1.Визначити сутність дисципліни «Історія України» та її завдання на сучасному етапі розвитку України.

Історія Укр-це наука,що вивчає життся населення в України в минулому в усіх його проявах,а саме політичний,економ.соціальний та культурній сфері.До політич.сфери ми відносимо питання організації влади в минулому,форм держав правлінням,законодавством.До економ.сфери ми відносимо питання щодо населення з метою забезпечення себе необхідними продуктами а також питання організації праці,питання розвитку праці.До соц.сфери ми відносимо питання структури суспільства,питання взаємовідносин між групами класами. В сфері духовної культури ми відносимо питання в минулому мистецтво,освіта.релігія,розквіта,музику,наука.Усі ці сфери між собою взаємоповязані і взаємобумовують одна одну.Вивчення Історія в України дає нам досвід на облаштованю нашого сьогодню.Вивчення історії розширює простір бачення людини і світу,робить людину більш активну у громадському житті,вивчення історії духовно збагатчує людину. Кожна наука, в тому числі й історія, має свою методологію — цілу суму взаємопов'язаних прийомів дослідження, відтворення досвіду минулого. Метод — це шлях дослідження, спосіб побудови і обґрунтування знань. Саме метод дозволяє зрозуміти, як відбувається пізнання, на яких засадах, на яких наукових принципах.Принцип — це основне правило, якого необхідно дотримуватись при вивченні всіх явищ і подій в науці. Основними науковими принципами вивчення історичних фактів визнано наступні: історизму, об'єктивності, соціального підходу, інтерпретації, альтернативності

2.Джерела вивчення та історіографія історії України.

Джерела історіографічні - вид джерел, що відбивають історіографічні факти, тобто факти з історії історичної науки й дають можливість вивчати суспільні умови розвитку історичної думки, процес приростання історичних знань, місце історичної науки в суспільному житті, зокрема у формуванні історичної свідомості людей. Як і історичні джерела взагалі, історіографічні джереластановлять об'єктивно-суб'єктивні феномени - відбивають об'єктивний процес розвитку історичної науки, збагачення історичного знання й суб'єктивні погляди істориків - авторів історичних праць. Узяті в сукупності, історіографічні джерела  відображають історико-науковий процес в усій його повноті, суперечливості й складності.Користуючись виробленим у джерелознавстві  видовим принципом класифікації історіографічних джерел можна виокремити такі їх групи: міфи, легенди, перекази; аннали, літописи, хроніки; узагальнюючі історичні праці; монографічні дослідження; науково-популярна й навчальна література; джерельні публікації (тією мірою, якою вони відбивають певний рівень розвитку наукових історичних знань); матеріали наукових конференцій, з'їздів, симпозіумів тощо; критико-бібліографічна література; матеріали, що відображають творчий шлях і досвід визначних учених; документи, що відбивають організаційний бік розвитку історичної науки і т. ін.Джерелами історії є пам'ятки минулого, які використовуються при дослідженні історичного процесу. Можна виділити такі види джерел: речові (знаряддя виробництва, предмети побуту, монети, споруди тощо); писемні (записи на папірусі, пергаменті, бересті, папері); етнографічні (дані про характерні особливості культури, побуту, звичаїв); лінгвістичні (мова, діалекти); усні(пісні, думи, легенди, перекази, прислів'я, приказки). Окремо варто згадати ще один вид джерел — графіті. Це стародавні написи на стінах, на речах, на склі, на кераміці і т. п.Кожна наука має свою історію формування й розвитку. Наука, що вивчає, як виникла і розвивалась історична думка, як проходив процес нагромадження історичних знань, має назву історіографія.

3.Наукова періодизація та характеристика основних етапів української історії.

Першою спробою загальної періодизації історії України була концепція М. Грушевського, викладена у статті "Звичайна схема "русскої" історії і справа раціонального укладу історії Східного Слов'янства" (1904 р). Категорично заперечуючи домагання Московської Русі на частину давньоруської спадщини, дослідник називає єдиним спадкоємцем Києва "українсько-руську народність", яка, на думку дослідника, і створила Київську державу, а тому необхідно вивчати історію "кожної народності окремо, в її генетичнім преємстві від початків аж до нині". Порогом історичних часів для українського народу Грушевський називає IV вік по Христу, а перед тим "про наш нарід можемо говорити тільки як про частину слов'янської групи".Головним змістом першого періоду історичного життя нашого народу була організація Руської держави, об'єднання її в одне "політичне тіло" та прийняття християнства.Другий - перехідний період - відкривається серединою XIV століття, коли землі України увійшли до складу Великого Князівства Литовського та Польші. Як результат - загострення протиріч між урядовою і привілейованою меншістю і масами.Третій період - це період народної боротьби з ворожим суспільно-економічним устроєм. Поєднання цієї боротьби з релігійною та національною - своєрідна риса змісту нової доби української історії. В цей час національне почуття "доходить до небувалого напруження", та боротьба не може бути виграна, бо на перешкоді стає сильна організація - Московщина, з одного боку, і Річ Посполита з іншого.Отже, М.Грушевський виділяє декілька періодів історії України, поєднуючи їх у дві доби - стару (старі часи, княжий та литовсько-польський періоди) та нову (козацький період), які називає тезою і антитезою, що доходять до синтези українського відродження початку XIX століття. Періодизація історії України, виходячи з моментів політичних, державних, національних, релігійних, зображення Історичного поступу українського народу окремим від розвитку інших народів, особливо російського, була названа антинауковою.

