10. Визначте характерні риси розвитку господарства в Київській Русі та функціонування соціальної структури держави.

У Київській Русі сформувалася особлива соціальна структура. Найвище місце в суспільстві займали князі, бояри, священики. Далі йшли купці і ремісники. Більшість населення складали селяни — смерди. Оскільки  вони жили на землі князя, то мусили виконувати повинності: сплачувати оброк і відробляти панщину. Поступово незалежність смердів обмежувалась. Селяни, що потрапили у залежність від феодала, взявши у нього  позику («купу»), називалися закупами. Селяни, яка укладали з феодалом  договір («ряд») про тимчасову роботу на нього, ставали рядовичами. Селяни, що не мали свого господарства і знаходилися в повній залежності від феодала, називалися холопами. Вільні селяни об’єднувалися в сільські громади («верв», «мир»), які спільно володіли лісами, лугами, водоймами.  Орні землі перебували в індивідуальному володінні членів громади.Соціальна структура Київської Русі. Соціальна структура Київської Русі відповідала її економічній системі. До панівного стану входили воєводи (бояри), тисяцькі, соцькі, тивуни, огнищани, сільські старости, міська верхівка. Вільна категорія сільських виробників називалася смердами, Феодально залежним населенням у Київській Русі були рядовичі, закупи та ізгої. Холопи і челядь перебували на становищі рабів.

11. Проаналізувати державотворчу діяльність перших київських князів.

Олег,Ігор,Ольга,Святослав,Ярослав Мудрий. Найпершими князями Київської Русі вважаються Аскольд і Дір. Всі дослідники погоджуються в тому, що саме Олег убив Аскольда в 882 р. Погоджуються також у тому, що Олег прибув до Києва із Новгорода. княжив у Києві 30 років, виявивши хист мудрого володаря і талановитого полководця. Він прагнув віднайти нових способів посилення влади. Східні походи Олега залишилися маловідомими, тому що про них майже не збереглося згадок. Після смерті Олега в 912 р. київський стіл посів Ігор, якого літопис називає сином князя Рюрика¹. М. Грушевський однак вважає, що смерть Олега могла мати місце пізніше , до того ж зазначає, що між Олегом і Ігорем між княжити Дір. Правити землями, що були підпорядковані Києву, після смерті Ігоря стала його дружина Ольга. Руську державну систему Ольга тримала сильною і владною рукою. Облога Києва, де знаходилась Ольга з онуками, змусила Святослава покинути Болгарію і йти рятувати столицю. Розвитку взаємин із Заходом сприяли шлюби дітей Володимира з представниками королівських династій окремих європейських країн. Отже, великий князь прилучив Русь до європейського політичного й культурного життя, зробивши її невід’ємною складовою процесу формування європейської цивілізації.

