60.Маржиналістська революція та її зв’язок зї змінами у світовому господарстві

Маржиналістська революція проходила два етапи. Перший етап охоплює 70-80-і роки XIX ст., другий етап (1890-і рр.) одержав назву неокласичної школи. Маржиналістську революцію здійснила блискуча плеяда таких учених, як Карл Менгер (1840-1921), Фрідріх фон Візер (1851-1926), Ейген фон Бем-Баверк (1851-1914), Вільям Стенлі Джевонс (1835-1882), Френсіс Еджуорт (1845-1926), Леон Вальрас (1834-1910), Джон Бейтс Кларк (1847-1938), Альфред Маршалл (1842-1924) та ін.Маржиналізм, який досить швидко набув широкого визнання у світовій науці. Основна його ідея — дослідження граничних економічних величин як взаємозв'язаних явищ економічної системи на різних рівнях — фірми, галузі, національної економіки. Такий підхід уможливив застосування нових методів аналізу, які дали змогу визначити граничні величини для характеристики змін, що відбуваються в економічному житті.Виникнення теорії граничних величин було визнано «маржинальною революцією» в економічній науці.Історичні відомості про зародження маржиналізму свідчать, що піонерами у формуванні категорії «граничної корисності», яка використовується в процесі аналізу поведінки споживача й математичного аналізу функціональних залежностей для виявлення рівноваги в господарській системі, були німецькі дослідники Г. Госен і Й. фон Тюнен, а також французи — Ж. Дюпю та О. Курно. Йоган фон Тюнен (1783—1850) — один із перших сформулював закони граничного аналізу в «економічній системі з метою досягнення максимуму значень функції з багатьма змінними». Як дослідник і практик Й. Тюнен у своїй книжці «Ізольована держава», перший том якої вийшов у світ 1826 р., дав на підставі власних теоретичних опрацювань ряд практичних рекомендацій щодо раціонального і прибуткового ведення сільського господарства. Антуан Огюстен Курно (1801—1877) є не тільки одним із попередників маржиналізму, а й засновником нового — математичного напрямку в економічній теорії. У книжці «Дослідження математичних принципів у теорії багатства» він, спираючись на аналіз функціональних залежностей, сформулював поняття економічної рівноваги, увів у науковий обіг поняття функції попиту, еластичності попиту, які й нині широко використовуються. Жюль Дюпюї (1804—1866) 1844 p. написав статтю «Про виміри корисності громадських робіт», в якій також знайшла відображення ідея граничного аналізу. Герман Госсен (1810—1858) сформулював ряд важливих теоретичних положень, котрі увійшли в економічну науку під назвою першого і другого законів Госсена. Стенлі Джевонс (1835—1882) — англійський економіст, який розробив теорію, згідно з якою спів-відношення між товарами, що обмінюються, дорівнює оберненому відношенню їхніх корисностей

61. Промислове зростання в Німеччині наприкінці XIX століття

За останні 30 років XIX століття Німеччина вийшла на друге місце у світі по промисловому виробництву. У Європі вона зайняла перше місце. Її частка у світовому виробництві піднялася з 13 до 16%. В останній третині XIX століття промисловість стала відігравати основну роль в господарському житті країни, і на початку XX століття там було зайнято вже 43% населення проти 29%, зайнятих в сільському господарстві. Значно повільніше, ніж важка індустрія, розвивалася легка і харчова промисловість, що визначалося недостатньою ємністю внутрішнього ринку. Промисловий підйом супроводжувався значною концентрацією виробництва і капіталу. Високими темпами розвивалися галузі важкої промисловості, особливо нові. Тільки за перші десять років XX століття потужність електростанцій збільшилася в 100 разів, виробництво сірчаної кислоти - майже в 20 разів. Виплавка сталі майже зрівнялася з виробництвом чавуну. Промисловий підйом Німеччини зумовив зміну структури її економіки - тепер промисловість за питомою вагою істотно перевищила частку сільського господарства, і Німеччина стала індустріальною країною. Важка промисловість за темпами розвитку випереджала легку. Особливо важливе значення серед галузей важкої промисловості в Німеччині мали електрична, машинобудування, хімічна, залізничне будівництво. Винахід двигуна внутрішнього згоряння й електрики зробило благотворний вплив на розвиток машинобудування. Збільшилася чисельність зайнятих у цій галузі з 385 тис. у 1895 до 907 тис. в 1907 рр.. Виключне значення набуло залізничне будівництво. Вже в 70-ті роки XIX століття в Німеччині було створено мережу залізниць будувалися магістральні лінії.У результаті широкого залізничного будівництва досягли розквіту гірничозаводська промисловість, а також транспортне машинобудування. Німеччина стала найбільшим експортером залізничного устаткування. Будівництво транспортних шляхів значно здешевило перевезення