4. Схарактеризуйте господарство, суспільні відносинн та культуру населення України у камяному віці.

Палеоліт(стародав.камяний вік)-1млн. 10птис.до н.е.-В Укр. відомо понад 1тис.поселень палеоліту.На території Укр.проживали люди кількох типів:пітекантроп ,неандерталець,кроманьйонець-бл.35тис.до н.е.На зміну першій формі існування людського суспільства-пришла родова община,відбулося племінна організація суспільства.Основні заннятя населення було збиральництво та полювання.Люди навчалися виготовляти знарядя праці із каменю,одяг,споруджувати житло.а жвнки допоміжним господарством.Мезоліт(серд.кам.вік).Мезлітичні памятки знаход. по всій територій Укр.Відбулося танення льодовика і утвор. сучасних природно-кліматичних умов.Крім мистецтва. Одним із основних занять стає рибальство, починає розвиватись твариництво й рослиництво.Неоліт(новий кам.вік)-відбувався перехід від привласнего до відтворного,продуктив. Господар.-землеробства і скотарства. Цей процес отримав назву «неолітичної революції».Зявилися перші штучні матеріали,створені людиною,обпалена глина(кераміка)та тканина.Виникають прядіння і ткацтво.зявився ткацький станок.

5. Дайте аналіз змін у господарстві та суспільних відносинах в енеоліті та бронзовому віці.

Енеоліт(мідно кам.вік)-Відбув. подальший розвиток відтворного господарства.Намітився перехід від мотичного до орно землеробства.Трипільці були одним із найцивілізованих етносів неолітичної доби:-основне заняття-орне землеробство.Вирощували ячмінь,пшеницю,просо,майже всі садово-городні кульури. Трипільська культура одна із перших землеробських культур Європи.трипільці вперше на терит.Укр.почали виготовляти вироби із міді, на високому рівні розвитку знаходилось гончарство.високі рівні досягла духовна культура-існувала писемність,звуковий алфавіт,який є найдавніший у світі.Бронзовий вік. Бронза перший метал,штучно створений людиною.В епоху бронзи відбувся перший суспільний поділ праці-відокремлення скотарства від землеробства.На зміні родовій общині пришла сусідська(територ)почала проявлятися майнова дифеернція.У суспільстві утвердилися патріархальні родинні відносини.Залізний вік- на території Укр. в епоху бронзи існувало близько 20 археолог.культур:ямна, катакомбна.шнурової та багато-валикової кераміки.Відбув. другий суспільний поділ праці:ремесло відокремилося від сільського господарства.додатковий продукт став економ.передумовою зародження нових станово-класових відносин.

6. Охарактер.Перші державні утвор. На укр. Землях.Яким чином вони вплинули на подальші процеси укр.Державотворення.

Державотворення - комплексний довготривалий процес, спрямований на утворення держави, який включає культурні, політичні, міфологічні, релігійні та ін. чинники.За сучасними версіями державотворення в Україні починається від Антського союзу племен, потім - Київської Русі, Галицько-Волинського князівства, продовжується за часів Козацької України, а в ХХ ст. - УНР та сучасної України. Важливий історичний період формування української державності – це революційні роки, коли боротьба за державність України наприкінці 1917—1920 pp. відбувалася в умовах запеклої громадянської війни та іноземної інтервендії. У цій боротьбі можна виділити кілька етапів. На першому - етапі національну революцію очолювала Центральна Рада.В листопаді 1917 p. було проголошено Українську Народну Республіку(УНР). Другий етап — це правління з кінця квітня 1918 p. гетьманщини в умовах окупації України австрійськими та німецькими військами. Особливою проблемою в національному державному відродженні було утворення в західних регіонах України в жовтні 1918 p. Західної Української Народної Республіки (ЗУНР).І нарешті, майже паралельно з утворенням ЗУНР на більшій частині України, починаючи з листопада 1918 p., проходило відновлення УНР на чолі з Директорією і об'єднання її з ЗУНР.Це також був визначний етап в національно-державному будівництві. На жаль, наприкінці 1920 — на початку 1921 p. процес національного державного відродження був перерваний перемогою об'єднаних радянських збройних сил, встановленням радянської влади на більшій частині Укр. та окупацією західноукраїнських регіонів Польщею, Румунією, Чехословаччиною.

