Характеристика розумової діяльності
До розумової праці належать управління, творчість, викладання, науки, навчання. Ця праця об’єднує роботи, пов’язані з прийомом та переробкою інформації, які потребують переважного напруження уваги, сенсорного апарату, пам’яті, а також активації процесів мислення, емоційної сфери.
Операторська праця відрізняється великою відповідальністю і високим рівнем нервово-емоціонального напруження.
Управлінська праця визначається надмірним ростом об’єму інформації, зростанням дефіциту часу для її переробки, підвищенням особистої відповідальності за прийняття рішень, періодичним виникненням конфліктних ситуацій.
Творча праця потребує значного об’єму пам’яті, напруження уваги, нервово-емоційного напруження.
Праця викладача – постійний контакт з людьми, підвищена відповідальність, дефіцит часу і інформації для прийняття рішення. Це обумовлює високий ступінь нервово-емоційного напруження.
Праця студента (учня) потребує розвиненої пам’яті, уваги, сприйняття і характеризується наявністю стресових ситуацій.
На відміну від фізичної, розумова діяльність супроводжується меншими витратами енергетичних запасів, але це не говорить про її легкість.
Головною особливістю розумової праці є те, що ГМ при ній виконує не лише контролюючу функцію, але він є головним органом, який працює в цей час.
При цьому ГМ, який становить 1,5% відносно маси тіла потребує 20% ресурсу кисню. Надходження крові до ГМ, який працює збільшується у 8-10 разів в порівнянні зі станом спокою. Також у мозку збільшуються витрати глюкози, глютаміну, метіоніну та ін незамінних амінокислот та вітамінів групи В.
Підвищення загального обміну речовин в організмі не перевищує 10-15%.
Під час розумової діяльності значно активізуються аналітичні та синтетичні функції ЦНС, ускладнюється прийом і переробка інформації, виникають функціональні зв’язки, нові комплекси умовних рефлексів, зростає роль функцій уваги, пам’яті, напруження зорового та слухового аналізаторів і навантаження на них.
Розумовій праці притаманним є нервове напруження та напруження уваги. Для людей розумової праці притаманний найбільший ступінь напруження уваги – в середньому у 5–10 разів вище, ніж при фізичній праці.
Ступінь напруженості уваги у % при різних робочих процесах
Робота |
% уваги |
Підмітання підлоги Їзда на велосипеді Їзда автомобілем (поза містом) Забивання цвяхів Готування декількох блюд Гра на роялі Їзда автомобілем (в місті) Машинопис Читання |
9 12 27 35 53 56 59 78 100 |
Для розумової діяльності характерні напруження сприйняття, пам’яті, велика кількість стресів, малорухливий спосіб життя, вимушена одноманітна поза – все це зумовлює застійні явища у м’язах ніг, органах черевної порожнини і малого тазу, погіршується постачання мозку киснем, зростає потреба в глюкозі.
Погіршуються також функції зорового аналізатора: стійкість ясного бачення, гострота зору, зорова працездатність, збільшується час зорово-моторної реакції. При значному нервово-емоційному напруженні спостерігається підвищення артеріального тиску та прискорення пульсу, внаслідок стимулювання симпато-адреналової сиcтеми.
Характерним для людей розумової праці є звуження кровоносних судин кінцівок і розширення судин внутрішніх органів. Вони частіше хворіють на серцево-судинні захворювання.
Особливістю також є те, що люди розумової діяльності не в змозі вимкнути механізм переробки інформації на ніч; вони працюють не лише 8–12 годин на добу, а майже постійно, з короткими переключеннями. Це і є підтвердженням так званої інформативної теорії, згідно з якою людина під час сну переробляє інформацію, отриману в період активної бадьорості.
