Німеччина

Наша мета:

  - допомогти Вам удосконалити німецьку мову до рівня, необхідного для вступу в університети Німеччини;   - випрацювати навички, необхідні для навчання у ВНЗ за кордоном;   - надати необхідні послуги для вступу в університет;   - допомогти адаптуватися до вимог студентського життя Німеччини;

Загальні відомості про вищу освіту в Німеччині

  Програма здобуття вищої освіти в Німеччині – це довгострокова програма для молоді, що бажає отримати диплом про освіту або захистити дисертацію в одному з 167 вузів Німеччини. Німеччина сьогодні стала країною, університети та інші навчальні заклади якої наші студенти все частіше обирають для здобуття та продовження освіти. Учасниками нашої програми можуть стати студенти, які мають середню освіту та закінчили не менше 1 курсу у будь-якому державному або акредитованому вузі України. Люди з вищою освітою можуть продовжити навчання в аспірантурі, а також отримати другу вищу освіту з будь-якої із запропонованих спеціальностей.   Німецька система освіти приваблива як для самих німців, так і для іноземних громадян. Причина такої привабливості полягає у тому, що навчальні заклади Німеччини гармонійно поєднують старі університетські традиції з новітніми досягненнями науки і техніки. Поряд зі старими університетами, які відрізняються широким вибором класичних предметів, в Німеччині з’являється все більше і більше нових ВНЗ, які роблять ставку на міждисциплінарне навчання та тісний зв’язок між теорією та практикою.   Це ще один важливий момент – зв’язок навчального процесу та наукових досліджень. Ці процеси не є в німецьких ВНЗ ізольованими одне від одного. Навпаки, студент після закінчення німецького університету отримає не тільки чисто теоретичні знання, але й практичний досвід з обраної ним професії. З фундаментальними дослідженнями тут ідуть поряд прикладні науки.

Умови вступу у ВНЗ Німеччини

  - Головним принципом системи освіти в Німеччині вважається "академічна свобода", тобто до німецького університету може вступити будь-хто, якщо він відповідає вимогам допуску;   - Навчання у багатьох державних університетах німецькою мовою безкоштовне, ті ж ВНЗ, які беруть плату, встановлюють невисокі суми - від 300 до 500 євро за семестр;   - Навчання у Німеччині – це найбільш реальний спосіб для громадян України за невеликі гроші отримати якісну Європейську освіту. Вірогідність вступу до німецького ВНЗ за умов правильної підготовки документів і бронювання підготовчого курсу на 6-12 місяців – практично 100%.   Процес вступу в Німеччині максимально випрацюваний, і за умови вивчення німецької мови на потрібному рівні вступ є практично гарантованим. Як уже зазначалось, основна вимога до майбутніх студентів – це наявність середньої освіти і мінімум один рік навчання у ВНЗ України. Після закінчення 11 класу вже можна подавати документи на участь у програмі, а після першого курсу – вступати в Studienkolleg при обраному ВНЗ, де протягом року Ви будете вивчати мову і вступ до спеціальності.   Для вступу у ВНЗ Німеччини не потрібно здавати вступні іспити. Єдиний іспит, який необхідно здати – це іспит на знання німецької мови Zertifikat Deutsch als Fremdsprache (ZDF) для вступу на підготовчий курс, або Test DAF – для вступу на перший курс. Для деяких спеціальностей університет додатково проводить внутрішнє тестування знань мови – DSH (Deutsch fuer Hochschulzugang).   Починати оформлюватися бажано не менше, ніж за 6-12 місяців до бажаної дати вступу (враховуючи необхідність вивчення мови). Університети пропонують безкоштовні підготовчі курси тільки для студентів – тобто для тих, хто уже здав іспит німецької мови ZDF, та й те, далеко не у всіх університетах на таких курсах є вільні місця.   Віза в посольстві Німеччини видається практично завжди, термін оформлення – до 2-х місяців, вартість – 35 євро. Для отримання візи необхідна фінансова гарантія у вигляді рахунку в банку Німеччини або поручительство громадянина Німеччини. У разі необхідності ми можемо допомогти у цьому.

Термін навчання, вибір спеціальності та ВНЗ

   Отримати вищу освіту в Німеччині можна в одному із 167 ВНЗ. У сучасній німецькій системі вищої освіти університети є трьох типів:   - класичні "старі" університети, історія яких бере початок із середніх віків. Це один із найдавніших у Німеччині Хайдельберзький університет, університети у Фрайбурзі, Тюбінгені, Марбурзі та в інших містах.   - технічні університети (ТУ Дрезден, TУ Фрайбург, TУ Мюнхен) і прирівнені до них за статусом вищі технічні школи в Ахені і Дармштадті. У цілому, в цих університетах високо котуються факультети, які готують за технічними, природничо-математичними, економічними та медичними спеціальностями.   - ВНЗ, які виникли за останні 30-40 років під час стрімкого розвитку системи вищої освіти в Німеччині. Це Рурський університет у Бохумі, університети в Констанці, Регенсбурзі, Білефельді, Потсдамі. Але незважаючи на те, що ці університети не мають настільки давню історію, як класичні, вони нічим їм не поступаються за якістю освіти.   В університетах Німеччини представлено понад 130 напрямків, за якими Ви зможете отримати саме ту спеціалізацію, яка Вас цікавить. Важливо зазначити, що Ви можете обрати будь-яку комбінацію курсів в рамках напрямку, який Ви вивчаєте, – стандартних програм у німецьких університетах не існує. Таким чином, фактично кожен студент вчиться за індивідуальним планом, який включає тільки ті предмети, які Вас цікавлять. Все це знижує часові затрати на вивчення непотрібних або нецікавих особисто Вам дисциплін.   З практичною стороною обраної професії студенти німецьких ВНЗ знайомляться на провідних підприємствах країни, які тісно співпрацюють з університетами. Термін навчання у ВНЗ Німеччини мінімум – 4 роки, максимально віза діє 15 років. Можна також здати додаткову співбесіду і вступити на вищий курс, але для українських студентів не вище другого.

Дисертаційна робота спрямована на розв’язання важливої економічної проблеми – ефективного фінансового забезпечення розвитку вищої освіти і науки, підвищення рівня освітніх послуг і на цій основі – конкурентоспроможності наших спеціалістів на світовому ринку вищої освіти.

У дисертації наведені теоретичне узагальнення і нові напрями вирішення цієї проблеми шляхом формування державної політики, реформування фінансового механізму та основних засад фінансового менеджменту фінансового забезпечення ВНЗ. Отримані наукові результати дослідження, їх узагальнення дають змогу сформулювати наступні висновки і пропозиції, що мають науково-теоретичне й практичне значення:

1. Розроблена структурно-функціональна модель фінансового забезпечення розвитку вищої освіти і науки України показує взаємозв’язок між економічним розвитком держави, макроекономічними показниками, якісним рівнем кадрового забезпечення, рівнем науково-технічного прогресу і видатками на освіту і науку. Визначає необхідність взаємодії всіх складових макроекономічного середовища, долучення до участі у підготовці фахівців і розвитку науково-виробничих комплексів, бізнесу, суб’єктів підприємництва, що забезпечить зростання економічних показників держави, добробут населення.

