Оцінка вибуття товарів

Для визначення фактичної вартості проданих товарів до суми їхньої вартості за цінами купівлі треба додати частину транспорт­но-заготівельних витрат, що належать до вартості проданих това­рів. Для цього потрібний спеціальний розрахунок.

У разі відпуску товарів на продаж та іншому вибутті оцінку їхніх запасів здійснюють за одним із таких методів: ідентифіко­ваної собівартості відповідної одиниці товарів; середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходження товарів (ФІФО); собівартості останніх за часом надходження товарів (ЛІФО); нормативних витрат; ціни продажу.

172

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку товарів, що мають однакове призначення й однакові умови використання, застосо­вують лише один із перелічених методів.

Товари, що відпускаються, для спеціальних замовлень і проек-іів, дорогі товари, а також незамінювані товари, оцінюють за іден­тифікованою собівартістю.

Оцінку за середньозваженою собівартістю здійснюють за кож­ною одиницею товарів діленням сумарної вартості залишку таких товарів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітно­му місяці товарів на сумарну кількість товарів на початок звітно­го місяця й одержаних у звітному місяці товарів.

Оцінка запасів за методом ФІФО ґрунтується на припущенні, що товари використовують у тій послідовності, в якій вони над­ходили на підприємство (відображені в бухгалтерському обліку), тобто товари, які першими відпускають у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюють за собівартістю перших за часом надходження товарів.

Оцінка запасів за методом Л1ФО ґрунтується на припущенні, що товари використовують у послідовності, протилежній надход­женню їх на підприємство (відображенню в бухгалтерському обліку), тобто товари, що їх першими відпускають у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюють за собівартістю останніх за часом надходження товарів.

Оцінка за нормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат (зокрема й товарів) на одиницю продукції (робіт, по­слуг), встановлених підприємством із урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення норма­тивних затрат до фактичних норм витрат і ціни в нормативній ба­зі слід регулярно перевіряти й переглядати.

Оцінка за цінами продажу ґрунтована на застосуванні підпри­ємствами роздрібної торгівлі середнього відсотка торговельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати (якщо інші ме­тоди оцінки вибуття запасів не виправдані) підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів із приблизно одна­ковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначають як різницю між продажною (роздрібною) вар­тістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари.₃

Товари, подібно до інших запасів на дату балансу, відобража­ють у бухгалтерському обліку та звітності за найменшою із двох оцінок: первинною вартістю або чистою вартістю реалізації.

173

Товари відображають за чистою вартістю реалізації, якщо ні дату балансу їхня ціна знизилася або вони зіпсовані, застарілі або іншим чином втратили очікувану економічну вигоду.

Чисту вартість реалізації визначають за кожною одиницею то-⁴ варів вирахуванням із очікуваної ціни продажу очікуваних витраі на збут.

Суму, на яку первинна вартість товарів перевищує чисту вар­тість їх реалізації й вартість цілковито втрачених (зіпсованих або тих, що бракує) товарів списують на витрати звітного періоду.

Таблиця 4.1