Значну увагу Ярослав Мудрий приділяв внутрішнім проблемам Київської Русі. За його правління проведена кодифікація юридичних норм, які існували, а також постав перший письмовий звід норм давньоруського права „Руська правда“, які захищали приватну власність і власника.Ярослав призначив на вищу церковну посаду – митрополита – не грека, як то було раніше, а слов’янина – Іларіона. За Ярослава Мудрого Київська Русь досягла зеніту свого розквіту, встала нарівні з найвпливовішими країнами середньовічної Європи. Проте після смерті Ярослява Мудрого  розпочався період міжфеодальних усобиць, період поступового політичного ослаблення Київської Русі.За своїм політичним устроєм Київська Русь була ранньофеодальною державою з монархічною формою правління. Протягом IX–XIII ст. влада пережила складну трансформацію. На етапі становлення Давньоруської держави утворилася дружинна форма державності: на  ґрунті княжої дружини утворився примітивний апарат управління, судочинства та збирання данини. У цей час дружина виконує не тільки роль війська, а й радників. Центральною фігурою цієї форми державності є князь, який більше виявляв себе як воєначальник, а не як державний діяч. У добу піднесення Київської Русі формується централізована монархія: вся повнота влади дедалі більше зосереджується в руках князя, дружина відходить від державних справ, а на рішення князя впливає лише частина старших дружинників та вихідців зі старої племінної аристократії – бояри. Проте вже через кілька років на Русі виникла перша усобиця.Сини Святослава почали боротьбу за владу. В ході її Олег древлянський був убитий, а Володимир втік до Скандинавії. Ярополк призначив на його місце в Новгород свого посадника. Однак у 980 р. Володимир з найманим варязьким військом повернув собі Новгород, а потім захопив Полоцьк. Підкоривши Північну Русь, Володимир підійшов до Києва, «с'виття багатьма» і обложив місто. Ярополк утік у Родень - замок в гирлі Росі, де був виданий Володимиру своїм воєводою Блудом і убитий. «І нача княжити Володімер' в Києві едін», - каже «Повість временних літ».Час князювання Володимира Святославича (980-1015) стало важливим етапом як в історії Київської Русі в цілому, так і в історії її столиці - Києва.Князь Володимир Святославич представляв собою яскраву в історії Русі фігуру і справедливо вважається одним з найбільш видатних її державних діячів. Його енергійна діяльність була спрямована насамперед на зміцнення центральної влади київського князя і придушення регресивних, відцентрових тенденцій, які існували в місцевих князювання.Володимир мав незвичайну для великого князя київського генеалогію: він був позашлюбним сином Святослава і Малуші - ключниці княгині Ольги.

12. Київська Русь — ранньофеодальна держава з монархічною формою правління.Влада пережила складну трансформацію.На етапі становлення Давньоруської держави утворилася дружинна форма державності:на ґрунті княжої дружини сформувався примітивний апарат управління,судочинства та збирання данини.У цей час дружина виконує не тільки роль війська, а й радників. Центральною фігурою цієї форми державності є князь,який більше виявляє себе як воєначальник, а не як державний діяч.У добу піднесення Київської Русі формується централізована монархія:вся повнота влади дедалі більше зосереджується в руках князя, дружина відходить від державних справ, а на рішення князя впливає лише частина старших дружинників та вихідців зі старої племінної аристократії —бояри.Отже,розвиток державності Київської Русі відбувався у двох напрямах:від системи управління, що випливала з військової організації,— до цивільних форм правління та під посилення централізму — до децентралізації.Основними елементами механізму політичної влади в Давньоруській державі були князь,боярська рада.Великий київський князь був головним носієм державної влади,гарантом функціонування всіх органів управління, репрезентантом країни на міжнародній арені, символом державної стабільності.У його руках було зосереджено всю повноту законодавчої,виконавчої,судової та військової влади.У своїй діяльності князь спирався на військову підтримку дружини та ідеологічну — церкви. Дружина являла собою постійне військо, що виконувало роль апарату примусу. Вона формувалася на засадах васалітету і складалася зі старшої (бояри, великі феодали) та молодшої («отроки»,«діти боярські», «пасинки»)дружин.За свою службу старші дружинники одержували землі,а молодші — частину військової здобичі або плату. 12.Доведіть фундаментальну значимість культури Київської Русі

У розвитку культури Русі проявлялися як загальні закономірності, так і національні особливості. Її основа — самобутня культура східнослов'янських племен. Принциповим рубежем у розвитку культури стало прийняття християнства. Значним був вплив візантійської культури. На відміну від Західної Європи, на Русі держава не підпала під владу церкви, і, відповідно, в культурі світські елементи були сильнішими. Намітилася прогресивна тенденція диференціації духовної культури. У відносно короткі терміни Київська Русь зробила величезний крок, вийшовши на загальноєвропейський культурний рівень, а в деяких її сферах перевершивши його. Нові віяння в культурі, більша регіональна своєрідність з'явилися у зв'язку з феодальною роздрібненістю. Однак для закріплення і розвитку культурної динаміки Русь потребувала відновлення політичної єдності. Мистецтво Київської Русі розвивалося в загальному руслі середньовічної європейської культури і було нерозривно пов'язане з церквою і християнською вірою. У той же час слов'янські майстри мали свої стійкі, вікові традиції язичницького мистецтва