20.3. Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру

Частина 1 ст. 95 КК України визначає, що продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється судом за заявою представника психіатричного закладу (лікаря-психіатра), який надає особі таку психіатричну допомогу, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів.

Розгляд таких справ відбувається в порядку, передбаченому статтями 419, 422, 424 КПК. При цьому слід зазначити те, що продовжувати застосування всіх видів примусових заходів медичного характеру (у тому числі випадки надання особі амбулаторної психіатричної допомоги) можна кожного разу на строк, який не перевищує шість місяців.

Комісія лікарів-психіатрів для вирішення питання про наявність підстав для звернення до суду із заявою про припинення або про зміну застосування такого заходу оглядає кожного хворого, до якого за рішенням суду застосовано примусові заходи медичного характеру, не рідше одного разу на шість місяців. У разі відсутності підстав для припинення або зміни застосування примусового заходу медичного характеру представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, направляє до суду заяву, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження застосування примусового заходу медичного характеру. У разі необхідності продовження застосування примусового заходу медичного характеру понад 6 місяців представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, повинен направити до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про продовження застосування примусового заходу. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження надання особі такої психіатричної допомоги. В подальшому продовження застосування примусового заходу медичного, характеру проводиться кожного разу на строк, який не може перевищувати шість місяців (ч. 2 ст. 95 КК).

При вирішенні питання про можливість зміни чи скасування (припинення) примусових заходів медичного характеру, бажано використовувати принцип ступінчастості, що полягає в поступовій зміні виду примусових заходів від більш суворих до менш суворих. За змістом ст. 95 КК, ст. 19 Закону України «Про психіатричну допомогу»¹ зміна примусового заходу медичного характеру може полягати лише в його пом’якшенні у зв’язку з поліпшенням психічного стану особи (наприклад, у переведенні її з психіатричного закладу з посиленим наглядом до закладу зі звичайним наглядом) чи у скороченні строку перебування у психіатричному закладі.

Примусові заходи медичного характеру скасовуються (припиняються) в порядку, передбаченому статтями 419, 422 КПК, у зв’язку з одужанням особи чи зміною її психічного стану на такий, що не становить очевидної небезпеки для неї або інших осіб (статті 94, 95 КК). У разі покрашення психічного стану особи, щодо якою застосовуються примусові заходи медичного характеру, суд може постановити рішення про передачу такої особи на піклування родичам або опікунам з обов’язковим лікарським наглядом (ч. 6 ст. 94 КК). При цьому таке рішення є правом, а не обов’язком суду.

Оскільки в законодавстві про психіатричну допомогу не передбачено такого виду діяльності психіатричних закладів охорони здоров’я, як обов’язковий лікарський нагляд за особами, переданими судом на піклування родичам або опікунам, а піклування охоплює обов’язок лікування підопічного (статті 55, 67 ЦК України), слід вважати, що у випадку, передбаченому ч. 6 ст. 94 КК, обов’язок забезпечити такій особі психіатричний лікарський нагляд (амбулаторний чи в умовах стаціонару) покладається не на психіатричний заклад, а безпосередньо на родичів чи опікунів, а тому не є примусовим наданням психіатричної допомоги чи примусовим лікуванням¹.

У разі припинення застосування примусових заходів медичного характеру через одужання особи, яка вчинила злочин у стані осудності, але захворіла на психічну хворобу до постановлення вироку, суд приймає постанову про відміну застосування заходів медичного характеру і (якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули строки, встановлені ст. 49 КК України) про поновлення кримінальної справи про вчинений злочин. У разі припинення застосування примусових заходів медичного характеру через одужання особи, яка захворіла на психічну хворобу під час відбування покарання, суд приймає постанову про відміну застосування примусових заходів медичного характеру і про поновлення (якщо не закінчився строк давності виконання обвинувального вироку (ст. 80 КК) покарання винного. При цьому, згідно з ч. 4 ст. 84 КК України, час, протягом якого до осіб застосовувалися примусові заходи медичного характеру, зараховується в строк покарання за правилами, передбаченими в ч. 5 ст. 72 КК, а один день позбавлення волі дорівнює одному дню застосування примусових заходів медичного характеру.