2. Соціально-педагогічна робота з «дітьми вулиці»

У процесі соціально-педагогічної роботи з «дітьми вулиці» передбачається створення так званого «реабілітаційного простору» для неповнолітніх з групи ризику. Під ним у теорії та практиці соціальної роботи розуміється формування територіальної системи відомств, служб, установ, громадських ініціатив, які здійснюють у взаємодії з населенням пошук і реабілітацію неповнолітніх, які входять у цільову групу бездоглядних. По суті вираз «реабілітаційний простір» включає в себе:

· По-перше, виявлення неповнолітніх, які відносяться до групи ризику-перший крок в організації діяльності щодо їх соціального захисту і налагодженню соціально-педагогічної роботи з ними;

· По-друге, забезпечення взаємодії між відомствами одного регіону створює найбільш сприятливі умови для виявлення осіб групи ризику;

· По - третє, реабілітаційний простір передбачає можливості подолання негативного впливу факторів середовища, що сприяє розвитку бездоглядності;

· По - четверте, це визначення говорить про створення системи взаємодії з організації діяльності спрямованої на захист прав дитини, подолання виниклих соціальних проблем для нього.

2.1 Територіальна система профілактичної діяльності щодо захисту прав дитини

В даний час створюються територіальні системи профілактичної діяльності щодо захисту прав дитини (ТСЗПР-територіальна система захисту прав дитини).

Вона вирішує такі завдання:

· Виявляє неповнолітніх осіб групи ризику;

· Забезпечує захист прав і свобод кожної дитини групи ризику з моменту його виявлення;

· Координує зусилля всіх зацікавлених відомств та осіб щодо забезпечення соціального захисту нужденних дітей;

· Проводить профілактичну посаду з неповнолітніми групи ризику щодо недопущення з боку їх правоправних дій;

· Направляє дітей групи ризику в притулки, центри соціальної реабілітації з урахуванням віку та їх соціальних проблем.

Основні функції ТСЗПР:

· Об'єднання та координація зусиль всіх зацікавлених у захисті прав неповнолітніх та соціально-педагогічної роботи з ними на території ЕСЗПР;

· Дослідні, спрямовані на виявлення бездоглядних та соціального сирітства, а також причин їх виникнення, можливостей профілактичної роботи за місцем проживання та ін;

· Забезпечення соціозащітной діяльності по відношенню до неповнолітніх;

· Залучення до соціозащітной діяльності по відношенню до неповнолітніх населення району;

· Соціально-педагогічна діяльність по відношенню до неповнолітніх, який став її об'єктами;

· Сприяння законотворчої ініціативи в сфері захисту прав дитини.

2.2 Основні принципи діяльності соціального працівника в тсзпр

Принципи діяльності соціального працівника в ТСЗПР можна розділити на групи в залежності від ставлення до об'єкта діяльності фахівця - дитині, юнакові і від професіоналізму і позиції фахівця в діяльності.

Принципи, зумовлені професіоналізмом фахівця і його діяльністю.

Принцип компетентності. У роботу з дітьми та молоддю можна включатися тільки компетентній людині знає субкультуру молоді, який вміє її розуміти й поважати. В іншому випадку йому просто буде складно зрозуміти «дітей вулиці» їх особливу субкультуру, інтереси, захоплення, позиції, відношення до навколишнього середовища, людям різного віку і статусу.

Принцип щирості. З дітьми та молоддю можна будувати діалогові відносини тільки тоді, коли між співрозмовниками складається довірчі відносини. Це зобов'язує фахівця бути завжди щирим, говорити тільки те, що знає сам, у чому впевнений. Не слід обіцяти дітям те, у що він сам не вірить або в чому сумнівається. Якщо фахівець не знає відповіді на поставлене йому питання, краще чесно зізнатися. Від цього його авторитет не зменшиться, в у той же час можливості для подальшого діалогу не будуть втрачені.

Принцип природності у професійній діяльності. Соціальний працівник будує свою діяльність як можна більш природно. Він не грає, а відноситься до неї з позиції своєї компетенції. Він слухає хлопців, цікавиться їхнім досвідом, в міру необхідності вчиться розуміти їх.

Принципи незалежності і достатності, як особистості здатної залучати дітей, бути для них цікавою. Діти тягнуться до того, хто залучає їх увагу своєю особистістю, авторитетністю, незалежністю і силою волі. Соціальний працівник, який вирішив працювати з дітьми вулиці, повинен відчувати себе особистістю і вміти її виявляти.

Принципи, зумовлені ставлення спеціаліста до об'єкта діяльності і самої діяльності.

Принцип поваги особистої гідності дитини. Соціальний працівник повинен підходити до дитини з урахуванням того, який він є, з його перевагами і недоліками. Не слід виділяти його як «типового», «нормального. Він опинився в даній життєвій ситуації з різних причин. Фахівець не повинен опускатися до приниження дитини. Він навпаки, повинен прагнути допомогти йому в його життєвій ситуації. З кожним з них він будує свою діяльність, беручи до уваги його індивідуальність.

Принцип довіри до неповнолітнього. В основі діяльності фахівця - довіри до підлітка. Воно має на увазі прийняття на віру будь-якої інформації, яку неповнолітній видає в процесі спілкування. Це необхідний чинник у встановленні довірчих відносин з ним. Як правило, підліток, відчувши повну довіру з боку педагога, сам відкриває йому секрети і представляє правильну інформацію. Надалі соціальний працівник досконально перевіряє її і користується отриманими даними виключно акуратно.

Принцип добровільності. Він заснований на простої думки: насильно повернути дитину до нормального життя неможливо. Для цього потрібно його бажання. Це означає: для того щоб приступити до надання допомоги та корекційної роботи з кожним із спостережуваних підлітків, соціальний працівник укладає з ним вербальний контракт, який визначає участь в порятунку та реабілітації неповнолітнього обох сторін процесу - соціального працівника і дитини (підлітка). Реалізація вимог цього принципу - справа виключно делікатне. Фахівець може втрутитися в ситуацію всупереч волі підлітка тільки тоді, коли існує явна загроза його життю і здоров'ю. У той же час кожен день перебування на вулиці формує у нього відповідний соціальний досвід, «благополуччя», і далеко не завжди цей підліток зацікавлений допомоги фахівця. Небезпека для його життя, перспективи криміналізації залишаються дуже великими.

Принцип дотримання інтересів неповнолітнього. В основі соціально-педагогічної діяльності лежать інтереси дітей групи ризику, кожної дитини, підлітка. У всіх спірних ситуаціях, в яких існує конфлікт інтересів дорослих громадян та неповнолітніх, фахівець стає на сторону неповнолітнього. Прояв дитини, що не відповідає суспільним нормам, сприймається не як злочин, а як соціальна хвороба, не завжди зрозуміла йому самому, але відчувається їм і навколишнім світом у тому чи іншому вигляді.