0. 2.4. Документальне оформлення результатів перевірки

По закінченні аудиторської перевірки аудитор, як правило, складає два підсумкові документи: звіт про результати аудиторської перевірки та аудиторський висновок.

Результати з лаконічним описом виявлених порушень, помилок, відхилень, з оцінкою стану бухгалтерського обліку, достовірності звітності та законності господарських операцій повинні бути представлені в аудиторському звіті. У зв’язку з тим, що зміст аудиторського звіту залежить від конкретних обставин та наслідків перевірки, він складається за довільною формою.

Дані, які містить письмова інформація аудитора, наводяться з метою доведення до керівництва підприємства, що перевіряється, свідчень щодо недоліків в облікових записах, бухгалтерському обліку і системі внутрішнього контролю, які можуть призвести до суттєвих помилок в бухгалтерській звітності і в порядку внесення конструктивних пропозицій щодо удосконалення систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю економічного суб’єкта.

Аудиторська організація зобов’язана вказати в письмовій інформації аудитора всі пов’язані з фактами господарського життя економічного суб’єкта помилки і перекручення, які суттєво впливають на достовірність його бухгалтерської звітності. Може навести в письмовій інформації аудитора будь-які відомості, що стосуються проведеного аудиту і фактів господарського життя економічного суб’єкта, які буде вважати доцільними.

Письмова інформація аудитора не може розглядатись як повний звіт про всі існуючі недоліки. Вона присвячена лише тим з них, які були виявлені в процесі аудиторської перевірки.

Для користувачів публічної фінансової звітності аудитор готує чіткий висновок про перевірену звітність, відповідність її в усіх суттєвих аспектах інструкціям про порядок складання звітності та принципам обліку, що передбачені Законом України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” та Національним Положенням (стандартам) бухгалтерського обліку. Порядок складання висновку регламентовано МСА №700-720.

Аудиторський висновок – це офіційний документ, засвідчений підписом і печаткою аудитора (аудиторської фірми), що складається у встановленому порядку за наслідками проведення аудиту та містить у собі висновок стосовно достовірності фінансової звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності.

За своїм правовим статусом висновок аудитора прирівнюється до висновку експертизи, що призначається у відповідності до процесуального законодавства України.

Аудиторський висновок може бути: безумовно-позитивним, умовно-позитивним, негативним, або дається відмова від надання висновку.

Безумовно-позитивний висновок викладається лише тоді, коли аудитор впевнений в тому, що фінансові документи готувались правильно, на основі принципів обліку і контролю, що вони відповідають встановленим нормам, вимогам та інструкціям і за своїм змістом не заперечують відомим аудитору даним про одиницю, яка перевіряється, що в них відповідним чином розкриті всі питання, які мають відношення до фінансових документів.

Позитивний висновок представляється клієнту у випадках, коли на думку аудитора, виконано наступні умови:

*аудитор отримав усю інформацію й пояснення, необхідні для цілей аудиту;

*надана інформація достатня для відображення реального стану справ на підприємстві;

*є адекватні і достовірні дані з усіх суттєвих питань;

*фінансова документація підготовлена у відповідності з прийнятою на підприємстві системою бухгалтерського обліку, котра відповідає вимогам українського законодавства;

*фінансова звітність складена на основі дійсних облікових даних і не містить суттєвих відхилень;

*фінансова звітність складена належним чином за формою, затвердженою у встановленому порядку .

У деяких випадках аудитор не в змозі дати беззастережний висновок, оскільки існують певні обмеження. Виділяють дві категорії обставин, які впливають на обмеження: фундаментальна невпевненість і незгода.

Умовно-позитивні висновки надаються, коли аудитор не може висловити свою думку щодо досліджених ним питань, але вони мають обмежений вплив на стан справ у цілому і не перекручують дійсний фінансовий стан. Аудитор вважає можливим підтвердити, що за винятком згаданих обмежень надана інформація свідчить про відповідність господарської діяльності чинному законодавству; система обліку відповідає законодавчо-нормативним вимогам; фінансова звітність складена на підставі достовірних даних і в цілому достовірно відображає фактичний фінансовий стан.

Відмова від надання висновку виникає у випадку невпевненості чи обмеження масштабу перевірки, які настільки фундаментальні, що аудитор не може прийти до висновку стосовно фінансових документів в цілому. Аудитор обов’язково вказує з яких причин висновок не може бути складений.

Негативну думку слід висловити лише тоді, коли висловлення незгоди щодо фінансових звітів управлінського персоналу є настільки суттєвими та всеохопним, що (на думку аудитора) недостатньо змінити висновок, аби розкрити неповний характер фінансових звітів.

Зауважимо, що якщо аудитор висловлює думку, відмінну від безумовно-позитивної, він повинен у висновку чітко описати всі обґрунтовані причини і, за змоги, дати кількісний опис їх можливого впливу на фінансові звіти. Як правило, цю інформацію наводять в окремому параграфі, який передує висловленню думки або відмові від висловлення думки й може містити посилання на докладнішу інформацію у примітках до фінансових звітів.

Можливий варіант висновку за результатами аудиторської перевірки наведено в додатку

Результати проведення внутрішнього аудиту, як комплексного, так і по окремих ділянках роботи, слід оформляти спеціальними документами. За результатами внутрішнього аудиту по окремих об’єктах досліджень це може бути доповідна записка на ім’я керівника або власника підприємства. За результатами внутрішнього аудиту по всіх об’єктах перевірки в підприємстві, який слід провадити не менше одного разу на рік , таким документом може бути Акт внутрішнього аудиту господарської діяльності підприємства.