1.Поняття і визначення кримінології як науки.

кримінологія являє собою комплексну науку про закономірності злочинності та її окремі прояви, про особу злочинця, причини й умови, що породжують та обумовлюють злочинність і окремі злочинні посягання, а також про форми і методи соціального і нормативного впливу на них з метою контролю за цими негативними явищами. "кримінологія" означає вчення про злочин. Згодом це поняття набуло більш широкого значення, і сьогодні поняття "кримінологія" трактується як наука про злочинність.

2.Предмет кримінологічної науки.

Предметом кримінології є дослідження закономірностей, законів, принципів, властивостей, проявів розвитку суспільних відносин, які становлять об'єкт кримінології; Предмет кримінології характеризує загальний зміст науки кримінології, визначає напрями та завдання наукового до­слідження.Головним елементом предмета кримінології є власне зло­чинність як історично мінливе, соціальне та кримінально-правове явище, яке становить сукупність усіх злочинів, скоє­них у державі за певний період. Вона вимірюється такими кількісно-якісними показниками, як рівень, структура, динамі­ка, характер і географія.

3.Місце кримінології в системі правових наук.

Хоча кримінологія тісно пов'язана з наукою кримінального права, але вона не є частиною цієї науки. Кримінологія є самостійною наукою, що має свій власний предмет.Предметом кримінального права є правовідносини з приводу конкретного злочину і встановлена законом кримінальна відповідальність за нього. Предмет кримінології – злочинність, її причини і умови, особистість злочинця, попередження злочинів як репресивними, так і нерепресивними засобами. Кримінологію не можна вважати лише правовою наукою, бо її предмет виходить за межі предмету юридичної науки, предметом якої є право як соціальне явище. Оскільки злочинність як предмет кримінології є за своєю природою явищем, що має соціологічні і психологічні властивості, то наука кримінологія, що вивчає це явище, має відповідно бути самостійною комплексною соціолого-психологічною наукою, котра використовує для дослідження злочинності досягнення інших наук: філософії, економіки, юриспруденції, педагогіки і т.п.

4.Звязок кримінології з правовими та суспільними науками. Кримінологія не лише використовує дані інших наук, а й збагачує інші науки своїми власними висновками. Оскільки злочинність зв'язана із економікою, кримінологія не може обійтись без взаємодії з економічною наукою. Суттєвою мас бути взаємодія кримінології з юриспруденцією. Юриспруденція визначає можливості різноманітних галузей законодавства (не лише кримінального права) у сфері попередження злочинності. Особливо це стосується законодавства, що регулює економічне життя, адміністративного законодавства. Останнім часом, особливо у західних країнах, кримінологія тісно взаємодіє з біологічними науками і медициною, котрі відкривають засоби впливу на поведінку осіб, що вчиняють злочини, а також досліджують вплив алкоголізму і наркоманії, інших патологічних факторів на кримінальні прояви.

5.Системакримінологіч-ої науки.Криміналогічна класифікація ОЧ кримінології. За предметом дослідження кримінологія складається з чотирьох частин:учення про злочинність;учення про детермінацію злочинів;учення про особу злочинця та жертву злочинів;учення про засоби протидії злочинності.За рівнем узагальнення науково-практичної інформації кримінологія поділяється на загальну й особливу (спеціальну) частини. В особливій частині міститься кримінологічна характери­стика різних видів і груп злочинів: корисливої та насильни­цької злочинності, професійної і організованої, рецидивної та економічної, злочинності неповнолітніх, жінок, злочинності в місцях позбавлення волі та ін.

6.Завдання кримінології в світлі Конституції України. Найголовніше практичне завдання кримінології — виявля­ти шляхи стабілізації злочинності, зменшувати її розміри й не­безпеку. До основних завдань кримінології належать такі:отримання достовірних даних про елементи, що є предме­том кримінології;систематичне виявлення й аналіз явищ, процесів, факто­рів, ситуацій, обставин, що детермінують злочинність;виявлення і вивчення суперечностей і конфліктів, що призводять до виникнення та реалізації злочинних намі­рів, а також формування особи злочинця;розробка наукових рекомендацій щодо усунення або ней­тралізації явищ, що спричинюють антисуспільну злочин­ну поведінку;наукова розробка заходів, пов'язаних з виявленням осіб, від яких можна очікувати вчинення злочинів, вивчення цих осіб і вжиття дієвих профілактичних заходів впливу на них.