філософських проблем науки і їх класифікація
- •Наука як особливий тип знання
- •Особливості наукової діяльності; її раціональність. Поняття наукового методу
- •Наука як соціокультурний феномен
- •Наука як триєдність знання, діяльності і соціальних форм її організації
- •Структура і функції науки
- •Наукові методи і їх класифікація. Поняття методології
- •Методологічні принципи і інші регулятиви пізнавальної діяльності в науці
- •Емпіричний рівень наукового пізнання: методи і форми
- •Теоретичний рівень наукового пізнання: методи і форми
- •Теорія як ідеал наукового пізнання. Структура і динаміка наукових теорій
- •Загальнологічні прийоми наукового дослідження
- •Неопозитивізм і гіпотетико-дедуктивна модель наукового знання
- •Проблема росту наукового знання в філософії науки: концепції к. Поппера і т.Куна
- •Проблема росту наукового знання в філософії науки: концепції т.Куна і п.Фейєрабенда
- •Філософія техніки як особлива філософська дисципліна
- •Поняття техніки і її взаємозв’язок з наукою
- •Техніка як соціокультурний феномен
- •Науково-технічний прогрес і його філософські інтерпретації
- •Цінності науки і загальнолюдські цінності
- •Етика науки і техніки; відповідальність вченого та інженера
Розділ 1 історія філософії
Основні етапи і течії в історії філософської думки.
1. Східна філософія
1.1 Давньоіндійська філософія
1.2 Давньокитайська філософія
2. Західна філософія
2.1 Антична філософія її етапи
2.2 Середньовічна філософія її етапи
2.3 Філософія Відродження її етапи
2.4 Філософія Нового часу (один етап, його загальна х-ка)
2.5 Німецька класична філософія (один етап, його загальна х-ка)
2.6 Філософія ХІХ ст. (один етап, його загальна х-ка)
2.7 Сучасна філософія (ХХ-ХХІ ст) (один етап, його загальна х-ка і)
1. Східна філософія
1.1 Давньоіндійська філософія
Зародки філософського мислення Індії і Китаю сягають у глибоку давнину (середина І тис. до н. е.). Проте, варто звернути увагу на такий факт: давньосхідна та давньогрецька філософія виникають практично одночасно, але існує давня традиція починати історію філософії саме зі Сходу.
Відомо, що найдавнішими цивілізаціями, відомими сьогодні науці, були Шумер та Стародавній Єгипет;
тут вже були присутні деякі найперші філософеми, тобто зародки майбутніх філософських ідей та концепцій. Зокрема, в Шумері вже існувала перша відома нам універсальна класифікація світових стихій (небо, гроза, вода, земля), у відповідність яким були поставлені боги, властивості людини та характеристики держави.
Канонічним духовним джерелом Стародавньої Індії є “Веди” (із їх назвою споріднено наше слово “відати”, “знати”), записані на листках пальми приблизно за 1,5 тис. років до н. е. До “Вед” входять міфи, розповіді про предків, богів, гімни, заклинання і т. ін. Сюди входять також і певні тлумачення давніх світоглядних уявлень. З філософського погляду найцікавішими є тексти під назвою “Упанішади” (від слова “сидіти поруч”; мається на увазі — поруч з учителем, тобто це тексти-пояснення таємних знань, що містяться в основних текстах “Вед” - самхітах). У тексті “Упанішад” зафіксовано:
* найдавніші версії виникнення світу, серед яких важливе значення мали: а) виникнення світу із яйця (ідея про самозародження всього, осмисленого у якості живого); б) виникнення світу внаслідок глибокого самозосередження (тапасу) первинного духу; в) виникнення світу внаслідок жертвопринесення (ідея, згідно якої народження та смерть невід’ємні одне від одного);
* трактування першооснови буття як універсального абстрактного принципу (Брахман), який ототожнюється з індивідуальною духовною сутністю людини, з її душею (атман);
• певне бачення життєвої долі людини: концепція безмежного кола перевтілень душі
Таким чином, вже у найдавніших духовних джерелах Стародавньої Індії йдеться про фундаментальні моральні ідеї, про певне осмислення становища людини у світі, про різні шляхи звільнення від кармічних законів долі, найкращим з яких є шлях дійового самовдосконалення. В цілому тут роздуми про людину превалюють над роздумами про зовнішній світ, а людське “Я” стає ключем до пояснення природи. Виникненню філософських шкіл Стародавньої Індії передували впливові духовні рухи, які містили певні філософсько-світоглядні ідеї і були спрямовані на одне: на звільнення людини від нескінченних перевтілень-блукань душі і досягнення нею стану "мокші" — повного блаженства. До таких рухів належали джайнізм, йога та буддизм.
