3)Сучасні телескопи: зовнішній вигляд
На кінцях довгої і жорсткої труби встановлені в спеціальних оправах об'єктив і окуляр. Труба з'єднана спеціальним механізмом з високою колоною і може повертатися в різних напрямках.
Обертати таку трубу не так просто. Але ж обертання повинно відбуватися легко і плавно, інакше не вдасться точно направити телескоп на ту ділянку неба, яка цікавить астронома. Більше того, положення небесних світил на небі не залишається постійним, а внаслідок обертання Землі весь час змінюється. Тому, для того щоб зірка або планета, за якою спостерігають, залишалася в полі зору телескопа, труба повинна точно переміщатися за нею.
Обертання труби проводиться спеціальним пристроєм. Спостерігач може направити телескоп на будь-яку ділянку неба, а потім особливий автоматичний механізм буде вже сам, без участі людини, рухати сучасні телескопи за зіркою чи планетою.
Особливо точно і бездоганно повинен діяти автоматичний механізм тоді, коли астроном фотографує небесні тіла, наприклад, зірки. Тоді окуляр виймається, а в те місце, де знаходиться зображення, яке дає об'єктив, поміщається фотопластинка. Освітленість зображення невелика, і тому фотографування триває довгий час: кілька хвилин або годин, а для слабких зірок і десятки годин.
Тоді фотографування займає кілька ночей. Вдень робляться перерви. І весь цей час сучасні телескопи повинні бути точно направлені на зірку. Якщо ж труба телескопа в своєму русі хоча б трохи випередить зірку або відстане від неї, то зображення на платівці переміститься, і знімок вийде змазаним. Інакше кажучи, зображення об'єкта на фотопластинці буде в цьому випадку не крапкою, а більш-менш довгим штрихом. Отже, для успішної роботи сучасних телескопів потрібна висока якість не тільки їх оптичних частин, а й усіх інших допоміжних пристроїв.
Для захисту сучасних телескопів від вітру, дощу і снігу над ними споруджується спеціальний будинок. У даху будівлі є отвір, через яке здійснюється спостереження неба. Зовнішній вигляд цього будинку, названого обсерваторією, незвичайний. Нерідко він будується у вигляді величезного куполу. Обсерваторії знаходяться, як правило, в гірських місцевостях. Повітря там чисте і прозоре; перешкоди, що вносяться атмосферними явищами, значно менш
4)Сучасні телескопи: можливості
Першим приймачем зображень в телескопі, винайденим Галілеєм в 1609 році, було око спостерігача. З тих пір не тільки збільшилися розміри телескопів, а й принципово змінилися приймачі зображення. На початку ХХ століття в астрономії стали вживатися фотопластинки, чутливі в різних областях спектру. Потім були винайдені фотоелектронні помножувачі (ФЕП), електронно-оптичні перетворювачі (ЕОП).
У сучасних телескопах в якості приймачів випромінювання використовують ПЗЗ-матриці. ПЗЗ складається з великої кількості (1000 ? 1000 і більше) напівпровідникових чутливих комірок розміром в декілька мікрон кожна, в яких кванти випромінювання звільняють заряди, що накопичуються в певних місцях – елементах зображення. Зображення обробляються в цифровому вигляді за допомогою ЕОМ. Матриця повинна охолоджуватися до температур -130 °С.
Спостереження на сучасних телескопах проводяться із спеціальних приміщень; під час роботи телескопів людям в будівлі бажано не знаходиться, щоб не створювати зайвих вібрацій і потоків тепла. Деякі телескопи можуть передавати зображення безпосередньо користувачам мережі Інтернет.
У сучасних телескопах-рефлекторах головне дзеркало, як правило, має параболічну або гіперболічний форму. Вони здатні отримувати зображення не тільки в оптичному, а й в інфрачервоному та ультрафіолетовому діапазонах. Є механізми компенсування тремтіння атмосфери – адаптивна оптика і спекл-інтерферометрія.
5)Деякі сучасні телескопи
На Паломарській обсерваторії за допомогою дзеркально-лінзового телескопа системи Шмідта було проведено огляд, що складається з тисячі карт, який закарбував у двох кольорах об'єкти неба до 21-ї зоряної величини. П'ятиметровий телескоп Паломарської обсерваторії є найстарішим із найбільших сучасних телескопів світу.
2,5-метровий телескоп обсерваторії Апачі-Пойнт (США), оснащений гігантської ПЗЗ-камерою, почав складати новий огляд, в якому будуть об'єкти в п'яти кольорах до 25-ї зоряної величини.
На 10-метровому дзеркалі телескопа «Кек-1» на Гавайських островах за допомогою сегментування отримано розширення 0,02". Там же на висоті 4150 м над рівнем моря розташований телескоп «Кек-2».
На 6-метровому телескопі БТА Спеціальної астрофізичної обсерваторії РАН на Північному Кавказі при застосуванні нової спекл-інтерферометричної камери вдалося довести кутове розширення до 0,02".
Телескоп VLT (Very Large Telescope), який знаходиться на півночі Чилі на вершині гори Паранал в пустелі Атакама на висоті 2635 м над рівнем моря, складається з чотирьох ідентичних телескопів, розміри кожного з яких 8,2 м. Всі чотири телескопи зможуть працювати в режимі інтерферометра з наддовгою базою і отримувати зображення, як на телескопі з 200-метровим дзеркалом. В даний час проводиться налагодження всієї системи в гігантський оптичний інтерферометр.
Телескоп НІ (імені Вільяма Хоббі та Роберта Еберле), дзеркало якого має розміри 9,1 м, запрацював у 1997 році в Маунт-Фоулкес (штат Техас, США). Він розташований на висоті 2002 м над рівнем моря.
Телескоп «Субару», діаметр дзеркала якого досягає 8,2 м, розпочав свою роботу в 1999 році на Мауна-Кеа, Гавайські острови, на висоті 4139 м над рівнем моря. Його системи стежать за формою головного дзеркала з метою зменшення спотворень і боротьби з атмосферним тремтінням. Керований комп'ютером циліндричний купол телескопа пригнічує теплову турбулентність повітря. В даний час проводиться налагодження цього телескопа, але вже отримано розширення 0,2". Спостереження на даному телескопі проводяться із спеціальних приміщень, під час роботи телескопа люди в будинку знаходитися не можуть. Спостереження можуть проводитися і за допомогою мережі Інтернет. Телескоп розрахований на спостереження від ультрафіолетової до інфрачервоної області спектру.