78. Фрейдизм свідоме і несвідоме

Свідомість не є єдиним рівнем, на якому представлені психічні процеси, властивості і стани людини. Далеко не все, що сприймається людиною і впливає на прийняття рішень, їм усвідомлюється. Крім свідомості у людини є і сфера несвідомого. Несвідоме - це ті явища, процеси, властивості і стани, які впливають на поведінку людини, але не усвідомлюються ім. Несвідоме початок представлено практично у всіх психічних процесах, станах і властивості людини. У людини є несвідома пам'ять, несвідоме мислення, несвідома мотивація, несвідомі відчуття тощо. Співвідношення свідомості і несвідомого було вперше розглянуто З. Фрейдом. До несвідомого в особистості людини він відносив такі якості, потреби і інтереси, які людина не усвідомлює, але які знаходять свій вияв у різних його мимовільних діях і психічних явищах. Це можуть бути помилки (застереження, описки і тому подібні явища), мимовільне забування (імен, обіцянок, намірів, подій, фактів), це можуть бути фантазії, мрії, мрії або сновидіння. Помилки не є випадковими порушеннями письмовій або усній мові. У цих помилках виявляються приховані для людини мотиви, переживання чи думки. Помилки виникають в результаті зіткнення несвідомих намірів людини з чітко усвідомлюваної метою дії. Це неусвідомлюване протиріччя між прихованим мотивом і метою. Помилка є результат переважання несвідомого над свідомим, це результат «протидії двох різних намірів». Забування імен, фактів, подій пов'язано з якимись неусвідомлюваними людиною негативними емоціями, неприємними відчуттями, які коли-то виникли у нього по відношенню до людини з цим ім'ям, до тієї чи іншої події або факту. Сновидіння і мрії, за Фрейдом, свідчать про несвідомі бажання, почуття, наміри людини, його незадоволені або не цілком задоволених життєвих потребах. Для розшифровки сновидінь Фрейд запропонував спеціальний метод, який називається психоаналізом. Питання про співвідношення свідомого і несвідомого залишається до цих пір одним з найскладніших питань психології і не має однозначного вирішення. Несвідомі явища разом зі свідомістю керують поведінкою людини. Однак роль їх у цьому управлінні різна. Свідомість управляє найскладнішими формами поведінки. У сучасній психологічній науці виділяють різні стани свідомості, що диференціюються як за характером феноменальних переживань, так і за сукупність поведінкових і психофізіологічних показників: • несвідомий стан - екстремальне стан, при якому реєструються лише психовегетативні реакції (прояви пізнавальних і емоційних процесів відсутні); • сон - стан, який передбачає переживання сновидінь, що розрізняються ступенем зв'язаності: від окремих образів до їх упорядкованих послідовностей; • неспання - стан усвідомлення навколишнього світу і себе, доступне самоспостереженню. Воно включає весь спектр психічних проявів у модусі усвідомлення - сприйняття, спогад, увагу, мислення і саморегуляцію. До особливої групи належать так звані змінені стани свідомості - гіпноз, стани, що виникають під впливом психоактивних речовин (алкоголю, наркотиків та інших).

79. Концепція дюдини в філософії Фромма . Е.Фромма вражає схильність людини, та й суспільства в цілому, до агресії. Незважаючи на багатовіковийдосвідцивілізації і культури, на соціальнийпрогрес, людина так і не змоглавідмовитисявідсвоїхзгубнихпристрастей - бажанняґвалтувати й вбивати. Людськаісторія вперто підтверджуєцейсумний факт. "П'ятдесятроківтому, - зазначаєвчений у книзі "Зарадилюбові до життя", - ми не могли повірити, щокалігулиіснувалитільки в римськійісторії. Двадцятийвік уже дав нам новий урожай калігул - у Європі, Америці, Африці - скрізь. Вони не тількивідчули смак необмеженоївлади і неподільність, але йпристрасно почали вирішуватисвоїекзистенційніпроблеми, не бажаючивизнавати будь-якіобмеженнясвоїхбажань. Такаповедінкавластива якСталіну, так і Гітлеру. Відхилившимежілюдськогоіснування, вони стали на шлях своєрідногобожевілля" [9, 90].

СамецимиобставинамиможнапояснитизверненняФромма до дослідженняцієїпроблеми. Більшістьйоготворів так чиінакше з нею пов'язана.

Е.Фроммнамагаєтьсязрозуміти: де ж коренілюдськоїагресивності? Чи є вона вродженоюсхильністюлюдини, чиспричиняєтьсязовнішнімисоціальними причинами? Щонасправдіявляють собою люди? Це - вівцічивовки, перевдягнені в овечу шкуру? Щоспонукає одних розв'язувативійни, а інших - сліпоїмкоритися?

"Історіялюдства, - підкреслюєЕ.Фромм у праці "Душа людини", - написана кров'ю. Цеісторіянасильства, щоніколи не припиняється, оскільки люди майжезавждипідпорядковуютьподібних до себе засобомсили. ХібаТалаат-паша сам убив мільйонивірменів? ХібаГітлер сам убив мільйониєвреїв? ХібаСталін сам убив мільйонисвоїхполітичнихпротивників? Ні. Ці люди були не одинокі, вони мали в своємурозпорядженнітисячіінших людей, які умертвляли і катували, роблячице не просто з бажанням, а й навітьіззадоволенням" [6, 241].

В іншомумісцітієї ж праці автор розмірковує: "Невже ми насправдіповиннівважати, що ми самі і більшістьзвичайних людей тількивовки в овечійшкурі, що наша "справжня природа" нібитовиявитьсялишепісля того, як ми відкинемостримувальніфактори, щозаважали нам досіуподібнитисядеякимзвірам" [6, 242].

Е.Фроммнамагаєтьсязрозуміти, якими ж мотивами керуютьсяполітичнілідери, щовіддають наказ і відправляють людей на братовбивчу бойню, або ж та людина, котранатискає кнопку атомної бомби. Вінпрагнеусвідомити, чому люди, будучи до певного часу добропоряднимигромадянами, раптомперетворюються на жорстокихсадистів.

Учений звертаєувагу і на той факт, що "ці люди не відрізняютьсявідсередньоїлюдини: вони егоїстичні і навряд чиготовівідмовитисявідвласнихпереваг на користьінших, але разом з тим вони не відзначаютьсяні особливою злісністю, ні особливою жорстокістю. Але коли такі люди, які в нормальному житті, швидше, сприяли б добру, ніж злу, приходять до влади, керуютьмільйонами і розпоряджаютьсястрашноюзброєюруйнування, вони можутьзавдативеличезноїшкоди. У громадянськомужиттівони, ймовірно, розорили б конкурента. У нашомусвітімогутніх і суверенних держав (причому "суверенний" означає: той, що не піддаєтьсяніякимморальним законам) вони можутьвикоренити всю людську расу. Головноюнебезпекою для людства є не садист чинелюд, а нормальна людина, наділенанезвичайноювладою" [6, 247].