2. Узагальнено міжнародний досвід фінансового забезпечення розвитку вищої освіти і науки та проведення державної політики в цій сфері. Проведено порівняльний аналіз щодо частки покриття грошовими ресурсами потреб вищої освіти і науки (частка державного фінансування, позабюджетні надходження, інвестиції, гранти) США, Великої Британії, Франції, Німеччини, Швеції. Порівняльний аналіз показав, що в США, Франції частка державного фінансування складає відповідно 44 і 46%, у Великій Британії, Німеччині, Швеції 71, 72, 74%. Система вищої освіти США за цієї умови знаходиться на першому місці в світі, щодо конкурентоспроможності, в той час освітня система Німеччини значно відстає навіть від України. Тому в Україні вища освіта і наука може збільшувати фінансові резерви за рахунок позабюджетних надходжень, інвестицій, грантів і забезпечувати успішний розвиток освітньої і наукової сфери.

3. На основі оцінки ситуації у вищій школі уточнено основні напрямки державної політики в освіті, а саме: перехід від принципу утримання вищих освітніх закладів за рахунок державного бюджету до їх державної підтримки у можливих обсягах; розвиток системи державного замовлення на підготовку кадрів; вдосконалення та поглиблення автономії освітніх закладів у галузі фінансів; забезпечення відповідності обсягів і структури підготовки кадрів потребам господарського комплексу держави; підготовка спеціалістів на рівні вимог, які пред’являють роботодавці розвинутих країн; здійснення передачі низки науково-дослідних установ до складу провідних університетів з метою поліпшення матеріально-технічної бази навчального та наукового процесів.

4. Одним із основних методів державного регулювання розвитку системи освіти є система нормативного фінансування освітніх установ і механізмів її реалізації.

В умовах реформування вищої освіти, Болонського процесу в Україні удосконалення вимагають елементи фінансового механізму, а саме приведення у відповідність з ринковою економікою основоположних нормативно-правових документів, їх взаємоузгодженість в частині розвитку автономії ВНЗ, співвідношення обсягів підготовки фахівців за кошти державного бюджету та з інших джерел фінансування, внормування робочого часу науково-педагогічних працівників. В плані економічної складової удосконалення та ефективність управління рухом фінансових ресурсів, аналіз позабюджетної діяльності ВНЗ, що пов’язано із зіставленням витрат та результатів діяльності, ефективним використанням грошових ресурсів.

В методологічному плані проблема розробки нормативів фінансування освітніх установ всіх рівнів і способів реалізації системи нормативного фінансування є досить складною. Методологічна складність проблеми нормативного фінансування посилюється необхідністю вибору оптимальної схеми реалізації механізму нормативного фінансування, який необхідно здійснити, забезпечуючи баланс і погодження інтересів особи, суспільства і держави.

Основою стійкого розвитку системи освіти є інвестиційні процеси, тому удосконалення управління інвестиційними процесами в системі освіти, створення в його рамках механізмів залучення додаткових коштів до сфери освіти являється суттєвим елементом управління його розвитком. Розроблений і випробуваний нами конкурсний порядок фінансування інвестиційних процесів вищих навчальних закладів освіти забезпечує:

підвищення ефективності витрат бюджетних коштів;

концентрацію бюджетних коштів на рішення найбільш значних для вищих закладів освіти завдань;

активізацію діяльності вищих закладів освіти із залученням коштів бюджетів різних рівнів і позабюджетних коштів;

підвищення термінів реалізації і підвищення результатів інвестиційних проектів.

5. Фінансовий контроль за цільовим використанням бюджетних коштів розпорядниками є одним із основних завдань при визначенні пріоритетів розподілу фінансових ресурсів. Для ефективного виконання цього завдання більшість розвинених країн застосовує програмно-цільовий метод формування бюджетних видатків на фінансування вищої освіти і науки. Програмно-цільовий метод спрямований на визначення першочергових цілей галузі, складання програм для їхнього досягнення, забезпечення цих програм фінансовими ресурсами, оцінку ефективності використання завдань програми. Розпорядники на підставі плану своєї діяльності на коротко та середньостроковий період розподіляють фінансові ресурси, необхідні для виконання відповідних завдань.

6. Запропоновано удосконалити систему доведення державного замовлення на підготовку спеціалістів для галузей економіки України, а саме: змінити затратний механізм виділення коштів з державного бюджету на цільовий, проводити розрахунок ціни держзамовлення за спеціальностями, обсяг коштів під держзамовлення встановити виходячи з необхідної чисельності випускників за конкретною спеціальністю та ціни державного замовлення за даною спеціальністю, матеріальне становище органу управління вищої освіти поставити в залежність від стану працевлаштування випускників.

7. В умовах Болонського процесу відбуваються докорінні зміни щодо організації навчального процесу, якості освітніх послуг, що вплинуло на обґрунтування вартості навчання. У запропонованій методиці ми врахували ліцензійні вимоги, щодо якості навчальних послуг на освітньо-кваліфікаційному рівні бакалавр 75%, на освітньо-кваліфікаційному рівні спеціаліст 85 %, на освітньо-кваліфікаційному рівні магістр 95% лекційного курсу мають забезпечувати кандидати і доктори наук, врахували рівень доплат за науковий ступінь і вчене звання. Враховано зміну графіку навчального процесу в умовах кредитно-трансфертної системи організації навчального процесу, а саме модульного контролю, відсутність іспитів і заліків у навчальному плані, враховано також коефіцієнт росту цін на енергоносії. Це дозволяє визначити реальну вартість послуги у сучасних умовах.

8. Проведений аналіз наукових праць з проблем фінансового забезпечення розвитку вищої освіти і науки в трансформаційний період свідчить, що обрані методологічні підходи забезпечують комплексний аналіз функціонування державних інститутів у цій сфері. Напрацьовано значний теоретичний матеріал стосовно основ діяльності вищих навчальних закладів та наукових установ на ринку освітніх та наукових послуг. Дослідження підтверджують, що, незважаючи на значну кількість наукових праць, ця тема розглядалась не у повній мірі, що зумовлювалося соціально-політичними та економічними обставинами. Теоретичні і концептуальні розробки науковців присвячені лише окремим аспектам цієї проблеми, що визначає необхідність системного наукового аналізу змісту, особливості та механізмів фінансового забезпечення розвитку вищої освіти і науки в Україні.

