23.Суб’єкти мЕд-ті та визначення їх статусу у міжнародному та національному законодавствах.

Суб’єкти МЕД розглядаться на 3рівнях: мікро, макро та наддержавному

1)мікро-: Фіз.особа - людина. Юрид.особа — б-я орг-ція, що має відокремл. майно, може від свого імені набув. прав і несе обов'язки, бути позивачем або відповідачем у суді. У кол. СРСР займатися МТ могли лише юрид. особи. У 1991 р. був прийнят. закон “Про ЗЕД”, згідно до якого суб-ми виступ. на Україні: - фізичні особи - громадяни У, іноз. громадяни та особи без гром-ва, які мають цив.правозд-ть і дієздатність згідно з законами У. і постійно проживають на тер-ї України; - юрид. особи, зареєстровані як такі в У. і які мають пост.місцезнах-я на тер-ї У. (підп-ва, орг-ції та об'єднання всіх видів, вкл-чи акціон. та інші види госп.тов-в, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торг. дома), в т. ч. юр.особи, майно та капітал яких є повністю у власності іноз.суб-в госп. діяльності; - об'єднання фіз, юр, фіз. і юр.осіб, які не є юр.особами згідно з ЗУ., але які мають пост.місцезнах-я на тер-ї У. і яким цив-прав.законами У. не забор. здійсн. госп. діял-ть; - струк. одиниці іноз.суб-в госп.діяльності, які не є юр.особами згідно з ЗУ (філії, відділення), але мають пост. місцезнаходження на території України; - СП за участю суб-в госп.діял-ті України та іноз.суб'єктів господ.д-ті, зареєстровані як такі в У. і які мають пост. місцезнаходження на території України; - інші суб-ти госп.д-ті, передбачені зак-ми У. 2) макро-: 1)загальнодержавні (ВРУ, Кабмін, Парламент); 2) координаційні (міністерство ек-ки, НБУ, МінФін); 3)галузеві міністерства та відомства; 4)територіальні-регіональні органи; 5)спеціалізовані функціональні інститути, які в своїй діяльності керуються нац інтересами. 3) між- або наддержавний - діяльність міжнародних ек. Організацій.

24.Середовище міжн ек д-ті, його особл.Ті і структуризація.

Середовище МЕВ може бути визначене як система умов і факторів існування міжн ек зв'язків. Таке середовище схематично можна розділити на: Внут середовище МЕВ - внут будова системи МЕВ разом з її внут законами існування, функціонування й розвитку. Зовн середовище - система зовн умов, у яких розвиваються МЕВ, та система факторів, які впливають на поведінку суб'єктів МЕВ. І зовнішнє, і внутрішнє середовища мають власний поділ на окремі частини, кожна з яких має своєрідний конкретніший вплив на існування та розвиток МЕВ. Внут середовище системи МЕВ може бути представлена як набір таких елементів: 1. ЗЕД країн та їхніх суб'єктів; 2.управління міжн ек процесами; 3.регулювання МЕВ; 4.форми і види МЕВ;

Зовнішнє середовище МЕВ поділяється за двома критеріями –

За сферами впливу середовище МЕВ, що діє іззовні, ділиться на чотири квадранти: природно-географічне середовище; політико-правове середовище; ек; соц-культурне середовище.

За безпосередністю впливу дії – на: умови й фактори прямої дії; умови й фактори непрямої (посередньої) дії.

25.Політ середовище, політ стабільність та міжн конфлікти.

Політико-правове середовище впливає на МЕВ не стільки у плані умов і факторів їхнього існування, скільки у плані їхнього розвитку. міжн політика є своєрідним механізмом задоволення або узгодження інтересів суб'єктів міжн відносин. важливо розрізняти поняття «міжн політика» і «зовн політика». До важливих політичних, а відповідно, й ек інтересів відносяться:

1. володіння найновішою інформацією;

2. розвиток науки, володіння найсучаснішими технологіями, що означає високу конкурентоспроможність;

3. розвиток соціальної й культурної сфер;

4. підняття загального престижу та інше.

Політична стабільність країни – це невелика імовірність зміни її політичного статусу протягом тривалого часу у вигляді виникнення соціальних конфліктів (наприклад, страйків) і політичних актів типу тероризму, путчів, партизанської боротьби. протилежність до політичної стабільності є політичний ризик, що передбачає можливість:

1. політичної змови й політичного перевороту:

2. конфіскації майна;

3. націоналізації і навіть експропріації об'єктів приватної власності;

4. національного неприйняття;

5. класового неприйняття;

6. неприйняття на ґрунті релігії;

7. оперативних прорахунків та інше.

Конфлікти класифікують за такими ознаками, як суб'єкт (конфлікти між державами, визвольні війни, блокове протистояння тощо); об'єкт (матеріальний конфлікт, конфлікт цінностей тощо); стратегії сторін (економічний, політичний, військовий та ін.); рівень насильства (військовий чи мирний конфлікт); географічний масштаб (глобальний, регіональний, локальний) і т. п.

4 типи міжнародних конфліктів: традиційні, виникнення яких припадає на період існування біполярної системи(колоніальні війни (наприклад, інтервенція Франції в Алжирі (1954-1962 років)); безпосереднє протистояння наддержав (Карибська криза (1962 року)); локальні конфлікти за важливої опосередкованої участі наддержав (арабо-ізраїльські війни, Корейська війна (1950-1953 років)); локальні конфлікти без важливої або за незначної участі наддержав (в'єтнамо-китайський конфлікт (1979-1991 років), ірано-іракська війна (1980-1988 років)) ; внутрішні конфлікти із міжнародними наслідками (громадянські війни в Грузії (1991-1992 років), Югославії (1991-1998 років), Сомалі (1991-1994 років), Руанді (1990-1994 років) та Чечні (1994-1996 та 1999-2003 років).); асиметричні конфлікти та міжнародно-терористичні акти.