2. Субекваторіальний пояс

Значну територію в Південній Америці займає субекваторіальний пояс з сезонним ритмом розвитку природи. В залежності від тривалості і ступеня зволоження в поясі виділяють дві природні зони: зону перемінно-вологих субекваторіальних лісів і зону саван, рідколісь та чагарників.

2.1. Зона перемінно-вологих субекваторіальних лісів

Зона перемінно-вологих субекваторіальних лісів займає північні та східні схили Гвіанського і Бразильського нагір’їв. Засушливий сезон триває там від 2-х до 3-х місяців. У зв’язку з цим в лісах крім вічнозелених видів рослин ростуть і листопадні види.

2.2. Зона саван, рідколісь і чагарників

В зонах саван, рідколісь і чагарників обох півкуль внаслідок відмінностей у тривалості вологого і сухого сезонів і кількості атмосферних опадів, виділяють три підзони: 1) вологих саван; 2) сухих саван; 3) пустельних саван.

Підзона вологих високотравних саван і саванних лісів на червоних грунтах охоплює території на півночі Ла-Платської низовини і на північно-західних схилах Бразильського плоскогір’я, а також південну, більш зволожену частину Орінокської низовини. В цій підзоні сухий період триває не більше 4-4,5 місяців і ксероморфність рослин виражена слабо. Рослинний покрив представлений високотравними пальмовими саванами, що носять назву льянос. Серед густого злакового покриву льянос розкидані окремі групи і екземпляри дерев, в основному – маврикієвої пальми. Місцева назва цієї пальми – льянеро. Це дерево звуть “деревом життя” савани. Його струнки стовбури висотою 25-30 м йдуть на спорудження осель. З волокон стовбурів роблять міцні канати. Листями вкривають криши осель. Плоди, які нагадують червоні соснові шишки, на різних стадіях зрілості використовують як овочі або фрукти, а із соку готують солодке вино.

Підзона сухих саван на коричнево-червоних грунтах охоплює більш посушливу північну частину Орінокської низовини і центральну частину Бразильського плоскогір’я. Трав’яний покрив в цій підзоні розріджений і ксеноморфний. Пальми та інші мезофіти і гігрофіти зустрічаються лише у вологих зниженнях і по долинах річок. Сухі низькотравні савани Орінокської низовини називають монте, такі ж савани Бразильського плоскогір’я – кампос. Савани кампос поділяють на кампос серрадос і кампос лімпос. Кампос серрадос – це савани з густим і високім трав’яним покривом з чагарниками і коротко стовбурними деревами. Кампос лімпос – савани з невисоким трав’яним покривом і повною відсутністю деревної рослинності.

Підзона пустельних саван розташована у північно-східній частині Бразильського плоскогір’я, яка, внаслідок особливостей розташування відрізняється різкою посушливістю. Напівпустельні савани Бразильського плоскогір’я називають каатинга. Каатинга – це пустельне рідколісся із засухостійких дерев і чагарників з великою кількістю сукулентів і повною відсутністю злакового трав’яного покриву на червоно-коричневих і червоно-бурих грунтах. Багато які з цих дерев і кущів під час сухого періоду року втрачають листя. Решта мають роздутий стовбур, в якому під час волого періоду накопичується волога. Найбільш дивовижне дерево каатинги – воскова пальма карнауба. Вона дає рослинний віск, який зскрібають або виварюють з її великих, довжиною до 2-х метрів листів. З верхньої частини стовбура отримують крупу саго і пальмову муку. Листя йдуть на покриття осель і плетіння різних виробів. Корні використовують в медицині, а плоди в їжу в сирому і вареному вигляді.

Фауна саван інша, ніж в екваторіальних чи субекваторіальних лісах. Із хижаків, крім ягуара, поширені пума, оцелот, гривастий вовк. Із травоїдних зустрічається броненосець. Із гризунів поширені вискача і туко-туко. На берегах водойм широко поширений болотяний бобер, хутро якого високо цінується на світовому ринку. З птахів, крім численних папуг і колібрі, зустрічаються південноамериканські страуси нанду. Багато змій і особливо ящірок.