НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. О.О.БОГОМОЛЬЦЯ
КАФЕДРА ХІРУРГІЇ СТОМАТОЛОГІЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ
Методична розробка практичного заняття
для студентів IІ курсу на тему:
(2,5 години)
" ЗМЕРТВІННЯ. НЕКРОЗ. ГАНГРЕНА. ВИРАЗКИ. НОРИЦІ "
Склав: Андрієць В.С.
ЗАТВЕРДЖЕНО
На методичній нараді кафедри
________.2012 р. протокол № ____
Зав.каф.хірургії стомат. ф-ту,
професор М.І.Тутченко
Київ – 2012
Тема практичного заняття: “ Змертвіння. Некроз. Гангрена. Виразки. Нориці ”.
Курс: ІІI.
Факультет: стоматологічний.
Кількість навчальних годин: 2.5 години.
І. Актуальність теми
Глибокі знання данної патології необхідні так, як вона зустрічається практично завжди в професійній діяльності лікаря незалежно від спеціальності.
Гангрени, некрози, виразки, нориці, пролежини виникають, як ускладнення при безпосередньому пошкодженні тканин механічним агентом, при дії на тканини сильних термічних і хімічних факторів, електричного струму, токсинів, променевої енергії. Частою причиною виникнення даної патології є порушення кровообігу (атеросклероз, облітеруючий ендартериїт), цукровий діабет, варикозне розширення вен, остеомієліт, сифіліс та ін..
ІІ. Учбові цілі заняття:
Навчити студентів діагностувати дану патологію їх ускладнення, визначити правильну лікувальну тактику – ІІІ.
Студент повинен знати:
1. Види гангрен, етіологію, патогенез – ІІІ.
2. Змертвіння, виразки – ІІІ.
3. Класифікацію нориць – ІІІ.
4. Диференційну діагностику – ІІІ.
Студент повинен вміти:
1. Обстежувати хворих з даною патологією – ІІІ.
2. Діагностувати дану патологію та ускладнення – ІІІ.
3. Визначити лікувальну тактику – ІІІ.
ІІІ. Виховні цілі - виховання у студентів клінічного мислення.
ІV. Міждисциплінарна інтеграція
Дисципліни |
Знати - х |
Вміти - 3 |
1.Попередні дисципліни: Нормальна анатомія |
|
|
Патологічна фізіологія |
Процеси, які приводять до даної патології |
|
Патологічна анатомія |
Патологічні зміни при даній патології |
|
Мікробіологія |
Збудники |
|
Рентгенологія |
|
Читати рент-генконтрольні дослідження |
Пропедевтика внутрішніх хвороб |
Захворювання судин, серця |
|
Оперативна хірургія і топографічна анатомія |
Типи оперативних втручань |
|
2. Внутрішньопредметна інтеграція Теми: Облітеруючий атеросклероз Облітеруючий ендартериїт |
Роль судинної патології в розвитку гангрен, виразок, пролежин |
|
Геморой |
Роль геморою в розвитку нориць |
|
V. Тези змісту практичного заняття.
Змертвіння, або ж некроз (necro¬sis — лат. мертвий) означає відмирання ділянки тканин чи органа в живому організмі. Невеликі локальні змертвіння тканин, звичайно зовнішніх, поверхневих, називаються некрозом. Змертвіння великих ділянок тканин, зокрема сегментів кінцівок чи внутрішніх органів, називається гангреною (гангрена стопи чи гомілки, кишки, жовчного міхура, легень тощо).
Фізіоло¬гічне оновлення тканин за рахунок відмирання старих і утворення нових клітин називається некробіозом. До некробіозу належать також і патологічні, зокрема, дистрофічні процеси, які мають повільний перебіг, знижують життєздатність тканин чи органів і зрештою можуть призвести до їх повної смерті — некрозу. Некроз тканин може виникати внаслідок дії на них та організм в цілому численних шкідли¬вих зовнішніх та внутрішніх агентів (механічних, фізичних, хімічних та біологічних). Біологічні чинники об'єднують велику групу зовнішніх та внутрішніх чинників. Найчастішим механічним чинником некрозу є пряме ушкодження клітин та тканин — забиття, розчавлювання, розрив та розміжчення. Механічна травма пошкоджує оболонки та структуру тканин, руйнує (розриває) чи стискає кровоносні та лімфатичні
Гангрена може розвиватись в будь-яких тканинах і органах. За клінічним перебігом розрізняють суху і вологу гангрени.
Суха гангрена розвивається при повільно прогресуючому порушенні кровообігу кінцівки. Тканини при цьому висихають, зморщуються, муміфікуються, стають щільними і набувають коричневого або чорного з синім відтінком кольору; суха гангрена часто обмежується сегментом кінцівки і звичайно не прогресує. Вона клінічно проявляється сильними ішемічними болями в кінцівці нижче місця закупорки судин. Така кінцівка виглядає блідою, холодною на дотик, пульс не пальпується, втрачає чутливість або відчувається оніміння. Больові відчуття залишаються довготривало за рахунок нервів серед змертвілих тканин і реактивного набряка тканин вище вогнища некроза. Порушення прохідності основної магістральної судини сприяє спазм коллатеральних артеріальних віточок, що прискорює і розширяє зону некроза. Гангрена починається з периферичного відділу кінцівки, досягає рівня закупорки судин.
При благоприємному розвитку процеса на границі змертвілих і здорових тканин поступово утворюється демаркаційний вал. В сухих тканинах при цьому умови для розвитку мікроорганізмів несприятливі.
