Глава VIII дослідження сечової системи

До сечової системи належать нирки, сечоводи, сечовий міхур і сечовивідний канал (уретра). Сечова система підтримує на постійному рівні внутрішнє середовище організму, виділяє кінцеві продукти обміну речовин і здійснює внутрішню секрецію.

Серед хвороб сечової системи розрізняють: запалення нирок (нефрит), яке охоплює судинну систему, мальпігієві клубочки і капсулу Шумлянського-Боумена (гломерулонефрит) або розвивається у міжканальцевій сполучній тканині і навколоклубочковому інтерстиції (інтерстиціальний нефрит); нефроз — дистрофічні зміни нирок з переважним ураженням епітелію канальців; нефросклероз або цироз нирок; пієлонефрит — гнійно-некротичне запалення нирок та ниркової миски; уроцистит — запалення слизової оболонки сечового міхура; уролітіаз — утворення і відкладання камінців у нирках, нирковій мисці, сечовому міхурі та уретрі; хронічну гематурію великої рогатої худоби — уроцистит, який характеризується кровотечею у порожнину сечового міхура із ерозій та виразок його слизової оболонки; спазм, парез і параліч сечового міхура; уретрит — запалення уретри.

Сечову систему досліджують за такою схемою: дослідження сечовиділення, нирок, сечоводів, сечового міхура, уретри, сечі. При дослідженні сечової системи застосовують загальноклінічні методи дослідження — огляд, пальпацію, перкусію і додаткові, або спеціальні,— лабораторне дослідження сечі, катетеризацію, цистоскопію, біопсію, рентгеноскопію, рентгенографію та функціональні проби.

Дослідження сечовиділення

Сечовиділення — це періодичне виведення сечі з сечового міхура. При його дослідженні звертають увагу на позу тварини, силу й характер потоку сечі, тривалість акту сечовиділення, його частоту, добову кількість сечі. Показники сечовиділення у здорових тварин залежать від їх виду, статі, фізіологічного стану, виду корму, температури зовнішнього середовища.

Поза тварин при сечовиділенні не змінюється у бугаїв, баранів, козлів. Корови і свиноматки вигинають спину, розставляють тазові -кінцівки і піднімають хвіст, жеребці розставляють тазові кінцівки

209

І злегка присідають. Кобили дещо виставляють вперед тазові кінцівки і злегка згинають їх, а після Закінчення сечовиділення у них спостерігається мигання соромітних губ. У кнурів при сечовиділенні скорочуються м'язи препуцію і черевної стінки, самки собак присідають, самці зупиняються біля «сечових місць» і піднімають одну із тазових кінцівок.

Сила й характер потоку сечі при її виділенні. У бугаїв, баранів і козлів сеча виводиться повільним тонким потоком, у корів — сильним дугоподібним. У жеребців потік сечі сильний, остання порція її виділяється поштовхоподібно при скороченні черевних м'язів. Кнури випускають сечу переривистим потоком.

Тривалість акту сечовиділення у корів 1—2 хв. У кнурів, бугаїв, баранів, козлів цей акт триваліший.

Частота сечовиділення та добова кількість сечі у тварин різних видів коливається у певних межах. Нижче наведено частоту сечовиділення та добову кількість сечі у тварин різних видів:

У хворих тварин спостерігаються розлади сечовиділення та сечоутворення. До розладів акту сечовиділення відносять полакіу-рію, олігакурію, ішурію, дізурію, енурез, странгурію.

Полакіурія — часте сечовиділення. Буває наслідком посиленого-діурезу, якщо нирки виробляють багато сечі при хронічному нефриті, діабеті, розсмоктуванні ексудатів і транссудатів або захворюваннях сечового міхура (уроцистит, новоутворення, камені), коли підвищується чутливість рецепторів слизової оболонки, при ірадіа-ції подразнення на слизову оболонку сечового міхура з боку нирок (нефрити, пієліти, ниркові камені), очеревини (перитоніт), піхви і матки (вагініт, ендометрит), надавлюванні на сечовий міхур переповненого кишечника або зміщеної матки. Характерним для пола-кіурії є постійні натужування з виділенням невеликих порцій сечі.

Олігакурія — невелика кількість сечовиділень з тривалими проміжками між ними. Спостерігається при зневодненні організму внаслідок сильного проносу, блювання, потовиділення, недостатньої кількості питної води, розладах ковтання, захворюваннях нирок і серцево-судинній недостатності.

Ішурія — часткове або повне припинення виділення сечі з переповненого сечового міхура, коли секреція нирок не порушена. Бу-

210

ває частіше у самців. Спостерігається при здавлюванні і травмі уретри, закупорюванні її сечовими каменями або піском, судорожному скороченні сфінктера сечового міхура, парезі або паралічі його стінок. Ішурія рефлекторного походження може виникати при Ураженні головного та спинного мозку, загальних тяжких захворюваннях різної етіології, розвитку запалення у сусідніх з сечовим міхуром органах (перитоніт, новоутворення та ін.). При ішурії внаслідок механічних перешкод і спазму сфінктера тварина занепокоєна (сечові коліки) і часто набуває пози для сечовиділення, а при ішурії внаслідок захворювання нервової системи позив до сечовипускання відсутній.

