29.Особливості промислового перевороту в Німеччині

Як було сказано вище, до 30-х років XIX століття склалися всі передумови для промислового перевороту в Німеччині. Тим не менш, ми вважаємо за необхідне зазначити, що ходу промислового перевороту в цій країні властивий ряд специфічних особливостей. Початок промислового перевороту можна віднести до 30-х років XIX століття, але в цей час він торкнувся лише текстильну промисловість і лише в деяких з німецьких держав [3, с.168]. Традиційно промисловий переворот охопив текстильну промисловість. У Саксонії розвивалося бавовняне виробництво, в Сілезії - льнопряденіе. На Лейпцизький ярмарок широко були представлені вироби з шовку. Текстильне виробництво все більше ставало на машинну основу. Так, в 1846 р . в областях Митного союзу налічувалося понад 310 пряділен і 750 тис. механічних веретен [3, с. 169].

Особливо помітні зміни відбулися у важкій промисловості. Поява парових машин викликало збільшення попиту на вугілля. Більш ніж удвічі зросла його видобуток, а кількість робітників, зайнятих на шахтах, - навіть у чотири рази. Зростання числа робітників в інших галузях важкої промисловості за першу половину XIX століття був ще більш значним майже в 12 разів. Найбільший розвиток одержав Рейнсько-Вестфальський промисловий район, де були зосереджені близько 200 домен і одна четверта частина всіх робітників Німеччини [3, с. 169].

Велике значення надавалося залізничного будівництва. Перша залізниця, яка зв'язала Нюрнберг і Фюрт у 1835 р ., Мала довжину 12 км . Але вже наприкінці 40-х рр.. довжина залізничного полотна досягла 2,5 тис. км. Щоправда, власні паровозобудівні заводи поки не встигали за зростаючим попитом. І на початку 40-х рр.. в країні використовували лише трохи більше 15% паровозів власного виробництва [3, с. 169]. Їх виготовляли на заводах Борзіга в Берліні, а також в Хемніці і Касселі.

Промисловий переворот у Німеччині, її індустріалізація, тобто створення фабрично-заводської промисловості, мали свої особливості.

Перша особливість полягала в тому, що якщо в інших країнах переворот починався з легкої промисловості, то в Німеччині в роки перевороту розвивалися головним чином важка промисловість, а легка відставала. За період з 1850 по 1870 р. промислове виробництво Німеччині зросла на 49%, але видобуток кам'яного вугілля - у 5 разів, а виплавка чавуну - в 7 разів. Хоча переворот в текстильній промисловості розпочався в 30-х роках, але і в 1870 р. в цій галузі ще панувала розсіяна мануфактура [5, с. 83].

У чому був цей випереджаюче зростання важкої промисловості? Тим, що головними стимулами розвитку промисловості у Німеччині були будівництво залізниць і військові потреби.

У середині XIX століття в Німеччині почалося прискорене будівництво залізниць, причому будувало ці дороги в основному держава, а не приватні підприємці. Будівництво залізниць мало не тільки економічні, а й стратегічні цілі.

Німеччина, як зазначалося, до цього часу виявилася в стороні від світових торговельних шляхів.

Але залізниці змінили цю ситуацію: Німеччина, що займає центральне положення в Європі, опинилася в центрі європейської залізничної мережі. Сусіднім державам стало вигідно перевозити товари через її територію. І Німеччина знову опинилася в центрі європейської торгівлі.

Будівництво залізниць до того ж зближувало окремі німецькі держави, сприяло розвитку торгівлі між ними і прискорювало їх об'єднання.

Більш того, будівництво залізних доріг створювало величезний попит на метал, вугілля, паровози, вагони, тобто стимулювало розвиток головних галузей важкої промисловості - металургійної, вугільної, машинобудівної.

Стимулом розвитку важкої промисловості були і військові устремління Пруссії [5, с. 84]. Пруссія прагнула об'єднати Німеччину, тобто приєднати інші німецькі держави. Для цього була потрібна передова військова техніка. Тому провідне місце у прусській промисловості зайняли військові підприємства, на перше місце серед яких висунулися артилерійські заводи Круппа. У селі ще панували феодали, в текстильній промисловості переважали ручні верстати, а у Круппа виготовленням гармат займалися 7 тис. робітників [5, с. 84]. Його заводи займали перше місце серед військових заводів світу. Всі країни замовляли собі гармати у Круппа.

Другою особливістю індустріалізації Німеччини була та обставина, що Німеччина була країною молодого капіталізму. Німецькі заводи будувалися на півстоліття пізніше англійських і, природно, обладналися новітньої на той час технікою, придбаною в Англії. Технічне ж оснащення англійських заводів до цього часу вже морально застаріло. Але оновити його було складно, оскільки спочатку треба було позбутися від старого обладнання.

Втім, у німців було чимало й своїх винаходів. Тут, наприклад, відкрили методи виробництва анілінових фарб, винайшли динамо-машину, а в результаті цих відкриттів хімічна та електротехнічна промисловість Німеччини швидко вийшли на перше місце в світі.

Отже, за технічним рівнем своєї промисловості Німеччина вирвалася вперед, причому цьому тепер сприяла і іноземна конкуренція. Якщо на початковому етапі розвитку капіталізму іноземна конкуренція заглушала промисловість, то, коли промисловий переворот вступив в повну силу, та ж іноземна конкуренція робила добру справу. Вона дозволяла виживати тільки передовим, найбільш досконалим підприємствам.

І німецькі заводи будувалися на базі новітньої техніки: вони повинні були випускати продукцію краще і дешевше, ніж в Англії.

Третя особливість індустріалізації Німеччини визначалася тим, що значна частина необхідних для розвитку промисловості капіталів перебувала не в буржуазії, а у поміщиків. Щоб мобілізувати ці капітали для розвитку промисловості, в Німеччині розгортається посилене акціонерне підприємництво (грюндерство). Нові промислові фірми і банки створювалися як акціонерні, і, продаючи акції юнкерам, отримували їх капітали. Але в результаті виявилося, що юнкери зайняли сильні позиції не тільки в сільському господарстві, але і в промисловості.

За обсягом промислового виробництва Німеччина посідала 3-є місце у світі. Попереду залишалися Англія і США. Відповідно до зростання промисловості змінилася й зовнішня торгівля. Якщо за першу половину XIX ст. зовнішня торгівля виросла в два рази, то за 50-60-і рр.. - У три рази. Якщо в першій половині століття Німеччина вивозила в основному сільськогосподарську продукцію та сировину, то тепер у вивезенні переважала промислова продукція - вугілля, машини, тканини [5, с. 84]. І навпаки, якщо раніше ввозилися в основному промислові товари, то тепер - сировина і сільськогосподарська продукція.

Отже, Німеччина представляє ще один варіант розвитку капіталізму. На відміну від Англії, де базою послужила експлуатація колоній і «обгородження», у Німеччині поштовхом до розвитку капіталізму стала реформа по звільненню селян, яка обезземелити їх, пограбувала і забезпечила сильні позиції поміщиків-юнкерів у новому буржуазному суспільстві. Потрібно відзначити, що велику роль у господарстві Німеччини грала держава. Держава будувала залізниці, за допомогою держави створювалася в Пруссії військова промисловість.