Поняття працездатності
Працездатність визначається як здатність реагувати на навантаження і виконувати певну роботу. Вона залежить від стану здоров’я людини, тренованості, а також від здатності людини виконувати певну роботу (таланту). Також свій вплив на працездатність має оточуюче середовище (клімат, час, шум)
Залежно від характеру роботи, яку може виконувати людина, розрізняють
загальну (тобто здатність до виконання роботи в звичайних умовах),
професійну (здатність до виконання роботи певної професії),
спеціальну (тобто здатність до виконання робіт у певних виробничих або кліматичних умовах — під землею, у тропіках, тощо).
Працездатність людини змінюється протягом робочого дня.
Працездатність
обід
а в с а в с Години роботи
а – входження в роботу (до 1 години)
в – період найбільшої працездатності (2-3 год)
с – період втоми
Часто спостерігається деяке підвищення працездатності в останні 30-40хв робочого дня. Це так званий “кінцевий порив”, напруження людини, яка завершує свій трудовий день.
Організм людини та всі його функції мають добовий ритм. Працездатність також змінюється в залежності від добового ритму.
Окрім цього вона змінюється і протягом тижня. Найбільша працездатність спостерігається у вівторок, середу і четвер.
За деякий час виконання роботи настає втома. Це зменшення працездатності, яке зумовлене попередньою працею.
Отож, зниження працездатності, що зумовлене попередньою працею свідчить про настання втоми. Вона має тимчасовий та зворотній характер. Втомі передує суб’єктивне почуття стомлення (втомленості).
В умовах втоми нервові клітини кори головного мозку приходять в гальмівний стан. Таке гальмування є охоронним – запобігає виснаженню організму людини. При цьому погіршується функціональний стан кори головного мозку і порушується злагоджена діяльність різних систем організму.
Початок втоми є сигналом для припинення праці і необхідності фізіологічного відновлення.
Втома - це сукупність тимчасових змін у фізіологічному та психологічному стані людини, які з'являються внаслідок напруженої чи тривалої праці і призводять до погіршення її кількісних і якісних показників, нещасних випадків. Втома буває загальною, локальною, розумовою, зоровою, м'язовою та ін. Оскільки організм - єдине ціле, то межа між цими видами втоми умовна і нечітка.
Помірна розумова праця може виконуватися досить довго. Розумова праця не має чітких меж між напруженням організму під час роботи і переходом у фазу відновлення сил. Втома при розумовій праці виявляється в нервовому напруженні, зниженні концентрації уваги і зменшенні свідомого її регулювання, погіршенні оперативної пам'яті і логічного мислення, сповільненні реакцій на подразники. Нервове напруження впливає на серцево-судинну систему, збільшуючи артеріальний тиск і частоту пульсу, а також на терморегуляцію організму та емоційні стани працівника. Відновлювальні процеси після розумової праці відбуваються повільніше, ніж після фізичної праці. Несприятливі порушення в організмі працівника часто не ліквідуються повністю, а акумулюються, переходячи в хронічну втому, або перевтому та різні захворювання. Найбільш поширеними захворюваннями працівників розумової праці є неврози, гіпертонії, атеросклерози, виразкові хвороби, інфаркти та інсульти. Втома породжує у працівника стан, який призводить до помилок у роботі, небезпечних ситуацій і нещасних випадків. Вчені наводять дані, які вказують, що кожному четвертому нещасному випадку передувала явно виражена втома.
Способи зняття втоми: відпочинок; зміна виду діяльності; сон; масаж; психологічні впливи (музика, колір, аромат); заняття спортом; термічні впливи.
Внаслідок тривалої праці без відпочинку або надзвичайно напруженої праці, втома не зникає, а нагромаджується (додається). Це змінює функціональний стан багатьох систем та органів. Виникає хронічна втома, яка веде до перевтоми.
Перевтома - це сукупність стійких несприятливих для здоров'я працівників функціональних зрушень в організмі, які виникають внаслідок накопичення втоми. Основною відмінністю втоми від перевтоми є зворотність зрушень при втомі і неповна зворотність їх при перевтомі.
