- •1. А. Юстиція, а.Процесс та а.Судочинство в Україні.
- •2. Становлення а.Ї юстиції в Україні.
- •3. Поняття та ознаки а. Процесу.
- •4. Принципи а.Процесу.
- •5. Принцип офіційного з’ясування всіх обставин у справі та його співвідношення з принципами змагальності та диспозитивності.
- •6. Проблематика апп.
- •9. Система та структура а.Судів.
- •11. Поняття а. Юрисдикції.
- •12. Публічно-правовий спір чи спір про право
- •13. Основні категорії публічно-правових спорів, віднесених до а.Ї юрисдикції.
- •14. Спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нпа чи пр. Актів індивід. Дії), дій чи бездіяльності.
- •15. Спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення з публічної служби.
- •16. Спори між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
- •17. Спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними а. Договорів (ст.17 ч.4, ст.3)
- •18. Спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
- •19. Спори щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
- •20. Співвідношення а.Юрисдикції з ін.Судовими юрисдикціями. Наслідки звернення до а.Суду з позовом, що не належить розглядати в порядку а.Судочинства.
- •26. Поняття, види суб’єктів а. Процесу. Правове становище суддів в а.Му процесі.
- •38. Поняття та етапи доказування в а.Му процесі.
- •39. Предмет доказування. Підстави для звільнення від доказування.
- •41. Засоби доказування.
- •45. Поняття, значення та види судових витрат в а.Му процесі.
- •46. Судовий збір.
- •47. Витрати, пов’язані з розглядом справи.
- •53. Право на а.Позов. Право на пред’явлення а.Позову і процесуальний порядок його реалізації.
- •54. Захист відповідача від а.Позову.
- •55. Забезпечення а.Позову.
- •60. Відкриття провадження в а.Справі та його правові наслідки.
- •4. Про відкриття провадження у справі чи відмову у відкритті провадження у справі суддя постановляє ухвалу. В ухвалі про відкриття провадження у справі зазначаються:
- •61. Поняття, мета та завдання підготовчого провадження.
- •65. Судові виклики та повідомлення.
- •Глава 3. Судові виклики і повідомлення
- •66. Поняття, мета та завдання судового розгляду а.Справи. Проц.Форми судового розгляду – судове засідання, скорочене та письмове провадження.
- •67. Підготовча частина судового розгляду справи.
- •2 Стадія. Попереднє судове засідання
- •68. Судовий розгляд справи по суті.
- •77. Законна сила судового рішення. Негайне виконання судових рішень(ст.159).
- •78. Доступ до судових рішень.
- •87. Поняття, мета та завдання апеляційного провадження.
- •91. Поняття, мета та завдання касаційного провадження.
- •95. Поняття, мета та завдання перегляду судових рішень всу.
- •102. Поняття, мета та завдання звернення судових рішень в а. Справах до виконання.
- •103. Підстави виконання судових рішень в а.Справах. Виконавчі документи.
- •104. Повноваження суду щодо звернення судових рішень в а. Справах до виконання.
- •105. Відновлення втраченого судового провадження в а.Справі.
- •106.Характеристика заходів процесуального примусу (ст.268-272)
- •1. Попередження і видалення із залу судового засідання. (ст. 270 касу)
- •2. Тимчасове вилучення доказів для дослідження судом. (ст.271 касу)
- •3. Привід. (ст. 272 касу)
АПП: екзамен
1. А. Юстиція, а.Процесс та а.Судочинство в Україні.
А.юстиція (АЮ) – система спец. судових органів, які створені для розгляду і вирішення суперечок про право, у визначеній законодавством процесуальній формі, що виникають з приводу діяльності публічної адміністрації між громадянами чи юр.особами, з одного боку, й органами публ. адміністрації, їх посад. особами, з іншого, в результаті чого може бути прийняте рішення про визнання недійсності та/чи скасування незаконного акта чи ін.. відновлення порушеного суб’єктивного права зацікавленої особи.
Ознаки а.юстиції:
1.являє собою правосуддя. Ознака «адм..» вказує на таке: наявність а.елемента і в організації а.юстиції (з погляду кадрового скалду)Є, і в порядку її функціонування (елементи а.процесу); характер справ, що вирішуються органами а.юстиції (публ.спори).
2. для всіх систем АЮ характерне віднесення до її відання спорів, що виникають у сфері публічної діяльності між громадянами чи юр.особами, з одного боку, і публ. адміністрацією – з іншого.
3. притамання наявність системи судових органів, до компетенції яких належить розгляд зазначених справ за позовами на рішення, дії чи бездіяльність держ. органів у сферу публ.діяльності.
4. характеризується також наявністю особливих проц.. дій в окремих справах. Механізм розгляду справ в а.судах побудований на зразок судового процесу в заг.судах і майже цілком відтворює його при нципи (гласності, публічності, змагальності). Водночас одна зі сторін а.-пр. спору – публ. орган, або посадова особа, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржують ся.
5. пр. наслідком вирішення спору у сфері управлінської діяльності органом АЮ є визнання недійсності та/чи скасування незаконного акта або інше відновлення порушеного суб’єктивного права зацікавленої особи. Наявність органів АЮ – показник зрілості судової організації та ступеню розвиненості різних форм здійснення правосуддя, необхідний атрибут демократ. правової держави.
А.судочинство (АС)– нормативно визначена діяльність а.судів щодо розгляду і вирішення а.справ, які порушуються з приводу правових спорів, що виникають між органами публ.адміністрації та фіз.. і юр.особами щодо відновлення порушеного суб’єктивного права зацікавленої особи. АС є невідємною складовою АЮ.
А.суди забезпечують точне і неухильне виконання чинного законодавства шляхом розгляду конкретних справ у судовому засіданні. А.суди за правилами а.процесу розглядають справи, пов’язані виключно із публічно-пр. правовідносинами, тобто, в яких хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місц.самовряд., їх посадова чи службова особа або ін..суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
А.процес (АП) – урегульовані нормами АПП правовідносини, що виникають між а.судом, сторонами та ін.. учасниками а.справи, з приводу розгляду і вирішення цим судом публ.-пр. спорів, учасниками яких, є, по-перше, суб’єкти державно-владних повноважень, по-друге, фіз.. та юр.особи.
АП і а.процедура є зовн. проявом діяльності відповідно судової та виконавчої влади. Тому неприпустимо ототожнювати ці 2 процеси, які є атрибутами двох незалежних одна від одної гілок влади.
Співвідновлення АП і а. процедури:
1) спільна – їх проц.. природа, яка проявляється у діяльності органів держ. влади. Обидва є зовн. вираженням здійснення органами держ. влади своїх повноважень, наданих цим органам для забезпечення прав, свобод, інтересів фіз.. осіб, виконання завдань держави.
2) АП і а.процедура є проц.. вираженням діяльності органів різних гілок влад: АП нерозривно пов'язаний з захистом прав, свобод та інтересів фіз.. осіб виключно у судовому порядку, розглядом та вирішенням а.судами спорів публ.-пр. характеру, то а.процесудра – вираження організаційно-розпорядчої діяльності суб’єктів публічного управління.
АП – правова категорія, яка має місце виключно у межах діяльності спеціалізованого (адм..) суду; а.процедура – правова категорія виключно позасудового характеру.