9. Аналіз сучасного фінансового стану вищих навчальних закладів, наукових установ свідчить про те, що для розв’язання проблем вищої освіти і науки необхідно сформувати цілісну політику їх розвитку. Основне завдання при цьому – оптимізація структури освітніх закладів, фінансових та кредитних джерел їхнього розвитку.

Проведення структурно-функціональних перетворень в сфері вищої освіти має значний вплив на соціально-економічну ситуацію в країні. Принципи здійснення структурно-функціональних перетворень можуть бути реалізовані через наступні механізми управління:

розробка нормативів бюджетного фінансування і механізму нормативного фінансування державного закладу на освітні послуги з урахуванням взаємодії бюджетів різних рівнів;

підвищення якості підготовки і ефективності використання випускників освітніх установ в галузях національної економіки і регіонах за рахунок державного замовлення, інтеграції освітніх установ різних рівнів нових форм взаємодії освітніх систем і регіональних господарських комплексів;

впорядкування номенклатури освітніх послуг, які надаються за рахунок коштів різнорівневих бюджетів, державне регулювання і стимулювання платних освітніх послуг;

розробка систем стимулювання діяльності освітніх установ, ефективно використовуючи державну і муніципальну власність, яка знаходиться в їх оперативному управлінні.

10. Дослідження теоретичних основ фінансового менеджменту вищих навчальних закладів показує, що в сучасних умовах основою стабільності фінансового стану вищих навчальних закладів є фінансовий аналіз, стратегічне планування, система контролю, інформаційне та технологічне забезпечення фінансово-господарської діяльності, як результат цього забезпечуватиметься ефективний розвиток вищих навчальних закладів.

Запропоновано напрями удосконалення фінансового менеджменту ВНЗ, а саме: відпрацювання ефективних моделей підвищення якості підготовки спеціалістів з меншою собівартістю; забезпечення розробки фінансового плану ВНЗ, забезпечення оперативного, поточного й річного управління коштами ВНЗ, здійснення обліку фінансової діяльності ВНЗ з використанням субрахунків окремих робіт.

11. Видатки на освіту є значною мірою витратами на споживання, їхня сутність як капіталовкладень у людський капітал надзвичайно важлива. Однією з характерних особливостей інвестицій в освіту є значна тривалість періоду окупності й обмеженості для позик у рахунок майбутнього людського капіталу зумовлюють повне або значне субсидування державних видатків на освіту. В Україні можна було б застосувати деякі елементи системи податкових пільг на освітні послуги, взявши за критерії визначення розміру таких пільг рівень доходу претендента чи його сім’ї та успішність навчання. Гранти і знижки в оплаті повинні застосовуватись як заохочення для найталановитіших студентів, а кредити – як забезпечення можливості здобути вищу освіту. Збільшення диференціації видів державної фінансової допомоги студентам в Україні підвищило б освітній рівень населення в країні, могло б стати значним стимулом економічного зростання нашої країни.

Важливою складовою фінансового забезпечення розвитку вищої освіти і науки є позабюджетні джерела фінансування. Проте надмірна комерціалізація вищої школи і науки може негативно впливати на основну діяльність. Виходячи з принципу соціальної справедливості доцільним є введення диференційованої оплати за навчання для різних категорій студентів.

12. Негативним явищем є надмірна диференціація регіонів за потенціалом вищої освіти (чисельність студентів у розрахунку на 10 тис. населення України). У ряді регіонів цей показник станом на початок 2005/2006 навчального року вищий за середній по Україні. Це місто Київ (на 47,8%), Харківська (на 33,2), Донецька (на 22,0), Дніпропетровська (на 20,0), Одеська (на 16,7) та Львівська (на 16,0) області. В інших регіонах цей показник значно нижчий Чернігівська (на 27,6), Чернівецька (на 31,7), Черкаська (на 26,7), Житомирська (на 22,7). Наслідком такої диференціації є мотивовані освітнім чинником міграційні потоки молоді до цих регіонів. Тому в цих регіонах гостро постає проблема працевлаштування молоді після закінчення ВНЗ. Вирішенню цієї проблеми може сприяти процес делокалізації вищих навчальних закладів, який полягає в тому, що провідні вищі навчальні заклади, гарантуючи якість освіти, створюватимуть факультети, центри, інститути без статусу юридичної особи у віддалених регіонах з низьким потенціалом вищої освіти. Це сприятиме соціальному захисту молоді, яка, маючи фінансові труднощі, хоче здобути вищу освіту з певних спеціальностей.

13. Доцільним є формування високоефективної системи освіти відповідно до сучасних вимог рівня знань, розвитку високопрофесійних вмінь та підвищення рівня фундаментальної та прикладної наук; реформування вищої освіти, в тому числі шляхом здійснення переходу від утримання вищих навчальних закладів як бюджетних установ до оплати державного замовлення на підготовку спеціалістів на договірних і конкурентних засадах з одночасним наданням цим закладам більшої економічної самостійності; реалізація комплексної програми забезпечення вищих навчальних закладів сучасними технічними засобами навчання з природничо-математичних і технологічних дисциплін; забезпечення реалізації в Україні положень Болонської декларації.

14. В умовах ринкових перетворень система освіти має бути орієнтована не тільки на замовлення з боку держави, але і на постійно зростаючі суспільні потреби, на певні інтереси сімей, місцевих співтовариств, підприємств. Саме орієнтація на реальні інтереси сімей, місцевих співтовариств, підприємств та реальні потреби конкурентних груп споживачів освітніх послуг може створити основу для залучення додаткових матеріально-технічних і фінансових ресурсів у системі освіти. Визначаючи нові принципи фінансування вищої освіти, необхідно виходити з того, що схема фінансування розглядається як механізм виявлення та оптимального задоволення потреб кожного із споживачів освітніх послуг і їх результату – підготовленого фахівця. На сучасному етапі розвитку економіки фінансування системи освітньої сфери повинно забезпечити її відповідність поточним і перспективним потребам особистості, підприємства, держави, суспільства.

« Попередня публікація | Наступна публікація »

Рекомендую!

0

> Версія для друку

Особливості здобуття освіти в Ізраїлі

У рефераті розглянуто освіту в Ізраїлі. Зокрема, систему дошкільної освіти, систему шкільної освіти, систему вищої освіти та запис і вимоги при вступі до вищих навчальних закладів Ізраїлю

Система дошкільної освіти. В Ізраїлі існує так звана дошкільна освіта, що поширюється на всіх дітей починаючи із двох-трирічного віку. Багато дворічних, майже все три- і чотирирічні діти відвідують дошкільні установи, які фінансуються місцевою владою або добровільними жіночими організаціями.

На початку 1999 року Кнесет прийняв закон про безкоштовні дитячі садки для всіх дітей, починаючи із трирічного віку. Дитячі садки для п’яти- і шестирічних дітей обов'язкові. У цьому віці дітям намагаються привити основи читання й арифметики, розвити пізнавальні й творчі здатності, навчити спілкуватись.