7.Проаналізуйте проблему походження та розселення слов’ян.Етногенез (від грецького «етнос» — плем'я, народ, «генезіс» — походження, виникнення) — процес формування народності. Відомо, що український народ походить від східної групи слов'ян. Історики, етнографи, археологи, мовознавці, що вивчали процес формування слов'янської народності, виявили факти, які підтверджують безперервність культурного розвитку праукраїнців від часів трипільської культури. Тобто деякі племена предків українців жили на теренах сучасної України з часів енеоліту й частково вціліли всупереч численним вторгненням войовничих кочовиків. Етногенез слов'ян проходив у формі змішування і злиття споріднених, сусідніх автохтонних (місцевих) племен і з включенням у цей процес мігрантів — переселенців.Більшість дослідників визнають за прабатьківщину слов'ян територію між середнім Дніпром, Прип'яттю, Карпатами і Вислою. Отже, до праслов'янських зазвичай відносять більшість археологічних культур, які сформувалися між Дністром, Одером, Прип'яттю і Північним Причорномор'ям від часів енеоліту. Це дає можливість зрозуміти, завдяки чому всередині І тис. н. е., напередодні утворення першої східнослов'янської держави — Київської Русі, на українських землях вже мешкав народ з давніми традиціями, віруваннями, звичаями, з високим рівнем розвитку матеріальної культури . собливості слов`янського розселення. Проблема походження. Стародавній Русі. Спори про походження. Російської князівської династії. Період давньослов`янського єдності. Освіта давньоруської держави найбільш важлива і складна наукова проблема історії. Слов'яни як сформувався  вперше були зафіксовані в візантійських письмових джерелах середини VI століття. Ретроспективно ці джерела згадують про слов'янські племена в IV столітті. Більш ранні відомості відносяться до народів, які могли брати участьв етногенезі слов'ян, таких як бастарни, проте ступінь цієї участі варіюється в різних історичних реконструкціях. Слов’янський етногенез У історичній науці однією з центральних є проблема походження народу (етногенез). Вирішення цієї проблеми дає змогу з’ясувати ареал зародження народу джерела його культури, мови, особливості свідомості.Отже, слов'янство як самостійна етнічна спільнота вийшло на історичну сцену на початку нової ери. Це був динамічний і драматичний час великого переселення народів (II—VI ст.) Частиною цього процесу стало переміщення готів з Прибалтики у Причорномор'я. Наприкінці IV ст, як нам відомо зі свідчень Йордана, анти зазнали жорстокої поразки від готів, яких очолював король Вінтарій. Тоді було розп'ято короля антів Буса разом із синами і 70 старійшинами. Очевидно, це сталося в передісторичному Києві, де до цього часу збереглася Бусова гора. Однак ця перемога готів виявилася короткочасною. Вінтарій був переможцем „хіба що протягом одного року» (Йордан). В 375 р. гунни переправилися через Дон і вторглися у володіння готського королівства. Анти виступили на їхньому боці у війні з готами. Зазнавши поразки від гуннів, Германаріх покінчив життя самогубством. У 375 р. готів перемогли гуни, частково їх підкоривши, частково витіснивши з Причорномор'я. Гуни створили між Доном і Карпатами могутню державу, на чолі якої став Аттіла. Про силу цього утворення свідчать вдалі походи гунів у Галлію та на Східну Римську імперію. Але після кількох поразок від римлян та їхніх союзників, смерті Аттіли у 475 р. гунська держава поступово розпадається.Ці історичні колізії суттєво вплинули на долю слов'янства. Як стверджує М. Брайчевський, антська держава завдяки ліквідації Готського королівства в V—VI ст. переживала піднесення. Вона навіть організовувала регулярні походи на Візантійську імперію, в межі її балканських володінь.У другій половині VI ст. політична ситуація значно ускладнилася у зв'язку з приходом у Східну Європу аварів, які заснували у Карпатській улоговині примітивну державу — аварський каганат, підкоривши переважно слов'янське місцеве населення. Почалися тяжкі анто-аварські війни, які призвели до занепаду Антської держави.Фактично, починаючи з 602 р., анти в історичних джерелах не згадуються. Разом з тим склавіни фігурують у творах більшості європейських та східних авторів, що ведуть мову про етнічні угруповання, які проживали на території України у VI—IX ст. Тому цілком закономірно, що етнонім «склавіни» трансформувався у «слов'яни».Невдовзі на зміну антам прийшов полянсько-руський політичний союз з центром у Середньому Подніпров'ї, якому судилося стати колискою нового етапу розвитку населення України.

