89,Д епутатський запит та депутатське звернення поняття порядок направлення розгляду

Депутатський запит – це письмова вимога народного депутата України, яка заявляється на сесії Верховної Ради до Президента України, до органів Верховної Ради, Кабінету Міністрів України, керівників інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, дати офіційну відповідь з питань, віднесених до їх компетенції, а саме щодо фактів порушень або невиконання Конституції України, законів, постанов та інших актів, прийнятих вищими органами державної влади, а також з питань, що мають загальнодержавний характер, якщо його попередні депутатські звернення не були задоволені (п. 34 ст. 85, ст. 86 Конституції України, ст. 12 Закону про статус народного депутата).

Запит подається депутатом або кількома депутатами Голові Верховної Ради через Секретаріат Верховної Ради України. На пленарному засіданні Верховної Ради оголошується зміст і автор запиту і не менш як 1/5 голосів депутатів від конституційного складу Верховної Ради приймається рішення про доцільність направлення запиту органу чи посадовій особі, до яких його звернуто. Рішення про направлення запиту до Президента України має бути попередньо підтримано не менш як однією третиною від конституційного складу Верховної Ради. Відповідь на запит надсилається Голові Верховної Ради та депутату, який його вніс, не пізніше як у 15-денний термін з дня його одержання або у інший термін, встановлений Верховною Радою, і оголошується на засіданні Верховної Ради. Депутат має право дати оцінку відповіді на свій депутатський запит. Відповідь на депутатський запит може бути обговорена, якщо на цьому наполягає не менш 1/5 частини народних депутатів.

Депутатське звернення – це викладена у письмовій формі пропозиція народного депутата, звернена до посадових осіб, здійснити певні дії, дати офіційне роз’яснення чи викласти позицію з питань, віднесених до їх компетенції (ст. 19 Закону про статус народного депутата України). Депутатське звернення є обов’язковим для розгляду посадовими особами, яким воно адресовано, протягом не більш 10 днів з моменту одержання. Максимальний час розгляду депутатського звернення, з урахуванням продовження терміну розгляду, не може превищувати 30 днів з моменту його одержання. Депутат має право бути присутнім при розгляді надісланого ним звернення, його повинні завчасно попередити про час і місце розгляду звернення.

90, Нормативно-правови та организацийно-правови гарантии дияльности народних депутатив

Гарантії діяльності народного депутата-це умовиі засоби,що безпосередньо і реально забезпечують безперешкодне і ефективне здійснення своєї діяльності.

Існують 2 групи гарантій:1)Нормативно-правові(містяться в КУ,законі,постановах).2)Організаційно-правові-це необхідні умови,що забезпечують особам,обраним до ВР,сприятливий режим діяльності для безперешкодного і ефективного здійснення своїх прав і обов’язків.

Система гарантій:соціальні,матеріальні,деп..імунітет,індемнітет,процесуальні гарантії.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про статус народного

депутата України» ніхто не має права обмежувати повноваження народного депутата, крім випадків, передбачених Конституцією України та законами України.

Повноваження народного депутата та його конституційні права і свободи не можуть бути обмежені в умовах воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях.

Держава гарантує народному депутату необхідні умови для ефективного здійснення ним депутатських повноважень. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, керівники підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності та їх підпорядкування, забезпечують умови для здійснення народним депутатом своїх повноважень у межах та в порядку, визначених Конституцією України та законами України, а громадські організації та політичні партії можуть сприяти йому в цьому.

Важливими гарантіями діяльності народного депутата є депутатський імунітет (депутатська недоторканність) та депутатський індемнітет.