В Ізраїлі існує декілька освітніх одиниць для дітей дошкільного віку:

• 1."Маон Йом" - приймає дітей від 3 місяців до п"яти років. Працює з 7-ї ранку до 16-ї години. Заклади цього типу знаходяться під контролем Міністерств праці та освіти, але перебувають у власності різноманітних громадських неприбуткових організацій. Їх мета - підтримка працюючих жінок. Розмір оплати встановлюється на весь рік і визначається залежно від доходів сім"ї.

• 2. "Мішпахтонім" (сімейні центри-яслі) - приймають дітей у віці від 1,5 року і знаходяться під контролем Міністерства праці. Працюють із 7-ї ранку до 16-ї години або до 13-ї (дешевше). Особливість полягає в тому, що одночасно в садку не може бути більше 5 дітей. Оплата нижча, ніж у "Маон Йом". Більшість ясел знаходяться в приватних будинках.

• 3. "Паутон" - призначені для дітей наймолодшого віку (до 3 років) і функціонують як групи "Маон Йом" чи "Мішпахтона". Заклад, як правило, утримує приватна особа, яка сама встановлює, які діти будуть прийняті і на якій основі. Звичайний час роботи - з 8-ї до 12-ї чи 13-ї години.

• 4. "Бейт-Талмід" - підготовча програма продовженого дня, яка приймає дітей, починаючи з підготовчої групи і до третього класу, де в другій половині дня діти обідають і роблять уроки.

• 5. Приватні дитячі садки. Величина оплати визначається інспектором відповідно до якості садка. Вони відрізняються за якістю обладнання і кваліфікацією вихователів. Приватні садки, в яких утримується більше 10 дітей, повинні мати відповідну ліцензію. У приватних дитсадках з ліцензією місць зазвичай бракує.

• 6. "Кдам Хова" - передпідготовча група, призначена для дітей у віці 4 років. У містах, які розвиваються, ця група охоплює дітей у віці 3 років. У цих дитсадках новим репатріантам надаються знижки до 90% протягом перших 4 років перебування в країні. Цей вид садків функціонує в районах під контролем муніципалітетів, де і проходить реєстрація.

• 7. "Ган Хова" - обов’язкова підготовча група дитсадка. Призначена для п’ятирічних дітей. Максимальна кількість дітей у групі - до 35. Концепція дитсадка передбачає інтелектуальну, фізичну та емоційну підготовку до школи.

Система шкільної освіти. Уявіть собі школу, де ніхто не списує. Клас, що не встає з появою вчителя. Університет, де професор читає одну лекцію три рази, а студенти вибирають зручний час для її відвідування. Випускний іспит, який можна перездавати незліченну кількість разів. Ні, це не казка, це - система шкільної освіти Ізраїлю.

Загальне й обов'язкове шкільне навчання охоплює всіх дітей у віці від 6 до 16 років. Молоді люди у віці від 16 до 18 років продовжують навчання в залежності від свого бажання і можливостей. Головна задача системи освіти країни – дати можливість дітям, що живуть в умовах плюралістичного ладу, стати відповідальними громадянами демократичного суспільства. У єврейських школах арабський вивчають, як другу мову, а іврит є другою мовою в арабських школах.

В Ізраїлі 1200 шкіл. Повний курс шкільного навчання триває 12 років і розділений на три щаблі: початкова (1-6-й класи), молодша (7-9-й класи) і старша школа (10-12-й класи).

У початковій школі Ізраїлю малята вчаться з 6 років. За 6 років вони проходять програму, яку українські школярі вивчають за 3-4 роки. Спочатку ізраїльські учні практично не одержують домашніх завдань. Оцінка знань - по 100-бальній шкалі, але в молодших класах оцінок нема, щоб не травмувати дитячу психіку. Незважаючи на це, до малят ставляться абсолютно як до дорослих - обговорюють з ними нарівні навіть політику. З 7-го класу навчання поступово починає ускладнюватися.

7-9-й класи - це проміжна ланка між початковою й середньою школою. Є ряд обов'язкових предметів - історія, іврит, математика, Танах (вивчення Тори) і предмет, що називається «розуміння прочитаного». Це не просте читання й тупе зубріння літератури - це її осмислення. У дев'ятому класі, після здачі іспитів, школярі вибирають собі напрямок, по якому будуть вчитися далі: природні дисципліни або театральне мистецтво, сільське господарство або астрологія й багато чого ще. Учні можуть самі вибрати складність вивчення того або іншого предмета - від «трійки» до «п'ятірки». Головне - за загальними підсумками набрати як мінімум 21 одиницю. 35-40 одиниць вважається гарним результатом. Природно, чим вище набраний бал, тим більше шансів бути зарахованим у гарний ВУЗ.

В 11-му й 12-му класах школярі здають держіспити, результати заносяться в атестат зрілості - багрут. Ця робота звичайно набагато складніша, ніж майбутній вступний іспит у ВУЗі. Тому школярі говорять: «Якщо здав на багрут й одержав шістдесят балів, на вступні одержиш дев'яносто». З першого разу на багрут здають далеко не всі, а деякі навіть перездають його після армії. Іспит можна перездавати незліченне число раз, але не раніше чим через 10 місяців після попередньої спроби.

Вчителям надається можливість самим вибирати програму навчання із широкого спектра, пропонованого Міністерством освіти. До обов'язкових предметів, яким приділяється більшість навчальних годин, додаються із третього класу додаткові.

Деякі середні школи крім загальноосвітніх дисциплін пропонують спеціальні програми, що дають підготовку по майбутній професії школяра. Наприклад, сільськогосподарські школи (при яких, як правило, є інтернати) сполучають основні предмети навчання з агрономічними дисциплінами.

Для дітей, що не навчалися в жодній з перерахованих вище шкіл, існують вечірні школи, обов'язкові для відвідування, програма яких, тривалістю від 3-х до 4-х років, спрямована на придбання певної спеціальності.

У єврейській системі освіти є державні, державні релігійні й незалежні релігійні школи. Перші дві категорії використовують однакові навчальні програми, у державних релігійних школах більше уваги приділяється вивченню іудаїзму й дотриманню єврейських традицій. У державних школах введене спільне навчання хлопців і дівчат, у незалежних ортодоксальних єврейських школах зберігається роздільне навчання.

Також є середні, технологічні та сільськогосподарські види шкіл.

У деяких середніх школах крім загальноосвітньої програми введені спеціальні програми з професійною орієнтацією. У технологічних дають професійну підготовку на трьох умовах: після першого, вищого рівня можна продовжувати навчання у вищих навчальних закладах; після другого рівня одержують професійний диплом, після третього – здобувають лише професійні практичні підвищення. У залежності від здібностей учні можуть перейти з 3 чи 2 на 1 рівень. Сільськогосподарські розташовані звичайно поруч з населеним пунктом, сполучать основні предмети навчання з агрономічними дисциплінами. У цих школах заохочуються моральні цінності перших поселенців, що повернулися на батьківщину предків на початку століття.

