ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………

РОЗДІЛ І. ПСИХОДІАГНОСТИКА …………………………………

1.1. Знайомство………………………………………………………….

1.2. Самопізнання………………………………………………………

1.3. Моя самооцінка……………………………………………………

1.4. Кордони……………………………………………………………

1.5. Що таке асертивність…………………………………………....

1.6. Конструктивна взаємодія……………………………………….

1.7. Усвідомлення почуттів та психоемоційних станів…………….

РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИКА ТА ТЕХНОЛОГІЇ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ ……………………………………………………………………

2.1. Метод дедукції…………………………………………

2.2. Аналогічне вирішення проблеми ………………….....

2.3. Соціально педагогічний метод – біографічний …………….

2.4 Гра……………………………………………………………….

2.5. Тренінг…………………………………………………………..

2.6. Статті журналу «Практична психологія та соціальна робота»……..

ВИСНОВОК……………………………………………………………………..

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………...

ВСТУП

Технологізація соціальної роботи, як і будь-якої іншої діяль­ності в соціальній сфері, є відображенням об'єктивних вимог, що висуваються науково-технічним й соціальним прогресом. Вона завжди має інноваційний, творчий характер, тому що пов'язана з постійним пошуком більш досконалих і, як на­слідок, більш ефективних способів використання ресурсів людини, її фізичного й інтелектуального потенціалу. Впровад­ження технологічного підходу в практику організації соціаль­ного обслуговування й соціальної допомоги найбільш уразли­вих прошарків населення - це стратегічний напрямок, що має в своїй основі відмову в роботі з людьми від методу "проб і помилок" та постійну орієнтацію на високий кінцевий резуль­тат за оптимальної витрати сил і засобів.

Без знань теорії соціальних технологій, принципів технологі­чного підходу до професійної діяльності і конкретних методик роботи з клієнтом неможливі планування, організація й здійснен­ня соціального менеджменту і соціальних послуг. Знання та досвід регулювання людських стосунків у формі конкретної тех­нології можна передавати від одних спеціалістів до інших, у ко­роткі терміни навчати кадри мистецтву роботи з людьми.

Технологічно підготовленому спеціалісту значно легше ос­воїти професійну специфіку в конкретній галузі практичної діяльності і більш ефективно виконувати свої професійні функції. Звичайно, тепер поки що зарано говорити про повну технологізацію роботи соціального працівника. Але в багатьох напрямах соціальної роботи вже визначені певні алгоритми і розроблені відповідні технології. Процес технологізації соціаль­ної роботи розширюється і вдосконалюється.

Для того, щоб майбутні соціальні працівники ще в стінах навчальних закладів оволоділи знаннями й вміннями, необхід­ними для розробки технологій соціальної роботи і їх творчого використання в практиці професійної діяльності, вони повинні добре розуміти, що таке технології взагалі і технології соціальної роботи зокрема. їм необхідно добре уявляти, які види тех­нологій існують і яку вони мають структуру, як потрібно із усіх численних технологій вибрати саме ту, яка дозволить найбільш ефективно вирішити конкретне професійне завдання.

На оволодіння цими знаннями і навичками й спрямований навчальний курс "Технології соціальної роботи". Пропонований навчальний посібник ставить перед собою завдання допомог­ти студентам у засвоєнні цього курсу.

Посібник розкриває значущість соціальних технологій і технологій соціальної роботи, їх основні принципи, визначає теоретичні основи розробки технологій соціальної роботи, дає характеристику найважливіших загальних, міждисциплінарних та конкретних технологій соціальної роботи. У посібнику пред­ставлені різноманітні технологічні підходи до вирішення найбільш типових нині проблем, оскільки охопити всі напря­ми соціальної роботи і представити всі вже апробовані та ті, що лише формуються, технології соціальної роботи неможливо. Посібник призначений для студентів, які навчаються за спец­іальністю "Соціальна робота", у першу чергу студентів заочної форми навчання.

Технологізація діяльності є одним з найбільш комплексних явищ у соціальній сфері. Тому курс "Технології соціальної ро­боти" ґрунтується на знаннях теорії і методології соціальної роботи, психології та інших гуманітарних та загальнопрофесійних дисциплін, якими вже оволоділи студенти.

При вивченні посібника майбутньому спеціалісту надається можливість осмислити і критично проаналізувати пропоновані технології з тією метою, щоб у своїй професійній діяльності він міг удосконалити їх, а також використати отримані знання при роз­робці нових, більш ефективних технологій соціальної роботи.

Соціально-психологічний тренінг (СПТ) сьогодні є од­ним з найбільш дієвих, ефективних видів психологічної роботи. Тренінг знайшов своє широке застосування особливо у психологічній роботі з підлітками та старшок­ласниками. Даний Метод дозволяє ефективно вирішува­ти завдання, пов'язані з розвитком навичок спілкування, керування власними .емоційними станами, усвідомлен­ням власних емоцій і розумінням їх вираження в оточую­чих, самопізнання і самосприйняття.

Становлення особистості через самоусвідомлення, активну внутрішню роботу відбувається саме в ранньому юнацькому віці. Це зумовлює критичне осмислення сво­го попереднього досвіду, формує нові уявлення про себе як особистість, своє майбутнє. Така ситуація визначає актуальність вивчення проблеми становлення особистісної зрілості у ранньому юнацькому віці.

