2.Навчитися користуватися приладами хімічної розвідки впхр щодо визначення отруйних речовин.
НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:
«Визначення отруйних речовин за допомогою ВПХР.»
МАТЕРІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ:
1.Прилади хімічної розвідки ВПХР-5 од.
2.Комплект індикаторних трубок (ІТ-44,ІТ-45,ІТ-36.)-5кт.3
3.Інструкція по експлуатації-5кн.
ЛІТЕРАТУРА:
1. .Бойовий сатут Сухопутних військ, ч-ііі,Київ,2010
2. Защита от оружия массового поражения. Мясников в.В. Воєнвидання, 1989.
3.Навчально-методичний посібник»Захист військ від зброї масового ураження» інв. №256/14. Оісв, 2001
Старший викладач кафедри
працівник ЗСУкраїни________________М. П. Поросюк
Ііі. Навчальні матеріали Заняття:4 “Організація радіаційної, хімічної, біологічної розвідки і радіаційного контролю”
Перше навчальне питання: «ОРГАНІЗАЦІЯ РАДІАЦІЙНОЇ, ХІМІЧНОЇ І БІОЛОГІЧНОЇ РОЗВІДКИ В ПІДРОЗДІЛАХ»
Радіаційну, хімічну й біологічну розвідку підрозділу ведуть спеціально підготовленими відділеннями (екіпажами, розрахунками), зі складу яких виділяють спостерігачів (хімічні спостережливі пости) або хімічні розвідувальні дозори.
Підрозділу радіаційної й хімічної розвідки виділяють хімічні спостережливі пости і хімічні розвідувальні дозори. Зазначені розвідувальні органи виконують свої завдання спостереженням і обстеженням зараженої місцевості. Вони можуть залучатися для проведення контролю зараження військ після висновку їх із зон зараження або в районах спеціальної обробки.
Частина завдань по радіаційній, хімічній і біологічній розвідці покладають на розвідувальні органи військової розвідки, розвідки родів військ і спеціальних військ.
На спостерігачів і хімічні спостережливі пости покладають наступні завдання:
виявлення радіоактивного й хімічного зараження;
оповіщення своїх підрозділів про зараження; визначення рівнів радіації й типу отруйних речовин;
позначення кордонів ділянок зараження в районі свого розташування;
візуальне спостереження за напрямком руху радіоактивної хмари;
виявлення по зовнішніх ознаках застосування супротивником біологічних засобів;
узяття проб і відправлення їх у лабораторію.
Завдання спостерігачеві на командно-спостережному пункті взводу (у відділенні, в екіпажі танка) ставить командир взводу (відділення, танку) безпосередньо з місця ведення спостереження. При цьому вказується:
орієнтири й умовне найменування місцевих предметів;
відомості про противника (де знаходиться, що робить або звідки очікується його поява);
розташування передових підрозділів своїх військ і противника;
місце для спостереження і його обладнання;
сектор спостереження, що, до якого часу встановити і на що звертати особливу увагу;
порядок доповіді про результати спостереження (що, яким способом і коли доповідати).
Хімічні спостережливі пости крім перерахованих вище завдань контролюють зміна ступеня зараження місцевості й повітря радіоактивними й отруйними речовинами.
Хімічні спостережливі пости в ротах і батальйонах виділяються в складі 2—3 чоловік, один із яких призначається старшим.
Пости повинні бути забезпечені приладами радіаційної й хімічної розвідки, засобами подачі сигналів оповіщення, знаками огородження ділянок зараження й журналом для запису результатів спостереження.
Місце розгортання поста повинне забезпечувати гарний огляд ділянки спостереження, не виділятися на загальному тлі й мати гарне маскування. Не рекомендується розташовувати пост біля добре видимих орієнтирів. Спостережливий пост розміщається в окопі (мал. 18.13). У русі він звичайно перебуває в транспортному або бойовому засобі з командиром підрозділу.
18.13. Окоп для поста РХБ спостереження.
. . Під час постановки завдання спостережному посту командир взводу (відділення, танка) вказує: склад, посади (спостерігачів); орієнтири та умовні найменування місцевих предметів; відомості про противника (де знаходиться, що робить, звідки очікується його поява; відомості про свої підрозділи; місце спостережного поста (спостерігача); сектор (смуга, район, об’єкт) спостереження; що установити, за чим спостерігати, на що звертати особливу увагу; порядок ведення радіаційного, хімічного і біологічного спостереження); порядок доповідей результатів розвідки (що, яким способом і коли доповідати); час готовності.
Сектор ведення розвідки, як правило, розбивається на зони:
ближню – глибиною до 400 м; середню – до 800 м і далеку – на глибину бачення.
Завдання, яке поставлене спостережному посту, записується в журнал спостереження.
Під час організації роботи спостережного поста старший спостерігач зобов’язаний: вивчити розташування противника в зазначеній смузі спостереження; призначити чергового спостерігача для несення служби і визначити черговість їхньої зміни; установити порядок обладнання місця для спостережного поста; скласти схему орієнтирів; перевірити справність приладів спостереження і засобів зв’язку; доповісти про готовність до виконання завдання.
Під час постановки завдань черговому спостерігачу старший поста вказує: місце і сектор ведення спостереження; що встановити, за чим спостерігати, на що звертати особливу увагу; порядок доповіді результатів спостереження.
Старший поста РХБ спостереження, крім цього, вказує час увімкнення бортових приладів радіаційної, хімічної і біологічної розвідки; довести сигнали оповіщення про радіоактивне, хімічне і біологічне зараження; порядок їхньої передачі.