Арабська й друзська освітні системи опираються на стандартні навчальні програми, при цьому акцент робиться на вивчення арабської історії й культури. В арабських школах викладаються основи ісламу або християнства, у друзів розроблені особливі програми.

Останнім часом за рахунок вчителів з колишніх країн СНД набула розвитку мережа фізико-математичних шкіл. У багатоьх містах з"явилися школи мережі "Шуву", яку спонсорують конгресмени США, а призначені вони для вихідців з СНД. У цих школах з початкових класів вивчають англійську, комп’ютер, більш поглиблено вивчають Тору. Хлопчики і дівчатка займаються окремо, а в класах зазвичай не більше 20 дітей. В школі є також обід, а заняття закінчуються після 15-ї години. Більшість витрат покривається за рахунок спонсорів.

Освіта в Ізраїлі орієнтована на американську модель. У початкових класах процес навчання дуже повільний, для того, щоб слабші учні до 6 класу вирівнялися з сильнішими. При цьому сильні учні навчаються без будь-якого напруження. Починаючи з 7 класу процес навчання потроху прискорюється і вже в 10-12 класах вчитися стає набагато складніше.

Дуже важливим етапом є навчання у 9 класі. Від отриманих результатів залежить, за яким напрямком ("магама") школяр навчатиметься далі: чи точним наукам і комп’ютеру, чи хімії і біології тощо.

Кожен школяр отримує брошуру, де вказано, які оцінки з предметів потрібно мати, щоб отримати бажану спеціалізацію. Крім того, тут враховуються не лише оцінки, під час 3-годинного іспиту за спеціальним психологічним тестом перевіряють загальний розвиток.

Близько 9% школярів у віці 13-18 років проходять навчання в школах-інтернатах.

Головним завданням навчання - отримати "багрут". Це диплом з оцінками, отриманими за іспити упродовж 3-х років. При цьому кожний предмет має свій цифровий еквівалент - кількість одиниць. Щоб отримати "багрут", необхідно набрати хоча б 21 одиницю. Але слід пам’ятати, що з 21-бальним "багрутом" подальше навчання в хорошому місці неможливе. Краще мати "добре", 35 одиниць і вище, "багрут".

Перед "багрутом" проводиться контрольна з усіх тем, які необхідно знати його власникові з конкретного предмета - "мадконет".

Кінцева оцінка в "багрут" з кожного предмета визначається за формулою: ("мадконет" + річна оцінка) / 2, і називається "маген" (захисна). А ("маген" + "багрут") / 2 - фінальна оцінка з предмету.

Слід відзначити, що "багрут" з першого разу складають не всі. Багато кому доводиться складати повторні іспити вже після армії.

Навчання у школі 6-денне (вихідний - субота). Зазвичай заняття починаються о 8.20, але в старших класах іноді можуть починатися і о 7 ранку. Оцінки виставляються за 100-бальною системою, менше 55 - двійка.

Система вищої освіти

Ще одне важливе випробування в житті ізраїльського учня - психометрія - вступний іспит у ВУЗ. Якщо школяр вирішив продовжувати навчання, він розсилає в кілька ВУЗів заяви із проханням розглянути результати його психометрії. Разом з кожним таким запитом треба відправити квитанцію на 400 шекелей (близько 100 доларів) і дозвіл від Міністерства освіти на здачу психометрії.

Тест проводиться незалежним Ізраїльським Центром тестування й оцінки. Він проводиться в постійно встановлений термін.

Мінімальна оцінка тесту, необхідна для зарахування на те або інше відділення або напрямок, визначається, в основному, співвідношенням числа тих, хто подав заяву на дане відділення, числом місць для нових абітурієнтів і реальних оцінок за психометричний тест. Тому "мінімальний бал", необхідний для зарахування, різний у різних навчальних закладах, на різних спеціальностях і міняється щорічно.

Психометричний тест складається із трьох частин:

• перевірка словникового запасу й здатності до логічного мислення;

• рівень математичного мислення;

• володіння англійською мовою.

Ці розділи діляться на 8 підрозділів (наприклад, у точні науки входять фізика, алгебра й геометрія). Перевіряють у кожній роботі тільки шість частин з восьми, які - заздалегідь невідомо - це свого роду лотерея. Психометрія виявляє не стільки знання, скільки вміння сконцентруватися й швидко вирішити поставлене завдання.

Ступінь впливу цього розділу на загальну оцінку - 20% від загальної оцінки іспиту.

Шкала оцінок психометричного тесту - від 200 до 800 балів. Мінімальна сума, необхідна для вступу у вищий навчальний заклад - 400 балів.

Психометричний тест дозволяється здавати на івриті, англійській, французькій, іспанській, російській, арабській.

Результати психометричного тесту дійсні сім років.

Запис на психометричний тест виробляється окремо від запису в навчальний заклад. Набір інформаційних матеріалів про порядок записів можна придбати в книгарні або в університетських магазинах Ізраїлю. Результати психометричного іспиту розсилаються в усі університети.

Вищі навчальні заклади не несуть відповідальності за підготовку до психометричного тесту.

В Ізраїлі діють різноманітні приватні комерційні організації, які проводять курси підготовки до психометричного тесту. Як правило, цей курс розрахований на 80-100 академічних годин. Оплата таких курсів виробляється самими учнями. Однак практика показує, що крім курсів, дуже корисними є інтенсивні самостійні вправи й заняття по підготовці до психометричного тесту.

Для вступу у вищі навчальні заклади Ізраїлю студент повинен продемонструвати достатній рівень знання івриту, що дозволяє йому брати участь у заняттях, здавати іспити, розуміти лекції, писати контрольні й екзаменаційні роботи, брати активну участь у семінарах і т.д.

Студент зобов'язаний удосконалювати знання івриту й досягти рівня "вав" (рівня звільнення від занять мовою) протягом усього періоду навчання аж до одержання ступеня. Ця вимога єдина для студентів, які вчаться як на першому, так і на другому ступені.

Психометрію абітурієнти пишуть приблизно раз в 10 місяців. Здавати її можна багато разів, із проміжком у кілька місяців. Одержавши психометрію, приймальна комісія порівнює результат зі своїм прохідним балом, дивиться на багрут заявника й середнє арифметичне шкільних оцінок.

В Ізраїлі 8 університетів, 7 релігійних коледжів при університетах, 4 технологічних інститути, 1 інститут мистецтв і 7 учительських коледжів.

Військові училища: готують майбутніх офіцерів і техніків в областях, необхідних Армії Ізраїлю. Ці школи – приймають на курс підготовки кадрових офіцерів тільки юнаків, а на курс підготовки техніків приймають і дівчат.

