51. Поняття валюти та валютних відносин. Конвертованість валюти, її суть, види, значення, передумови.

Валютні відносини – це сукупність ек. відносин, які виникають у процесі взаємного обміну результатами діяльності нац. гос­п-в і обслуговуються валютою.

Валюта – це будь-які грошові кошти, формування та викор-ня яких прямо чи опосередковано пов'язано із зовнішньоек. відносинами.

Конвертованими є валюти, які вільно обмінюються на валю­ти інших країн, за курсом, що формується у встановленому по­рядку, і вільно вивозяться і ввозяться через кордон.

Конвертованою валюта стає не стихійно, а забезпечується державою завдяки зусиллям, спрямованим на досягнен­ня товарно-грошової збалансованості, розвиток вільних товарних і валютних ринків, тощо. Ці зусилля повинні створити такі передумови запровадження конвертованості валюти:

– зниження інфляції до помірного рівня;

– формування ринкового механізму ціноутворення;

– лібералізація зовн. ек. відносин;

– накопичення достатнього золотовалютного резерву;

– відмова від широкомасштабного датування цін на товари та послуги, створення рівних конкурентних умов на ринку.

Конвертованість валюти можна класифікувати за критеріями:

1. За повнотою конвертації:

– повна конвертованість (означає можливість вільного обміну нац. валюти на іноземну для всіх категорій власників та за всі­ма видами цілей або операцій);

– часткова конвертованість означає, що нац. валюта обмінюється на іноземну з певним обмеженням.

2. За видами суб'єктів:

– зовн. (для нерезидентів);

– внутрішня (для резидентів).

3. За хар-ром ек. операцій, що обслуговуються конвертованою валютою:

– за поточними операціями (конвертація поширюється тільки на платежі за поточними операціями);

– за переміщенням капіталу (платежі за рухом капіталу).

52. Валютний ринок: суть та структура, чинники, що визначають кон'юнктуру валют. Ринку.

Валютний ринок – це сектор грош. ринку, на якому урівноважуються попит і пропозиція на такий специф. товар як валюта.

За своїм призначенням і організаційною формою валютний ринок – це сукупність спец. інститутів та механізмів, які у взаємодії забезпечують можливість вільно продати-купити на­ц. та іноземну валюту на основі попиту та пропозиції.

Валютний ринок має свою структуру, яка включає нац. ринки, міжнародні ринки та світовий ринок.

Валютний ринок можна класифікувати і за іншими критеріями:

– за характером операцій: ринок конверсійних операцій; ри­нок депозитно-кредитних операцій;

– за терит. розміщенням: європейський, північно­амер., азіатський та ін.;

– за видами конверсійних операцій: ринок ф'ючерсів, ринок опціонів тощо;

– за формою валюти, якою торгують: ринок безготівкових операцій, ринок готівки.

Чинники, що визначають кон'юнктуру валютного ринку:

1. Курсоутворюючі чинники:

– стан платіжного балансу країни;

– обсяги ВНП, які виробляються в країні;

– внутр. і зовн. пропозиція грошей;

– процентні ставки в країнах, валюти яких порівнюються;

– співвідношення внутр. цін країни з зовнішніми.

Ці чинники можна назвати базовими, тобто такими, що визна­чають такий стан співвідношення попиту та пропозиції на валю­тному ринку, який схильний до стабільності чи поступової, внут­рішньо зумовленої та передбачуваної зміни.

2. Регулюючі чинники:

– заходи прямого держ. регулювання (фін. - бюджетна політика, квотування та ліцензування тощо);

– структурні чинники.

Ці чинники впливають на кон'юнктуру ринку через зміну курсоутворюючих чинників.

3. Чинники кризового характеру:

– дефіцит держ. бюджету;

– безконтрольна емісія та інфляція;

– штучне і надмірне регул-ня цін;

– висока монополізація вир-ва.

Ці чинники виникають при порушенні динамічної рівноваги економіки, послабляють дію курсоутворюючих чинників та зни­жують результативність регулятивних заходів держави.