Розділ 2 Виконання декоративної ширми «Танець» в техніці ручного розпису тканини (батик)

2.1. Задум творчої композиції «Танець» в техніці ручного розпису тканини (батик).

Композиція та прийоми ритмічної побудови в текстильному малюнку.

Створення твору декоративно–прикладного мистецтва–складний творчий процес: художник втілює свій задум, свою художню ідею засобами даного виду мистецтва. Основа цього творчого процесу – пошуки гармонії композиції, орнаментального ритму, кольору і матеріалу.

Композиція декоративного текстильного твору це ритмічно організований поділ на його площині, коли всі орнаментальні або зображувальні елементи виконані в єдиних художніх і технічних прийомах і підпорядковані загальному художньо–декоративному задуму. Іншими словами, це внутрішнiй взаємозв’язок матеріалу, художніх засобів та ідейно–образного змісту.

Кожен вид мистецтва має свої специфічні закони відображення життя, свої особливі форми, виразні методи і свій матеріал. Письменник пише роман повість, поему, п’єсу, користуючись словом; композитор у своїй творчості користується звуками музики; художник – фарбами; скульптор – пластичними матеріалами (глина, гіпс, мармур) а хореограф – виразною пластикою тіла, рухами, мімікою і жестами. Але всі види мистецтва об’єднує одна мета – створення краси, яка рівнозначна добру, душевній і фізичній досконалості людини. Створена мистецтвом ідеальна краса народжує в людині благородні наміри до самовдосконалення. Завдання будь–якого митця – художника, поета, письменника, музиканта, режисера чи балетмейстера – відтворити засобами свого мистецтва атмосферу того часу, про який він розказує у своїй творчості; через відображення конкретної події, тобто створити художній образ. У танці – це конкретний характер людини, який проявляється у його ставленні до оточуючого середовища. Характер героя проявляється на сцені в лінії його поведінки, в його діях засобами хореографічного мистецтва.

Танець, як вид мистецтва сьогодні налічує багато видів, однак усі вони об’єднані у три великі групи: народний танець, бальний танець та класичний танець (балет).

Народний танець – першоджерело хореографічного мистецтва. Народний танець – яскраве вираження менталітету і творчості кожного народу, віддзеркалення традицій, хореографічної мови, пластичної виразності у співвідношенні з музикою.

Бальні танці – різновид парних танців, які зародилися з потреб аристократичної частини суспільства у Середньовіччі. Сьогодні бальні танці упорядковані та кодифіковані для спортивних змагань. Поряд із спортивним аспектом бальні танці мають також соціальне значення, оскільки їх і сьогодні танцюють у всьому світі для розваги й задоволення і широко використовують у сценічному мистецтві: в театрі, кіно, на телебаченні. В широкому розумінні бальним танцем можна назвати будь–який розважальний танець, який можна танцювати на балах, у танцювальних залах чи салонах.

Класичний танець – балет – синкретичний вид сценічного мистецтва, вистава із цілісним сюжетом, в якій засобами танцю передаються почуття персонажів. Танець у балеті має свою особливу техніку, якій потрібно довго й змалечку навчатися. На основі балету в ХХ–ХХІ столітті розвинулися нові форми, такі, як танець–модерн, сучасний балет, контемпорарі–денс. Мистецтво постановки балету та інших сценічних танців потребує спеціально навчених людей – хореографів, балетмейстерів.