Система вищої освіти Ізраїлю відповідає рівню промислово-розвинених держав. Сьогодні в країні майже 154 тис. студентів, 102 тис. з яких вчаться в університетах, 24 тис. - у коледжах і близько 28 тис. вчаться заочно по програмі Відкритого університету.

Більшість ізраїльських студентів приходить у ВУЗ у віці 21 року, у зв'язку з обов'язковою військовою службою в армії.

Вищі навчальні заклади перебувають у віданні Ради по вищій освіті, що очолюється міністром освіти, культури й спорту й включає вчених, педагогів, студентів, а також представників громадськості. Всі університети й коледжі користуються широкою самостійністю.

Вищі й фахові освіта - платні й коштують досить дорого - до 35 тис. шекелей у рік. Сюди входить: оплата навчального процесу, витрати на придбання посібників, користування бібліотекою й лабораторіями й т.п. У той же час Ізраїль виділяє на освіту - 4,9% валового національного продукту й перебуває на першому місці у світі по величині цієї частки.

Вищу освіту в країні мають майже 20% громадян у віці від 25 до 64 років. Серед вихідців з СНД цей показник досягає 40%.

Разом з тим, близько 240 тисяч громадян Ізраїлю повністю неписьменні; багато учнів, що закінчили школу, не одержують атестата зрілості в силу слабості знань. По даним Центрального статистичного бюро країни, тисячі молодих людей щорічно не призивають в армію тому, що вони не вміють читати.

Одними з найбільш відомих і старих вищих навчальних закладів в Ізраїлі є Техніон й Єврейський університет.

Ізраїльський політехнічний інститут Техніон був відкритий у Хайфі в 1924 році. Тут готують інженерів, архітекторів, містобудівників, а також фахівців в області природничих наук і медицини. Техніон служить центром досліджень, спрямованих на промисловий розвиток Ізраїлю.

В 1925 році в Єрусалимі був заснований Єврейський університет - вищий навчальний заклад для євреїв Палестини і єврейських студентів і вчених. В університеті вивчаються практично всі області знань, а його факультети по вивченню іудаїки вважаються одними з кращих у світі. Також тут розташована Ізраїльська національна бібліотека.

Серед інших вищих навчальних закладів найбільшою популярністю користуються Університет імені Бар-Ілана, Тель-Авівський університет, Хайфський й університет імені Бен-Гуріона.

Коледжі дозволяють студентові почати академічні заняття за місцем проживання й продовжити їх у відповідному університеті. Деякі коледжі привласнюють своїм випускникам перший учений ступінь у дисциплінах, що користуються особливою популярністю - економіка, юриспруденція й ін. В інших випускники одержують дипломи по широкому спектрі спеціальностей.

Міністерство освіти, різні приватні й громадські організації, пропонують широкий вибір освітніх програм для дорослих у всіх областях знань. Міністерство праці й соціального забезпечення організовує вечірні курси й семінари, що забезпечують навчання й підвищення кваліфікації, а також перекваліфікацію тих, чия спеціальність не користується популярністю.

Навчальне телебачення працює під егідою Міністерства освіти, культури й спорту. Воно створює широкий спектр телевізійних передач - від захоплюючих навчальних програм для дошкільників і школярів, до телевізійних курсів навчання для дорослих.

Університети - великі академічні науково-дослідні і навчальні центри, які готують спеціалістів з багатьох галузей точних, природничих, суспільних і гуманітарних наук. Крім університетів, до системи вищої освіти Ізраїлю входять неуніверситетські вищі навчальні заклади, які готують спеціалістів у якійсь конкретній галузі (педагогіка, юриспруденція, медицина тощо). Неуніверситетські ВУЗи присвоюють лише перший академічний ступінь (бакалавра).

Викладання в усіх ВУЗах Ізраїлю ведеться на івриті, хоча в окремих з них є курси і програми іншими мовами.

ВУЗи Ізраїлю незалежні як в академічній, так і в адміністративній сфері, і обмежені лише рамками бюджету. Не дивлячись на те, що близько 50% їх поточних витрат і близько 15% витрат на розвиток покриваються надходженнями з державних фондів, ізраїльські ВУЗи не можна назвати державними університетами (плата за навчання і різноманітні внески студентів становлять близько 20%, а решта - надходження з благодійних та інших джерел).

Закладом, який інспектує якість освіти і присвоює ступінь, є Рада з вищої освіти. До неї входять міністр освіти і не більше 24 членів, персонально призначених президентом Держави Ізраїль за рекомендацією уряду. Дві треті членів Ради мають бути діючими членами Академії наук. Рада - єдиний орган, який має право надавати навчальним закладам статус вищих навчальних закладів і здійснювати контроль над присвоєнням академічних ступенів. Закон наділяє її повноваженнями радника уряду в галузі розвитку і фінансування вищої освіти і дослідної роботи.

Всі університети і Техніон готують студентів за трьома ступенями: бакалавр, магістр, доктор.

Для вступу у вищі навчальні заклади Ізраїлю студент повинен продемонструвати достатній рівень знання івриту, що дозволяє йому брати участь у заняттях, здавати іспити, розуміти лекції, писати контрольні й екзаменаційні роботи, брати активну участь у семінарах.

Володіння івритом оцінюється по зростаючій шкалі - від базового рівня 'алеф' до вищого 'вав' (це назви букв івритського алфавіту) - усього їх шість.

Студент зобов'язаний удосконалювати знання івриту й досягти рівня "вав" (рівня звільнення від занять мовою) протягом усього періоду навчання аж до одержання ступеня. Ця вимога єдина для студентів, які вчаться як на першому, так і на другому ступені.

Для навчання на медичних, психологічних й юридичних факультетах потрібно найвищий рівень.

Для нових репатріантів у кожній школі є ульпан - місце, де можна вивчити іврит. Навчання в ульпані звичайно триває два-три роки. У більшості таких навчальних закладів навчання безкоштовне. Є й ульпани-кібуци, де вивчення мови чергується з роботою в місцевому господарстві.

Всі студенти ізраїльських вузів повинні знати англійську мову: 90% відеофільмів і навчальної літератури - на англійській. Англійська оцінюється по 5-6-ступеневій шкалі. Для зарахування до ВУЗу потрібний 2-3-й рівень.

Запис і вимоги при вступі до вищих навчальних закладів Ізраїлю

1. Запис на перший академічний ступінь. Університети й інші ізраїльські вищі навчальні заклади при прийомі студентів враховують наступні моменти:

• оцінки в ізраїльському атестаті зрілості. Деякі університети враховують також оцінки в іноземному атестаті зрілості;

• оцінку, отриману за результатами психометричного тесту;

• знання івриту й англійської мови.

На окремих напрямках необхідно пройти вступний екзамен з математики або фізики, як, наприклад, на відділеннях інженерних наук і точних наук.

