МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ОФОРМЛЕННЯ

ЗВІТУ З ФОЛЬКЛОРНОЇ ПРАКТИКИ У 2011/2012 Н.Р.

«Навчальна фольклорна практика» є базовою нормативною дисципліною у навчальному плані з підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр філології» (складається з 2 модулів).

Результати навчальної діяльності студентів оцінюються за 100 – бальною шкалою за семестр.

Максимальна оцінка за змістовий модуль 1 – 30 балів

Максимальна оцінка за змістовий модуль 2 – 30 балів

Максимальна оцінка за підсумковий модуль (захист роботи) – 40 балів

По закінченню збирацької роботи кожен студент повинен здати керівникові практики, у визначений навчальним планом термін, звіт, який складається зі вступу: зазначається актуальність, мета та завдання практики, місцевість (географічне положення, етнографічні особливості, розповідь про інформаторів); основної частини: твори систематизуються, класифікуються за видами, жанрами і групами (за необхідності з науковими комента­рями та примітками) з обов‘язковою паспортизацією; висновків: положення повинні бути пронумеровані, відповідати за змістом основним структурним частинам, прописаним у Вступі.

Основна частина звіту складається з розділів:

Календарна обрядовість повинна мати такі розділи: зимовий цикл (колядки, коляди, щедрівки, побажання); весняний цикл (веснянки, гаївки, рогульки, риндзівки, юріївські, русальні, царинні); літній цикл (кустові, купальські, собіткові, петрівчані, зажинкові, жнивні, обжинкові); осінній цикл (повір‘я, господарські прикмети, перелік осінніх свят, яких дотримуються в місцевості яка обстежується). Бажано зазначити, у якій формі відбуваються свята сьогодні, хто бере участь, як відбувалися ці свята у минулому, хто є носієм традиції святкування сьогодні.

Родинна обрядовість: родильна обрядовість (пісні на родинах, натальні наративи, традиція святкування днів народження); весільна обрядовість (весільні пісні, побажання, запросини, примовки, повір‘я); поховальна обрядовість (похоронні пісні, голосіння, повір‘я). Родинно-обрядова поезія має бути описана з коментарями та поясненнями (якщо, напри­клад, не вдалося зафіксувати обряд повністю, а лише частково).

Пісенну творчість слід згрупувати так: історичні пісні: козацькі, гайдамацькі, про опришків, про скасування панщини, стрілецькі, повстанські, пісні-хроніки, періоду Другої світової війни. Ліричні пісні: родинно-побутові (пісні про кохання, про жіночу долю, про материнство та ін.); суспільно-побутові (чумацькі, рекрутські, заробітчанські (сучасні новотвори у тому числі), емігрантські та ін.). Балади. Жартівливі пісні, насмішливі, гумористичні пісні й пародії. Танкові пісні. Частівки. Коломийки. Пісні літературного по­ходження. Пісні-гімни. Романси.

Прозові матеріали треба записати у певній послідовності: казки (класифікація), легенди (класифікація), перекази, анекдоти, бувальщини, билиці.

Малі жанри: замовляння, загадки, прислів’я, приказки, прикмети, вітання, побажання, прокльони, примовки, каламбури тощо.

Дитячий фольклор класифікувати так: фольклор для дітей: колискові, забавлянки, утішки, чугикалки і таке ін.; фольклор дітей: пісеньки, віршики, лічилки, дражнили, страшилки, примовки, анекдоти, скоромовки, загадки, ігри (якщо є потреба замалювати основні фігури гри).

Сучасні новотвори: вітальні SMS–повідомлення, спортивні, учнівські, студентські слогани, повір‘я, бувальщини, анекдоти, загадки (у том числі й графічні), примовки та ін. Усі вони виписуються під окремими рубриками.

При переписуванні матеріалу з цифрового носія обов’язково слід виділяти діалоги, ремарки, коментарі. В поезії зазначається приспів, вказується на повторення певних рядків тощо.

Кожен твір слід записувати на окремому аркуші з одного боку і паспортизувати. У паспорті має бути вказано:

а/ від кого записаний цей твір – прізвище, ім’я, по батькові;

б/ національність виконавця;

в/ рік народження чи просто вік;

г/ місце народження;

д/ освіта;

е/ професія;

ж/ місце запису твору (назва села, району, області);

з/ ким твір записаний (ініціали і прізвище збирача);

і/ дата запису.