Це важлива умова в плані асептики, попереджуючи тим самим можливість розвитку гнилісної інфекції, яка переводить суху гангрену в вологу. Відсутність розпаду мертвих тканин при сухій гангрені визначає відсутність інтоксикації. Це дозволяє відстрочити операцію до повного розвитку демаркаційного вала.
Волога гангрена викликається тими ж причинами, що і суха, але вона розвивається при швидкому порушенні кровообігу (емболія, поранення судини та ін.). В цих випадках змертвілі тканини не встигають висохнути і виникає гнилісний розпад, що веде до значного всмоктування токсинів і важкій інтоксикації організма. Зрозуміло, що волога гангрена розвивається при змертвінні внутрішніх органів.
Тромбоз магістальних вен при недостатності венозних коллатералій є частою причиною вологої гангрени. Місцево волога гангрена проявляється різко наростаючим набряком кінцівки, блідістю, з’являється мраморність. Кінцівка стає холодною, пульс не пальпується, рухи відсутні. Процес не має ознак обмеженості.
За походженням виділяють:
1. Неспецифічні гангрени, які розвиваються в результаті поранення великих магістральних судин, довготривале перебування джгута, ущемлення, термічних і хімічних травм, порушення трофіки тканин (пролежини, трофічні виразки), вплив інфекції та токсинів, тромбоз або емболія великої судини.
2. Специфічні, які розвиваються при атеросклерозі, ендартериїті, х-бі Бюргера, х-бі Рейно, цукровому діабеті та ін.
Клінічна картина різних видів змертвінь залежить від анатомічної області змертвілого органа (кишківник, панкреас, кінцівка та ін.) і вида змертвіння (суха, волога гангрена).
Профілактика гангрени складається:
попередження та лікування ряд захворювань, ускладнених або наслідком яких є гангрена (гострі, хірургічні, серцеві захворювання, травми, ендартериїт);
відновлення порушеного кровообігу (розвиток коллатералій, зняття спазма судин, емболектомії та ін.).
Загальні принципи лікування хворих. Заключається в мироприємствах, напровлених на покращання загального стану хворого і дією на уражені тканини і органи. Загальне лікування складається в боротьбі з інтоксикацією, інфекцією і покращання функції серцево-судинної системи шляхом введення великих кількостей рідини, антибіотиків, серцевих засобів, переливання дезрозчинів, плазмофорез, гемосорбція та ін..
Місцеве лікування зводиться до виконання операції з видаленням мертвих тканин або органів.
Лікування включає консервативні та оперативні методи, які включають зняття спазма судин, покращання коллатерального кровообігу, зменшення згортання крові, видалення ембола, тромба, а також змертвілого органа.
Нориці. Порушенням називається вузький канал, вистланий грануляціями або епітелієм, який з’єднує орган, порожнину або глибоко розміщені тканини з поверхнею тіла. Нориця може також з’єднувати порожнисті органи між собою. Причинами розвитку нориць можуть бути: запальні процеси, пухлини, травма, пороки розвитку, сторонні тіла, порушення трофіки тканин.
Класифікація нориць:
- За походженням: вроджені, набуті.
- По відношенню до зовнішнього середовища: зовнішні, внутрішні.
- За будовою: гранулюючі, епітелізовані.
- За характером виділень з нориці: сечові, слюнні, калові, гнійні, слизові та ін. Вроджені нориці є наслідком пороків ембріонального розвитку. Їх норицевий хід завжди вкритий епітелієм, а виділення можуть бути слиз, сеча.
Набуті нориці утворюються в результаті травми операції, розвитку інфекцій та новоутворів. Клініка та протікання нориць визначаються їх походженням, відношенням до зовнішнього середовища, будовою і характером виділень.
Нориці можуть протікати без порушень загального стану організма (бокові і середнні нориці шиї). В інших випадках вони можуть приводити до значного порушення загального стану хворого: гнійна інтоксикація при затрудненні відтока в зв’язку з великою втратою травних соків (білків, рідини, електролітів) при норицях шлунка, кишківника та ін.
Порушення загального стану хворого можуть розвиватися і при вторинному інфікуванні через норицю.
Діагностика базується на характерних скаргах, анамнезі, кількості і характері виділень, а при міжорганних норицях – на змінні функції хворих органів. Додатковими методами при досліджені цих хворих є: зондування нориці, введення в нього контрастної рідини, введені красячої речовини.
Лікування. При гранулюючих норицях значення має ліквідація вогнища запалення в тканинах, з обов’язковим видаленням мертвих тканин, сторонніх тіл, а також створення доброго відтока раневого секрету не через норицю.
Гранулюючі нориці порожнистих органів можуть заживати самостійно або виникає потреба в оперативному лікуванні.
Штучні нориці:
зовнішні (гастростома, холецистостома, кишечна стома, сечові нориці і т.д.);
міжорганні (гастроентероанастомоз, холецистоенероанастомоз і т.д.).
Має велике значення догляд за хворими у яких є зовнішні нориці.
Виразка (лат. ulcus, -eris, n.) — глибокий некротично-запальний дефект епітелію шкіри або слизової оболонки та (на відміну від ерозії) тканин, як правило, хронічного характеру, що виникає внаслідок інфекції, механічного, хімічного або променевого ураження, а також в результаті порушення кровопостачання та/або іннервації. Для виразки, на відміну від рани характерна втрата тканини ("мінус-тканина"). Виразка заживає з утворенням рубця.