На деяких спеціальностях абітурієнт повинен пройти персональну співбесіду, наприклад, при надходженні на відділення психології й медицини.

У художніх, музичних, театральних ВУЗах потрібно представити роботи або пройти творчий перегляд (прослуховування), як наприклад, в Академії музики й танцю ім. Рубіна, в Академії мистецтв "Бецалель" й у деяких інших.

При вступі в педагогічні навчальні заклади необхідно здати наступні іспити: історія єврейського народу, іврит, ТАНАХ. Новим репатріантам дозволяється здавати ці екзамени після закінчення першого навчального року.

Екзамен з математики. Бажаючі вчитися на відділеннях точних або природничих наук (математика, інженерія, фізика, комп'ютерні науки й деякі інші), повинні на додаток до психометричного тесту, здати також вступний екзамен з математики.

Цей іспит є також загальнодержавним і проводиться Центром тестування й оцінки. Екзамен з математики для вступників у вузи проводиться щорічно в травні. Запис на цей іспит здійснюється окремо від запису в університет і від запису на психометричний тест. Оплата іспиту виробляється самими абітурієнтами.

Англійська мова як іноземна. Всі студенти ізраїльських ВУЗів, як громадяни країни, так і репатріанти, повинні вивчати англійську мову й досягти досить високого рівня володіння нею (необхідний рівень, при якому студент звільняється від занять англійської мови). Ця вимога ставиться до студентів, що навчається як на першу, так і другий ступінь.

Ціль занять англійською мовою - навчитися читати на академічному рівні, розуміти прочитані тексти й аналізувати їх. Це необхідно насамперед тому, що значна кількість навчальної літератури подається англійською мовою.

Кожен абітурієнт при вступі у ВУЗ повинен здати класифікаційний вступний екзамен з англійської мови. Вступний іспит проводиться в рамках психометричного тесту.

Абітурієнти, звільнені від психометричних тестів, зобов'язані все-таки здати класифікаційний екзамен з англійської мови, що також проводиться Центром тестування й оцінки. Цей іспит є загальнодержавним і проводиться регулярно у встановлений термін.

Від занять англійською мовою звільняються студенти, що приїхали з англомовної країни й добре володіють мовою. Абітурієнт повинен зафіксувати цей факт під час запису й реєстрації у ВУЗ.

Умовою прийому на деякі факультети й на спеціальність "англійська мова" є високий рівень знання мови, іноді - навіть найвищий (рівень, при якому студент одержує звільнення від занять англійською мовою).

Університети й інші навчальні заклади проводять курси англійської мови, беручи за це додаткову плату, крім основної оплати навчання у ВУЗі.

Заняття на першому рівні студентами не оплачуються, на інших рівнях Керування по справах студентів може надати допомогу й субсидіювати курс англійського для студента- репатріанта.

2. Запис на другий академічний ступінь. Навчання на другий академічний ступінь являє собою більш високий рівень спеціалізації в досліджуваній спеціальності. Студент, що має перший академічний ступінь, отриманий в іноземному ВУЗі, може продовжити навчання на другий ступінь в ізраїльських університетах, які самостійно визначають критерії прийому й вимоги для надходження.

Як правило, у більшості випадків рішення приймальної комісії визначається даними попереднього навчання (оцінки, отримані при навчанні на перший ступінь).

Абітурієнти не повинні здавати психометричний тест, але повинні продемонструвати достатні знання івриту й англійської мови . У деяких університетах на відділеннях керування бізнесом і психології потрібні додаткові іспити.

Тривалість навчання на другий ступінь, як правило, не менше двох років. При цьому найчастіше студентам-репатріантам доводиться брати додаткові курси по ряду предметів внаслідок розходження навчальних програм в ізраїльських і закордонних ВУЗах.

Реєстрація у вузі. Кожен навчальний заклад установлює свій порядок запису.

Абітурієнтові варто ознайомитися з порядком запису в обраний їм навчальний заклад, подбати про одержання відповідних бланків й анкет з відділу прийому цього навчального закладу, правильно й без пропусків заповнити їх, зібрати необхідні документи й послати їх разом із квитанцією про оплату запису.

Запис у навчальний заклад оплачується самим абітурієнтом. Керування по справах студентів оплати запису не робить.

Бажаючі записатися відразу в кілька навчальних закладів повинні записуватися в кожне з них окремо.

Довідка про запис у навчальний заклад не є дозволом про вступ в нього.

Рішення про зарахування абітурієнта в навчальний заклад приймається навчальним закладом тільки після перевірки, що підтверджує, що вступник відповідає всім умовам і вимогам прийому, і після того, як він здасть всі необхідні іспити, включаючи екзамен із психометрії.

Процедура запису й дозвіл на прийом на навчання дійсні тільки на той навчальний рік, у якому вступник записується.

Повторне прохання про прийом у наступному або іншому році вимагають від абітурієнта повторного запису й повторної оплати, а також повторного виконання всіх вимог прийому.

Основні дати навчального календаря. Навчальний рік в ізраїльських ВУЗах починається звичайно в жовтні кожного року й закінчується в червні.

Навчальний рік ділиться на два семестри:

• перший семестр (зимовий) - з жовтня по січень;

• другий семестр(весняний) - з лютого по червень. У деяких навчальних закладах на певних факультетах можна почати навчальний рік у весняному семестрі.

Строки запису й реєстрації. Запис на перший семестр першого року навчання починається в січні-лютому, тобто на початку відповідного календарного року.

Деякі навчальні заклади продовжують строк запису на окремі факультети (до березня - квітня). Запис на другий семестр звичайно виробляється в листопаді-грудні, безпосередньо перед початком семестру.

Інформацію про додаткові або продовжені строки запису можна одержати безпосередньо в самих навчальних закладах або у Керуванні по справах студентів.

Оплата запису й реєстрації. Оплата запису й реєстрації дійсна тільки на той рік, у якому зроблений запис і реєстрація.

Бажаючі записатися одночасно в кілька навчальних закладів оплачують кожен запис окремо.

Абітурієнтові, що записався відразу в кілька університетів і почав займатися в одному з них, повертається 50% від суми, внесеної їм за запис в інші університети (відповідно до міжуніверситетської угоди).

Академічний статус студента. В багатьох навчальних закладах існує два академічних статуси:

• статус "Студент". Цей статус має зарахований у ВУЗ студент, що відповідає всім вимогам, пропонованим до абітурієнтів у даному навчальному закладі й на тому факультеті, на якому хоче вчитися студент;

• статус "Студент, зарахований умовно" (аль тнай). Цим статусом володіє абітурієнт, якому тимчасово дозволено почати навчання. Це означає, що він поки не відповідає всім вимогам навчального закладу й факультету. Продовження навчання буде залежати від результатів першого року навчання.