Вступаючи у світ дорослих стосунків, старшокласники засвоюють загальнолюдські духовні цінності, виробляють своє ставлення до них, формують свій погляд та свої пере­конання. Цей вік сприятливий для розвитку відповідаль­ності, самостійності, здатності до активної участі в житті суспільства і свого особистого життя, до конструктивного вирішення різних проблем самовизначення. Розвиток самосвідомості — центральний психічний процес раннього юнацького віку. Найбільш важливий компонент самосвідомості — самоповага. Це поняття включає і задоволення собою, і прийняття себе, і почуття власної гідності, і позитивне ставлення до себе, і узго­дженість свого наявного та ідеального Я. Людина з висо­кою самоповагою вірить в себе і в те, що може подолати свої недоліки. Низька самоповага, навпаки, передбачає стійке почуття неповноцінності, меншовартості, що нега­тивно впливає на емоційне самопочуття і соціальну по­ведінку особистості. Юнаки з пониженою самоповагою залежні від думки оточуючих, легко потрапляють під вплив. Понижена самоповага і комунікативні труднощі знижують соціальну активність юнаків і дівчат.

Розділ І. Психодіагностика

1.1 Знайомство

Вступна бесіда «Шлях, який обираєш ти»

Мета: надання інформації про значення свідомого вибору у житті молодої людини.

Вправа «Інтерв’ю»

Мета: сприяти знайомству учасників.

Ресурси: бланк для інтерв’ю.

Хід проведення:

Етап І Учасники об’єднуються в пари і по черзі беруть один в одного інтерв’ю за такими запитаннями :

1. Ім’я

2. Три речі,які ти найбільше любиш у житті.

3. Життєве кредо.

4. Твоя мрія

5. Портрет співбесідника (потрібно зобразити співбесідника за допомогою малюнка. Можна використовувати будь-які асоціації на образи).

Етап ІІ Кожен з учасників презентує свого співбесідника.

Вправа «Плутанина запитань»

Мета: знайомство учасників.

Ресурси: клубок довгої мотузки

Хід проведення: кожен учасник, перекидаючи іншому клубок задає запитання. Той, намотуючи мотузку на один із пальців, відповідає на запитання. Так в колі утворюється «плутанина» з мотузки, яка символізує тісний взаємозв’язок з учасниками тренінгу.

Вправа на активізацію «Пошук спільного»

Мета: підвищення психоемоційного тонусу групи, знайомство учасників

Ресурси: м’яч.

Хід проведення: група стає в коло. Ведучий бере в руки м’яч і пояснює правила гри: «Той, у кого в руках знаходиться м’яч, повинен якомога скоріше перекинути його іншому учасникові, назвавши при цьому спільну з ним рису». На першому етапі вправи ознаки схожості можуть бути зовнішні(наприклад, колір волосся), потім – спільність інтересів в якійсь галузі.

Вправа «Асоціація»

Мета: розвиток соціальної перцепції, спостережливості, знайомство учасників.

Хід проведення: один з учасників повертається спиною до групи. В цей час група загадує когось у колі. Учасник, повернувшись у коло, за допомогою трьох асоціацій повинен відгадати, кого загадала група Для цього він запитує у будь-кого з групи: « З яким предметом,(рослиною, твариною, погодою, явищем природи, книгою, предметом побуту і т.д) асоціюється ця людина?»

Вправа «Правда-неправда»

Мета: знайомство учасників.

Хід проведення: кожен з учасників розповідає факти зі свого життя, один з яких не правдивий. Всі інші учасники повинні здогадатися, який саме не правдивий.

1.2. Самопізнання

Вправа «Я люблю…»

Мета: самоусвідомлення учасників, створення позитивної психологічної атмосфери.

Хід проведення: ведучий вилучає з кола один стілець.

Інструкція: «Зараз я назву те,що найбільше люблю. Якщо серед вас такі, що також це люблять, повинні помінятися місцями. Для кого не залишиться стільця буде ведучим, продовжуючи гру».

Вправа «Риба для роздумів»

Мета: розвиток самосвідомості, самопізнання учасників.

Ресурси: методика «Незакінчені речення», коробка або корзина.

Хід проведення: копії незакінчених речень розрізняються, складаються у макети рибок . Корзина, в якій знаходиться рибка , ставиться в центрі кола. Кожен учасник по черзі ловить «рибу» і зачитує речення, завершуючи його своїми словами. Після кожної відповіді відбувається обговорення, тривалість якого визначає ведучий, що дає сигнал переходу черги до іншого «рибалки».

Незакінчені речення:

• Мій найбільший страх – це…

• Коли інші принижують мене,я….

• Я не довіряю людям, які

• Я гніваюсь,коли хтось…

• Я сумую,коли…

• Я кращий,коли…

• Я не можу зрозуміти чому…

• Я ненавиджу…

• Танцюючи…

• Найважче всього мені… і т.д.

Вправа « Який Я?»

Мета: самопізнання, розвиток здібності до самоаналізу.

Хід проведення: учасникам пропонується за 10-бальною системою оцінки своєї особистісні якості.

Вправа «Сонце»

Мета: розвиток самосвідомості, позитивного самосприйняття.

Хід проведення: учасникам пропонується на вирізаному з кольорового паперу «сонечку» написати найбільш сильні сторони свого Я на кожному з промінців, а в центрі намалювати свій портрет і написати ім’я.