До п. Ф. Симиренка

Перша половина січня 1861. С.-Петербург

Составил я и издал букварь для наших сельских школ в количестве 10 000 экземпляров и продаю его в пользу тих же сельских школ по три копійки за книжечку. Через вашого киевского комиссионера г. Предаткина послал на ваше имя одну тысячу букваря...

Когда соберу за букварь всі деньги, то думаю издать в таком же объеме букваря и личбу, или арифметику. А потом космографию и географию нашого края, преимущественно в большем объеме, но не дороже 5 коп. Потом краткую историю нашого сердешного народа. И когда все сие сотворю, тогда назову себя почти счастливым. О многом и многом нужно бы писать вам, но я нездоров и так гнусно ослабел, что едва пером двигаю.

Еще раз до свидания.

До ф. Л. Ткаченка

12 січня 1861. С.-Петербург

12 генваря 1861.

Сьогодня посилаю тобі, Федоте, 1000 «Букварів» і оцю квитанцію. Коло 15 февраля получиш ти посилку і зроби з нею так, як я тобі вже писав, або найди десять чоловік добрих людей, та роздай їм по сотні книжечок по 3 карб. сотня. Та зобравши оті сердешні 30 карб., оддай на воскресну школу. А тим часом роби, як сам здоров знаєш. Цілую твоїх діточок. Прощай.

Т. Шевченко

Гляди, о кирпі не забудь. Я весною прибуду до тебе.

На конверті:

В Полтаву,

учителю гимназии

его благородию

Федоту Леонтьевичу

Ткаченку.

До м. К. Чалого

12 січня 1861. С.-Петербург

12 генваря 1861.

Будьте здорові з Новим роком! Послав я сьогодня вам свого добра 1000 штук. Прийміть його та що хочете, то те з ним і робіть. Добре було б, якби його можна було пустить в села, там би воно швидче прийнялося. А втім, як знаєте, так і робіть. Низенько кланяюся вашій жінці і вам.

Т. Шевченко

До м. М. Лазаревського

Після 14 січня 1861. С.-Петербург

По счету Гогенфельдена отдай гроші Федорові.

Т. Ш.

До в. Г. Шевченка

22 січня 1861. С.-Петербург

22 генваря 1861

Погано я зострів оцей новий поганий рік: другий тиждень не вихожу з хати — чхаю та кашляю. Аж обісіло. Як тебе там Бог милує? Ти, мабуть, послідніх моїх двох писем не получив, що нічого не пишеш. В першому письмі, адресованому в Корсунь, послав я письмо незапечатане, щоб ти прочитав і переслав в Одесу полковникові Іваницькому, главному начальнику механического заведения при обществе мореходства и торговли. Письмо про Каленика. Друге письмо адресоване в Київ, в дом Соар, в котором также незапечатанное письмо в Потоки на имя Я. В. Тарновского; чи получив ти оті письма, чи ні? Чи получив ти «Буквар» і «Основу»?

Заткни пельку отому проклятому землемірові та роби швидче з тим сердешним ґрунтом. Та що ти зробиш, то зараз же і напиши мені, щоб я знав, що з собою робити: чи їхать мені весною в Канів, чи ні. Як треба буде грошей, то напиши. А може, я сам привезу. Багато б ще треба дечого сказать тобі, та нездужаю. Нехай до другого разу. Бувай здоровий, цілую твоїх діточок і твою жінку. Т.

До в. Г. Шевченка

29 січня 1861. С.-Петербург

29 генваря 1861.

Так мені погано, що я ледве перо в руках держу. І кат його батька знає, коли воно полегшає. Ось що! Вчора заходив до мене прощаться полковник Антонович, він сьогодня поїхав в Одесу. Антонович сей — один із самоглавних членов Общества пароходства и торговли в Одесі. Я просив його за твого Каленика, і він мені сказав от що: щоб ти йому не барившися написав, которий Каленикові год і чому він преимущественно учився в Херсоні: чи навігації, чи механіки, чи математики? Йому це треба знать для того, щоб до чого лучче притулить Каленика. Напиши ж йому та попроси гарненько, то, може, що й буде. Адресуй так: «В Одессу, в дежурство Новороссийского и Бессарабского генерал-губернатора его высокоблагородию Платону Александровичу Антоновичу».

Чи послав ти моє письмо Іваницькому в Одесу? Чи получив «Буквар» і «Основу»?

Начхай ти в ярмулку отому жидові, що ти пишеш, з його ґрунтом і з його хатою. Кінчай швидче в Каневі та напиши мені, як кончиш, щоб я знав, що з собою робить весною. Прощай! Утомився, неначе копу жита за одним заходом змолотив. Цілую твою жінку і твоїх діточок. Т. Ш.