Репатріанти, що бажають одержати допомогу в оплаті навчання від Керування по справах студентів, повинні мати статус "Студент". У деяких випадках, коли для одержання статусу "Студент" абітурієнтові не вистачає лише достатнього знання івриту, Керування все-таки надає допомогу в оплаті навчання, направляючи його на літній курс івриту (літній студентський ульпан).

Університети - це багатопрофільні навчальні заклади, у яких здійснюється підготовка, навчання й дослідницька робота в різних областях знань, чим забезпечується широкий спектр досліджуваних спеціальностей і розмаїтість напрямків навчання

Університети мають право видавати педагогічні дипломи (ліцензія на викладання в ізраїльських школах теудат ораа) і дипломи в деяких областях, що вимагають додаткової спеціалізації після отримання ступеня.

Вищу освіту в Сполучених Штатах Америки здобуває більша кількість людей, ніж у будь-якій іншій країні світу. Першокласну якість вищої освіти в США знову і знову підтверджують рейтинги міжнародних досліджень авторитетних видань і організацій. Для прикладу, серед найсвіжіших такі як Times Higher Education. Top 200 World Universtity Rankings 2010,  і QS Top Universtity Rankings 2010, де американські університети — у п'ятірці найкращий і складають найбільшу частку кращих університетів світу. Вибрати, однозначно, є з чого.

Як показує кількість отриманих запитів, багато українців хотіли би здобути вищу освіту в США. Одні свідомо приходять до цього бажання вже у старшому віці, цікавлячись магістерськими і докторськими програмами, про інших, молодших, турбуються батьки. Проте, виявляється, далеко не всі розуміють систему вищої освіти США і процес відбору студентів на навчання. Саме тому у наступних двох постах блогу спробую коротко їх описати, використовуючи як власні практичні знання, так і додаткові джерела з Інтернету.

Перш за все, вища освіта в США ділиться на undergraduate і graduate. Undergraduate — навчання до ступеня “бакалавр”, а graduate — навчання на магістерських програмах і вище. Після закінчення школи починається undergraduate-освіта, яку здобувають в Америці у державних і приватних коледжах: дворічних і чотирирічних. Чотирирічні коледжі можуть діяти незалежно, а можуть бути частиною університету чи діяти при університеті.

Вибираючи коледж чи університет, треба звертати увагу на його місце у національних і міжнародних рейтингах вищих навчальних закладів, або хоча би на наявність у нього акредитації відповідною акредитаційною організацією штату. Оскільки управління системою закладів вищої освіти в США децентралізоване, у кожному штаті є свої, спеціально створені, акредитаційні органи. Неакредитовані коледжі й університети в США, через низький рівень їхньої освіти, називають млином дипломів (diploma mill). У такі заклади йти навчатися не варто. Принаймні, не варто для цього їхати в США, в Україні таких вистачає.

Дворічні та чотирирічні коледжі

Коледжі двох років навчання часто називають “ком'юніті-коледжами” (community colleges) або "джуніор-колежами" (junior colleges). У них здобувають ступінь associate (Associate of Arts, Associate of Science, Associate in Business Administration та ін.), що є найнижчим і найпершим ступенем в американській вищій освіті. Після здобуття даного ступеня студенти або продовжують навчатися — у чотирирічному коледжі, або ж ідуть працювати. При цьому з одних ком'юніті-коледжів можна зробити автоматичний трасфер (перехід) для продовження навчання, а з інших — ні (все залежить від рівня і спрямованості навчання коледжу та наявності у нього партнерських відносин з відповідними університетами і коледжами). Тому, якщо ви/ваші діти плануєте здобувати в США повну undergraduate-освіту, краще вибирати той дворічний коледж, з якого можна зробити автоматичний трансфер у чотирирічний. Інакше, доведеться вступати на самий перший курс останнього.

Програма навчання у коледжі може мати різних фокус: професійно-технічний (vocational), інженерний (engineering), бізнесовий (business) чи гуманітарний (liberal arts). У більшості чотирирічних коледжів програма навчання складається саме із багатьох гуманітарних предметів (liberal arts), з акцентом на одній сфері, яку студент вибирає як свою спеціалізацію — major (наприклад, математика, біологія, бізнес-адміністрування тощо).

Деякі програми дворічного коледжу можна прирівняти до програм в українських училищах і технікумах. Якість навчання у дворічному коледжі, як правило, не гірша за якість навчання у чотирирічному. Безліч іноземних студентів випробовують свої сили спочатку в ком'юніті-коледжі, а вже потім, досягнувши певних результатів і зрозумівши, що вони здатні вчитися далі, переходять в університет. Крім того, вартість навчання у ком'юніті-коледжі часто нижча, ніж у чотирирічному.

Серед тих коледжів, з якими співпрацює, наприклад, Language Pacifica за програмою Concurrent Acceptance Program, дворічними є De Anza College, Foothill College, Canada College, College of San Mateo і Skyline College; Menlo College — чотирирічна бізнес-школа, де здобувають ступінь бакалавра у бізнесі та економіці, a Notre Dame De Namur University пропонує як програми бакалавра, так і магістра.

Чотирирічні коледжі та університети

На відміну від коледжів в Україні — колишніх училищ і технікумів, чотирирічні коледжі в США — це повноцінні університети (чи інститути), в яких навчання ведеться до ступеня бакалавра. Закінчивши такий коледж, можна йти працювати, а можна навчатися далі на магістерській програмі. Після здобуття досвіду роботи (як правило, мінімум 2 роки), можна вступити на програму MBA.

Структура американського університету відрізняється від українського і є набагато складнішою. В США університет, як правило, вміщує в собі декілька коледжів, спеціалізованих шкіл (медичні, бізнес-школи), відділення магістерського навчання та докторського навчання (doctorate або PhD), MBA-освіти, тобто undergraduate + graduate study, а також лабораторії та експериментальні центри. Візьмемо для прикладу Стенфордський університет (Stanford University). Зайшовши на сторінку Departments, можна побачити, що університет включає в себе сім шкіл (відділень) за різними напрямками навчання (Business, Earth Scienses, Education, Engineering, Humanities & Sciences, Law, Medicine). Частина факультетів (departments) відноситься до університету загалом, а частина — до названих шкіл. Крім того, у Стенфорді є ряд міждисциплінарних програм навчання, а також незалежні дослідницькі центри і лабораторії, http://www.stanford.edu/academics/programs.html. Важливо, що саме своїм т.зв. “дослідницькиим” (research) характером, навчання в університеті відрізняється від навчання у коледжі.

І ще: переглядаючи назви уніерситетів варто пам'ятати, що деякі університети, з тих чи інших історичних причин, і досі називаються коледжами (Boston College, Dartmouth College, College of William & Mary). 

Тепер, сподіваюся, ви не загубитеся і не заплутаєтеся в системі / структурі вищої освіти в США. У наступному пості продовжу — про особливості вступу у вищі навчальні заклади у США.

Рекомендую!

0

> Версія для друку