Вона характеризується втратою зацікавлення до розумової праці, відсутністю бажання працювати, послаблюється увага, пам’ять. Також виникає відчуття тиску в голові і частий головний біль. Спостерігається порушення сну, який не відновлює сили, відмічається апатичність. При цьому також спостерігається втрата апетиту, порушення діяльності шлунково-кишкового тракту, поява підвищеної пітливості. Отож, перевтома – передпатологічний стан. Він вимагає не просто відпочинку, а лікувальних дій.
Люди, що займаються розумовим видом діяльності, навіть у стані перевтоми здатні довгий час виконувати свої обов’язки без особливого зниження рівня працездатності і продуктивності.
Чашечка кави в робочий час, замість того щоб знімати стрес, як прийнято вважати, знижує працездатність і ускладнює колективну роботу, стверджують автори дослідження, проведеного Брістольським університетом (Велика Британія). Єдиним виключенням є математики. Відповідно до результатів дослідження, кава підсилює розумові здібності тих, хто займається рівняннями й алгоритмами. "Отримані нами результати, - підкреслює Ліндсей Сенклер, один із двох психологів, що досліджували вплив кави, - свідчать про те, що вживання кави протягом робочого дня може виявитися для чоловіків контрпродуктивним, насамперед для осіб, у яких є особисті проблеми. У цьому випадку традиційна перерва в роботі може перетворитися в бумеранг, збільшуючи вже наявний стрес". Сенклер розповів про те, що його разом з колегою Пітером Роджерсом підштовхнула до проведення такого дослідження історія групи співробітників, що відправилися в спільне відрядження. Ця команда "білих комірців", одержавши можливість у приймаючому офісі безкоштовно й без обмежень пити каву, працювала все менш і менш злагоджено. На відеозаписах, зроблених камерами прихованого спостереження, цей колектив став як група незібраних людей, які постійно сваряться. Сенклер і Роджерс, щоб з'ясувати підґрунтя подібної поведінки, провели тест за участю 32 добровольців. При цьому вівся відеозапис того, як вони поводилися. У ході дослідження випробуваним говорилося, що їм доведеться пити три різних сорти кави: без кофеїну, тонізуючу та каву, що загострює відчуття стресу. Насправді було лише два сорти кави: звичайна та без кофеїну, але учасники експерименту цього не знали. Психологи відзначили, що лише в тих, хто пив звичайну каву, виникали труднощі в роботі з колегами. Ідею покінчити з перервами на каву вже почав реалізовувати на практиці мер Комаско. Він вважає, що це підвищить продуктивність праці за рахунок того, що вранці співробітники більше не будуть регулярно відлучатися з робочих місць.
Якщо ви задрімали на робочому місці, а вас застукав шеф – не переживайте. Просто поясніть йому, що ви відточуєте свої розумові здібності і підвищуєте працездатність.
А докази цьому надали вчені, які вперше зуміли встановити, що короткий сон вдень покращує пам’ять і полегшує пригадування важливих фактів. Дослідження здійснювалося у США, де практика короткого сну в робочий час вже стала популярною у багатьох корпораціях. Доктор Метью Такер, який очолював команду дослідників з лабораторії сну в Університеті Нью-Йорка, здійснював дослідження на студентах. Під час експерименту добровольців попросили завчити пари слів, наприклад, «годинник – руки». Також перевірялася здатність студентів до запам’ятовування дій – їх просили точно відстежити дзеркальне відображення складної схеми. Потім половину групи зачинили у звуконепроникній кімнаті. Їм дозволили поспати майже годину. Доки вони дрімали, інша група розслаблялася, читаючи журнали і проглядаючи фільми. Через шість годин після початку експерименту обидві групи добровольців знову протестували. Ті, котрі поспали, показали кращі результати в тестах на пам’ять, порівняно з тими, які не спали упродовж дня. Ті, хто задрімав, пам’ятали на 15% більше пар слів. Серед знаменитих любителів короткого сну вдень – Вінстон Черчілль, який регулярно спав після обіду, а потім приймав ванну. Він не порушував ритуалу навіть під час Другої світової війни. 20-хвилинним сном готувала себе до щоденної зустрічі з парламентарями колишній прем’єр-міністр Великобританії Маргарет Тетчер.