97 . Загальна модель системи захисту об’єкту.

Основоположними, визначальними вибір рівня захисту об'єкта, ознаками є категорія важливості об'єкта та модель порушника, від проникнення якого даний об'єкт повинен бути захищений.

Система охорони об'єкта, тобто його периметра, території, будівель, приміщень - це складний, многорубежний комплекс, що включає в себе фізичний захист (особовий склад охорони), інженерні споруди (решітки, сталеві двері, складні замки, замки - засувки, сейфи тощо), технічні засоби охоронної

сигналізації, системи телевізійного спостереження (СТН), системи контролю доступу (турнікети, шлагбауми, керовані ворота і т.д.) і багато іншого, що було розглянуто в структурній схемі системи забезпечення безпеки об'єкта. Створення технічно високооснащенной системи охорони -

надзвичайно дорога справа, тому розробники КТСО і СБ (О) (виконавці і замовники) вибирають таку конфігурацію і архітектуру КТСО, яка була б економічно розумною.

Це означає, що витрати на створення, впровадження та експлуатацію КТСО

мають бути істотно нижче, ніж вартість того, що охороняється. За деякими оцінками ці витрати становлять близько 5% основних фондів і до 25% обігових коштів у розрахунку на один

фінансовий рік. Існують певні методики техніко-економічних обгрунтувань вибору того або іншого варіанту обладнання об'єкта ТСОС, наприклад [187]. Однак очевидно, що для об'єктів особливого

ризику, як наприклад, ядерноопасних об'єктів, на яких проведення диверсійно-терористичних актів може спричинити за собою незліченні лиха, загибель людей, руйнування екологічної

системи цілих регіонів, потрібні достатні для їх надійної захисту витрати.

Таким чином, абстрактно-типізований підхід до категорії важливості об'єктів (далі для стислості - категорії об'єктів) потрібен лише для наближеної оцінки можливих витрат на їх оснащення інженерно-технічними, спеціальними та апаратно-програмними засобами захисту.

Другий аспект, що впливає на рівень витрат, тобто в кінці решт на вибір рівнів захисту - це модель порушника. Наприклад, очевидно, чим вище посадовий статус зловмисника, що працює на об'єкті, що охороняється (наприклад, їм може бути "Директор", "головний інженер" тощо), тим вище будуть витрати на створення системи безпеки, адекватної їх "моделями". Тому слід розуміти, що абсолютної захищеності об'єкта бути не може.

Але це вже проблеми, що виходять далеко за рамки категоріїоб'єктів, створення і застосування КТСО, хоча і певною мірою пов'язані з ними.

Отже, в даному викладі визначення необхідних рівнів захисту ми будемо пов'язувати з поняттям класифікації об'єктів по категоріям важливості, вважаючи апріорі, що зловмисник є людиною "з боку".

У першому наближенні при виборі рівня захисту слід враховувати можливість обгрунтованого віднесення об'єкта до однієї з чотирьох категорій:

1-а категорія - особливо важливий об'єкт;

2-а категорія - особливо режимний об'єкт;

3-ю категорію - режимний об'єкт;

4-а категорія - нережімний об'єкт.

Віднесення конкретних об'єктів до тієї чи іншої категорії важливості регламентується спеціальним переліком, затвердженим урядом.

У відносно самостійних (національних, обласних, крайових) територіальних утвореннях можуть створюватися свої переліки об'єктів, що доповнюють загальний, виходячи з вимог місцевих умов і можливостей самостійного фінансування витрат з їх оснащення КТСО.

Очевидно, що вибір рівня оснащення КТСО названих категорій об'єктів буде залежати від багатьох конкретних факторів, як то: конфігурація території, рельєф місцевості, географічне положення, структура розташування життєво важливих центрів об'єкта, характер загроз і т.д.

Апріорі слід вважати:

- 1-а і 2-а категорії об'єктів вимагають високого рівня оснащення КТСО, включення в нього різноманітних ТСОС, телевізійних засобів спостереження (ТСН), наявності розвиненої ССОІ, СКД,

створення багатьох рубежів захисту (захисних зон), реалізації функцій автоматичного визначення напрямку руху порушника, стану СО, аналізу характеру руйнуючого дії порушника на КТСО і т.д.;

- 3-я категорія об'єктів вимагає меншого, але досить високого рівня оснащення. Тут вибірково виключається виконання низки функцій охорони (захисту), витрати на реалізацію яких

свідомо вище можливих втрат від злочинних дій;

- 4-а категорія об'єктів оснащується КТСО обмеженою структури, передбачає наявність меншої кількості зон безпеки, реалізацію меншої кількості функцій у ССОІ. Слід зазначити, що поряд з категорірованіем об'єктів повинно застосовуватися і категорірованіе приміщень з організацією

відповідних "зон безпеки". Це дозволить мінімізувати витрати на оснащення КТСО і організацію системи захисту в цілому. Вибір категорії (рівня захисту) повинен здійснюватися

виходячи із значущості об'єкта, характеру потенційних загроз і,

відповідно, "моделей" ймовірних порушників і моделей їх

ймовірних дій.

Наведена класифікація категорій важливості об'єктів представляє по суті лише укрупнено-базисний підхід. У спеціальних розробках з цієї проблеми виділяються безлічі підкласів, на основі чого розробляються ідеї типізації об'єктів і розв'язання відповідних задач типізації їх оснащення КТСО.

Найбільш небезпечною загрозою для будь-якого об'єкту є загроза проведення диверсійно-терористичного акту (ДТА) з застосуванням диверсійно-терористичних засобів (ДТЗ). Коль скоро неможливо ставити завдання захисту всіх без винятки або абсолютної більшості об'єктів, бо це непосильно через неймовірно великих витрат фінансових, матеріальних і людських ресурсів, прийнятий підхід, в рамках якого вирішуються завдання визначення переліку типових особливо важливих об'єктів

народного господарства, МО та інших (що потребують охорони) об'єктів. Цьому підходу характерна розробка раціональних (типових) схем захисту об'єктів, що входять до групи ризику, виходячи з ймовірності використання на них ДТЗ або їх привабливості для злочинних посягань. Виходячи з міжнародного досвіду випливає, що протидія злочинності, особливо ВПФ, може здійснюватися лише на основі державної програми боротьби зі злочинністю. При цьому пріоритетний вибір об'єктів для організації системної захисту визначається, виходячи з оцінки можливого використання на них ДТЗ. Типові особливо важливі об'єкти, як правило, належать таким галузям як енергетика, транспорт, хімічні та нафтохімічні, наука й техніка, оборонна промисловість, оборона, зв'язок і інформатизація, а також

Міністерствам фінансів, охорони здоров'я, культури і силовим структурам країни. Ці галузі

є ключовими для життєзабезпечення суспільства і від їх дієвої захисту залежить життя, спокій і морально-психологічний стан всього народу, прогресивність руху суспільства, результативність економічних перетворень.