Призначення, будова, основні технічні характеристики верстата стд–120 м

Настільний верстат СТД-120М (рис.1) призначений для виконання легких токарних робіт по дереву і в центрах, на планшайбі або в патроні, а також для виконання нескладних свердлильних робіт. Висота центрів у верстата 120мм, відстань між ними 500мм. Можливий діаметр оброблюваної заготовки 190мм, довжина точіння 450мм. Число оборотів шпинделя у хвилину найменше 980/670, найбільше 2350/2050. Потужність електродвигуна 0,4 кВт. Довжина верстата не більше 1250мм, ширина - 575мм, висота - 550мм. Маса верстата не більше 100кг.

Задня бабка підтримує правий кінець заго­товки. Нижня робоча поверхня корпуса точно припасо­вана до напрямних станини, на яких пересувається задня бабка. За допомогою пластини, шпильки і гайки задню бабку на станині закріплюють у потрібному поло­женні. Гайкою регулюють довжину шпильки. За допо­могою пінолі закріплюють правий кінець заготовки. Для цього треба обертати закріплений на пінолі маховичок, який утримує від переміщення кругла шайба. Під час обертання маховичка піноль задньої бабки пересувається вліво або вправо вздовж осі бабки. Гвинт входить у шпонкову канавку пінолі і утримує її від обертання.

У конусне гніздо переднього торця пінолі вставлено загартований конічний стержень — центр. Він підтримує заготовку під час роботи. Щоб запобігти  відходу пінолі після закріплення заготовки, її, затискують за допомогою ручки.

Підручник служить опорою для різального інструмен­ту під час роботи. Його можна переміщати і закріплювати в потрібному місці.

Двигун з приводом приводить у рух робочі частини верстата. Пусковий пристрій призначено для пуску елект­родвигуна.

Пристрої до токарних верстатів

Для закріплення заготовок під час токарної обробки застосовують різні пристрої. Найпоширеніші з них — три­зубець, планшайба, токарні патрони. Ці пристрої мають різьбу, за допомогою якої кріпляться на шпинделі верстата.

Тризубець  — найпростіший пристрій для закріплення довгих та важких заготовок. Один кінець заготовки закріплюється в тризубці, а другий — в центрі задньої бабки. Робоча частина тризубця виконана у вигляді трьох зубців, які розташовані в одній площині. Зубці встромляються в торець заготовки та передають їй оберталь­ний рух. Щоб запобігти розколюванню заготовок, крайні зубці тризубця загнуті у різні боки.

Токарні патрони мають різні конструкції. Найдоско­налішими та універсальними є самоцентруючі трикулач­кові патрони, а тому їх широко застосовують під час токар­ної обробки матеріалів.

Токарний патрон з шипами має ту особли­вість, що в торець його загвинчені чотири гострих шипи, з таким розрахунком, щоб вісь центрального шипа збіга­лася з віссю центрів верстата. Ці патрони використовують під час обточки деталей з деревини м'яких порід.

Є патрони, в які замість шипів вставляється конічний гвинт. На цей гвинт нагвинчують заготовку.

Обробка деревини на токарних верстатах

Під час токарної обробки деревини застосовують супорт­ні, або верстатні, різці та ручні різальні інстру­менти.Супортні різці використовують для обточки деревини на металорізальних верстатах. Бувають підрізні, розточувальні,  відрізні, фасонні та інші різці.

У шкільних майстернях для обточування деревини використовують переважно ручні різальні інструменти. Вони  поділяються   на  обдирні,   чистові   та   спеціальні.

Основним обдирним інструментом, яким виконують чорнову  обточку   заготовки,  є  стамеска   напівкругла —рейєр. Напів­круглі стамески бувають різної ширини — від трьох до 22 мм.

При  чистовій    обточці циліндричних, конічних та сферичних  поверхонь   ви­користовують стамеску; плоску — мейсель.  Мейселем   підрізають торці, уступи, а та­кож відрізають деталі. Мейсель має вигляд дов­гої, плоскої стамески, в якої лезо зрізано   під кутом 70—80° до бічних граней. Чим твердіша   деревина,   тим більший має бу­ти кут загострення інструмента.

Процес точіння на токарному верстаті здійснюється внаслідок поєднання двох рухів: руху різання і руху подачі. Надаючи різаль­ному інструменту поступального руху в певному напрямку, отриму­ють певні форми поверхні. При його русі паралельно осі обертання заготовки утворюється циліндрична поверхня, при русі під кутом — конусна, а при перпендикулярному — канавки, уступи.

Внутрішні поверхні (отвори) розточують крючком.

Крім цих основних інструментів, є чимало спеціальних різальних інструментів з фігурними лезами різної форми для обточування фасонних поверхонь.