Дізурія—утруднення сечовиділення, яке зустрічається при хворобах сечостатевої системи, і характеризується сильним скорочен-йям черевного преса. Одночасно чути стогнання, віддихи тварин. При паралітичному затриманні сечі напруження черевного преса (Іри сечовиділенні відсутнє.

Енурез (нетримання сечі) — мимовільне виділення сечі без прийняття відповідної пози і активної участі самої тварини. Сеча при Іцюму виділяється безперервно або періодично невеликими порціями. Нетримання сечі спостерігається при ураженні сакрального | відділу спинного мозку внаслідок травм хребта, інфекційних хворобах, що супроводжуються розслабленням сфінктера уретри (чума собак, лістеріоз корів), у молодих і старих собак при ослабленні сфінктера сечового міхура та зниженні тонусу внаслідок запалення. Мимовільне виділення сечі буває також при обмороках Па тривалому залежуванні тварин.

І Странгурія—болісне виділення сечі маленькими потоками або Ісраплями, що супроводжується тенезмами. При цьому тварина стогне, неспокійна, оглядається на черево, махає хвостом, б'є зад-ньою кінцівкою по тілу. Странгурія спостерігається при запаленнях сечового міхура і уретри, пошкодженні слизової оболонки сечовими каменями, простатиті, сказі.

Від странгурії необхідно відрізняти болісний позив на сечовиділення при незначній кількості сечі у сечовому міхурі. Тварина Часто набуває пози для сечовипускання при сильних і болісних Натужуваннях, а сечі виділяється мало або вона зовсім не виділяє-Іься. Тенезми можуть з'являтися при циститах, сечокам'яній хво-Іобі, а у самок, крім того, подразненні піхви лікарськими речовинами.

У випадку порушення сечоутворення виникають поліурія, олі-Іурія, ніктурія, анурія.

Поліурія — збільшення добової кількості сечі внаслідок підсилення фільтрації або послаблення реабсорбції її у нирках. У здо-рових тварин поліурія може виникати при згодовуванні великої Кількості соковитих кормів, збільшенні даванок води, при нервово-му збудженні. У хворих тварин вона спостерігається в період ви-

211

дужання після гарячкових станів, розсмоктування набряків, ексудатів і транссудатів. Як тимчасове /явище поліурія спостерігається у тварин при підвищеному осмотичному тиску крові, під дією сечогінних і серцевих препаратів, підвищеному кров'яному тиску у нирках, а також внаслідок порушення нервово-ендокринної регуляції сечовиділення. Тривала патологічна поліурія виникає при діабетах, ураженні паренхіми нирок (цироз), хронічних нефриті й пієліті, аліментарній дистрофії. Кількість сечі при діабеті у коня може досягати 50—60 л за добу.

Олігурія — зменшення загальної кількості сечі. Виникає вона внаслідок зниження фільтрації або підвищення реабсорбції у нирках. Розрізняють ренальну (ниркову) і екстраренальну (позанир-кову) олігурію. Ниркова олігурія може виникати внаслідок гломерулонефриту, а позаниркова — порушення водно-сольового обміну і осмотичного тиску, зневоднення організму при сильному потінні, обмеженому надходженні води в організм, блювоті, проносі, набряках, порушенні гемодинаміки при серцево-судинній недостатності, захворюваннях, при яких обмежене споживання рідини (оліго-дипсія). У здорових тварин тимчасова олігурія виникає при нестачі питної води.

Ніктурія — виділення великої кількості сечі в нічний час. Спостерігається у тварин внаслідок недостатності серцевої діяльності,. яка вночі поліпшується, що збільшує діурез. У самців може виникати при захворюваннях простати і нецукровому діабеті.

Анурія — повна відсутність сечовипускання внаслідок припинення надходження сечі у сечовий міхур. Секреторна анурія — це припинення утворення сечі в клубочках нирок при важких запальних або дистрофічних процесах (нефрит, гломерулонефрит, отруєння ртуттю, свинцем, миш'яком), порушення клубочкового кровообігу, різко вираженої слабості серця. Екскреторна (ретенційна) анурія характеризується припиненням надходження сечі у сечовий міхур через закупорювання сечоводів каменями або здавлювання їх пухлинами. Анурія може виникати рефлекторно після катетеризації, при перитоніті, тетанії та ілеусах. їй передують олігурія, набряки, гематурія. При анурії швидко розвивається уремія, яка може призвести до загибелі тварини. Сечовий міхур при анурії зовсім порожній, що підтверджується ректальним дослідженням,, а при пальпації нирок у ряді випадків можна виявити деякі зміни. Важкі пораження нирок необхідно диференціювати від розриву сечового міхура, при якому, незважаючи на відсутність акту сечовипускання, сечовий міхур виявляється порожнім. При ректальному дослідженні у цьому випадку виявляють рідину в черевній порожнині, уренозний запах і кристалізацію сечовини на поверхні шкіри. Також буває сильне занепокоєння тварини й стійке затримання сечовипускання, незважаючи на часті позиви.

212