Тема 23. Колективна поведiнка та соцiальнi рухи

1. Поняття колективної поведiнки.

Бiльша частина соцiальної поведiнки вiдбувається регулярними та усталеними формами, через те що звичайно люди поводять себе у вiдповiдностi до норм, що визначають очикувану поведiнку у рiзноманiтних ситуацiях.

Приклад: Соцiальна поведiнка в аудиторii у звичайнiй ситуацii (як приходять, сiдають, слухають, пишуть i т.i.) у досить передбачений спосiб.

Розумовий експеримент: Уявiть поведiнку в аудиторiї у незвичайнiй ситуацiї (як: "пожежа") - норми "вiдкладаються", соцiальна поведiнка стає неструктурованою й непередбачуваною.

Може навiть, хоча й необов"язково, спалахнути панiка. I якщо панiка виникне спiльна (кооперативна) поведiнка зникне. З"явиться безладний навальний рух до виходiв, хоча це знищує для кожного шанс врятуватися.

Можливий i iнший варiант, коли панiка буде незначною, особливо, якщо з"являться лiдери, щоб спрямувати упорядкований вихiд. Але незалежно вiд того, чи паникуватиме натовп, чи нi, його поведiнка бiльше не спрямовуватиметься повсякденними нормами.

В такий ситуацiї, коли соцiальнi норми неяснi або вiдсутнi, виникає специфiчна соцiальна поведiнка. Дуже часто це виглядає так, нiби люди прямо на мiсцi колективно iмпровiзують нову форму поводження.

Соцiологи називають це явище колективною поведiнкою (collective behavior).

Колективна поведiнка - це відносно спонтанні соціальні дії, які мають місце, коли люди намагаються виробити спільні реакції на неясні ситуації. Це, наприклад, соцiальне заворушення (unrest), бунти (riot), манiакальна поведiнка, слідування моді, чудацтво (fads), поширення чуток, паніка (panics), масова втеча (mass flights), лiнчування (lynchings), повстання (rebellions) i т.iн.

2. Диспергована соціальна поведінка.

Один з видів колективної поведінки - масова поведінка. Маси - це люди, що просторово розпоширенi (диспергованi), але реагують на ті самі події і багато в чому однаково. Будь що, що одночасно привертає увагу великої кількості людей може втягнути їх у масову поведінку. Наприклад, усі люди, що дивляться ту ж саму телевізійну програму, носять такий самий одяг, співають ту ж саму пісню тощо. Схожість поведінки забезпечується двома головними механізмами - засобами масової інформації та ланцюгами взаємодії (ineraction chains), міжособовими мережами.

Чутки - це одночасно, і форма колективної поведінки і елемент її інших типів. Чутки - це та частина інформації, яку важко перевірити і яку люди відносно швидко передають один одному. Чутки особливо поширюються за поганих економічних умов, при дефіциті інформації, часто заміщують тяжкі відомості.

Розповісти про ситуацію у Києві після Чорнобильської катастрофи 1986 року (рівень радіації, що діється на ЧАЕС, першотравнева інформація, паніка після спецрейсу з дітьми вищої номенклатури з Борисполя до Євпаторії 2 травня).

При передачі чуток додаються нові деталі. Люди які їх передають, найчастіше бажають привернути до себе увагу. Частіше це люди, котрі мають низький соціальний статус.

Але не в тоталiтарному суспiльствi !!

Мода та чудацтва (fashions and fads). Звичайно ми вважаємо звичаї (folkways) та норови (mores), як досить сталі, відносно фіксовані норми, що змінюються повільно. Але є такі випадки, коли швидко виникають нові звичаї. Це мода та чудацтва. Мода - це звичаї, які існують короткий час і мають значне поширення у суспільстві. Чудацтва - це звичаї, які існують короткий час і поширюються лише у сегменті суспільства як елемент субкультури). Звичайно чудацтво мають невеликий вплив на життя людей, але iнодi вони незвичайно поширюються перетворюються у пошесті (crazes). Таку форму набувають іноді iгри (Кубiк Рубiка), фінансові авантюри (МММ, трасти, у 1634 в Голандiї тюльпани стали на вагу дорожче золота - люди, як нещодавно в Албанії, продавали доми та землю, щоб інвестувати у вирощування тюльпанів заради швидкого збагачення, а потім не стало покупців).

Масова iстерiя - швидке поширення божевільного жаху та дiй великої кiлькостi людей, що вiдчувають, мовби, загрозу вiд загадкових сил. Це можуть бути відьми (у середньоріччі), "шкідники і диверсанти" (30-ті роки), «агресія марсіан» (радіо Нью-Йорка у 1938 рік передало інсценування роману Уелса «Війна світів»; істерія охопила приблизно 1 мільйон з шости, які слухали передачу), сіоністька змова, Червона Загроза (США 40-50-ті роки, самогубство міністра оборони Форрестола у 1947 році), СНІД тощо . Iнодi це призводить до масових психiчних захворювань.

Панiка - некоординована втеча людей вiд деякої відчутної загрози (Київ, травень 1986). Паніка виникає тоді, коли люди вірять, що є якійсь шлях для втечі і що цей шлях закривається.

Громадскість та громадська думка. Громадськість (public) - це сукупність людей, котрі подiляють iнтерес до якоїсь проблеми i намагаються вплинути на прийняття рiшень з цiєї проблеми. Громадськість не має фксованого членства та усталених груп. Більшість взаємодії здійснюється через медіа. Громадськість складається у суспільствах, що мають інституції, які застосовують дискусії та аргументацію як засоби вирішення суперечливих проблем. В таких суспільствах існує не одна, а багато громадськостей (publics) - кожна з певної проблеми, яка виникає і привертає увагу значної кількості людей.

Приклад США (немає проблем, до яких усе населення було б громадскiстю) - аборти, особиста зброя громадян, примусове тестування на наркотики, система медичного страхування тощо.

В Україні чи є громадськість? Чи є проблеми, що привертають увагу значної кількості людей?

- економічні перетворення?

- приватна власність на землю?

- відносини з Росією?

- статус російської мови?

- ситуація навколо Чорноморського флоту, Севастополя та Криму?

- УНА-УНСО?

Громадськості, як правило, це такі сукупності, що частково збігаються через те, що ті самі люди є членами різних громадськостей.

Громадська думка - це форма поведінки громадськості, яка виникає з обміну думками між людьми, що поділяються за проблемами, які їх хвилюють.

Існування активного занепокоєння та дискусій стосовно певної проблеми перетворює індивідуальну приватну думку та певну різновидність громадської думки. Коли точки зору на проблему з'єднується так, що більшість громадськості погоджується, справа переходить зі стану громадської думки до стану консенсусу, громадської згоди. Всупереч романтичного погляду, що змальовує демократію як систему, в якій кожен громадянин є свідомим й поінформованим стосовно особливостей і подій громадського життя, громадські знання навiть з найбільших і найцікавіших проблем є дуже обмеженими для пересiчних громадян. Судові процеси і масові лиха є такими захоплюючими, якими не можуть бути політики.