Джайнізм (від слова “джіна” — переможець) закликав людину підпорядкувати своє життя суворим аскетичним регламентаціям. Якщо людина здатна це витримати та ще й не заподіяти шкоди жодній істоті, вона ставала переможцем карми.
Йога також ставила перед людиною подібну мету, але шляхом її досягнення вважала впорядкування (це один із перекладів слова “йога”), гармонізацію фізичного, психічного та духовного станів людини. Відомо, що в цій справі йоги досягали і досягають вражаючих результатів. Значним досягненням йоги (Патанджалі) була спроба дослідити людину як систему (“мікрокосмос”), що складається з чотирьох підсистем: “мінерало-людини”, “рослино-людини”, “тварино-людини” і “людино-людини”,— ідея про синтез їх у вищій підсистемі — “людино-людині”. Це була одна з перших спроб філософського обґрунтування розуміння людини як саморухливої та самоорганізованої системи.
Буддизм за переказами, його засновником був принц Гаутама Сідхарта з роду Шак'їв (563—483 рр. до н. е.).
Проголосив учням чотири основні ("діамантові") істини:
- життя — це страждання;
- причиною страждань є бажання і жага життя;
- існує шлях подолання страждань;
- він полягає у приглушенні бажань і жаги жити.
Людина, яка здатна пройти вказаним шляхом, стає Буддою і досягає стану "нірвани" — повного припинення будь-яких хвилювань та розчинення у невимовній початковій тиші світу.
Буддизм створив оригінальне трактування світобудови. Реальність, доступна чуттєвому спогл.
Серед філософських шкіл Стародавньої Індії провідне місце належало школі санкх'я (обчислення, точне знання), засновником якої вважають Капілу (VII ст. до н.е.). На першому плані в судженнях школи — питання про вихідні сутності світу, з яких складається світобудова та на котрі повинна орієнтуватися людина у своїх діях. Таких сутностей дві:
• "пракріті", або "прадхана" (природа)
• та "пуруша" (свідомість, споглядання).
Обидві ці сутності вічні, але породжують світ лише у взаємодії, пуруша (чиста душа) не здатний діяти сам собою, а нібито втягується в активність матерії (пракріті), залишаючись насправді зовсім не порушеним нею” Зв'язок пракріті та пуруші призводить до виявлення їх якостей: маси (тамас), енергії (раджас) та прояснення (саттва). Останні породжують п'ять світових стихій (або елементів): вогонь, повітря, воду, землю та ефір. Але в союзі пракріті та пуруші останній виявляється могутнішим. Проявляючись у людському “Я”, пуруша спрямовує його до самозаглиблення та подолання карми.
Школу чарвака-локаята (засновник Бріхаспаті, VII—VI ст. до н. е.) відносять до натураліститчних: Локаята вважають, що “не існує ні бога, ні визволення (від карми), ні дхарми, ні недхарми, а також немає винагороди за благочинне життя...”
Представники школи визнавали існування лише того, що можна сприйняти чуттям (“лока”), а все існуюче вважали лише поєднанням чотирьох елементів: землі, води, повітря та вогню. Поєднанням зазначених елементів вони пояснювали людину з її якостями, навіть — людську душу:
Зі смертю людини елементи роз'єднуються, і зникає те, що називають душею. Отже, потойбічного світу і життя не існує. Слід насолоджуватись єдиним — земним життям. Але найбільшою насолодою деякі представники “черваки-локаяти” вважали вміння уникати страждань.
Питання логіки та пізнання перебували в центрі уваги школи ньяя (засновник Готама — III ст. до н. е.). Тут докладно розглядали основи та засоби пізнання, форми умовиводів, ознаки достовірності знань та ін. Засоби пізнання поділяли на чотири види: сприйняття, виведення, аналогія та усне свідчення.
Отже, філософські школи та духовні рухи Стародавньої Індії мали в колі своїх міркувань найважливіші світоглядні проблеми: початок буття, будова світу, особливості людини, роль і зміст людського пізнання. Водночас досить очевидно, що превалює у цій проблематиці пошук шляхів людського звільнення від невблаганних імперативів життя, хоча звільнення це розуміли значною мірою як подолання людської окремішності та індивідуального протистояння загальному.