5.2. Калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) допоміжних виробництв

Собівартість одиниці продукції (робіт, послуг) допоміжних виробництв визначають діленням суми витрат на обсяг продукції (робіт та послуг).

Фактичну собівартість продукції, робіт та послуг допоміжних виробництв визначають щомісяця й за цією оцінкою відносять на споживачів. Послуги, надані одним допоміжним виробництвом іншому, оцінюють за плановою собівартістю й не коригують. Аналітичні рахунки закривають у такій послідовності: газо-, теп­ло-, електро-, водопостачання, ремонтна майстерня, холодильні установки, вантажний автотранспорт, гужовий транспорт.

Транспортні роботи тракторів і послуги живої тяглової сили калькулюють наприкінці року.

У водопостачанні визначають собівартість 1 куб. метра води, добутої власною водокачкою, й одержаної зі сторони. Для цього нитрати на водопостачання (витрати на утримання водокачки, вар-і ість води, одержаної зі сторони, витрати на утримання внутрішньо-і осподарської водорозподільної мережі тощо) ділять на загальну кількість використаної води. Щомісяця собівартість її відносять на споживачів, виходячи з її кількості, відпущеної кожному із них.

Витрати на утримання насосних установок, які обслуговують поля, ферми, ставки, пасовища, відносять на витрати відповідно-і о об'єкта або на загальновиробничі витрати.

Собівартість 10 ГКал теплоенергії визначають діленням суми нитрат на виробництво, придбання й передання споживачам теп­лоенергії на її загальну кількість без урахування енергії, викорис-іаної на власні потреби котельні, та втрат її у мережі. Собівар-іість теплоенергії щомісяця відносять на користувачів, виходячи

і ЇЇ КІЛЬКОСТІ, СПОЖИТОЇ КОЖНИМ ІЗ НИХ.

Витрати на утримання газового господарства обліковують на одному аналітичному рахунку в розрізі окремих статей, включно із вартістю одержаного газу. Обліковою й калькуляційною оди­ницею у газопостачанні є 1 куб. метр. У підприємствах, де вико­ристовують лише скраплений (балонний) газ, розраховують собі-иартість 1 кілограма газу.

Щоб обчислити фактичну собівартість 1 куб. метра газу, треба нитрата на газопостачання, включно із вартістю придбаного газу, поділити на його кількість, і за цією оцінкою надані послуги від-

53

носити на споживачів відповідно до кількості відпущеного кож­ному з них газу.

Щоб обчислити собівартість 10 кіловат-годин електроенергії, потрібно всі витрати, пов'язані з її виробництвом на власних елек­тростанціях, вартість електроенергії, одержаної із загальної ме­режі, й витрати на утримання електрогосподарства, поділити на загальну кількість спожитої електроенергії без урахування елект­роенергії, використаної електрогосподарством. Собівартість елек­троенергії щомісяця списують на споживачів, виходячи з її кіль­кості, відпущеної кожному із них. Витрати на утримання елект­рогенераторів, змонтованих із доїльними, стригальними, зварю­вальними та іншими агрегатами, відносять безпосередньо на від­повідні виробництва.

Фактичну собівартість виконаних робіт у ремонтно-механіч­ній майстерні визначають щомісяця. У бухгалтерському обліку витрати відображають за окремими замовленнями (групою одно­рідних замовлень), а загальновиробничі витрати ремонтно-меха­нічної майстерні розподіляють між окремими замовленнями про­порційно до нарахованої прямої оплати праці. Зняті з відремон­тованого об'єкта вузли й деталі оцінюють за реальною вартістю (вартістю відновлення) або вартістю придбання. На вартість зня­тих вузлів (деталей) зменшують витрати на ремонт об'єкта.

Фактичну собівартість завершених ремонтних робіт щомісяця списують на споживачів послуг.

Облік витрат на утримання холодильних установок здійсню­ють на окремому аналітичному рахунку. Витрати на утримання автокранів та інших спеціальних машин відображають окремо й відносять на споживачів, виходячи з обсягу виконаних робіт та відпрацьованого часу на обслуговуванні кожного з них.

На собівартість послуг живої тяглової сили відносять вартість кормів, амортизацію робочих тварин та інших необоротних акти­вів, оплату праці працівників, що доглядають за тваринами, ви­трати на профілактичні ветеринарні заходи тощо.

Собівартість однієї голови приплоду обчислюють за вартістю 60 кормо-днів утримання однієї голови дорослої робочої худоби. Собівартість одного кормо-дня (для оцінки вартості приплоду) розраховують діленням усієї суми витрат із утримання робочої худоби на кількість кормо-днів.

Собівартість одного робочого дня визначають діленням за­гальної суми витрат на утримання робочої худоби (без вартості приплоду, гною та іншої побічної продукції) на кількість від­працьованих робочих днів (без днів роботи на самообслугову-

54

ванні). При цьому робочий день коней і волів прирівнюють один до одного.

Визначена собівартість одиниці послуг живої тяглової сили є підставою для віднесення витрат на споживачів, виходячи з кіль­кості використаних ними робочих днів (коне-днів).

Облік витрат на утримання вантажного автотранспорту, як правило, здійснюють на одному аналітичному рахунку незалежно від кількості, видів, вантажопідйомності й характеристики кузова машин. В окремих випадках ведуть облік витрат на роботу спеці­альних машин (автокранів тощо).

Перевезення вантажів обліковують у тонно-кілометрах, а ро­боту спеціальних машин та обсяг перевезень людей вантажним автотранспортом — у машино-годинах, кількість яких наприкінці 5ВІТНОГО періоду перераховують у машино-дні.

Для визначення собівартості виконаних робіт спочатку розра­ховують собівартість машино-дня роботи вантажного автотранс­порту, якщо за його допомогою виконували роботи на засадах погодинної оплати. Для цього всі витрати на його утримання ді­лять на кількість машино-днів, відпрацьованих на всіх видах ро­біт, і визначають витрати, пов'язані з роботами із погодинною оплатою. Решта витрат становитиме собівартість робіт із переве­зення вантажів, для визначення якої витрати на ці роботи ділять на обсяг робіт у тонно-кілометрах (калькуляційною одиницею роботи є 10 тонно-кілометрів). Щомісяця фактичні витрати спи­сують на відповідні об'єкти.