Якщо твір записується на магнітофон чи цифровий носій, ці ж дані диктуються на початку або в кінці запису.

До записаних текстів додаються наукові висновки про найталановитіших виконавців, їхню творчу манеру, стиль, популярність, авто­ритет тощо. В даних про казкарів, співаків, бандуристів треба описа­ти реакцію слухачів на виконання при них певних творів, рівень драматургічності виконавця, від кого і коли твір почутий інформатором.

Звіт студента-збирача подається керівнику практики у друкованому вигляді з обов’язковим збереженням його на диску, який додається до звіту. Звіт необхідно підписати. Титульну сторінку потрібно оформити відповідним чином /див. Додаток/.

По закінченню практики кожен практикант має особисто захистити свій звіт на засіданні кафедри фольклористики в при­сутності керівника, завідуючого і членів кафедри. Студентові вистав­ляється оцінка за 100-бальною шкалою оцінювання.

У тому випадку, коли певні записи виконувалися кількома студен­тами, звіт кожен з них захищає окремо, тобто практикант має бути го­товим виявити належні фольклористичні знання та збиральницькі навич­ки.

Вимоги до звіту

Звіт повинен бути оформлений на аркушах стандартного формату А4 з наскрізною нумерацією та обов’язковим врахуванням вимог;

• Текст Звіту подається у папці-швидкозшивачі без файлів шрифтом Times New Roman, розмір – 14 кеглів, інтервал – 1,5; поля: вгорі – 2,5 см; внизу – 2,5 см; зліва – 3 см; справа – 1,5 см.

• Послідовність частин і особливості оформлення Звіту.

1. Диск із текстом Звіту та аудіозаписами, а також, якщо є, фото- та відеоматеріалами.

2. Титульна сторінка.

3. Після титульної сторінки, перед Змістом в окремому файлі подати адміністративну карту з позначенням на ній населених пунктів, де проводилася практика.

4. Зміст із зазначенням сторінок.

5. У Вступі (орієнтовний розмір – 2-3 сторінки формату А4) мають бути прописані такі структурні одиниці: актуальність, мета практики, завдання, об’єкт, предмет, методи, практичне значення роботи. Характеристика місцевос­ті, загального стану фольклору, історії виникнення села (міста), участь його жите­лів у подіях історичного минулого, сьогодення. Добре, коли таку іс­торію практикант зможе проілюструвати і конкретними фактами, відо­браженими у фольклорних творах, особливо піснях, легендах, перека­зах. В такому разі вказують кількісний, віковий і національний склад населення, економічний рівень жителів, характерні особливості по­буту, дані про художню самодіяльність, організацію дозвілля населення.

6. Основна частина (перелік розділів зазначений вище) кожен жанр чи текст обрядодії представлені у звіті фіксуються на окремій сторінці (Times New Roman, розмір – 14 кеглів, інтервал – 1,5) з обов‘язковою паспортизацією (Times New Roman, розмір – 12 кеглів, інтервал – 1,5). Якщо один інформант назвав багато різних жанрів – паспортизація обов‘язкова за схемою наведеною вище.

7. Висновки. Висновкові положення повинні бути пронумеровані, відповідати за змістом основним структурним частинам, прописаним у Вступі. Практикант повинен зробити висновки про головні тенденції розвитку фольклору в обстежуваній місцевості. Кількість обстежених населених пунктів. Відомості про інформаторів. Найсуттєвіше про наявність народних традицій в обстежуваних районах. Їх особливості, кількісний і якісний склад.

На останній сторінці поставити особистий підпис.

Критерії оцінювання результатів фольклорної практики

Система контролю знань та умови захисту звіту.

Навчальна фольклорна практика складається з 2 модулів, оцінюється за модульно-рейтинговою системою. Результати діяльності студентів оцінюються за 100-бальною шкалою.

Форми поточного контролю: польові записи та їх опрацювання, оформлення письмової підсумкової роботи з практики.

Підсумковий комплексний контроль: звіт, який оцінюється за такими критеріями: наявність вступу і висновків, правильність записів, паспортизація, захист звіту.

Підведення підсумків практики відбувається шляхом індивідуального захисту практики кожним студентом до 10 вересня. Під час захисту студент розповідає про проходження практики, окреслює особисто виконану роботу, формулює завдання практики і пояснює їхнє виконання, інтерпретує отримані результати.

Оцінка за практику виставляється у заліково-екзаменаційну відомість та у залікову книжку студента за підписом керівника практики.