8.Які існують в історичній науці версії щодо походження назв «Русь» та «Україні»?Історія становлення укр.нац.символіки.Термін "Русь" давніший, ніж "Україна". Є як мінімум три теорії походження цього слова — південна, яка пов'язує його з кочовими племенами роксоланів (союзу роксів-русів та аланів), північна — її прихильники вважають, що "Русь" скандинавського походження. Треті вважають, що це слово місцеве і пов'язують , його з топонімікою Середнього Подніпров'я (річки Рось, Росава тощо). Якої б теорії ми не дотримувалися, головне те, що така держава існувала і саме на території сучасної України. Назва "Україна" вперше зустрічається у літописі під 1187 p., коли Русь стала розпадатися на окремі князівства. Під цим терміном літописець розумів частину колись єдиної Русі (у літописі йдеться про смерть чернігівського князя за яким "україна много постонаша", тобто горювала). Пізніше термін "Україна" став більш поширеним і витіснив поняття "Русь". Але й до сьогодні на західній Україні він зберігся. Інколи населення цього регіону називає себе русинами. Державна символіка. зовнішня атрибутика країни у формі знаків, символів, кольорів тощо, яка репрезентує національно-державницьку ідею. Основними атрибутами державності є герб, гімн та прапор. Державний Прапор — одна з офіційних емблем держави, що символізує її суверенітет. Державний Прапор України — стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольору із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3. Значення синього та жовтого кольорів на прапорі можна трактувати як поєднання чистого, мирного безхмарного неба, що простягнулося над жовтим кольором хлібного лану — символу мирної праці і достатку, це поєднання символів життя Золотого Сонця в Синьому Космосі. Державний Герб — офіційна емблема держави, зображена на прапорах, грошових знаках, печатках, деяких офіційних документах тощо. Герб держави Україна — тризуб — символізує мир і творчу працю, спорідненість поколінь; він є продовженням глибинних історичних геральдичних традицій українського народу.

9.Давньоруська держава склалося в результаті складної взаємодії цілого комплексу як внутрішніх, так і зовнішніх факторів. Виділяютьтакі передумови виникнення держави у східних слов'ян. Духовні передумови. Як і деякі інші фактори, еволюція язичницьких уявлень слов'ян тієї епохи сприяла становленню влади князя. Так, у міру зростання військової могутності князя, що приносить видобуток племені, обороняли його від зовнішніх ворогів і взяв на свої плечі проблему врегулювання внутрішніх суперечок росли його престиж і одночасно відбувалося відчуження від вільних общинників. Таким чином, в результаті віддалення князя від звичного для общинників кола справ і турбот, найчастіше обертається створення укріпленого міжплемінного центру - резиденції князя і дружини військових успіхів, а також в результаті виконання ним складних управлінських функцій, він наділявся надприродними силами і здібностями. У князя починали бачити запорука благополуччя всього племені, а його особистість ототожнювали з племінним тотемом. Все вищезазначене призводило до сакралізації, тобто обожнюванню князівської влади, а також створювало духовні передумови для переходу від общинних відносин до державних Особливості утворення держави східних слов'ян Серед основних ознак давньоруської держави до кінця 10 століття виділяють такі як: 1. система даннічество; 2. територіальний принцип розселення, що витісняє племінної; 3. найпростіший державний апарат в особі дружини і намісників князя; 4. династична (родова) князівська влада; 5. монотеїстична релігія, що ідсилює процес сакралізації князівської влади. Суворість кліматичних умов Східної Європи, а також відірваність від центрів античної цивілізації затримували і уповільнювали процес формування держави у східних слов'ян. Воно формувалося в результаті складної взаємодії внутрішніх і зовнішніх факторів, що і дозволило йому з'явитися, виростаючи лише на одній общинної основі. Німецькі ж племена, сприйнявши досягнення римської цивілізації, раніше і швидше підійшли до державних форм організації суспільного життя. Однією з особливостей давньоруської держави було те, що з самого свого початку вона була багатоетнічним за складом. Надалі це буде сприяти тому, що головними силами, що забезпечують внутрішню єдність, стануть держава і православна релігія.