Перед початком розвідки наземного противника спостерігач зобов’язаний детально вивчити місцевість у секторі спостереження; визначити відстані до орієнтирів і характерних місцевих предметів і де, імовірніше всього, противник може розташувати вогневі засоби, інженерні споруди і загородження; бойову техніку і живу силу; запам’ятати кількість, форму, розміри і місця розташування місцевих предметів.
Спостереження починається, як правило, з ближньої зони і ведеться справа наліво, від себе в глибину послідовним оглядом місцевості і місцевих предметів по зонах спостереження.
Знайшовши ціль, спостерігач визначає її положення на місцевості щодо орієнтирів (характерних місцевих предметів) і доповідає про неї старшому спостережного пункту. Старший спостережного пункту встановленим порядком доповідає про ціль командиру, який виставив пост, і наносить її на карту або схему місцевості. Про результати спостереження здійснюється запис у журналі спостереження.
Розвідка повітряного противника ведеться спостережними постами (спостерігачами) для своєчасного виявлення засобів повітряного нападу противника, їх складу, безперервного спостереження за його діями та своєчасного оповіщення своїх підрозділів про дії засобів повітряного нападу, виявлення повітряних десантів противника.
Спостереження за повітряним противником ведеться за допомогою оптичних приладів. Для спостереження за повітряним противником можуть окремо призначатися спостерігачі та обладнуватися пост повітряного спостереження. Спостереження ведеться послідовним переглядом повітряного простору, починаючи від обрію. Виявивши повітряну ціль, у тому числі і місця розкриття касетних бойових частин ракет (бомб), спостерігач негайно подає сигнал оповіщення, визначає її характер, напрямок польоту і доповідає своєму командиру (старшому спостережного поста).
Після одержання завдання старший поста організує інженерне остаткування поста й визначає схему "орієнтирів.
На хімічному спостережливому пості загальновійськового підрозділу спостереження веде черговий спостерігач. Інша сполука поста перебуває в готовності до ведення розвідки в районі розташування свого поста.
Спостерігач розташовується в зазначеному командиром місці, переводить засобу захисту в положення «напоготові», готовить прилади до роботи й веде спостереження за супротивником і районом розташування свого підрозділу. Після ядерного удару, прольоту авіації (розкриття ракет) і артилерійського обстрілу спостерігач повинен негайно включити прилади радіаційної й хімічної розвідки.
При радіоактивному зараженні або при застосуванні супротивником хімічної, біологічної зброї спостерігач візуально визначає райони, що було заражено, наявність радіоактивних речовин і рівні радіації, наявність і тип отруйних речовин.
Він повинен також спостерігати за діями сусідніх спостережливих постів, особливо розташованих з навітряної сторони; про подаванні ними сигналах спостерігач доповідає своєму командирові.
Хімічний спостережливий пост зі сполуки підрозділів радіаційної й хімічної розвідки на відміну від спостережливого поста загальновійськового підрозділу може вести радіаційну, хімічну й біологічну розвідку з розвідувальної хімічної машини. Зв'язок з командиром, що виставив пост, здійснюється за допомогою радіостанції або проводовий зв'язку. В іншомих діях хімічного спостережливого поста аналогічні діям хімічного поста загальновійськового підрозділу.
. Пост РХБ спостереження (спостерігач) веде безперервне спостереження у визначеному районі та у встановлений час, і при кожному артилерійському та авіаційному нальоті противника вмикає бортові прилади радіаційної, хімічної і біологічної розвідки і стежить за їхніми показниками.
У разі виявлення потужності дози випромінювання 0.5 рад/рентген і більше старший спостережного пункту (спостерігач) доповідає командиру, який його виставив, і за його вказівкою подає сигнал “Радіаційна небезпека”.
У разі виявлення зараження старший поста РХБ спосотереження (спостерігач) негайно подає сигнал “Хімічна тривога” і доповідає командиру, який виставив пост. Оповіщення про біологічне (бактеріологічне) зараження здійснювати за вказівкою командира, який виставив пост (спостерігача), аналогічним сигналом.
Результати радіаційного, хімічного і біологічного спостереження заносяться в журнал спостереження.
Друге навчальне питання: «ПРИЗНАЧЕННЯ, ТАКТИКО-ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ І ЗАГАЛЬНИЙ УСТРІЙ ПРИЛАДІВ РАДІАЦІЙНОЇ, ХІМІЧНОЇ РОЗВІДКИ ДП-64, ДП-3Б, ІМД-21Б, ВПХР, ДП-5В ТА ЇХ ПІДГОТОВКА ДО ВИКОРИСТАННЯ»
Роз’яснити студентам призначення, ТТД, ДП-64, , ДП-3Б, ІМД-21Б, ПРХР, ДП-5В.
Індикатор-сигналізатор ДП-64 призначений для постійного радіаційного спостереження та повідомлення про радіоактивне зараження місцевості.
Поріг спрацювання приладу ДП - 64 - 0,2 р/ч.
Живлення - промислова мережа 127\220 вольт
- АКБ 6 вольт
Прилад працездатний через 20 секунд після включення в інтервалі температур -40о + 50 о С.
Вага 5 кг.
Загальний устрій
Пульт сигналізації
Детектор, в якому розташований СРЛ-5
Кабель живлення
З’єднувальний кабель довжиною 30 метрів.
Для розгортання приладу необхідно встановити пульт сигналізації всередині приміщення, а детектор ззовні на висоті 100 см. від поверхні.