Відповідно до ч. З ст. 80 Конституції України та ст. 27 Закону України «Про статус народного депутата України» народному депутату гарантується депутатська недоторканність на весь строк здійснення депутатських повноважень. Народний депутат не може бути без згоди Верховної Ради України притягнутий до кримінальної відповідальності, затриманий чи заарештований (хоча на всеукраїнському референдумі, проведеному 16 квітня 2000 p., громадяни України висловилися за виключення цієї норми з Конституції України). Обшук, затримання народного депутата чи огляд особистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення народного депутата, а також порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції та застосування інших заходів, що відповідно до закону обмежують права і свободи народного депутата, допускаються лише у разі, коли Верховною Радою України надано згоду на притягнення його до кримінальної відповідальності, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

Обмежити імунітет народних депутатів рекомендують і в Україні, зокрема фахівці Комітету Парламентської Асамблеї Ради Європи з питань дотримання обов'язків і зобов'язань країнами—членами Ради Європи².

Поняття «депутатський індемнітет» у теорії конституційного права розглядається у двох значеннях:

1) невідповідальність за висловлювання та інші дії при здійсненні мандата. Відповідно до ч. 2 ст. 80 Конституції України народні депутати України не несуть юридичної відповідальності М результати голосування або висловлювання у парламенті та ЙОГО органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп. Частиною 6 ст. 10 Закону України «Про статус народного депутата України» визначено, що голосування та позиція, вислов лена народним депутатом у роботі Верховної Ради України та її органів, не'може бути предметом розгляду у Верховній Раді України та її органах;

2) це винагорода парламентаря, що може складатися з різного роду виплат. Наприклад, до таких виплат за Законом України «Про статус народного депутата України» належать:

• щомісячний посадовий оклад народного депутата, що встановлюється Верховною Радою України (ст. 33);

• щомісячні відшкодовування витрат, пов'язаних з виконанням народним депутатом протягом усього строку депутатських повноважень цих повноважень, у розмірі місячної заробітної плати народного депутата, що не підлягають оподаткуванню (ст. 32);

• безкоштовне медичне обслуговування та путівки для санаторно-курортного лікування (ст. 33);

• оплата за рахунок бюджетних призначень на забезпечення діяльності Верховної Ради України проїзду народних депутатів України на всіх залізничних, автомобільних, повітряних, водних внутрішніх шляхах сполучення, а також на всіх видах міського пасажирського транспорту (за винятком таксі) (ст. 23);

• народний депутат на строк виконання депутатських повноважень забезпечується окремим технічно обладнаним службовим кабінетом у приміщеннях Верховної Ради України з розташуванням у ньому постійного робочого місця його помічни-ка-консультанта (ст. 28);

• за рахунок бюджетних призначень на забезпечення діяльності Верховної Ради України відшкодовуються витрати, пов'язані з організацією та проведенням зустрічей народного депутата з виборцями та звітів народних депутатів (ст. 28).

Народний депутат може мати до 31 помічника-консуль-танта, правовий статус і умови діяльності яких визначаються законами та прийнятим відповідно до них Положенням про помічника-консультанта народного депутата України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 13.10.1995 р. № 379/95-ВР, зі змінами і доповненнями¹.

Помічником-консультантом народного депутата може бути лише громадянин України, що має середню спеціальну чи вищу освіту і вільно володіє державною мовою. Народний депутат самостійно визначає кількість помічників-консультантів, які працюють за строковим трудовим договором на постійній основі, :іа сумісництвом і на громадських засадах у межах загального фонду, який встановлюється йому для оплати праці помічників-консультантів Постановою Верховної Ради України. Народний депутат здійснює їх підбір, розподіляє обов'язки між ними та здійснює особисто розподіл місячного фонду заробітної плати помічників-консультантів (ст. 34 Закону України «Про статус народного депутата України»).

У зазначеному Законі також закріплено гарантії трудових прав народних депутатів України (глава 4), порядок забезпечення їх жилими приміщеннями (ст. 35) та інші гарантії здійснення депутатської діяльності.

Як гарантію забезпечення діяльності народних депутатів можна розглядати і відповідальність, що встановлюється Законом за невиконання його вимог. Це відповідальність за:

• невиконання законних вимог народного депутата України (ст. 36);

• посягання на честь, гідність депутата та вплив на нього, членів його сім'ї та родичів, помічників-консультантів народного депутата України (ст. 37);

• порушення гарантій щодо забезпечення діяльності народного депутата України (ст. 38).