Як пізнати орієнталів

Артур Джеймс Бальфур «Яке право маєте ви ставитися з такою зверхністю до людей, що їх вам заманулося називати орієнталами?» Вибір слів «орієнтал», «орієнтальний» був канонічним: їх уживали Чосер і Мандевіль, Шекспір, Драйден, Поуп і Байрон. Ці слова позначали Азію або Схід у географічному, моральному та культурному плані.

Виправдовуючи необхідність британської окупації Єгипту .

Бальфур ніде не заперечує британську зверхність і єгипетську нижчість: «усі епохи минали під владою деспотичних режимів, під абсолютним монархічним управлінням.  »

висновок Бальфура:Єгипет потребує британської окупації, більше того, він наполягає, щоб вона тривала.

1882 P., коли Англія окупувала Єгипет

Висновок автора: Існують європейці, жителі Заходу, й існують орієнтали. Перші домінують; другі мусять дозволяти панувати над собою.«Орієнтали» Бальфура — це «підкорені раси» Кромера(верховний генеральний консулом Британської імперії «Управління підкореними расами» ).

європейці природні логіки

Культурна сила — це поняття, яке не так легко обговорити, й одна з цілей даного дослідження — проілюструвати, осмислити й проаналізувати орієнталізм як застосування культурної сили.

орієнталізм можна краще осмислити як сукупність примусів та обмежень, які накладаються на думку, аніж як позитивну доктрину. В самій серцевині орієнталізму лежить невитравна різниця між західною зверхністю та східною нижчістю

сучасник Генрі Кіссінджер «Вітчизняна структура та іноземна політика» («Domestic structure and Foreign Policy»). Змальована ним драма віддзеркалює реальну ситуацію, в якій Сполучені Штати мусять формувати свою поведінку у світі під тиском внутрішніх сил, з одного боку, та чужоземних реальностей — з другого. Штати мають змогу встановлювати менш проблематичні стосунки з індустріальним, розвинутим Заходом, аніж зі світом країн, які розвиваються.

есе Гарольда В. Ґліддена («Арабський світ»), його тон та зміст свідчать про типово орієнталістський спосіб мислення його автора. «внутрішні мотиви арабської поведінки», яка з нашого погляду «ненормальна», але для арабів «цілком нормальна».  араби можуть функціонувати лише в конфліктних {69} ситуаціях; що престиж у них будується виключно на спроможності домінувати над іншими;   потреба арабів у помсті переважує все.

Сеїд аналізуючи всі праці, робить з них висновок : З одного боку стоять люди західного світу, а з другого — араби-орієнтали; перші (без якогось визначеного порядку) — це люди раціонально-мислячі, мирні, волелюбні, логічні, спроможні плекати справжні цінності, позбавлені природженої підозріливості; другі не мають жодної з цих ознак.

II

УЯВНА ГЕОГРАФІЯ ТА ЯК ВОНА ПОДАЄТЬСЯ: ОРІЄНТАЛІЗАЦІЯ ОРІЄНТАЛА Орієнталізм — це наукова галузь із великими географічними амбіціями.

Предмет орієнталізму постійно розширюється,до середини вісімнадцятого сторіччя орієнталісти були або фахівцями з Біблії, або дослідниками семітських мов, або експертами з ісламу, в дев’ятнадцятому сторіччі орієнталіст був або вченим (синологом, ісламознавцем, індоєвропеїстом), або талановитим ентузіастом (Гюґо , Ґете, або й тим, і тим (Річар Бертон, Едвард Лейн, Фрідріх Шлеґель).

Геродот — історик, мандрівник, обдарований невичерпною цікавістю автор хронік — та Александр — цар-воїн, освічений завойовник — побували на Сході раніше, ніж він. Таким чином, Схід поділявся на землі та царства, що їх уже колись знали, відвідали, завоювали Геродот і Александр, як і ті, хто йшов по їхніх слідах, і на царства, досі невідомі, не відвідані, не завойовані. Християнство завершило внутрішній поділ Сходу на окремі сфери: так, у Європі стали говорити про Близький Схід і про Далекий Схід, про Схід давно відомий

Іслам оцінюється як облудна нова версія якогось попереднього досвіду, в даному випадку — християнстваа.Схід, у широкому розумінні, весь час коливається в полі зору Заходу: від зневажливого ставлення до того, що видається в ньому знайомим, до моторошного захвату — або й жаху — перед його новизною.

 В тринадцятому й чотирнадцятому сторіччях іслам правив навіть уже в таких далеких країнах, як Індія, Індонезія та Китай. На цей потужний натиск Європа мало чим могла відповісти — хіба що страхом та почуттям.

іслам став символізувати терор, 

 оскільки Христос — це основа християнської віри, припускалося — і цілком хибно — що Магомет для ісламу — це те саме, що Христос для християнства. 

спробою організувати змістовну зустріч між Сходом і Європою, зустріч, під час якої християни незаперечно довели б мусульманам, що іслам — це тільки перекручена версія християнства.

Орієнт — це ніби сцена, на якій виставлений весь Схід. На цій сцені виступають актори, чия роль — репрезентувати більші сутності, від яких вони походять

Орієнталіст — це тільки індивідуальний фахівець у галузі знання, за яке несе відповідальність Європа в цілому

«Магометанство» — це відповідне європейське (образливе за своєю суттю) означення; «іслам», що є правильною мусульманською назвою

твір  («Орієнтальна бібліотека») Бартелемі д’Ербело,   Створений д’Ербело персонаж «Магомет» є, власне, образом, тому що облудний пророк становить частину загальної театральної інсценізації під назвою «орієнтальний світ», яку в усій її сукупності описано в «Бібліотеці».

Данте “Божественна комедія”

 Магомет завжди буде самозванцем (знайомим, бо він намагається наслідувати Ісуса, якого ми знаємо) і завжди буде орієнталом (чужим, бо хоч у якомусь розумінні він і поводиться, якІсус, він, у кінцевому підсумку, не є ним). «самозванець» (або «орієнтал»

III