- •1. Крива байдужості. Властивості кривих байдужості. Карта байдужості.
- •2. Бюджет споживача. Бюджетні обмеження. Бюджетна лінія. Кутовий коефіцієнт бюджетної лінії.
- •3. Попит, цінові та нецінові детермінанти попиту. Закон попиту.
- •4. Пропозиція, цінові та нецінові детермінанти пропозиції. Закон пропозиції
- •5.Споживчий вибір. Суміщення бюджетної лінії з картою кривих байдужості.
- •6. Індивідуальний та ринковий попит.
- •7. Поняття корисності, сукупна та гранична корисність.
- •8. Індивідуального попиту при зміні ціни.
- •9. Індивідуальний попит при зміні доходу.
- •10. 11. Характеристика попиту та пропозиції. Фактори, які впливають на них. Ринкова рівновага.
- •12. Бюджетна лінія. Бюджетне рівняння.
- •13. Гранична норма заміщення блага: суть і методика обчислення.
- •При зменшенні товару х на незначну величину його загальна корисність змінюється на величину мUх*△х (мUх – гранична корисність товару х). Аналогічно можна записати для товару у
- •14. Рівновага споживача
- •15. Лінія бюджетних обмежень. Зміна положення бюджетної лінії при зміні доходу споживача
- •16. Максимізація корисності. Закони Госсена.
- •17. 18. 19. Виробнича функція в короткостроковому та довгостроковому періоді розвитку виробництва. Аналітичне та графічне відображення. Х-ка періодів розв. Вир-ва.
- •21. Гранична норма технологічного заміщення ресурсів: суть і методика обчислення.
- •22. 30. Витрати виробництва у короткостроковому періоді: постійні та змінні, валові, граничні, середні витрати та їх графічне зображення.
- •23. Витрати виробництва в довгостроковому періоді
- •24. 25. Лінія постійних витрат – ізокоста. Визначення кутового коефіцієнта ізокости.
- •26. Рівновага виробника
- •27. Ефект масштабу. Віддача від масштабу виробництва.
- •28 29. Вибір комбінації виробничих факторів за критерієм мінімізації затрат.
- •31. Максимізація прибутку за умов досконалої конкуренції.
- •32.Визначення обсягу виробництва конкурентного підприємства у короткостроковому періоді
- •33.Середні змінні витрати виробництва, їх взаємозв’язок із середнім продуктом праці. Графічне зображення та обґрунтування необхідності цих витрат для виробника.
- •34.Ринок досконалої конкуренції. Показники господарської діяльності: сукупна виручка(дохід), середня виручка (дохід), гранична виручка (дохід).
- •35. Монополія. Умова максимізації прибутку при монополії.
- •36. Охарактеризувати закон спадної продуктивності (віддачі).
- •37.Ринковий попит за умов досконалої конкуренції та графічне зображення попиту, середнього, граничного та сукупного доходу підприємства.
- •38.Визначення прибутку в умовах конкурентного ринку. Максимізація прибутку в короткостроковому періоді. Визначення точки беззбитковості виробництва.
- •40. Рішення виробника щодо виробництва продукції, якщо рівень ціни продукції знаходиться вище середніх валових витрат: максимізація прибутку, мінімізація витрат чи вихід з галузі.
21. Гранична норма технологічного заміщення ресурсів: суть і методика обчислення.
Ізокванти ранжирують рівні виробництва подібно до кривих байдужості, які ранжирують рівні задоволення. Рівень виробництва зростає з кожною наступною, розташованою вище від попередньої, ізоквантою.
Можна відмітити ще кілька властивостей кривих стабільного рівня виробництва: ізокванти, що відображають різні рівні випуску, не можуть перетинатися; ізокванти опуклі до початку координат і не перетинають осі координат, а лише необмежено наближаються до них, оскільки фактори виробництва можуть лише частково замінювати один одного, але повна заміна, як правило, неможлива, що відповідає припущенню про абсолютну необхідність для виробництва обох факторів.
Аналітично побудова ізокванти базується на рівнянні виробничої функції: . Тобто необхідно зафіксувати рівень виробництва, для якого будується ізокванта, і розв’язати рівняння відносно або .
За допомогою виробничої функції можна проаналізувати можливості зміни технології за умови збереження досягнутого рівня виробництва. Наприклад, якщо кількість капіталу зменшилась на , то таку саму кількість продукції за той же час можуть виробити додатково залучені у виробництво одиниць праці:
.
Показник, що визначає пропорції заміни факторів виробництва, називається граничною нормою технологічної заміни – .
Гранична норма технологічної заміни показує, від якої кількості одного фактора треба відмовитись, щоб залучити у виробництво додаткову одиницю іншого фактора.
Відповідно, – гранична норма заміни праці капіталом – показує скільки одиниць капіталу може замінити одиницю праці; – гранична норма заміни капіталу працею – показує скільки одиниць праці може замінити одиницю капіталу. Гранична норма технологічної заміни завжди є величиною від’ємною. Зберегти певний рівень виробництва за нової технології можна лише тоді, коли збільшення одного фактора буде супроводжуватись відповідним зменшенням іншого, і навпаки, тобто величини і завжди мають протилежні знаки, а ізокванта має від’ємний нахил.
Величина граничної норми технологічної заміни залежить від співвідношення граничних продуктивностей факторів виробництва. Зміна капіталу на призводить до зміни обсягу виробництва на величину , а зміна праці на дає зміну обсягу випуску на . У випадку фіксованого рівня виробництва необхідно, щоб втрата продукції від зменшення кількості робітників компенсувалась приростом продукції від збільшення застосування капіталу, і навпаки, тобто повинна виконуватись рівність: або , або .
Звідси гранична норма технологічної заміни праці капіталом:
,
або гранична норма технологічної заміни капіталу працею:
, тобто .
Динаміка граничної норми технологічної заміни при зміні технологічного способу виробництва зазнає впливу закону спадної віддачі: в міру насичення виробництва будь-яким фактором його гранична продуктивність спадає