20. Улюблена поезія укр.Поетів.
Вірш « Так ніхто не кохав….»
1.1 Цього року я вперше пізнав глибину поезії Володимира Сосюри, хоч, зізнл юсь, читав його вірші і раніше. Але це були поодинокі випадки, тому і не запам'ятовувалися ці вірші надовго. Мабуть, усе вимагає саме свого часу, і сьогодні я вже сприймаю Сосюрині рядки як відверту сповідь близького друга. У них - безмежний світ В. Сосюри, який був поетом незвичайної щирості і праи дивості, який не вмів кривити душею ні перед іншими, ні перед собою. Я переконаний, що кожний, хто уважно вчитається у схвильовані рядки, побачить у них саме свого Сосюру. Мене ж вразила його інтимна лірика цсії гімн людським почуттям: Так ніхто не кохав. Через тисячі літ Лиш приходить подібне кохання. В день такий розцвітає весна на землі . І земля убирається зрання...
Поет розкриває перед нами ту гаму почуттів, що розквітли в серці закоханого юнака. І ми йому віримо, бо відчуваємо, як і нашого серця торкається весна ми пробудженій землі; усе оживає в той час, коли народжується кохання. За образом весни ми бачимо образ коханої з щасливими очима, які бентежать і глибо¬ко западають в душу героя. Але кохання буває не тільки романтично-святковим, і Сосюра нам доводить це, відтворюючи у своїх поезіях широку гаму людських почувань - радісних, сумних, драматичних. Він виразно показує зародження кохання, його розквіт, розпач гіркого розчарування і навіть зраду. Таким є вірш «Коли потяг у даль загуркоче», де чарівність і неповторна краса першої любові заплямовуються зрадою. Та кохання сильніше за всі потворні прояви зла: Ч не тому на тлі квітучих волошок - і зеленіючого жита у коханої заплакані очі, покірно похилені плечі? Думаю, мало хто залишиться байдужим, уявивши цей дисонанс: природа буяє, а любов приречено одцвіта. Мене дуже зворушує та теплота, з якою поет малює образ коханої, ретельно підбираючи найніжніші слова. Сосюра неначе навчає читачів високої етики ставлення до коханої людини, етики стосунків між близькими людьми. Розумієш, що не можна не закохатися в очі, які схожі на «васильки з-під вій» («Васильки»), коли «щастя і тривога на щоках холодних од очей цвіте...» («Ластівки на сонці»). Для лірики В. Сосюри любов, вірність, відданість коханій невіддільні від любові, вірності й відданості рідному краю, Вітчизні:
У серці залишається чистий і ніжний слід від зустрічі з віршами Володимира Сосюри, до яких з часом хочеться повертатися знову і знову.
1.2 Тема кохання займає одне з важливих місць у всій світовій літературі. Люди оспівували кохання завжди. Не обминув цю тему і щедро обдарований природою поет Володимир Сосюра. Своїми віршами В. Сосюра наповнює душу читача красою, радістю, щирістю. Простота, замріяність автора, м'яка задушевність відбилися у його творах. Про свої інтимні почуття Сосюра завжди говори відверто, захоплено і задушевно, не приховуючи радощів, болю, суму. Все це робить ліричну поезію митця дуже близькою серцю людини.
так говорить поет в одному зі своїх віршів «Коли потяг у даль загуркоче...». У спогадах ліричного героя, яким і є сам автор, пропливають яскраві картини його юності. Перше кохання залишило глибокий слід у його душі, він усе б віддав, щоб повернути колишнє. «Так ніхто не кохав...» — один з найкращих творів інтимної лірики В. Сосюри. Поет творить хвилюючу гаму людських почуттів, народжених коханням. Його ліричний герой романтизує своє почуття. Йому здається, що воно єдине за всю історію людства: Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання. В день такий розцвітає весна на землі і земля убирається зрання... Почуття кохання пробуджує в душі ліричного героя все найкраще, приносить йому радість і щастя, надає сил. Поет пише, що закоханий готовий навіть звершити нечуваний подвиг — зірвати з неба «Оріон золотий». Солов'ї, ніжний вітер, верби, кручі, місячні ночі — все це пробуджує в душі людини надію на краще майбутнє, змушує радіти, любити. У вірші «Білі акації будуть цвісти» В. Сосюра завдяки чарівності свого срібного слова овіює нас легким вітром радості і наповнює серце переживаннями: Багато поезій присвятив Володимир Миколайович і своїй дружині Марії, в них розкриті найромантичніші нюанси тієї любові, яка пройшла крізь випробування, злети і падіння. Ця жінка супроводжувала поета до кінця його життя. На довгі роки стала Марія для нього єдиною любов'ю, музою: Інтимна лірика В. Сосюри має багатогранний характер. Тема кохання тісно пов'язана з темою синівської святої любові до України: Стиснулось серце до крику... В ньому злилися і ти, і Вона в образ єдиний навіки. Митець захоплююче і красиво відтворив світле почуття чистої любові, такої нестримної і жагучої, яка робить життя кожного з нас яскравим і цікавим. Інтимна поезія В. Сосюри спонукає читачів до роздумів, підносить у помислах, робить благороднішими. Його вірші завжди хвилюватимуть наші душі, навчатимуть берегти найдорожчі людські почуття. Натхнення слів поета про справжнє кохання почули не тільки його сучасники, але й люди нашого часу. Він дійсно вмів любити і сказав про це красиво, мелодійно, щиро.