1. Електричне поле. Напруженість електричного поля. Потенціал. Електричне поле – це особливий вид матерії, через яку відбувається електрична взаємодія тіл. У просторі навколо електричного заряду завжди існує електричне поле. Напруженість – це силова характеристика поля (^Н/_кл або ^В/_м). Найменший елементарний заряд – електрон. У будь-якому зарядженому провіднику заряди розміщуються на зовнішній поверхні. Робота з переміщенням заряду в однорідному електричному полі не залежить від положення, якою рухається заряд, а залежить лише від положення початкової і кінцевої точок у полі. Відношення потенціальної енергії, внесено в електричне поле заряду до значення цього заряду, приймають за енергетичну характеристику поля. Напруга між двома точками поля дорівнює відношенню поля, на переміщення заряду з початкової точки в кінцеву до значення цього заряду.

2. Дія електричного поля на живі організми.

3. Електроємність. Конденсатор. Вид конденсаторів та їх використання в техніці. Електроємність – характеризує даний провідник в електричному полі. Конденсатор – це два провідники (обкладки), між якими знаходяться діелектрики. Зарядом конденсатора вважають – заряд однієї з пластин. Буває плоский, сферичний, циліндричний. З‘єднання конденсаторів : Послідовне і паралельне. Конденсаторам знаходиться використання практично у всіх галузях електротехніки. Конденсатори використовуються як фільтри при перетворенні змінного струму на постійний. При з`єднанні конденсатора з котушкою індуктивності утворюється коливальний контур, який використовується у пристроях прийому-передачі. За допомогою конденсаторів можна отримувати імпульси великої потужності, наприклад, у фотоспалахах. Оскільки конденсатор здатний довгий час зберігати заряд, то його можна використовувати в якості елемента пам'яті.

4. Енергія електричного поля. Згідно з теорією близькодії вся енергія взаємодії заряджених тіл сконцентрована в електричному полі цих тіл. Значить, енергія може бути виражена через основну характеристику поля — напруженість

5. Постійний електричний струм. Пості́йний струм — електричний струм, незмінний в часі. Нерідко цим терміном називають також електричний струм, який з часом може і змінюється за величиною, але не змінюється за напрямом (наприклад, пульсуючий електричний струм). Останнє обумовлюється можливістю розкладу одержуваного сигналу в ряд Фур'є, у якого постійна складова буде не нульова. Постійний струм широко використовується в техніці: переважна більшість електронних схем як живлення використовує постійний струм. Змінний струм використовується переважно для зручнішої передачі від генератора до споживача.

6. Електричне коло. Джерела і споживачі електричного кола. Електричний струм – це напрямлений рух заряджених частинок під дією електричного поля. Умови для існування струму: ^1./наявність вільних заряджених частинок. ²/наявність електричного поля всередині провідника. Дії електричного струму: ① теплова ② хімічна ③ магнітна ④ механічна ⑤ фізіологічна

7. Заходи з тб під час роботи з електричними пристроями.

8. Робота і потужність струму. Напруга на зовнішньому опорі замкненого кола завжди менша від ЕРС, що дорівнює: U = IR = e - Ir. Переміщуючи заряди у провіднику, електричне поле виконує роботу. Її значення можна визначит використавши визначення напруги і сили струму: Будь-який електричний прилад розрахований на споживання певної енергії за одиницю часу. Тому поряд із роботою струму велике значення має потужність струму. Вона дорівнює відношенню роботи струму за час Dt до цього часу.

9. ЕРС. Закон Ома для повного кола. Електрорушійна сила – це сили, які відокремлюють в протидію кулонівським силам різнойменні заряди називають сторонніми силами. Пристрої, що забезпечують виникнення таких сил є джерела електричної енергії. Енергетичною характеристикою сторонніх сил є електрорушійна сила. Зако́н О́ма — це твердження про пропорційність сили струму в провіднику прикладеній напрузі. Сила струму в замкнутому колі прямо пропорційна ЕРС джерела струму і обернено пропорційна сумі зовнішніх і внутрішніх опорів.

10. Електропровідність напівпровідників. Власна та домішкова провідність напівпровідників. Напівпровідники – це речовини, які за своєю електропровідністю займають проміжне місце між провідниками і діелектриками. Характерними особливостями напівпровідників є: ① дуже сильна залежність електропровідності від температури опромінювання зовнішнього електричного поля, наявність домішок. ② З підвищенням температури питомий опір різко падає. Приклади напівпровідників: 1) атомні; 2) йонні; 3) молекулярні; Власна провідність зумовлена рухом електронів проти силових ліній поля і так званих «дірок» у напрямі силових ліній. Домішкова провідність зумовлена наявністю в кристалічній решітці напівпровідників домішкових атомів. Переваги та недоліки напівпровідників Переваги: ① великий строк служби; ② Малі габарити; ③ Висока механічна міцність; ④ незначне споживання енергії; ⑤ невисокі робочі напруги. Недоліки: ① Залежність від зовнішніх впливів; ② бояться перевантаження.

11. Напівпровідниковий діод. Напівпровідникові прилади та їх застосування. Напівпровідниковий діод – прилад, принцип дії якого базується на властивості односторонньої провідності провідникового переходу. Напівпровідникові прилади: Транзистор – це напівпровідниковий прилад, який складається з двох переходів і служить для підсилення і генерації електричних сигналів.

12. Електрична і магнітна взаємодії. Магнітне поле – це особлива форма матерії, яка не діє на органи чуттів і має властивості: ① породжується електричним струмом. ② діє на рухомі електричні заряди. Якщо 2 провідники розмістити паралельно і пропустити вздовж них електричний струм, то вони будуть взаємодіяти між собою.

13. Взаємодія провідників зі струмом. Якщо близько один до іншого розташовані провідники зі струмами одного напрямку, то магнітні лінії цих провідників, що охоплюють обидва провідники, володіючи властивістю поздовжнього натягу і прагнучи скоротитися, будуть змушувати провідники притягуватися. Магнітні лінії двох провідників зі струмами різних напрямків у просторі між провідниками направлені в один бік. Магнітні лінії, що мають однаковий напрямок, будуть взаємно відштовхуватися. Тому провідники зі струмами протилежного напрямку відштовхуються один від одного.

14. Індукція магнітного поля. Потік магнітної індукції. Магні́тна інду́кція — векторна фізична величина, основна характеристика величини і напрямку магнітного поля. Магнітна індукція визначає силу, що діє в магнітному полі на рухомий електричний заряд, яка називається силою Лоренца. 

Вектор магнітної індукції визначає величину й напрямок дії магнітного поля в кожній точці простору. Він входить у третє рівняння Максвелла, що є твердженням того, що магнітне поле — соленоїдне, тобто не існує магнітних зарядів.