1. Подання про сутність банку з позицій його історичного розвитку

Традиційно вважається, що слово “банк” походить від італ. banco, що означає лава, конторка, стіл, на якому середньовічні італійські міняйли розкладали свої монети. Поступово діяльність міняйл розширюється до приймання на зберігання грошових коштів, видачі позик за рахунок власних і залучених коштів. З’являються перші банки, які здійснюють розрахункові операції, видають кредити і приймають депозити. Вважається, що перший банк був заснований в 1171р. у Венеції, а у XIV-XV ст. банкіри вже були потужною суспільною силою.

Однак у багатьох дослідженнях можна зустріти думку про те, що батьківщиною банківської справи була зовсім не Греція. На питання про період виникнення перших банків немає чіткої відповіді, дослідники наводять приклади надання банківських послуг у стародавніх Вавилоні, Греції, Римі, а розкид думок за часом складає більше двох тисяч років. Більшість дослідників вважають, що початок банківської діяльності сягає часів Стародавнього Вавилону, де храми приймали вклади на зберігання і видавали позички під проценти, беручи у клієнтів письмові зобов’язання чи заставу. Вже у VIII ст. до н.е. Вавилонський банк приймав внески, платив по них відсотки, видавав позики і навіть випускав банківські квитки (“гуду”). На думку деяких істориків, набагато раніше, ще за 2300 років до н.е., у халдеїв були торгові компанії, які разом з виконанням своїх безпосередніх функцій видавали також позики.

Отже, можна виділити дві позиції щодо виникнення банків.

Перша пов’язана з поняттям банка як кредитної установи, причиною появи якої булла потреба в кредитуванні та регулюванні грошових відносин. Перші банки виникли в XIV—XV ст. в окремих італійських містах (Венеції, Генуї), що пов’язано з тим, що Італія в X ст. була центром світової торгівлі. Перший банк, у сучасному його розумінні з’явився в 1407 році (Bankaadi San Giorgio).

Інша частина науковців вважає, що банки виникли в більш ранній період при феодалізмі. Вони відзначають, що вже в античному і феодальному господарстві з'явилася потреба у функції банків як посередників у платежах. Так ще за 2300 років до н.е. в Єгипті у халдеїв були торгові компанії, які разом з виконанням своїх безпосередніх функцій видавали також позики.

2. Етапи розвитку банківської діяльності.

I етап — від античності до виникнення Венеціанського банку;

II етап — з 1156 р. до заснування Англійського банку — 1694 г.;

III етап — з 1694 р. до кінця XVIII в.;

IV етап — з початку XIX в. до теперішнього часу.

І етап розвитку банківської діяльності (зародження банківництва)

У Стародавніх Вавилоні і Греції першими банкірами були жерці.

У IV в. до н э. у Афінах конкурентами храмів виступають «трапецити». Крім обмінних операцій міняйли займалися зберіганням грошей та видачею кредитів. (існували аргираймоси, які займалися міняльною справою, і довейстаї, які видавали лихварські і промислові позики).

Банківська справа в Римі була організована подібно банківській справі у Греції в III в. до н.е. Банки мали назву аргентарії або мензарії.

З падінням Римської імперії занепали і початки банківського ремесла.